Здивовані..?

******

-“Сильний Чхве хан купи нам яблук в карамелі ми дамо тобі срібну монету!”– в головах групи героїв звучав веселий голос маленького дракончика.

-“Добре добре! Он, Хонг ви також хочете по одному? Можливо хтось ще бажає?”- мечник не хотів декілька разів підряд бігати між стендів з їжею.

-“О, мені також одне!”- Розалін на мить відволікалася від розмови з драконом коли почула питання.

-“Так ми також будемо!”

-“Добре, я скоро повернуся”

Ви можливо спитаєте мене, що тут діється? Щож, війна проти Білої “редьки” нарешті закінчилася з мінімальними втратами серед їх сил, а команда героїв, які приклали основні сили для перемоги зараз відпочиває на ярмарці в честь коронації нового імператора Альберу, який також зіставив їм компанію. І наче все спокійно та в них все ще є одна важлива місія – знайти таємного інформатора. Ця людина за допомогою прирученої сови діставляв їм записки, загадки, а іноді і точну інформацію, яка іноді просто рятувала їх і давала можливість вигадати пастку для противника. Проблема була в тому, що ні стародавній дракон, ні глава сім’ї Молан, ні крон-принц не могли вислідити таємного союзника, що їх напружувало адже вони не знали його справжніх мотивів.

*******

Вони вже збиралися розходитися, як Он привернула їх увагу.

–”Дивіться це ж та сова , яка приносила нам листи! і здається вона прямує на площу?”

І справді сова поступово спускалася до низу літаючи над площею.

-“Можливо десь поблизу її власник?”- ця гіпотеза змусила всіх придивлятися на людей намагаючись вичислити до кого прямує “почтальйон”.

-“Там дивна людина в мантії! і в нього така дивна аура!”- Раон вказував на не високий стрункий силует в темній мантії, він знаходився край центральної вулиці й ледь помітно озирався по сторонах.

Поки вони вдивлялися в дивну людину, сова сіла на його підставлену руку й передала листа, який раніше тримала в клюві. Заховавши листа в сумку він відправив птаха у політ, а сам потроху рушив у сторону воріт, які були виходом з столиці.

-“Пропоную розділитися й окружити його, ми не знаємо рівень його сили тому краще бути обережними.”- Рон відразу прикинув план дій на випадок якщо незнайомець спробує втекти.

-“Я погоджуюсь з цим планом якщо що я зв’яжу його “- йому було цікаво, що за магію використовувала ця людина, що такий могучий дракон, як він не зміг відслідити відправника.

*******

Я спокійно йшов у сторону воріт через пустий парк, все пройшло спокійно і я отримав відповідь на останній лист, який відправляв цим героям. “Ну що ж моя допомога їм більше не знадобиться і я нарешті можу спокійно відпочити в маєтку….Що за чорт!”

Юнака різко скували кайдани із золотих частинок.”Ерухабен..Чорт тільки не це!”

-“Хто ти?”

*********

-“Хто ти?”- задав питання дракон коли вся команда зібралася довкола.

-“…..”- Темз не мав, що сказати.

-“У нього така цікава аура! Я хочу дізнатися, як він виглядає!”- юнний дракон наматував круги навколо незнайомця, щось голосно лепечучи, поки котята обходили нового знайомого навколо, оглядаючи його стан.

-“Зараз ми це і дізнаємося Раон-нім”- з цими словами старший Молан зняв капюшон незнайомця й відразу застиг на місці побачивши знайоме, до болі у сердці, лице.-“Юнний господаре..?”

Як тільки капюшон був знятий перед ними опинився на диво миловидний юнак. Його червоне волосся, що нагадувало свіжу кров було заплетене в невелику косу, а виснажені мигдалеві очі з переходом у червоний, пильно їх оглядували не показуючи нічого крім мертвого спокою.

-“Вау! Який ти гарний дивна людино! А як тебе звати? До речі я великий і могучий Раон Міру!”- дракон разом з котятами прийнялися на перебій задавати питання новому знайомому.

-“Можете звати мене просто Кейл”- спокійний мелодичний голос пролунав, як відповідь на запитання дітей.

-“Молодий майстре це справді ви? Куди ви зникли 9 років тому?”- Бикрос був збентежений його появою але намагався тримати себе в узді.

-“Хааа..Ну по- перше не називайте мене так ви вже давно не мої слуги. А по-друге куди-куди – подалі від цього недо-батька. А тепер відпустіть мене нарешті в мене ще купа роботи, ви вже й так мене затримали.”

Ерухабен миттю зняв заклинання, він досі не розумів, що у цьому хлопцеві йому здається дивним.

********

Піднявшись на ноги я відтряхнув свою одежу, повністю ігноруючи зацікавлені погляди й вже збирався йти до виходу, як мій зап’ясток охопила чиясь рука.

-” Ти так і не назвав нам свого ім’я, інформаторе.”- тепер вже імператор почав допитуватися до нього.

Я викрутив його руку і дістав своє зап’ястя з його хватки й швидко розірвав свиток телепортації, який тримав напоготові на випадок схожих ситуацій.

-“Моє ім’я Кейл Темз і це єдине, що вам потрібно знати.”

Після цих слів він зник залишаючи групу героїв тонути в мільйонах думок.

*********

А що буде далі фантазуйте самі!(⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)

Додати до улюблених