Першим слово взяв Какаші, біловолосий джонін у масці, яка прикривала половину його обличчя, одне око в нього було перекрите банданою. Він мав як зазвичай знуджений вигляд людини, яка прийшла сюди не по своїй волі.
-Отже, не буду сильно тягнути. Так як я обираю першим, то просто візьму найсильніших з вас, дурістю було б вчинити інакше, В моїй команді номер сім будуть Нейджі Х’юґа, Саске Учіха і Шикамару Нара.
-Що? І це я найсильніший? – шоковано спитав Шикамару, – та у мене одна з найслабших технік.
-Так, твоя техніка дійсно мене не вразила, – чесно відказав Какаші, – але вразив твій гострий розум і лідерські навички. Я обирав з вас найкращих і ти серед них.
-Чудово, – слово знову взяв Хірузен, – перша команда вже сформована, тепер черга джоніна Гая взяти слово.
Гай швидко вийшов вперед і почав свою промову.
-Ваша битва була надзвичайним проявленням сили вашої молодості! Ви билися сміливо і відчайдушно, а це саме те, що я найбільше ціную в учнях, їх вміння долати перешкоди і мужньо кидатися в бій навіть проти сильніших противників. У свою команду мужніх генінів я візьму можливо і не наймастерніших з вас, але точно найзавзятіших. Отже, Лі, Наруто та Кіба вітаю у команді!
Третім в центр вийшов джонін Ацума, він виглядав значно врівноваженішим за Гая і значно привітнішим за Какаші.
-Ви всі себе чудово показали і я буду старатися також вас не розчарувати як сенсей. Учні яких я візьму показали чудові командні навички, силу та дисциплінованість. Вітаю у своїй команді Чьоджі, Шино і Тен-Тен!
Ацума посміхнувся своїм учням і уступив місце останньому джоніну, а саме Куренай.
-Ну що ж, настала моя черга, – сумним голосом промовила вона, – я дуже боялась і чекала миті, коли зможу стати сенсеєм, і зараз нарешті я маю цей шанс. – Вона глянула на трьох дівчат, які лишились. Сакура і Іно показово розвернулись у різні сторони, а Хіната знову дивилась на Наруто, який вже весело шепотівся зі своєю новою командою – Кібою і Лі, наче вони не були пару хвилин тому супротивниками. – Ну що ж, – продовжила Куренай, – не дивлячись на те, що я дуже хотіла стати сенсеєм, змушена повідомити, що я відмовляюсь навчати цих дівчат. – у шокованій тиші вона продовжила, – вони не гідні називатися генінами, а якщо чесно і взагалі шинобі. Вони не зібрані, погані командні гравці, не дисципліновані і слабкі. Тому я не братиму на себе цей непідйомний тягар. – тиша стояла така, що було чути кроки Куренай, яка відійшла з центра майданчика.
-Кхм, – Хірузен силувато посміхнувся, – ну що ж, кожен вчитель звісно може відмовитися від учнів, тоді я думаю, що у нас буде сформовано три команди. Ще раз вітаю команди Какаші, Гая і Ацуми!
Дівчата стояли неначе сковані технікою Шикамару, намагаючись осягнути, що тільки-но відбулося. Інші учні відійшли від них, прямуючи до своїх нових сенсеїв. Люди почали потроху розходитися. Коли з натовпу вийшов високий чоловік у традиційному вбранні з довгим прямим волоссям.
-Батьку, – кинулась до нього Хіната, – мені дуже шкода, що так вийшло!
Чоловік бридливо скривився глянувши на доньку і чітко проказав.
-Ти ганьба клану Х’юґа, я не хочу ні бачити тебе ні чути про тебе, а зараз з дороги. – він пройшов мимо неї до Нейджі, – сьогодні на заході сонця приходь до мене, для тебе є справа, – різко звернувся він до нього.
Хлопчик спочатку несвідомо відсахнувся від чоловіка, але потім напевно зібравшись кивнув і слухняно відповів, – “Як скажете, пане Хісаші.” Чоловік різко кивнув, не очікуючи іншої відповіді, розвернувся і пішов, навіть не глянувши на доньку.
-Нейджі, підійди-но, будь-ласка, сюди на хвилинку, – озирнувшись хлопчик побачив свого нового сенсея, який здається досить таки приязно дивився у його сторону. Підійшовши до нього хлопець помітив і оцінювальний, трохи зневажливий погляд Учіхи і розгубленого Шикамару. – Отже, – проказав Какаші, – ви пройшли випробування хокаґе, але є одне випробування, яке мусять пройти всі мої учні, випробування, яке покаже чи гідні ви називатися генінами і бути в моїй команді. Я чекаю вас коло західного виходу з селища завтра на світанку. – Не чекаючи на їх відповідь, Какаші розвернувся, витяг якусь книжечку і заглибившись у неї почимчикував від площі.
-Можливо варто потренуватися сьогодні разом? Це б дало нам завтра стратегічну перевагу, – розважливо запропонував хлопцям Шикамару.
Саске лише байдуже знизав плечима, – Якщо тобі це потрібно, Нара… Без образ, але ти напевно будеш слабкою ланкою у нашій команді.
-Я не зможу, – нарешті відізвався Нейджі, – маю певні справи сьогодні. Вибачте, але мені треба йти. – розвернувшись хлопчик швидко пішов.
-Хмм, – несподівано зацікавлено проказав Саске, – а що якщо ми прослідкуємо за ним? Чи не надасть нам це стратегічної переваги? – він насмішкувато подивився на Шикамару.
-Це вже навряд, але це може допомогти нам краще зрозуміти одне одного, що також може бути корисно під час завтрашнього випробування, – він подарував Саске іронічну усмішку, – А то що ти, що Х’юґа якісь занадто загадкові.
Саске несподівано повернув усмішку Шикамару і кивнув на спину Нейджі, що вже зникав у натовпі. Хлопці кинулися за ним, при цьому використовуючи всі свої маскувальні навички, щоб Х’юґа їх не помітив.
***
Нейджі терпляче чекав на ґанку перед маєтком Хісаші, теперішнього голови їх клану. Нарешті чоловік вийшов до нього. Хісаші оцінювальним поглядом окинув Нейджі неначе зважуючи чи впорається він з місією, а тоді сухим голосом мовив.
-Твоє завдання це шпигун селища прихованого в камені. Вони вже давно хотіли заволодіти секретом б’якуґана. Та й не лише вони як на те вже пішло. Але зараз у мене є відомості, що вони направили шпигуна до нашої родини. Мої доньки напевно будуть його мішенню. Тому ти маєш як найшвидше знайти і привести мерзотника до мене. Питання є? – він холодно подивився на хлопчика.
-Пане Хісаші, завтра на світанку я маю проходити випробування від мого сенсея, – хлопчик спробував зустрітися поглядом з дядьком, але швидко відвів очі.
-Нейджі, ти ж знаєш, що інтереси клану Х’юґа мають бути понад усе. Знаєш же?! – він підвищив голос і хлопець аж зіщулився від цього, – Не змушуй мене вбивати у тебе цю істину. А зараз пішов, я чекаю як найскорішого звіту.
Не чекаючи повторного наказу Нейджі швидко ледь не побіг у напрямку лісу, відчуваючи спиною пронизливий погляд Хісаші.
Не встиг він як слід заглибитися у ліс як дорогу йому перекрили дві знайомі фігури.
-Учіха, Нара, якого біса ви тут робите? – здивовано вихопилось у Нейджі.
-Не ображайся, але ми хочемо тобі допомогти, – дипломатично почав Шикамару.
-Так-так, ми тебе підслуховували, – швидко підтвердив Саске, і до того як Нейджі встиг обурено відреагувати на це продовжив. – але давай чесно, часу на цю твою місію у тебе до світанку, якщо не хочеш вилетіти з команди вже на першому випробуванні. Не факт, що Какаші не розпустить нашу команду без тебе. Тому в наших інтересах тобі зараз допомогти. Твій дядько про це не дізнається, ми клянемось.
Шикамару коротко підтвердив
-Клянемось!
Нейджі спробував переварити цю інформацію і його швидкий розум прийшов до невтішного висновку, що без їх допомоги до світанку він з цим ніяк не впорається.
-Гаразд, але слухайтесь мене, це справи клану, тому це надзвичайно серйозно, і може бути навіть небезпечно. – хлопці уважно слухали. – Отже шпигун може слідкувати за пані Хінатою, або ж за пані Ханабі. Проте, пані Ханабі ще замала, щоб бути достатньо корисною як джерело знань про б’якуґан. До того ж вона у маєтку основної гілки клану Х’юґа під охороною. Але переконатися також необхідно. Тому ти залишишся і прослідкуєш за маєтком, – він кивнув на Шикамару, – а ми з тобою, – кивнув він у сторону Саске,- прослідкуємо за пані Хінатою, ну що, все зрозуміло, є заперечення?
-Досить продуманий план, – з певною повагою схвалив Шикамару.
-Я лише одного не розумію, – задумливо проказав Саске, – чому ти так офіційно про них говориш, вони ж твої сестри, до того ж молодші. І ти звісно вибач, але я не помітив ніяких особливих талантів за Хінатою, – він аж скривився згадавши нещодавній командний програш.
Нейджі здивовано на нього витріщився і пояснив
-Тому що вони з основної гілки, – неначе цих слів було більше ніж досить.
Саске з Шикамару перезирнулися але вирішили поки не розвивати цю тему. Шикамару махнув хлопцям рукою і пішов шукати зручне для спостереження за маєтком місце. Хлопці ж рушили до селища.
***
Хінату вони знайшли на дитячому майданчику. Вже майже стемніло і на вулиці було порожньо. Дівчинка неначе у трансі сиділа на лавочці втупивши погляд у порожнечу. Її очі підпухли, здається вона багато плакала, але зараз сльози скінчилися. Нейджі прошепотів
-Б’якуґан! – і навкого його очей проступили жилки від славнозвісної техніки клану Х’юґа, Саске зацікавлено за цим спостерігав. – Я бачу його, – нарешті тихо прошепотів хлопчик, – на десяту годину, у ста тридцяти метрах звідси.
Саске кивнув і запропонував розділившись оточити шпигуна, так вони і вчинили. Підібравшись майже впритул, вони кинулись на невеличку фігурку, що причаїлась у кущах. Не пройшло і пари хвилин як шпигун був роззброєний і знерухомлений. Коли вони швидко перев’язали його руки і вивели під світло останніх промінців сонця вони зі здивуванням зрозуміли, що шпигуном виявилась дівчинка приблизно їх віку. Хлопці шоковано перезирнулися, вони не очікували, що шпигуном буде дитина.
-Не думав, що селище приховане в камені відправляє на таку роботу дітей, ще й самих, – обурливо сказав Саске.
-Наче ви набагато кращі, ми вже чули що ваш хокаґе вирішив набрати нові команди з дітей 10-11 років, – презирливо відповіла шпигунка, – всі селища однакові, ми це лише ресурс, який вони не шкодують задля своїх цілей. От же чорт, це ж треба було попастися, ще й таким недоніндзям як ви. – вона кинула злісний погляд на хлопців.
-Слідкуй за якиком, чужинка! – Саске не зміг втриматись, – селище приховане у листі інше, воно дбає про нас, ми самі хочемо вже на місії, ми готові.
Нейджі лише спостерігав за цим діалогом і все більше хмурився. Йому не подобалось, що з цього випливало. Коли дядько сказав про шпигуна він уявляв дорослого чоловіка з мерзенною хижою усмішкою, а не однолітку його сестер, щуплу темнооку дівчинку. Але завдання є завдання і вони його виконали, треба відвести дівчину до дядька якнайшвидше і забути про це. Нейджі трухнув головою,неначе відганяючи похмурі думки і різко сказав:
-Йдемо до маєтку, – Саске і дівчина обірвали свою перепалку.
Вона зустрілася з впевненим поглядом Нейджі і вся зіщулилась, вона нарешті дійсно почала розуміти у що вляпалась. Саске кивнув і поклав руку дівчині на плече направляючи у сторону маєтку Х’юга. Наблизились вони до маєтку вже коли на вулиці було зовсім темно. У лісі до них приєднався Шикамару, він був також шокований, коли побачив їх бранку. Нейджі подякував хлопцям за допомогу і сказав, що далі піде сам, не можна щоб Хісаші запідозрив, що хтось ще втручався у справи клану. Хлопець зі своєю полоненою пішли до маєтку, а Учіха і Нара лише зробили вигляд, що пішли до селища, самі ж тихенько прокралися за хлопцем і причаїлися на високому дереві з якого підслуховували і попередній раз. Густе гілля дерева і темрява гарно їх приховувала, вони ж чудово бачили освітлений ліхтарями ґанок на якому на Нейджі вже чекав Хісаші Х’юґа.
Хлопець і дівчинка підійшли до чоловіка, що непорушно за ними спостерігав. Шпигунка не дивлячись на попередню браваду вже почала тремтіти. Нейджі тримався щоб не слідувати її прикладу.
-Отже це і є наш шпигун, – порушив тишу голос Хісаші, – то що люба панночко, як я розумію ви не так багато встигли побачити… Розповісте мені про ваше завдання і що ви встигли зрозуміти чи перейдемо спочатку до катувань? – його голос не був загрозливим або лякаючим, але будь-хто зрозумів би, що чоловік не жартує.
-Ні, будь-ласка, я все розповім, – високим переляканим голосом сказала дівчинка, – Я мала лише прослідкувати за Хінатою Х’юґою, спадкоємицею клана Х’юґа, вивчити її розклад і по можливості як вона використовує секретну техніку клана Х’юґа б’якуґан. Але я лише почала спостереження, і взагалі нічого важливого не помітила, після випробування, яке вона провалила, вона просто сиділа і плакала на лавці на дитячому майданчику. І на випробуванні вона також не використовувала б’якуґан. Прошу вас, це все що я знаю, будь-ласка, відпустіть мене, – її голос тремтів і вона з жахом дивилась на високу фігуру Хісаші, що навис над нею.
-Я тобі вірю, – після певної паузи мовив він і дівчинка з полегкістю видихнула, – не схоже, що від тебе може бути ще якась користь, Нейджі, – звернувся він до хлопця, що мовчки стояв поряд, – ти гарно попрацював, але лишилось довести роботу до кінця, вбий її, – він простягнув хлопчику короткий клинок.
Нейджі завмер не вірячи у те, що тільки-но почув, подивився на клинок у руці дядька, а тоді на дівчинку, яка дивилась на нього шикоро розкритими очима повними жаху. Він повільно взяв клинок з рук Хісаші не відводячи від неї погляду. Дівчинка настільки перелякалась, що здається навіть не могла більш благати про помилування, вона лише швидко дихала і дивилась у його очі як напевно дивився б олень, якого оточила зграя вовків, вона розуміла, що це кінець її короткого життя. Хлопець заніс клинок над нею, проте, не зміг його опустити, його рука смикнулась і клинок випав на землю.
-Пробачте, пане Хісаші, я не можу, – він швидко опустив очі, щоб не зустрітися поглядом з чоловіком.
-Який слабак, – презирливо мовив він, – ти досі не зрозумів, що означає слухатися наказів, доведеться повторити урок.
Нейджі інстинктивно відскочив назад, але це його звісно не врятувало. Лише одного погляду його дядька вистачило, щоб все його тіло вигнулося і хлопчик несамовито закричав від болю. Він кричав і кричав дряпаючи своє обличчя, аж поки його ноги не підкосилися і він не впав на землю без свідомості. Тоді дядько перевів погляд на бранку, вона навіть не намагалася відійти, здається після побаченого вони лише чекала легкої смерті.
-Така ж проста робота, – сухо сказав чоловік піднявши клинок, що його до того випустив Нейджі. Вільною рукою він взяв дівчинку за волосся а іншою різко перерізав їй горло клинком. Її тіло впало коло непритомного тіла Нейджі заливаючи його теплою кров’ю.
Хісаші махнув рукою в сторону маєтку і звідти відразу підійшли слуги, які лише чекали подальших наказів.
-Приберіть її тіло звідси, – різко наказав він, – хлопця лишіть, нехай засвоїть урок.
Чоловік пішов у маєток, а слуги швидко замотали тіло дівчинки у якусь тканину і понесли кудись за маєток. На ґанку лише залишилось непритомне тіло Нейджі Х’юґи залите теплою кров’ю дівчинки.
***
Шикамару і Саске немов прилипли до того дерева у кронах якого ховалися. Вони все бачили і чули, але таке було важко усвідомити. Тільки но слуги зникли за маєтком хлопці не змовляючись кинулись до Нейджі. Його тіло наче не було ушкоджене і хлопчик дихав, хоча досі був без свідомості. На його обличчі були подряпини а на лобі яскраво виднілося якесь татуювання, яке вони раніше не помічали, адже Нейджі завжди носив там пов’язку, але зараз вона була зірвана і лежала збоку, вся просякнута кров’ю. Вони обережно підняли його вдвох і понесли до лікарні. Доки вони не принесли хлопця туди вони не перекинулися жодним словом, але коли доброзичлива медсестра переконала їх, що з хлопчиком все буде добре, вони нарешті вирішили обговорити побачене. Хлопці сіли на лавку при палаті Нейджі і напівголоса стали ділитися думками.
-Краще б ми її відпустили, – гірко мовив Саске, – вона ж була зовсім дитиною, я навіть не спитав як її звати.
-Знаєш тепер завдання не здаються такими привабливими, – задумливо мовив Шикамару, – колись ми теж можемо опинитися на її місці.
-Але ж наше селище не відправило б нас на таке небезпечне завдання ще й самих, – заперечив Саске.
Шикамару лише стенув плечима.
-Я просто не розумію, чому Хісаші зробив це з Нейджі, він же лише дитина і до того ж його племінник, я ніколи до цього не бачив такої жорстокості. – Нара з жалістю подивився на двері палати Х’юґи.
-Ну родичі бувають різні, – задумливо мовив Саске, – дивно, що ніхто з маєтку не вийшов на крик, там же живе багато слуг і інші Х’юґи, чому вони йому це дозволили?
-Це лише підтверджує мою теорію, що це відбувається далеко не вперше, – серйозно сказав Шикамару, – по-перше, ми ще після випробування помітили, що Нейджі сильно боїться дядька. По-друге, його ставлення до Хінати і Ханабі було занадто поштиве, адже вони його молодші сестри. Ну і основним агрументом є те, що ніхто Хісаші не зупинив і нічого не сказав, хоча крики мали підняти на ноги весь маєток. Я думаю, що над Нейджі знущаються у родині.
Саске стиснув кулаки, – Так не має бути! Це жахливо, що вони таке з ним роблять. Я хочу вбити цього Хісаші! – Нара неочікувано кивнув на це і поклав руку хлопцю на плече.
-Це не має залишитись безкарним. Ми знайдемо спосіб помститися йому і не дамо їм більше робити таке з Нейджі.
Хлопці чекали новин від медсестер до світанку і так і заснули спершись один на одного на лавочці. Вони так і не згадали про випробування Какаші.
Додати до улюблених