Навпроти невеликого будинку з низькою кованою огорожею зупинилася чорна Імпала. З машини вийшло двоє хлопців у куртках та потертих джинсах. Обидва помітили дівчину, яка сиділа на терасі. Вона дивилася на доріжку у дворі порожнім поглядом. Тимчасове божевілля ослабло і настав стан шоку. Ліва рука дівчини забинтована, на щоці пластир. Опинившись на терасі з двох братів, першим діалог починає той, що вище.
– Емм, привіт. Майлі, вірно?
Повільно підводячи червоні від сліз очі вона, здається, тільки зараз починає помічати та сприймати їхню присутність.
– Ми тут, щоб допомогти твоїй подрузі. Ти можеш…
– Вона тут? – Дін грубо обриває психоаналітика, що прокинувся в братові, вказуючи на двері, на що Майлі киває, потроху приходячи до тями.
Подавши Сему знак, щоб залишався на місці, поки він піде перевірити будинок, Вінчестер-старший зник за бежево-жовтими дверима.
У передпокої чисто, про перебування тут демона твердить запах сірки, що стоїть у всіх приміщеннях. Вже у вітальні хлопець бачить Хізер. Вона дивиться у вікно, що знаходиться в метрах 5-ми від неї і складалося відчуття, що шибки зараз повилітають. Знає, що в кімнату хтось увійшов, їй навіть відомо хто, але не вдостоює мисливця поглядом. Дін обходить диван, що стоїть посеред кімнати, поруч із підлокітником якого стоїть шатенка, наполегливо розглядаючи «її». Уловлює трупний запах і бачить тіло якоїсь дівчини, що розкладається на підлозі. Найімовірніше це минула шкірка демона, що вселився в Хізер. Зупиняється навпроти вікна, збоку коситься на особу, що стоїть у парі метрів від виходу в іншу кімнату. «Хізер» трохи посміхається, зустрівшись із мисливцем поглядом.
– Довго ще в мовчанку грати будемо?
Вінчестер отримує відповідь цілком у дусі Сінгер, що посіяло у ньому насіння сумніву.
– Зараз побачимо.
Це каже демон. Дін майже впевнений. Для більшої впевненості він дістає з внутрішньої кишені куртки флягу і бризкає на дівчину святою водою. Крик. Її шкіру починає роз’їдати, наче на Хізер бризнули кислотою. Незабаром опіки зникають, а Дін так само дивиться на тварюку, що заволоділа тілом дівчини.
– Ахахах, ауч. Як боляче, – насміхається демон.
– І страшенно тупо, – підійшовши ближче, Дін звернув увагу на руку Хізер. На долоні була вирізана демонічна пастка. – Бути обдуреним дівчинкою, що дізналася про надприродне буквально вчора. Воїстину новий рівень нікчемності.
Демон подивився на символ на “своїй” долоні, потім знову на Вінчестера.
– А, ти про це? Вважай черговим доказом того, що дівчинка вкотре дарма довірилася вам, двом бовдурам. Ось що справді «тупо», – вона самовдоволено посміхнулася, продовжуючи грати на нервах хлопця. – Хоча у її шкірці мені подобається більше. Не дивлячись на становище, на моїй стороні суцільні привілеї.
– Думаєш затриматись у гостях довше? У такому разі – розчарую. Тобі тут не раді.
– І як же ти збираєшся позбутися моєї скромної компанії? Вигнати мене ти не можеш, інакше про дівчисько дізнається все Пекло. А вбивати її, заради смерті звичайного демона ти не станеш. Цього разу в тебе зв’язані руки, Діне Вінчестере.
Ще один бризок води прямо на обличчя. Жіночий крик.
– Спочатку давай душевно побалакаємо, – загрозливо каже Дін, опинившись ще ближче до одержимої дівчини. – Хто ще знає про місцезнаходження Хізер?
Демон важко дихав від болю, що захлеснув його, проте впевненість у своїй безпеці і вищесказаних словах була як і раніше твердою.
– Правда очі коле, чи не так? – голос Хізер охрип через несамовитих криків.
– Гаразд, спробуємо ще раз, – з колишньою холодністю Дін дивився як шкіра демона знову вигоряє, не звертаючи уваги на крики. – З ким ти працюєш?
Ще більш несамовитий крик. І дурню зрозуміло чого добивається тварюка. Але Дін Вінчестер не відчуває до монстрів нічого, окрім лютої ненависті. А значить продовжуватиме стільки, скільки потрібно. Перед ще однією дозою святої води до кімнати вбігає Майлі.
– Майлі, стій. – Сем забігає слідом за нею. – Це не те, чим може здаватися.
– Він катує її!
Дивлячись на понівечене обличчя шатенки, Майлі з жахом подивилася на старшого мисливця.
– Та тому, що це не Хізер! Дійшло?! – різко відрізає Дін і робить кілька великих кроків до Майлі, щоб та не підібралася до демона надто близько. Він повторюює це швидше собі, ніж дівчині. Слова хлопця пробуджують у свідомості нещодавні картини. Чорні очі з насолодою дивляться в її, під звук ламання кісток руки. Розмови про вбивство Хізер. Хмара чорного диму. І ось уже очі подруги кольору вугільної чорноти. Пізно. Демон побачив шанс скористатися ситуацією.
– Майлі, ні! Не слухай його! – В істериці крикнула «Хізер» у слід дівчині, що зникає, чим змусила її зупинитися. – Це знову я. Будь ласка, повір мені. Я врятувала тобі життя. Він не хоче допомогти мені, Майлі, зрозумій. Він хоче мене вбити. – На синіх очах виступили сльози. – Будь ласка, сонечко.
Як для братів, це була невдала спроба заволодіти довірою Майлі або дурний жарт. Але на відміну від них, дівчина не стикається з надприродним віч-на-віч кожен день. Вона і без таких «приколів» була не в кращому моральному стані. Після витівки демона краще їй явно не стало. Все ж таки тварюка досить переконливо зіграла Хізер. Навіть Дін на мить подумав, що Сінгер змогла повернути контроль над своїм тілом і може б і купився, якби вона не несла цієї несусвітної дурні. Хлопець ще раз бризнув на неї водою із фляжки, спустошивши ємність. Обличчя дівчини підкорилося опіками третього ступеня, а за кілька секунд нестерпних болей від них не залишилося й сліду. Тварюка зайшлася сміхом.
– Бачила б ти своє обличчя, люба.
– Бачиш? Це ще демон, – звернувся Дін до Майлі, але вона не змогла відповісти. Цією демонстрацією Вінчестер-старший довів дівчину до стану «гірше нікуди». Далі справа була за Семом.
– Семе, веди її звідси, – старший кивнув йому, повертаючись до чорноокої тварі.
– Ідемо.
Вони залишають кімнату, а в руці Діна опиняється давній курдський ніж, що ним вони з братом позбавили життя не одного демона.
– О ні, сподіваюся ти не вб’єш мене цим. – із підробленим хвилюванням питає тварюка. – А, точно, як же ти можеш вбити дівчисько?
Так, мисливець не збирається вбивати демона зараз, та й поки той перебуває в тілі Хізер в принципі. І демон це знає. Тому Вінчестер кладе ножа на комод при вході в кімнату Майлі та йде на кухню. На якийсь час йому вдалося заплутати тварюку, але все стало на свої місця, коли з кухні почали долинати слова заклинання, яким можна освятити воду. На них чекатиме довга і змістовна бесіда.
***
Майже за три години допиту Дін дізнався, що ця личинка працює наодинці. Хоча навіть якщо результат її слів виявляться брехнею – це не завадить Вінчестеру вбити демона.
– А знаєш, мені починає подобається. Така собі легка садо-мазо практика. Мало чого це може призвести, – демон проводить язиком по нижній губі, легенько прикушує її і млосно дивиться на уста Вінчестера.
– Дивись не згори від своїх бажань. Прикро буде, якщо здохнеш завчасно, – відповідає хлопець, приставляючи склянку води до горла дівчини та повільно починає нахиляти її. Згубна рідина пропалює доріжки по шиї і животу, вбирається в топ, залишаючи після себе виразки, що повільно затягуються. Не дивлячись на все демонське самовдоволення тортури зробили свою справу, здорово послабивши її. Дін же почував себе паршиво, нехай і не показував цього. Поєднання піклування, ненависті та жалю залишили свій слід на втомленому обличчі, у жестах та діях мисливця. Хочеться побачити як тварюка згоряє зсередини прямо зараз. Вінчестер навіть має ідею як прикінчити його, не нашкодивши при цьому Хізер. І через пару хвилин вона втілиться в життя, тому що Дін почув звук вхідних дверей, що відкриваються, і кроки в їх бік. Він невідривно дивився на Хізер, а блакитні очі метнулися в бік звуків. Коли в кімнаті з’явився Сем демон повернув увагу до старшого брата, на обличчі якого було видно, що він погоджувався зі своїми думками.
– Що ти задумав?
Відповіді не було. Пройшовши на кухню, Дін набрав у склянку звичайної води, зробив пару ковтків, пошкодував, що це не віскі або хоча б пиво.
– А де?.. – Намагаючись згадати ім’я русявої дівчини розтягнув питання Дін.
– Майлі. Вона в лікарні.
Сем був стурбований, не приховуючи своєї тривожності.
– Щось трапилося?
– Ну як тобі сказати. Її катував демон, який згодом вселився на її подругу, якій при ній кілька разів спалили обличчя. Так собі досвід, не кожен витримає.
Кілька разів кивнувши головою, Дін зітхнув, поставивши на стіл напівпорожню склянку.
– Гаразд, перейдемо до діла.
Зазирнувши у вітальню, він вийняв з куртки щоденник батька. Швидко знайшовши потрібну закладку, він простяг зошит братові.
– Що це? – Сем розгорнув щоденник до себе, опускаючи очі в написане. – Схоже на заклинання вигнання, але…
– Це і є заклинання вигнання. Тільки за допомогою нього демона переміщують до іншого вмістилища, – пояснив старший мисливець.
– Думаєш вийде?
– Сумніваєшся?
– Виходячи з нотаток батька – так, – молодший Вінчестер повернув щоденник до брата, показуючи пальцем на старі записи Джона. Дін уважно прочитав усі замітки, зроблені у різний час.
«Лайма, Огайо. Летальний результат. І. Сейлін.»
«1994. Колорадо. Фонтейн. Демон втік.»
«2000. Вашингтон. Кенневік. Після заклинання демон вселився у Вільяма.»
– Вільям Харвелл? – уточнив він.
– Можливо. Або хтось інший, але точно з мисливців.
Сем чекав, що Дін відмовиться від ідеї вигнання демона з Хізер цим способом. Так, їм двом не страшна одержимість, на відміну від бідолахи Вільяма, ким він не був. Ризик полягав у збережені життя Хізер. Якщо демон не вб’є її, то шанс того, що він опиниться на волі і Орегон буде набитий демонами, меншим не стає.
– Для ритуалу потрібна кров обох вмістилищ, – відірвавшись від щоденника Дін пішов до навісних шаф. – Пошукаю, що можна використовувати замість чаш.
І все ж таки його брат вирішив діяти. Якби він мав час чи сили, щоб далі дивитися на смоляні очі Хізер можливо він би щось придумав. Вони з Семом могли б обдзвонити знайомих експертів та мисливців, поритися у книгах Боббі. Але зараз і в Сема на прикметі не було кращих ідей. Варіант із заклинанням був найправильнішим і неправильним одночасно. Він був єдиним, тому Сем сів за обробку заклинання, поки Дін, знайшовши два харчові контейнери в шафі, пішов пускати кров демону та трупу.
***
На підлозі стояло два контейнери з кров’ю. Намотавши на руку вервицю, Дін читав заклинання для освячення води. Демон спостерігав за його діями з недобрим передчуттям і перев’язаною трохи вище плеча раною, з якої Вінчестер набрав не менше пів літра крові. Закінчивши із заклинанням хлопець опустив хрест у кров Хізер. По всьому будинку пролунав пронизливий крик болю. Кров у жилах демона буквально закипала, спалюючи до тла кістки. Із приготуванням закінчено. Залишилося покликати Сема, щоб той прочитав закляття переміщення і тримати напоготові клинок.
– Готовий? – потираючи руки, Дін увійшов на кухню.
– Я знайшов деякі формулювання, які не притаманні Романському Ритуалу, частина якого використана в цій молитві. Має спрацювати.
Забираючи із собою щоденник, Семюель пішов за братом у вітальню, де на них вже чекала “Хізер”. Про те, що дівчина відчуває те саме, що й демон Дін вважав за краще не думати. Він мовчки віддав Сему клинок і став поруч із Хізер. Скоро все скінчиться. І для неї, і для нього.
– Ну давайте, прикінчіть дівчисько. Вона не переживе цього обряду, – встиг сказати демон, після чого знову завив від болю. Сем почав читати заклинання.
– Vade, Satana, inventor et magister omnis fallaciae, hostis humanae salutis. Humiliare sub potenti manu dei, contremisce et effuge, invocato a nobis sancto et terribili nomine, quem inferi tremunt. Ab insidiis diaboli, libera nos, Domine.
З кожним сказаним мисливцем словом болю ставило дедалі більше. Він ніби розпечена магма розливався у венах. Демон бився в агонії, бажаючи якнайшвидше покинути тіло Сінгер.
– Omnis immundus spiritus, omnis satanica vis, omnis rebellio infernalis adversarii, omnis legio, omnis ecclesia et secta diabolica immundo sanguine abluatur.
Діставши з кишені розкладний ніж, Дін приготувався, взяв долоню брюнетки в свою руку, міцно стискаючи кінцівку.
– Coniunge cinerem maledicendi draconi et toti legioni diabolicae, qui tuo principio renuntiavit humano. Prosternet te nota vinculorum, et obedies maledictione, sicut homo obedivit tibi.
На останніх словах Дін одним різким рухом зробив косий поріз на долоні шатенки, ушкоджуючи пастку. З рота Хізер стрімко почали валити густі клуби кіптяви, яка огорнула тіло невідомої дівчини, що лежала на підлозі. Темна матерія колишньої душі ніби просочувалася крізь шкіру трупа. Мертва людина раптом схопилася, широко розкривши чорні очі. Тієї ж миті ноги Хізер підкосилися. Ледве встигаючи, Дін підхопив її, осідаючи разом із дівчиною на підлогу. Сем негайно всадив у живіт демону ножа. По обличчю мертвої дівчини кілька разів пробігли оранжево-жовті спалахи. Демон був мертвий. Хізер жива. У них вийшло.
Притискаючи дівчину до себе, згрібаючи її в обіймах і вдихаючи запах шовковистого волосся Дін знову і знову подумки повторював собі: у них вийшло. На хвилину він навіть заплющив очі, відчуваючи ритм серця, що шалено билося.
– Діне, – слабко каже Хізер, поклавши руку на груди хлопця. По щоці скотилася самотня сльоза.
Начхати. Почуття та нотації будуть потім. Головне, що він тут. Він поруч. Вона не сумнівалася, що не дарма довірилася йому. Безглуздо визнавати, але Дін Вінчестер став її залежністю. Ненормальною, неправильною, такою необхідною їй зараз залежністю. Він розплющує очі. На них ледь помітна тонка пелена сліз. Дідько. Бісові сентиментальності. Бісові демони. Бісів шоколадний шампунь. Сем, що дивився на це збоку, навіть зчудувався такій картині. Вінчестер-молодший теж був радий поверненню Хізер, також переживав за неї. За короткий час хлопець звик до компанії шатенки, бачачи у ній подругу та приємну компанію. Напевно, Дін знайшов у ній те саме. Принаймні, так думав його молодший брат.
Додати до улюблених