Дискотека

– ну привіт – промовив з посмішкою Хван.

Лікс здивувався коли побачив хлопця. Він оглянув його з ніг до голови.

– я бачив тебе…в столовій…ти так дивився на мене…

– ну а як мені не дивитися на таку булочку?

Хьонджін взяв його за щоку. Його руки обвилися навколо талії Йонбока. Їх лиця були в сантиметрі один від одного. Хван жадібно облизав свої губи. Від цього обличчя Фелікса вкрилося ледве помітним рум’янцем.

– у тебе на вигляд такі солоденькі губки.

– що ти таке робиш…а якщо хтось побачить?

– а…тобто проблема тільки в людях які можуть нас помітити?

Хьонджін наблизив своє обличчя ще ближче до нього.

– аєеє…ну ні…не тільки в цьому…

– тоді в чому ще?

– в тому що ти мене торкаєшся без мого дозволу!

– хм…але мені здається тобі це подобається!

Тепер їхні обличчя були в декількох сантиметрах один від одного. Обличчя Лікса покрилось ще більшим рум’янцем. Але здається що Хьонджіну це подобалося. Рука Хвана опустилась нижче, тепер вона ніжно торкалась попи Йонбока, від чого його обличчя  Фелікса стало яскраво червоним.

– Боже, ти такий сексі коли червонієшь, цікаво як ти будеш стогнати під мною в ліжечку? не хочеш перевірити? А?

Хьонджін стиснув попу Фелікса.

– ні, вибач мені потрібно іти…

Ліксі відштовхнув того, все ще червоний він попрямував до свого будиночку. Хван дивився  на нього з посмішкою поки той не зник з його поля зору.

– милий…– промовив Хван самому собі

Йонбок вже доходив до свого будиночку. По дорозі до нього він думав про ту ситуацію за столовою. Його вже не хвилювало нічого окрім цього. Серце калатало дуже швидко, здавалось що вона зараз вискочить. Зупинившись він потряс своєю головою.

– що зі мною!? я…я не гей…чому я так реагую…?! чому я досі червоний…– промовив Фелікс в своїх думках.

Поки Лікс роздумував що ж з ним відбувається, Хан прогулювався табором, як раптом спіткнувся та почав падати. Міцна рука схопила його за руку та прижала його до себе не даючи упасти.

– воооу… обережно! – промовив Мінхо

– дякую!

Хан досі стояв в притик до Мінхоне розуміючи що сталося.

– немає за що. Доречі ти дуже гарненький!

Хан трохи почервонів, але для того що б здатися ввічливим посміхнувся. Мінхо легко обійняв однією рукою за талію Хлопця.

– знаєшь… якщо б я міг би, то поцілував ці пухкенькі губки. Але я не з тих хлопців що беруть без дозволу.

Джисон легко червоніє. Він кладе руки на його плечі. Здаєть дехто починає відчувати метелики в животі не дивлячись на те що перед ним стоїть хлопець.

– А якщо я дам дозв…

Тільки почувши ці слова він Міцно притулив його до бесідки біля красивого озера. Їхні губи в мить щільно прилягають один до одного. Руки Мінхо ніжно блукали по тілу Хана доки ті цілувалися. З кожною секундою поцілунок перетворювався все в палкіший і палкіший. Їх язики наче танцювали особистий танець кохання, який був призначений тільки для них. Джисон тримав свої руки на його плечах, пальцями зжимавши його футболку. Під час поцілунку Хан видавав томні стогони. Одна рука Мінхо зупинилась на нозі Джисона, він почав ніжно погладжувати його ногу, поки друга рука ніжно схопила його за шию. Через деякий час вони відсторонились.

– Боже це було неймовірно…він такий гарячий…– подумав Джисон.

Мінхо сів на лавку та притягнув за талію Джисона.

– сідай.

– а…ну…

– Боже ти такий милий…більчонок.

– як ти мене назвав? – сказав Хан трішки з тремтінням у голосі.

– більчонок.

Джисон мовчки сів біля Мінхо між ними була тиша, але ця тиша була зовсім не незручною. Джисону було так комфортно з ним, але він навіть не розумів чому. Рука яка лежала на талії Хана потихеньку спускалась все нижче поки не щіпнула попку хлопця. Джисон відразу підскочив, його очі бігали в різні сторони тільки що б не дивитися в очі Мінхо.

– мені час!

Джисон розвернувся та пішов. Мінхо сидів на лавці та з самовдоволено посмішкою дивився на озеро.

У будиночку Джисона, Фелікса, Чоніна була повна тиша, всі думали про своє, особливо в думках був поглинений Фелікс. Він не міг зрозуміти що відбувається з ним. Чому він так реагує на хлопця?Чонін не витримав та заговорив перший.

– хлопці може на двір сходимо?

– ні! – сказали майже одночасно Лікс та Хан.

–ну і сидіть тут, а я піду!

Чонін вийшов на двір. Він попрямував до майданчика, що б подивитися як бавляться перші отряди. Його будиночок був недалеко від майданчика тому він дійшов швидко. Як тільки він хотів сісти на лавку, він зачерпнувся за чіюсь ногу та впав на пісок.

– ааай!!

– Боже… подивилась на себе! ти взагалі ходити вмієш!?

– це ти мені ніжку підставив!

– пфффф, боляче треба тобі ніжку підставляти!

Чонін піднявся та підійшов до нього. Він взяв його за комір. Але той ніяк не зреагував.

– ти що тут самий розумний чи що?!

– заспокійся маля!

– яке я тобі маля?! ти на рік за мене старший не більше!

– маля як тебе звати?

– Ян Чонін…

– прекрасно, я Кім Син Мін син одного із самих багатих людей цих місць, це так для того, що б ти орієньтувався що зі мною можна робити а що ні, що можна казати а що ні! а тепер Ян Чонін…ти береш зараз свої ніжки в ручки і тікаєшь в туман!

Син Мін злегкістю відштовхнув його від себе. Але тот факт що він син якого багато тіпа Чоніна не зупинило. Він підійшов до Син Міна і вмазав йому кулаком по носі. удар був слабеньким та не дуже болючим для Син Міна.

– Ха! і це все що ти можешь!? Боже маля, сходи руки накачай, а вже потім в драки влізай, бо всі не я, можуть так прописати що мало не покажеться!

Син Мін злегка посміхається та іде обминаючи Чоніна. Чонін розвернувся що б подивитися на нього.

– я тобі ще покажу!!

– так, так, так буду чекати маля!

Чонін покрокував до будиночку на його лиці було написано що він сильно роздратований. Він не дивився нікуди окрім дороги яка вела до будиночку.Як тільки він дійшов до будиночку він зайшов та грюкнув дверима. В будиночку все ще сиділи Фелікс та Джисон та роздумували те що сталося з ними недавно.

– та ну цю вулицю хлопці! – злобно сказав Чонін.

Чонін теж сів на своє ліжко та почав роздумувати те як відомчтити Син Міну.

Минув весь день, практично нічого не відбувалось. Було вже десь годин 18:57. Раптом з вулиці почувся голос з звукопередачів в ньому говорилось “доброго вечора, дорогі діти та вожаті, сьогодні в честі першого дня першої стіни влаштовується дискотека, почнеться вона у 20:00, приємно провести вам вечір.Джисон, Фелікс та Чонін переглянулись між собою, а потім почали збиратися розмовляючи між собою на різні теми. Вони в трьох вийшли з будиночку, хотя до дискотеки була ще повна година. Весь цей час вони гуляли по території та зормовляли, а також казилися. Нарешті настав час, на місці де мало бути дискотека загорілось світло. та увімкнулась музика. Як тільки хлопці помітили це вони попрямували до нього.

– Боже головне не зустріти того неадекватна…– прошепотів Лікс.

– А? Фелікс ти щось сказав? – промовив Чонін.

– ні, ні тобі почулось!

Вони добре проводили час. як завжди вони казились, танцювали, співали одним словом велелились. Як раптом до них трьох підходить Мінхо та хапає Хана за руку.

– Хлопчики ви не проти якщо я вкраду його не надовго…ну або і надовго, це вже як діло піде…

Мінхо підмегну Джисону. Хан в той час намався не сильно дивитися на нього.

– а…ну…ми…ну…єє… – промямлели Лікс та Чонін.

Не дочекавшись поки йому дадуть відповідь, Мінхо потащов Джисона в сторону Ліса.Мінхо завів Джисона на берег річки яка протікала в лісі не подалік від табору. Річка була дуже красивою, а ще красивішою її робив захід сонця.

– вау, як гарно… – сказав Джисон

– подобається? я сьогодні знайшов це місце і мені здалось що це найкраще місце для нас двох.

Мінхо притулив Хана до дерева та схопив за підборіддя. Джисон відвів погляд поки обличчя Мінхо потихеньку наближалось Джисонового. губи були в декількох сантиметрах один від одного.

– Мінхо…ти дуже близько…

– якщо тобі не подобається ти можешь сказати, я не буду тебе примушувати більчонок.

Хані промовчав, він не міг сказати що йому це не подобається. Його тіло та підсознаня тягнулось до людини яку він знає лише 1 день.

– я можу? – промовив тихо Мінхо.

Джисон лише повільно кивнув. Давши йому дозвіл, він повільно поцілував його. Промені сонця освітлювали протікаючу річку та їх особи. Повітря було насичене романтикою.

Фелікс і Чонін продовжували веселитися не підозрюючи чим займається Джисон. Ліксу стало цікаво чим займається Джисон тому вирішив пошукати його. Той похлопав Чоніна по спині та почав відходити.

– я піду Хана пошукаю!

– ага…іди.

Фелікс ішов в сторону куди Мінхо повів Джисона. Шукаючи його він нишпорив в кожному куточку лісу. Стежка по якій він ішов була вже достатньо темною. Страх охоплював хлопця. Як раптом хтось схопив його за руку.

– привіт…а я не знав що в лісі бувають такі солоденькі булочки. – промовив Хван.

– знову ти?!

Хьонджін посміхаєтесь та притулив тіло хлопця до свого починаючи водити руками по сідницях Лікса.

– забери від мене свої руки! ти не думай що я таки наївний, просто тоді ти застав мене зненацька!

Фелікс відштовхнув того та криво на нього подивився.

– і взагалі… ти що переслідуєш мене?!!

Хван розсміявся.

– я друга свого шукаю…але я буду відвертим мені сподобалось коли побачив тебе самого невинного в темному лісі.

– ти теж шукаєшь свого друга? я теж.

Хьонджін взяв Лікса за руку та поцілува її.

– може забудемо про цих друзів і підемо кудись…наприклад в туалет…де нас ніхто не побачить?

Фелікс відірвав свою руку від нього.

– а на три букви ти не хочеш піти?!

– хм…я не проти, якщо тільки з тобою. І бажано що б не я пішов, а ти. На мої три буковки!

Він засміявся поки у Лікса з’являтися червоні плями на обличчі. Підійшовши до Йонбока той нахилився до його вуха та лизнув його.

– пішли пошукаємо друзів разом.

Феліксу було дуже страшно ходити одному в темному лісі. Розвернувшись та зробив декілька кроків вперед він зупинився.

– пішли…– промовив Лікс.

Мінхо заліз руками під футболку Джисона. Той ж в свою чергу поклав руки на мужні плечі Мінхо. Кінчики пальців торкалися тендітних сосочків Хана.

– М-Мінхо…твої руки…такі холодні.

Мінхо лише посміхнувся знявши з нього футболку взагалі. Обличчя хлопця приблизилось до грудей Хані.

– Скажи якщо ти захочеш зупинитися.

Мінхо почав ніжно цілує та полизувати соски Джисона. Хлопець важко дихати від того що робить Мінхо він підняв голову у верх.

– Ах…Мінхо…

– ти такий солоденький

Поки губи цілували соски руки потягнулися до ременя партнера. Він з легкістю стягнув ремінь з його штанів та стягнув штани.

– а…є…м…

Піднявши Хана так що б його ноги обвивали талію Мінхо, він почав зняв свої штани разом із трусами. Кусаючи шию Джисона він переодично лизав сліди від укусів та засосів. Руки бродили по всьому тілу хлопця, як раптом зупинилися на резинці трусів.

– мені страшо…

– не переймайся більчинок…я буду намагатися не робити тобі боляче

Мінхо поцілував ніжно Джисона в щічку та моментально стягує його труси. Побачивши повністю голе тіло хлопця у Мінхо моментально встав.

– Боже…ти так мило виглядаєшь в такій позі.

Джисон зніяковів та прикрив своє обличчя руками. Мінхо ж прибрав його руки з його обличчя.

– я хочу бачити твоє миленьке обличчя коли роблю це.

Одна з рук Мінхо потягнулась в зону дупці Хана. Він обережно запхнув два пальчика в його дупцю та почав повільно розтягувати його. Джисон видавав тихі але дуже милі звуки.

– ммммм…я…м…ах…м…М-Мінхо.

– продовжуй називати моє ім’я це мене заводить сенечко.

Джисон тримався за плечі Мінхо, він був повністю червоний.

Розтягнувши Хана, Мінхо взяв його за руку.

– я входжу?

– т-так

Він повільно входить своїм членом в дупцю Джисона. Хан намагався сильно не стогнати. Член почав рухатися не дуже швидко, але з кожним товчком він темп прискорювався. Мінхо почав видавати томні видихи.

– ти такий вузький, але мені це подобається.

–м…ах…ах…м…М-Мінхо…ах…мх..ах…пх…

– Джисон… – сказав Лікс стоявший у кущах разом з Хьонджіном.

Джисон відразу підскочив як почув голос Лікса, Мінхо побачивши що на тіло Хана ще хтось дивиться бистро прикрив його своїм тілом. Хьонджін показав великий палець, Мінхо лише спокійно кивнув.

– є…ну…хлопці…– промямлив Мінхо незнаючи що сказати.

– що ж я переконався що з Ханом все добре, я повертаюсь до свого будиночка.– сказав Лікс.

Джисон нічого не сказав просто стояв та дивився як Фелікс іде, а за ним Хьонджін. Фелікс вийшов з лісу та попрямував до будиночку.

– Гей! зачекай! куди ти так впірвав?! – прокричав Хван.

той схопив його за плече та розвернув до себе.

– що маленький хлопчик Ліксі засоромився?

– нічого я не засоромився…

Хван поправив волоси Лікса. Його рука ніжно погладжувала голову Йонбока.

– може повторимо а? Ліксі?

– що?! мрій!

Йонбок продовжив іти але Хван не відставав.

– що ти хочеш?!

– тебе!

– а в дупу ти не хочеш?!

– ну хіба що в твою…

Хван розсміявся та нахилився до вуха Лікса.

– я уявляю як вона ніжна та мила…а ще я уявляю як ти виглядаєшь під мною на ліжку!

Хьонджін шльопнув Фелікс по дупі. Фелікс відсторонився та весь червоніючи іде до свого будиночку, його серце знову калатало як скажене. Хван знову підбіг до нього та схопила за руку.

– ну чому ти такий впертий?!

– яка тобі різниця?!

Хван поцілував того в руку та посміхнувся, а потім відпустив та обменувши його пішов на дискотеку.

– нічого, колись я зможу взяти це прекрасне тільце. Потрібен лише час. – прошепотів Хван самому собі.

*****************************

мій тгк:https://t.me/mymymymy_re
буду дуже вдячна за підтримку♡

Додати до улюблених