Анджей в той же день подзвонив Зеленському, привітав з перемогою і обіцяв приїхати. Тепер можна навіть не потягом укрзалізниці, хоча, на думку Дуди там було досить комфортно. Володимир, звичайно, відповів, що він буде радий бачити Анджея в Україні.
“Особливо хочу бачити тебе в своїх обіймах” – але це вже були тільки фантазії самого поляка. Він так мріяв обійняти Володимира, знову. Але тепер це зовсім інше. Адже Україні вже не потрібна допомога в тих маштабах, тож напевно такого виду підтримка при всіх, а тим більше частіші приїзди… це все викличе підозру.
Вони ж просто коллеги, у них одна, схожа робота. Але Анджей дотримується думки, що він би не витримав того навантаження, що витримав Воломирив. Це ще один привід ним пишатися.
Першим, що він бачить по приїзду в Київ – діти, матери і чоловіки, що гуляють, смакують кавою і морозивом. Анджей би ніколи не подумам, що подібна картина змусить його посміхатися і радіти. А другим… другим був Володимир Зеленський. Так вийшло, що Дуда загулявся Києвом і трохи спізнився на промову Зеленського, але не критично, бо цікаве тільки почалося.
Анджей зупинився у проході між рядами місць депутатів. Він не хоче йти на місце для іноземних гостей, бо там не так добре буде видно Зеленського. А поляк хоче бачити його у всій красі: величного, статного переможця. Дуда пишається ним і коли приходить черга Анджея щось казати, то він просто підходить до Володимира і цілує його в щоку, а після цього обіймає.
Та до біса, що там інші скажуть.
Додати до улюблених
Йой, дуже милий шанопис! 😭💗
Мені подобається ідея та те як написана ваша робота.