Header Image

    Запах майже як основа тіла, яка може як відштовхнути так і привернути увагу. Хоча нейтральність виграє сьогодні більше. Коли твій асоціюють з вибухом і нотками перцю, важко всім навкруги, одне приносить біль, а інше лиш для любителя гостроти. А хто може любити таку суміш. Якось сумно, напевно. Проте такий наш світ, суміш запахів, суміш 2 людей із комбінації запахів, які ідеально комбінуються та затьмарюють те, що так могло давити на інших або ж зовсім перестають відчуватись. Лиш потрібно зустріти і зрозуміти.

    Благо на сьогодні є різні засоби, що полегшуючи життя та нейтралізують будь що, проте не на вічно, 24 години ліміт у звичайних умовах, 14 – активних і екстремальних вже не передбачено нічим.

    Сьогодні день один з екстремальних, тому потрібно швидко повернутись у гуртожиток і в душ. Через мій характер, який так гарно поєднюється з запахом, лишніх питань немає, як і оточення. Лишнього. Жодного.Було, до вступу сюди, лиш «непробивний» легко знаходився поруч. Хоча на початку не було проблем, нейтралізатори блокували, але з часом навіть без мого нейтралізованого запаху, іншим було важко бути поряд. Це заставляло використовувати важчу хімію, сильніший нейтралізатор, який мав ненадто хороший вплив на організм

    Іноді здавалось, що з цими блокаторами я і сам стаю нейтральним, не таким як мій запах, не таким як був все своє життя. Часом ловлю себе на думці, що мені все одно, хоча раніше я б спалахнув як запалений щойно сірник.

    В такі моменти ловив погляд єдиного друга і він був дивним, ніби йому боляче. Чому?

    Використовував я цей засіб з таблетками, не потрібно іншим знати мою сутність. Але це лиш в екстремальних умовах. Зараз їх стало набагато більше. І сьогодні вже енний день підряд, що відчувається. Хочеться забити на все, лягти і не рухатись, не турбуватись про жодну проблему, не реагувати на жодне слово кинуте в твою сторону.

    Стоячи під напором води, чую легкий стук у двері, але мені зараз все одно. Головне я тут, добрався до цього чортового гуртожитку, з грьобаним душем і таким надоїдливим блокатором. Можна видихнути і забити на чиєсь настирне стукання у двері. «Досі?» кому закортіло вриватись до мене після такого тривалого завдання, нормальний вже б завалився спати і бачив десятий сон.

    Забувши використати свій грьобаний подавлювач, швидко одягаю боксери та улюблені спортивки, виходжу з душу та прямую до дверей. Відкриваю без звичного роздратування і там він. Стоїть і дивиться. Завмерши. Погляд його падає на каплі води, які стікають з мого волосся. Момент і моє тіло обнімають, другий і вже не ясно, що це за звук, чогось падаючого чи закритих різко дверей. Але чітко відчуваю тепло і руки, обіймаючі так міцно ніби вперше… чи востаннє. Спочатку ступор, а потім різко як нізвідки наростає внутрішній бунт і від стану пофіг не залишається нічого

    -«Ти блять вже зовсім поїхавший, якого хрина???»

    -«Нарешті ти повернувся у свій звичайний стан, бо знаєш твої блокатори вже задовбали» відлипнувши від мене з усмішкою говорить Кірі.

    -«Що ти верзеш, хочеш піти у травмпункт з робитим носом?»

    У відповідь лише сміх і вже не такий побитий погляд. З-за дверей чути ще двох йолопів, які навіть не стараються щось приховати, але лунаючі слова дають копняка, який повертає остаточно в реальність і дає зрозуміти «Одному бути не так, але з цими придурками фіг загубишся». І звідки взялось це відчуття ніби один мириться з моїми зайо …їх вже як мінімум троє.

     

    0 Коментарів