Хтось зараз стоїть на порозі в смерті…
Чекає щоб постукати у двері,
Хтось вже постукав і чекає коли відчинять,
А що ж тебе занесло до порогу смерті?
Чом ти забув у смерті запитать?
Чим дужки візьми ноги в руки і давай тікать.
Поки стара з косою не відчинила.
Хто ж бо побачить її тому буде вічна темрява.
Краще повернись і йди додому де чекає тебе дружина й діти,
Що будеш ти робити коли дізнаються твої батьки про твою смерть?
Хоч добровільно пішов Вітчизну захищати…
Але я не хочу щоб ти померав ,
Для нас ти завжди будеш Героєм який Вкраїну гордо захищав!
Тому прошу не падай духом сину Божий, що від любові до Батьківщини ти душу й серце би віддав.
“Не плачте діти,мамо. Не плач кохана ти моя… Зі мною все добре, завжди ваш я”- сказав хлопчина перед тим як в двері старої примари постукать…
І хлопець пропав.
Його забрала стара смерть з косою.
Хлопець смерті не злякався прийшов до неї сам на поріг.
Ні хто в цьому світі з смертю не знався поки сам не потрапив в обійми її.
Та пам’ять про тих кого вже немає буде жити сотні віків.
Бог для всіх в раю місце тримає хто поліг на цій кривавій війні.
Ні хто з наших Героїв марно не вмирає!
Лиш слава для них і шана на сотню років.
Додати до улюблених