Дорогоцінна…
Зараз я, наче випила дві таблетки знеболювального.
Тіло ніби оніміло зсередини.
Я все забуду.
Розбите серце складу,
Легенько осколок за осколком.
Ця операція дуже важка і один необережний рух
Може розколоти і без того понівечене серце.
Позавчора в мене стався серцевий напад.
Батьки викликали швидку,
Яка якимось чудом встигла приїхати вчасно.
Цілу дорогу грала довбана попса,
Яка заїдала в голові і її тяжко було позбутися,
Ще й водій постійно її наспівував,
Наче вони не визуть зараз на смерному одрі сердечно хвору людину.
Приїхали.
Мене витягнули з карети швидкої допомоги
І переклали на кушетку.
Довго і нудно мене везли пропахлими
Хлоркою коридорами,
Доки не доставили до реанімаційного відділення
Де мене підключили до довгих дротів,
Які під’єднувалися до якихось велетенських приладів.
Я пам’ятаю тільки те, як прибігло багато медсестр і лікарів.
Далі лиш тьмяна пуща..
Не зрозуміло, що і чи довго це було.
Я пробудилася від клацання пальцями.
Довге незрозуміле відчуття:
“Що і якого хрена, я тут роблю?!”
Переді мною стояв згорблений чоловік з марлевою пов’язкою на лиці і шапочкою для волосся,
Він промовив:” Ми ледве зібрали по кусочкам ваше серце. Воно було занадто скалічене, наче шви на ранах, які ви чомусь накладали самі, розходилися через ваше невміння правильно зашити. – він протер рукою чоло, яке блищало від поту і продовжив- Ви занадто багато раз длубали ці рани руками, через що і занесли інфекцію під назвою “не взаємне кохання”. Такі випадки є надто часто і зустрічаються майже в кожно_ї мо_єї пацієнт_ки. Якщо ви продовжите роздлубувати рани залишені вашими кохнцями. На далі склеїти ваша серце буде дуже важко…”
Я відходячи від наркозу розумію,
Що серце вже не болить, як раніше,
Навіть краще.
Здається, ніби мені вставили новий апарат для перекачування крові,
Але він був чутливішим за минулі.
Я сподіваюся наступні спроби його зламати,
Будуть боліти менше,
Сподіваюся акумулятор не зноситься скоро.
Буде проблематично його кожен раз міняти,
Таким чином в мене не залишиться грошей,
Аби купити нову баночку таблеток знеболювального.
Якщо мені знову стане погано.
Я не подзвоню 103,
Не стану нікому казати.
Я прийму весь біль,
До оніміння буду страждати.
Додати до улюблених