В лице дув теплий літній вітер, шелестіла трава, поблискуючи на сонці після вчорашнього дощу. Вітерець лагідно торсав волосся, то кидав їх в обличчя, заважая слідкувати за дорогою, то просто відкидав назад.
Сон лань подорожував світом в пошуках відродженої душі свого друга, але, здавалось, все марно. На своєму шляху він зустрічав безліч людей різного віку та статі хто був хоч трішки схожий на Сяо Сінченя, проте ніхто з них не мав відмітки на мізинці.
Він блукав з міста в місто, а під кінець дня йшов перепочити. Цей вечір не був винятком. Вино п‘ється легко. В голові трішки гудить, проте думки формулюються чітко та ясно. Сон Ланю подобається смак вина — воно фруктове і солодкувате, терпке, пряне з кислинкою. Він не розбирається в сортах, але воно дійсно смачне. Його погляд сковзнув з-під великого капелюха, він був схожий на той, що носять самураї. Зіниці оглянули приміщення, зупиняючись на юнаку. Він мав бездоганний вигляд. Його чорне волосся було охайно зібране, вбрання ідеально чисте й біле. Його обличчя надзвичайно красиве, а очі світились сяйвом, як і колись дуже давно. Від однієї лиш думки тіло вкрилось мурахами. Їх погляди зустрілись, не втрачаючи ні секунди Сон Лань піднявся й повільно став наближатись до столику за яким сидів юнак.
— Добрий вечір, пане..? — привітався хлопець з чоловіком, обличчя якого ховалось за капелюхом.
— Сон Лань, — кивнув чоловік, уважно спостерігаючи за виразом обличчя хлопця.
— Сяо Сінчень, – добродушно усміхнувся він. Чоловік ледь помітно здригнувся від слів.
— Сяо Сінчень, можна дещо запитати? – сказав Сон Лань.
— Гаразд.
— Твій мізинець, на ньому є щось? — Юнак здивовано оглянув чоловіка, але простягнув перед собою дві абсолютно нормальні, чисті долоні. Проте, коли він перевернув їх, на одному з пальців розтягнулась родима пляма в формі зірки. Сон Лань зачаровано дивився на простягнуту руку, ненаважуючись щось сказати.
— Не бажаєте скласти мені компанію? — тихо вимовив він нарешті, серце шалено з божевільною швидкістю вдарялось о ребра. Глухий біль вислизав крізь м‘язи наповерхню, нагадуючи, що господар вже давно має не відчувати подібного.
Юнак щиро усміхнувся, погоджуючись. Схоже, цей дивний чоловік знає щось дуже цікаве і він прагне дізнатись, що саме.
Додати до улюблених