*Автор*
– Годжо сенсей, а чому лише ми двоє йдемо на це завдання,– запитав Юджі у свого вчителя.
– ну, по-перше, для цього завдання не потрібно багато людей, а по-друге, я ж обіцяв тобі тренування, тож радій,– спокійно відповів Сатору Годжо.
– окей, тоді круто,– погодився Ітадорі.
Про головно героя Ітадорі Юджі ми знаємо, тож не буду лити воду. Ну і хто не знає Сатору Годжо, цього біловолосого мага. Скажу лише що події розгортають після того, як Юджі приєднався до команди Годжо в якій ще є Мегумі Фушігуро та Нобара Кугісакі.
– так, ми ніби на місці,– дивлячись в телефон промовив вчитель
– а, що нам тут потрібно, боротись з прокляттям?
– нам потрібно доставити нашу ціль в коледж, всього лиш.
– ціль? Це не прокляття?
– зовсім ні, а досить гарна дівчина, можливо ти навіть познайомишся з нею,- запевняючи відповів Сатору, поправляючи волосся
– тобто, ми маємо її доставити, а чому не попросили менеджера її привезти,- не розумів Ітадорі.
– зараз зрозумієш,– коротко відповів вчитель.
Далі Годжо потягнув Ітадорі за міст, щоб сісти в засідку та сказав сидіти тихо.
З верхівки коледжу прийшло завдання, спіймати та доставити в коледж останню з виживших Клану Джогу. Спочатку Годжо не хотів братись за цю справу, але прочитавши дані про їхню ціль погодився. Його зацікавило те що така молода дівчина мала вже стільки смертей на своєму рахунку, більшість людей яких вона вбивала були злочинцями, але це не виправдовувало її. Він колись чув про вимерлий клан з надзвичайною силою, і те що ця дівчина була останньою з них, дуже зацікавило його.
*Від лиця гг*
Зібравшись на завдання, я вирушила до місця призначення. Моє завдання полягало в тому щоб розібратись з прокляттям. Дещо мене настрожувало-це те що замовник залишився анонімним, залишивши лист і деталі завдання. Я погодилась, тому що мені запропонували дуже гарну суму.
От я і на місці, і поки нічого не бачу, і не відчуваю скупчення проклятої енергії. Я пройшлась під мостом вздовж, але не змогла знайти хоч якогось сліду прокляття.
*Автор*
-Ітадорі, ти бачиш?
Ітадорі спрямував погляд на дівчину. Вона була не великого зросту, десь такого ж як Нобара. Але фігуру мала більш витончену. Світле волосся з темними кінчиками розвіювались, а темні очі рухались вишукуючи щось неподалік. Одягнена в широкі штани, чорну безрукавку та жилетка поверх, в руках мала щось схоже на невеликий клинок.
–Це та дівчина, вона не виглядає небезпечно, навіщо її ловити не зовсім розумію.
– ой, здається, я тобі забув розповісти про деталі завдання, вибач, але це нічого, приготуйся до бою, зараз буде урок від найкращого вчителя,– не втрачаючи можливості похвалити себе, відповів Сатору.
–що? Я мушу битись з нею, і це і є ваше тренування, та я просто виконую всю вашу роботу,– невдоволено мовив учень.
–досить теревенити, нападай поки вона нас не розкрила.
Юджі трохи невпевнено ринув до бою, напавши зі спини на дівчину. Кіра одразу відчула позаду себе небезпеку, тому відскочила вбік та приготувалась напасти.
*Гг*
Ах засідка, так і думала що це щось дивне, але чому цей малолітній пацан. В нього форма коледжу. Ясно, завдання, щоб спіймати й вбити останню з виживших Клану Джогу.
Зібрав прокляту енергію я намагалась завдати удару прямо в обличчя. Але, чорт, який він швидкий. Він миттєво пригнувся та завдав мені удару в бік. Цей рожевоволосий не використовує прокляту енергію. Невже такі навчаються в коледжі. Тоді я, використовуючи зброю, порізала його декілька разів. Я не спішила його вбивати, бо хотіла дізнатись чому саме він тут, хто замовив. Чесно кажучи, хлопець не був таким слабаком, його сила перевищувала звичайної людини, але при цьому він майже не використовував прокляття енергію. І до того всього він був дуже прудким, типу мені було досить важко вразити його. От настав момент коли я притиснула його до землі тримаючи зброю прямо біля шиї.
*Автор*
– а тепер кажи чому ти тут?– поставила питання дівчина.
– чесно, я сам не до кінця зрозумів чому я тут,– відвертаюся голову відповів він.
– що жартуєш наді мною, я ж можу тебе вбити прямо ось тут, – починала злитись Кіра.
– Не вийде, цей малий мій учень, а я мушу піклуватись про своїх учнів, – нізвідки з’явився Годжо.
– Ти хто ще такий,-останнє що встигла сказати дівчина перед тим як Сатору змусив її знепритомніти.
– Ітадорі бери дівчину і гайда швиденько назад, я вже дуже зголоднів.
– Добре, але хто вона, чому ви змусили їх знепритомніти, могли б просто попросити піти з нами
– ще б трохи й вона б, ну думаю не вбила тебе, Сукуна б не дав, але точно б поранила бідолашного.
– це не так, я просто не хотів нашкодити їй, вона ж потрібна нам жива.
– ахах Ітадорі – ця дівчина не така проста як ти думаєш.
Тож наші герої прийшли до Яги вирішувати подальшу долю Кіри. Люди з поважних кланів прагнули смерті дівчини, бо вона за їх словами, повинна бути зі своєю родиною. Можливо вони боялись що Клан Джогу відродиться. Важко зрозуміти цих виродків старійшин, які думають лише про добре ім’я свого клану, проливаючи кров невинних.
Додати до улюблених