Header Image
    Мітки: AU
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    Коли ти демон або янгол, що попав на людську землю та живеш з людьми людським життям – з часом сам стаєш людиною.

     

    День Валентина.

     

    Секунда за секундою, хвилина за хвилиною, година за годиною, день за днем, місяць за місяцем і вже зима. На деревах з’явився замінник листя – сніг, що свідчило про мінусову температуру. А сніг був гарним – блистів під рідкими променями сонця, манячи до себе, виглядав м’яким, мов біленька зефірка, але з ним, як з хмарами, не все так просто, бо насправді він холодний та твердий, не такий приємний, як здається, хоча це не було завадою для любителів холодної пори.

     

    Ангел дивився у вікно, роздумаючи, що з людьми робить проста зміна пори року. З’явилося більше щасливих людей, які раділи першому снігу та наближенню зимових свят. Тепер ніхто не сумував через холод – просто одягалися тепліше. Азирафаїл помітив появу рукавичок на людських руках, хоча не розумів їхню функцію, бо вони одразу були занурені в сніг, щоб почати веселу гру, не думаючи про наслідки у вигляді мокрих рукавичок, а від того і рук, що могло спричинити хворобу.

     

    Крім того шарфи почали використовувати не як просту прикрасу, а як повноцінний елемент одягу, без якого і захворіти можна було, бо зігрівали вони не на жарт. Було смішно дивитися, як батьки, переживаючи, замотували свою дитину з ніг до голови в цей шарф так, щоб вона не могла не те, що дихати, а й просто рухатися.

     

    Не від’ємними частинами зими були свята. Мабуть, їх є так багато, щоб розвеселити людей, щоб вони повністю забули про холод, відчуваючи тільки радість. І це працювало. Кожне свято мало свою роль: то його святкували всією сім’єю, то тільки зі своєю парою або друзями. До речі, про це.

     

    Свята були і не від’ємною частиною книгарні, яка прилаштувалася на розі довгої будівлі, хоча й не всі її мешканці любили їх відзначати, а тим більше готуватися до них. От наприклад, милий та вже майже дорослий котик Сатана просто обожнював будь-які свята, а якщо точніше руйнувати будівлю в цей період, а от демон Кроулі не любив, йому аж занадто сильно давила на мозок ця метушня, добре, що хоч ангел під боком, ну, от прям бальзам на душу, справжня ходяча валер’янка.

     

    – 14 лютого… Схоже, що сьогодні день Валентина. – Азі стояв біля вікна, тримаючи в своїх руках календар ще за приблизно 2000 роки, він не розумів, навіщо кожен рік його змінювати. Демон якраз спускався сходами, в той час проводячи ранішній ритуал поїдання котика, який швидко зістрибнув вниз та підбіг до янгола, шукаючи порятунок, як Кроулі почув його слова. На його обличчі з’явилася відраза, він тихо сказав.

     

    – Так, був знайомим з цим покидьком. Хоч він і був янголом, але і з демонами не боявся говорити. Так мозок видзьобував своїм коханням, що рвати тягнуло. Сватав мене з кожним прохожим. О дияволе… Мороз по шкірі. – рудий звалився в крісло біля столу та сперся об стіл, насупивши брови. Це були справді не приємні спогади. Ангел не задоволено на нього поглянув, облизавши губи, але швидко погляд відвернув, бо не хотів, щоб демон бачив хоча б якісь його негативні емоції. А Кроулі лиш крадькома посміхнувся на таку реакцію, бо це знову мило.

     

    – Серйозно? Як на мене, хороший чоловік, бажав усім людям віднайти своє кохання… – Азирафаїл швидко відвоював свою думку, бачучи мовчазний погляд рудого. Він вже спокійніше продовжив, поправляючи желетку, трохи підіймаючи голову, хоча в його очах і з’явився моментний смуток. – Справді милий, шкода, що сам любові не знайшов.

     

    Кроулі зловив міні інфаркт через те, що Азі поправив желетку. І ви запитаєте, що тут такого? Просто демон вже повністю вивчив мову жестів янгола і знав, що це означає, що він впевнений, навіть трохи гордий собою. Це було дуже мило, наче він мала дитина, яка здобула своє, а рудий не був проти, бо відчував неймовірне задоволення через таку невинність друга. Чому в нього в очах сльози? Кроулі хитнув головою, відкидаючи дивні думки, і відповів, пальцями протераючи очі.

     

    – Ха… Кожен рік дивуюся, що хтось згадав про нього… навіть свято влаштували. – зневажливість в тоні знову не задовольнила ангела, але цього разу він просто посміхнувся, обертаючись до Кроулі, щоб сказати трішки нахабну в цей момент відповідь, але Сатана ввів легкі корективи: почав видератися на ногу Азі, привертаючи увагу, янгол зморщився, але нічого не сказав, просто через силу посміхнувся та взяв бешкетника на руки, продовжуючи говорити під закоханим поглядом рудого.

     

    – Так, хороше рішення… – демон був здивованим, давно він не бачив та й не чув ангела так зухвало, це заставило його посміхнутися. Це досягнення. Азирафаїл знову тепло поглянув на котика та мило продовжив. – Приємно дивитися, як пари гуляють по місту з подарунками в руках або, як купляють їх… До речі, був знайомим з одною жінкою, яка всім своїм друзям дарувала валентинки, було дуже приємно.

     

    – Божевільна… – демон різко встав, не бажаючи продовжувати розмову. Все таки плани у Кроулі були, як в Наполеона. Що ж. День обіцяє бути цікавим. Демон підійшов до дверей під зацікавленим поглядом темних очей. Він не носив шарфи, рукавиці й шапки, хоча іноді Азі заставляв його тепліше одягатися, але сьогодні було виключення… або ні. – Іду прогуляюся, квітам треба підживку купити.

     

    – І хто тут ще божевільний… Шапку хоч вдягни. – янгол посміхнувся, сівши на крісло, на якому щойно сидів рудий, Сатана зістрибнув з рук на коліна власника, хитро дивлячись на Кроулі. Демон не витримав тиску котиків, тому все таки одягнув шапку, бурмочачи щось про зачіску. Він просто не вміє їм протистояти. Ангел розсміявся, наостанок кажучи. – По дорозі купи ще корму для Сатани.

     

    – Ага-ага. – демон швидко вийшов назовні, відкривши двері. Всередину залетіло кілька сніжинок, несучи за собою холод. Янгол навіть на мить злякався за Кроулі, бо той вдівся занадто легко, але швидко заспокоївся, згадавши, що він демон. Що ж. Тепер він може приділити весь свій час милому Сатані.

     

    – Руйнівнику, зараз Кроулі принесе тобі корму. – янгол говорив це повільно, ніжно протягнувши останнє слово. Азі турботливо чесав шийку котика, будучи задоволеним, що нашийник був повернений білою стороною, на що отримав тихе “няв” та миле муркотіння. Тут котик перевернувся, показавши свій животик, Азирафаїл чуть не помер від мімімішності його сонечка, тому підняв його перед своїм обличчям і, дзвінко сміючись, поцілував його в носик. – Сатана, ти такий милий.

     

    Почувся тихий дзвоник, що оповістив про прихід гостя. Янгол вже хотів сказати щось на кшталт “О, Кроулі, а ти швидкий”, але добре, що дівчина, висока брюнетка з довгим волоссям, яка щойно зайшла, заговорила перша. – Добрий день… У вас є книга… – вона підняла погляд, роздивляючи будівлю, але швидко його перевела на чоловіка, навіть не встигнувши договорити фразу, змінивши свій тон на здивований. – Оу, у вас є котик… – Азі різко встав, привітавшись, хоча й не міг зрозуміти суть запитання. Постоявши секунду, він подумав, що в неї алергія, але, побачивши, що Сатана почав насторожено шипіти, змінив свою думку.

     

    – Так, а що?

     

    ♡♡♡

     

    Двері знову відчинилися. В Азі вже з’явився якийсь тригир на цей дзвіночок, бо якось занадто сильно він відчував напругу під час розмови, яка була півгодини тому, яка і розпочалося цим дзвіночком. Кроулі різко та елегантно зайшов, кидаючи речі, які придбав десь вбік. Траекторія їхнього польоту його точно не цікавила. Добре, що хоч що добриво, що корм були добре запаковані.

     

    – Я прийшов… – Кроулі зняв взуття, одразу звертаючись до Азі. Розвернувся на градусів 80 і побачив зусередженого янгола з чимось дивним в руках. Питання саме вирвалося, але з трохи злим тоном. Як завжди. – Що це в тебе? Валентинка? – Азирафаїл підняв на нього погляд, понизивши плечима.

     

    – Ага. Меґґі з Ніною принесли нам. Казали прочитати, коли ти прийдеш. – в його руках справді була валентинка. Вона виглядала мило, явно саморобна: у формі серця, з приклеїними маленькими картоновими платівкою та горщиком з квітами, трохи десь крива, трохи недомальована, але таке відчуття, що з своєю душею. Десь на фоні скинув шапку Кроулі, швидко, великими кроками, підійшов і, нахилившись, заглянув в напис на сердечці, але прочитати не встиг, Азі перевернув його на інший бік, розглядаючи.

     

    – Тоді давай прочитаємо…? – демон не виглядав здивовано, скоріше зацікавлено. Дарувати валентинку – це щось в дусі закоханих жінок. А щодо того, що валентинка одна все просто – кожному окремо якось не зручно і не вигідно давати. Зайвий клопіт, якого Кроулі не любив, але давати його іншим, вочевидь, інша справа, тому рудий трохи нахмурився, бо не зміг цього зробити. Він щось останнім часом не дуже виконує свої демонічні обов’язки.

     

    – Ага, до речі, я їм теж дав валентинку від нас. – ангел мило на нього поглянув, знаючи, що той буде не задоволений, що від його імені хтось зробив добро. Але, коли зустрівся з поглядом Кроулі, який не був ні наскілечку злим, бо вже звик до такого, то і сам зніяковів на пару з демоном. Він відвів погляд і, прокашлявшись, почав читати. – Кхм… Дорогі Кроулі та пан Азирафаїл..

     

    – Чому я просто “Кроулі”, а ти “пан Азирафаїл” ? – демон зло випрямив спину, насупившись від злості, але побачив, що Азі якось змінив свої емоції, тому лиш запитав, змінюючи та забуваючи минулу тему. – Що таке?

     

    – Ми бажаємо вам знайти спільне розуміння та розібратися в своїх стосунках… – замість відповіді він почав читати, поки Кроулі витріщився на валентинку не реально великими очима. – Сподіваємося побачити скоро вас… Як пару…? – перше питання, яке з’явилося в їхніх головах, але почутим ніколи не буде – це “хто дарує валентинку, щоб засватати?”.

     

    – Чекай, що…? – мозок демона публічно перезагрузився, а янгол не відставав, дивлячись не менш здивовано за рудого. Кроулі пройшовся зміїними очима по валентинці, але нічого нового не знайшов, все той самий текст, який мешканці будинку почали усвідомлювати. Першим повністю зрозумів сенс Азі, він чуть не підстрибнув, спалахуючи від зніяковілості на очах. Після нього повторив його долю і Кроулі, починаючи уявляти їх, як пару, а від цього повністю червоніючи.

     

    В голові почали складатися картинки від першого поцілунку до весілля і вже й до дітей. Він подумав, що на весіллі будуть тільки вони, Меґґі з Ніною і Сатана, бо всі інші якісь вилупки, подумав, що у них буде дві дитини – рудий хлопчик, Меттью, та дівчинка з білими кучерями, Емма. Почав перебирати імена, думаючи, ким будуть хресні, але потім заспокоївся, бо він демон, і йому це не потрібно, нехай їхні діти не будуть належати до жодної з вір. Якась віра дуже проблематична річ. Ох… Потім ще внуки… Ось, що називається все життя перед очима. А потім в його голові з’явилося “стоп”, у вигляді Азирафаїла, який заговорив ще з легким рум’янцем на м’якеньких щіщках. Від його краси хочеться битися головою об стіну, збиваючи картини, бо вони не настільки красиві, як його янгол, а від милих фантазій про їхнє спільне майбутнє хочеться тою головою розбити всю будівлю.

     

    – Кхм… Ем. – ангел незграбно усміхнувся, але не довго, посмішка одразу зникла. Він облизав губи, починаючи шукати виходи з ситуації. Трясця, навіть Сатана мирно спить на стелажі з книжками. – До речі, Кроулі, я придбав тобі також валентинку, а ще я придбав її Сатані, він вже спить біля неї. – янгол посміхнувся, показавши білі зуби, та двома руками вказав на стелаж, але це не змогло відвернути увагу.

     

    – Оу, я тобі також, але не… – Кроулі почав коперсатися в кишенях так і не договоривши продовження, розтягуючи “не” в цілу пісню. Азі знову радісно посміхнувся, витягаючи сердечко з кишені в штанах, так само незграбно злегка підняв її вгору, демонструючи, на що отримав посмішку. Схоже, що Кроулі теж знайшов валентинку та тупо не знав, що робити, тому просто дивився в очі Азирафаїлу.

     

    – Це… це неочікувано… – Азі виглядав звично розгублено, але щасливо, що заставлало Кроулі вмирати від радості. Янгол посміхнувся собі під ніс, облизавши губи, та виразно сказав, поки Кроулі не впевнено роздивлявся свою валентинку. – Тоді давай разом прочитаємо. Але мовчки.

     

    – Гаразд… – щоб підтвердити свої слова Кроулі закивав головою та передав свою валентинку Азі, а той передав йому свою з милою посмішкою на обличчі. Демон закусив губу. – Давай на раз… Два… Три…

     

    Вони одночасно відкрили сердечка прикрашені блискітками. Кроулі міг злегкістю прочитати написане, а от перед Азі стояв вибір. Коли він розгорнув валентинку на першій половинці був простий та банальний текст, який є в кожній валентинці, але на іншій половині сердечка був листочок складений вдвоє, на якому писало “Якщо справді хочеш – відкрий”. Через це Азирафаїл трохи засумнівався, поки Кроулі вже дочитував текст у своїй валентинці.

     

    “Вітаю тебе з Днем Валентина, бажаю тобі віднайти свою любов, щоб ти не ходив таким насупленим (Сатана не рахується). Сподіваюся, що у тебе все буде добре. Твій янгол” – збоку, біля тексту, був намальований маленький та ще й кривенький котик, але такий милий, що знову хотілося плакати. Він прикрив очі рукою, бо вже знайшов своє кохання, тому у цій записці не було жодного сенсу. Демон кинув погляд на Азі та, побачивши, як той починає відкривати складений папірець, він подумав, що не хоче бачити його реакцію на написане. Через секунду чоловік знайшов вихід, одразу приступаючи до його виконання.

     

    Кроулі різко простягнув руку до ангела, беручи його за лікоть, злегка підтягнув його до себе, але і сам крок вперед зробив, наблизившись. Перед його очима постали здивовані очі Азі, наповнені тихим небом, які на думку колишнього ангела, були красивіші за той краєвид, створений його руками 6000 років тому, в сотню разів. Демон на мить засумнівався, стиснувши чужу руку, зародвши збентеження в очах навпроти, але тільки на мить.

     

    Серце стукотіло десь в вухах, заставляючи зажмурити сонячні очі. В ту ж секунду він ніжно притиснувся до м’яких губ Азирафаїла, забуваючи про страх, віддаючись бажанню. Хоча й переживав, чи це сподобається янголу більше, ніж про будь-що інше. Це був простий поцілунок, навіть дитячий, але такий ніжний, що вони обоє чуть не розтопилися від умовного тепла, що розлилися у кожній частинці тіла.

     

    Азирафаїл ніяк не показував свого бажання, чоловік не встиг просто усвідомити, що відбувається, як рудий вже відійшов від нього, нахмуривши брови. Тільки зараз янгол помітив, що демон повністю розтріпаний, такий ніжний і домашній. Хочеться його обняти і не відпускати, а, як глянеш на рожевенькі щічки, які змішувалися кольором з волоссям, хотілося запхати голову в підлогу, як страус, та ніколи не висвувати, боячись більше не бачити цієї картини.

     

    Схоже, це працювало в два боки. Кроулі поглянув на ангела, той лиш, нічого не розуміючи, кліпав очима, хоча й почервоніти встиг, немов маленька помідорка. Демону закортіло написати картину з цим милим котиком, але зараз він був занадто наляканим майбутньою реакцією янгола. По шкірі пройшовся мороз, в горлі став комок. Рудий голосно вдихнув повітря, не знаючи, що сказати. Уста відкрилися, хоча жодного звуку не видали. Він переживав, бо Азирафаїл мовчав, приклавши пальці до губ. Страшно. Кроулі закусив губу та, обернувшись, вибіг надвір від дивних емоції, що кіп’ятком захопили його груди.

     

    Янгол на мить завмер, але через секунду підбіг до дверей, відчиняючи їх. Надворі не було нікого настільки красивого, як його сором’язливий демон, тому Азі лиш прикрив червоне обличчя рукою, тихо, але не довго сміючись. В його погляді з’явилася тривога, коли він натрапив очима на машину демона, бо той, будучи так холодно вдягнутим, просто втік на всі боки. Азі, облизавши губи, тихо прошепотів. – Кроулі…

     

    В одну мить ангел усвідомив, що так і не прочитав те, що було у валентинці. Погляд кинувся до рук, але на цьому й зупинився. Щоб там не було написано, Азирафаїл бажав, щоб Кроулі сказав йому це сам, не боячись реакції, як сьогодні, щоб був упевненим в своїх словах та у тому, що з ними погодяттся. Хоч Ангел і мав уявлення, що там пише, але свою думку підтверджувати не хотів. Хто, як не ангел, найкраще не піддається спокусі (не враховуємо спокусу по вечеряти або щось схоже, це було не на стільки серйозно)? Та ніхто. Тому тепер Азі буде тільки чекати на свого демона, щоб почути від нього заповітні слова.

     

    По його плечах пройшовся холод, ніс почервонів через відсутність тепла. Янгол не помітив, скільки стояв на вулиці. Він, протерши руки, зайшов всередину, відганяючи тривогу. Сатана одразу застрибнув на нього, а Азі навіть не звернув уваги, механічно гладяючи кота. Його турбувало тільки одне. – Де ж ти, Кроулі…

     

    ♡♡♡

     

    Коли Кроулі вибіг, першим, що він побачив та й відчув – був сніг. Він приємно хрускотів під ногами, малими сніжинками охолоджував обличчя та розум, повертаючи в нормальний стан, в тверезий стан.

     

    Демон справді оп’янів. На його губах ще і досі відчувався смак какао, яке його ангел пив сьогодні зранку, вперемішку з теплом. Це було дивно. Але хотілося знову.

     

    Рудий труснув головою, збиваючи нав’язливі думки про поцілунок. Він поглянув під свої ноги не взмозі підняти очей до неба, бо вони нагадували про янгола. Ноги вели кудись не ясно куди. Щойно він пробіг повз свою машину, але це було не важливо. Тепер він відчував себе трохи винним. Це теж було дивно.

     

    Сніг навколо нагадав йому, як десь три століття тому вони з Азирафаїлом ліпили сніговика. Це був перший та останній раз, який демон міг пригадати, який зігрівав душу та тіло, бо тоді його Азі виглядав таким щасливим, а демон не меншим за нього.

     

    Тепер йому захотілося плакати від спогадів, бо вони були спогадами. А що якщо янгол йому відмовить, образиться, зненавидить та врешті решт покине? Тоді ці спогади будуть єдиним, що в нього залишиться. Кроулі не дозволить цьому статися. Він буде молити його на колінах, виконає все, чого він забажає, лиш би залишитися з ним, лиш би бачити його щасливим. І вони ще обов’язково зліплять разом сніговика. І ще не один раз.

     

    ♡♡♡

     

    Кроулі не було уже три дні. Азирафаїл виходив кожен день на вулицю, чекаючи на демона, та чуда не ставалося. Він не приходив. Машина стояла на свому законному місці, на ній вже була ціла гора снігу, яка була настільки великою, що Азі лякався, що вона провалиться в салон автомобіля.

     

    Мороз ставав дедалі гіршим, Стана нявкав все голосніше. Все давило на голову. Все заставляло бажати сховатися десь в погріб, щоб не бачити та не чути нічого, що пов’язане з демон, починаючи від за малюнками написаними ним історій, які ангел знайшов на столі в книгарні, а закінчуючи цигарками в кишенях, залишиного ним одягу. Та навіть Сатана нагадував про нього як мінімум своїм ім’ям. Це було нестерпно. Кроулі з’являвся, навіть в його снах, що заставляло думати про нього кожної секунди. Не забуваючи ні на мить.

     

    Йому хотілося плакати, бо демон втік, навіть не почувши його відповіді. І тепер янгол мусив переживати та винити себе цілими днями. Винити, бо нічого не зробив, бо не встиг сказати, бо все могло бути по-іншому.

     

    Азирафаїл хотів навіть в поліцію повідомити про зникнення людини, але той і не людина та й його фото Азі не мав. Янгол відчував себе просто відчайдушно до одного дня.

     

    На четвертий день Кроулі прийшов. Прийшов весь брудний, мокрий і холодний, але йому було на це байдуже, бо він мав, що сказати. Він не говорив про валентинку чи про поцілунок, не говорив і про почуття і про причину втечі, він сказав лиш одне : “Давай зліпимо сніговика”.

     

    А янгол чуть не розплакався. За ці дні він продумав всі варіанти розвитку подій і смерть теж не виключив, тому, бачучи Кроулі, хоч брудного, хоч якого, він був по-справжньому щасливим. Перше, що він зробив – це обійняв демона, друге – насварив його, третє – заставив його переодягтися, а четверте – це пішов з ним ліпити сніговика, думаючи, що нехай все буде, як бажає його демон, нехай все буде будь-як, лиш би Кроулі був живим, здоровим та щасливим, лиш би був поруч.

    Цікаві факти

    ^ Квіти в домі та догляд за ними.

     

    • Азирафаїл – ніжний з ними: завжди підливає, іноді пшикає водою та купляє різні добрива. Крім того може говорити з ним на повсякденні теми або просто хвалити та заохочувати.

    • Кроулі – спершу доглядає за ними, але далі влаштовує челенджі у вигляді “хто кращий, той виграє і залишиться вдома, а хто нііі”… Одним словом, відкритий булінг: знущається, тримає їх під своїм контролем, тобто напруженими, невдах викидає, просто весь свій гнів спрямовує на них. Справжній диктатор в світі рослин.

    • Сатана – тут він схожий на демона, тобто влаштовує їм челенджі на виживання, хоча рудий його до цього не заохочує, бо кіт має трохи інші методи, а саме: не хто кращий, той буде цілим, а хто міцніший той буде цілим, перевіряючи їх зустрічу з підлогою та протистоянням гравітації

     

    0 Коментарів