Ви вже чули касети Ханни Бейкер і бачили події, які ці касети запустили. Але чи впевнені ви, що почули тоді усю правду?
“Дотики і твої губи лишать опіки
Довго шукатиму недоліки
Та знову в пам’яті знайду
тебе і твої ті
Дотики…”
“Дотики” Golubenko, SadSvit
Джастін сів на ліжко у своїй кімнаті, не забувши закрити двері, щоб не чути п’яних криків своєї мами і її нового хахаля, якого вона як завжди притягнула з першої нагоди в дім. Не дивлячись на це, дешеві пошарпані двері чудово пропускали звук і він зрозумів, що тепер вони голосно кохаються. Найгидкіше було те, що їм абсолютно начхати, що Джастін все чує, взагалі на те, що він був у квартирі. Іноді йому здавалося, що якби, він вийшов через вхідні двері і ніколи не повернувся додому, його мама б лише зраділа. Але він вперто відкидав ці думки і нагадував собі про ті дні, коли він був зовсім маленьким, і мама піклувалась про нього, про те, як вона купувала йому морозиво і сміялась коли він їм замазувався. Спогади були такі мирні і ідеалістичні і такі контрастні з теперішньою реальністю, що Джастін навіть не був до кінця впевненим, що це було насправді, а не вигадка його підсвідомості, щоб прикрити жахливу реальність. Справжні чи вигадані ці спогади часто допомагали йому триматися і жити далі, яким би жалюгідним його життя іноді не здавалося. Але не лише спогади тримали його, у нього були друзі, у нього був Брайс, який завжди приходив йому на допомогу, ніколи не змушував його почуватися закинутою дитиною алкоголічки, який сприймав його як рівного, як друга, як брата. Але хіба те що він зробив на вечірці Джесіки це вчинок друга?
Джастін різко піднявся з ліжка, він абсолютно не збирався розвивати цю думку. Дзвінок в двері став порятунком він страшних спогадів, принаймні Джастін так подумав. Якби ж він знав, що означає цей дзвінок. Звуки сексу зупинилися, і тоді Джастін почув як важкі чоловічі кроки пішли в напрямку дверей. Двері відчинились і діловий голос чітко пролунав у квартирі.
-Вітаю, тут живе Джастін Фолі? Для нього посилка.
Джастін різко відкрив двері і побачив за м’язистою спиною Дена чи Піта, він точно не міг згадати, як представився йому мамин кавалер, стрункого поштового кур’єра у фірмовій жилетці.
-Так, це я, а від кого посилка? – здивовано спитав він.
-Відправником зазначена Ханна Бейкер, то що розпишитесь? – кур’єр нетерпляче переминався з ноги на ногу, йому очевидно був неприємний ні Дено-Піт, ні стійкий запах перегару, що від нього йшов, ні вид їх занедбаної квартири.
-Емм так, звісно, дякую, – проказав Джастін неначе чужими губами.
Він швидко розписався, взяв легку коробку і прикрив двері. Ледве двері встигли зачинитися як мамин хахаль схопив його за комір, ледь не відірвавши від підлоги.
-Якого чорта, малий покидьку, тобі приходять сюди посилки? Давно треба було з тебе вибити всю дурь, що там, дай сюди.
Він вирвав коробку з рук Джастіна і недбало розірвав її, на руки йому випали старі магнітофонні касети.
-Ну і що це за хуйня? – він явно був розлючений тим, що кур’єр перервав їх з мамою секс. Джастін вирішив, що краще його зараз не злити, тим паче він сам хотів зрозуміти, що означає це послання з того світу.
-Це шкільний проект, емм, по історії, – швидко збрехав він.
-Щчо там люебий? – зі спальні вийшла його мама, вона говорила дуже нерозбірливо, з чого Джастін зрозумів, що вона як чіп п’яна.
-Та якась шкільна хуйня, – грубо відповів хахаль, – знаєш що, бери свій проект і вали десь з ним надвір, досить плутатись під ногами, щоб до ночі писок свій додому не потикав, зрозуміло?
-Це не твій дім, – пробурмотів йому у спину Джастін, на його щастя чоловік нічого не почув.
Хлопець висипав касети у спортивну сумку не дивлячись і швидко вийшов з квартири.
Хоча вже була десь шоста година, школа була відчинена, там як завжди проводились якісь гуртки, чи зустрічі шкільних клубів. Джастін власне і не знав, йому було начхати на шкільне життя. Єдине, що його цікавило у школі це був спорт. Сказавши на вході, що забув у школі підручник, він безперешкодно пройшов усередину, та швидко пішов у кабінет інформатики, він точно там бачив старий магнітофон. Лишається сподіватися, що справний, і де лише Ханна відкопала ці доісторичні касети. На його щастя йому ніхто не трапився на шляху і у самому кабінеті було порожньо. Хлопець прикрив двері, вставив касету у старий магнітофон і натиснув на кнопку програвання.
-Привіт, це Ханна. Ханна Бейкер. Не налаштовуйте свій, хай на чому ви це схухаєте. Це я, наживо і в стерео…
Джастін слухав до глибокої ночі, усі касети, одну за одною. Він не хотів це чути, але й не міг зупинитися. Його трусило. Лише одна думка билась у його голові “Джессіка ніколи не має про це дізнатися!”.
-Чортова Ханна, якого біса! – не витримавши вилаявся він уголос.
Думки вирували у його голові переганяючи одна одну. Що робити? Якщо він передасть касети далі, то Джес їх почує, якщо не передасть то також почує і не лише вона а й абсолютно усі. Ханна була в тій кімнаті і була на тій вечірці, і на тій касеті, вона розповіла правду, принаймні основну її частину, але Джес не має цього дізнатися, він вбереже її. Все було добре після тієї вечірки, вона нічого не пам’ятала, та жахлива, жахлива помилка була в минулому. Він має вберегти Джес, чого б це не коштувало, йому було начхати на Ханну, вона лише хотіла привертати до себе увагу не більше. Як же не пощастило, що вона тоді була у кімнаті. І ще одне бентежило Джастіна, адже хоча Ханна і розповіла правду про вечірку, вона збрехала на його першій касеті. Чому ж тоді з розказаного можна вірити, а чому ні?
Щоб якось відволіктися від панічних думок про Джессіку, Джастін згадав, той день, перший день Ханни у школі, день за який їх відносини з Ханною встигли так швидко почались і так різко завершитись. День коли він зрозумів, що Ханна Бейкер зовсім не та наївна та мила дівчинка, за яку вона себе видає…
Кет тільки но поїхала і Джастін почувався спустошеним. Хоча він ніколи б у житті цього і не визнав, але в нього було дуже мало справді близьких людей, людей, яким було не байдуже, якщо його вчергове виженуть з дому, або поб’ють безкінечні Поли, Дени і Майки, які поперемінно жили у їх квартирі. І Кет стала одним з цих дорогих йому людей. Вона лише встигла поїхати, а між ними вже наче стала стіна, і чому вона практично йому не відписує? Невже він щось зробив не так?
Заглибившись у свої думки він ледве не врізався у новеньку. Дівчина, наче чекаючи на нього, широко всміхалася і не встиг Джастін і помітити, а вона вже розпитувала його про Кет. Точно, вони ж були подругами, напевно їй так само сумно як і йому зараз. Хоча з виду Ханна, а саме так представилась новенька, зовсім не сумувала за кращою подругою. Що ще більше шокувало Джастіна Ханна відверто фліртувала з ним. Напевно це і був той червоний прапорець який він мав помітити, але спостережливість і холодний розум ніколи не були його сильними сторонами. До того ж йому було цікаво розпитати Ханну про Кет. Вони встигли перекинутись парою фраз, коли Ханна, накручуючи волосся на палець, посміхнулась йому, і неначе між ділом сказала.
-Знаєш, я говорила з Кет про тебе, адже тоді на вечірці ти дійсно мені сподобався. Я бачу, що ти хороший хлопець, тому заслуговуєш на правду, а правда, на жаль, у тому, що Кет ніколи не була тобі вірною. Я не хочу тебе засмутити, – швидко додала вона, побачивши, як різко змінився вираз обличчя Джастіна, – просто не люблю коли хороших людей ображають, навіть якщо це робить моя подруга. – вона як здалося йому співчутливо подивилась на нього і дружньо поклала на його плече свою руку.
-Вибач, я, я мабуть піду, перший урок і все таке, – нерозбірливо пробурмотів він, м’яко вивільнившись з під її руки, і кинувся до школи, подалі від неї і цих слів, наче від них можна було просто втікти.
Якийсь голосний звук вивів Джастіна з його спогадів, прислухавшись він зрозумів, що охоронець зачинив школу, навіть не помітивши, що замкнув Джастіна у кабінеті інформатики. Але то навіть на краще, подумав хлопець, все одно додому йти тошно, тут і переночую. Він зсунув у купу стільці і влігся на своє імпровізоване ліжко, жорсткувато звісно, зате хоч без постійних криків як вдома. Його думки знову повернулися у той день, повернулися до Ханни. Зараз він був практично впевнений, що вона тоді збрехала про Кет. Якби ж йому стало сміливості спитати в своєї дівчини прямо, натомість він видалив її номер та заблокував у всіх соц мережах, адже навіщо новенькій було брехати, думав тоді він.
Наступного разу цього дня він знову наткнувся на Ханну коли виходив з першого уроку. Переслідує вона його, чи що, подумав на секунду хлопець. Хоча напевно їй просто незручно за ту розмову, вирішив він. Хоч йому і було боляче від почутого, він не міг не оцінити її сміливість, далеко не кожна сказала б правду про кращу подругу. Тому він посміхнувся їй, щоб показати, що він не злиться за сказане.
-Привіт, Джастін, я хотіла вибачитися за сьогоднішній ранок, – неначе читаючи його думки, проказала вона. – Не варто мені було лізти у ваші справи, пробач мені будь ласка. – вона розвернулася, щоб швидко втікти.
-Ні, стій, пробач мені, Ханно, – він схопив її за руку, – пробач, що так відреагував, і дякую, за правду. Гірка правда краща за солодку брехню, чи не так? – криво посміхнувся він.
-Так, напевно, – вона стиснула його пальці, – краще знати правду, – вона дивилась йому прямо в очі, не мигаючи, її обличчя було так близько, що він бачив кожну її вію, кожну веснянку на її білій шкірі, її трохи привідкриті губи.
Зашарівшись Джастін нарешті відірвав від неї погляд, ще раз посміхнувся і сказав, – “Дякую тобі ще раз, і знаєш, я радий, що ти перевелась у нашу школу.”
Вона відповіла на усмішку, в останнє злегенька стиснула його руку і відказала, – “До зустрічі, Джастін!”, – і пішла коридором.
Джастін не відривав погляду від її тендітної фігури, поки вона не зникла за рогом.
А що як вона навмисно чекала його тоді під кабінетом подумав Джастін. Ой замовкни і виключи свою параною наказав він сам собі, це вже було б зовсім дивно, хоче те, що було того дня далі, адекватним назвати доволі складно. І він знову поринув у спогади.
Після уроків того дня він сів в машину до Зака, і вони збирались як зазвичай поїхати тусити до Брайса. І знову, вже втретє за день він побачив її, Ханну Бейкер. Вона махнула йому рукою і вигукнула.
-Привіт красунчику!
Після такого привітання Зак і інші хлопці просто змусили його побігти до неї.
-Чувак, коли красуня сама тебе зве, дурістю буде не відреагувати, – давав напутнє слово Зак, – не будь сциклом, відпусти на волю свого внутрішнього тигра!
-Оце ідіот, – засміявся Джастін, але таки вийшов з машини і побіг за дівчиною.
Ханна побачила, що він за нею біжить, але розвернулась і пішла до автобуса, хлопці вже поїхали, тож втрачати було нічого і Джастін заскочив усередину за нею. Дівчина сіла у хвості автобуса і подивилась у вікно, неначе не помічаючи Джастіна, який забіг прямо за нею. Він посміхнувся і сів коло неї.
-Тут не зайнято? – спитав він
-Для тебе вільно, – сказала вона і знову подивилась на нього цим пильним поглядом. Було в ньому щось хвилююче і навіть магнітичне.
Джастін зважився і таки вирішив попросити її номер. Зазвичай він так швидко не знайомився і не підпускав до себе людей, але тут неначе сама доля зводила їх. Дівчина з готовністю ввела в його телефон свій номер і попросивши його почекати, кинулась на вихід, крикнувши щось про забутий підручник. Тільки но вона вискочила з автобуса той закрив двері і рушив, відвозячи Джастіна незрозуміло куди. Але це було того варто, адже тепер у нього є номер Ханни. І порожнеча в його серці, яку залишила Кет, знову почала заповнюватися.
Все так швидко розвивалося, а далі події були лише стрімкішими. Як же тепер йому хотілося, щоб він випадково видалив тоді її номер, або забув про нього, або просто не наважився подзвонити. Але звісно ж він подзвонив, Ханна була надзвичайно привабливою дівчиною, і в нього не було шансу зіскочити з цього гачка.
-Вітаю, Джастіне, це мама Ханни, – почувся у телефоні голос жінки.
З переляку Джастін ледве не випустив слухавку, але все-таки видушив з себе щось про спільне домашнє. Нарешті занадто пильна матуся віддала слухавку Ханні. Він не пам’ятав вже що тоді говорив але навряд щось дуже круте і звабливе, але не встиг він і зрозуміти як, а Ханна вже запросила його на побачення у парк. Сам не свій від радості хлопець нашвидкоруч пригладив волосся, надів першу чисту футболку і спортивну куртку і побіг на зустріч. На вулиці стрімко темніло. Коли він прийшов у парк, а саме на дитячий майданчик, то побачив, що Ханна його вже чекала на гойдалці. Він зупинився на хвильку і замилувався, яка вона була гарна у блідому місячному світлі.
-Привіт, – стиха покликав він її, – не довго чекала?
-Ой привіт, та ні, лише трошки, хоча вже вспіла злегка замерзнути, – сором’язливо промовила дівчина, а тоді встала і повільно підійшла до нього, – можна погрітися об тебе?, – мило спитала вона.
Джастін зрозумів натяк і обійняв дівчину, її волосся пахло якимось легким але дуже приємним квітковим ароматом. Було так добре просто обіймати Ханну, відчувати тепло її тіла, чути її дихання і йому навіть здавалось, що він відчуває серцебиття дівчини.
Джастін неочікувано зрозумів, що при цих спогадах його очі зволожились, такою важкою і неприємною була думка, що тепер серце дівчини вже не б’ється. Він різко хитнув головою, ні, він не вестиметься на це, він не має переживати за Ханну, для нього важлива лише Джес. Хоча він не міг заперечити сам собі, що той момент у парку був такий приємний, шкода, що на цьому вони тоді не зупинилися.
Руки дівчини, які обіймали Джастіна за стан почали поволі рухатися угору, ніжно провели по плечам і шиї, торкнулися обличчя, провели по губам. Джастін стояв як загіпнотизований, не маючи змоги відірвати очі від цієї казкової сирени. Тоді він нахилився до дівчини і призаплющив очі очікуючи коли їх губи торкнуться. В останню секунду до поцілунку Ханна розсміялася і побігла до гірки. Джастіну не лишалося нічого як слідувати за нею. Ця ніч, цей парк, ця новенька, все здавалось таким нереальним тоді.
-Давай, красунчику, готуйся ловити мене з гірки! – крикнула йому дівчина
-Ти така гарна сьогодні, можна я сфотографую на пам’ять?
-Так звісно, чому б і ні?
Не встиг Джастін навести до путя об’єктив, як дівчина відштовхнулася і поїхала вниз з гірки. Хлопець хутко зробив пару фото, повністю впевнений, що вийшло невдало і розмито і розкрив руки, щоб впіймати дівчину. Вона зі сміхом прилетіла йому в обійми. На цей раз вона зовсім не збиралась тікати. Ханна ніжно провела рукою по його щоці, потягнулась до нього і їх губи нарешті знайшли одне одного. Джастін відчув на смак її блиск для губ, схоже він був полуничний. Запах полуниці і квіткових парфумів Ханни назавжди асоціюватиметься в нього з цією ніччю.
Джастін різко підхопився зі свого жорсткого імпровізованого ліжка і почав міряти кроками кабінет інформатики. Він ніяк не міг зрозуміти, чому Ханна не розповіла чесно, що було далі, чому вона збрехала? І чому вирішила виставити його мерзотником і брехуном. Звісно він знав, що вона не була у захваті від того, що він почав зустрічатися з Джес. Можливо це була така помста йому? Або ж помста за те як закінчилося тоді їх побачення? Але чи не занадто це? Це ж справжнісіньке божевілля, якщо подумати, вона звинувачує їх усіх у своєму самогубстві, коли винен лише Брайс, і то, це якщо Ханна каже правду. На його касеті вона бреше, точніше недоговорює, майстерно перемішуючи правду з вигадкою і перекручуючи все на свою користь. Цікаво, чи повірив би хтось йому, якби дізнався, що насправді сталося тієї ночі?
Їх поцілунок ставав все палкішим і палкішим, Ханна точно хотіла продовження, її руки блукали по його тілу, стягуючи з нього одяг. Куртка полетіла кудись в сторону і вона вже підчепила ніжними пальчиками його футболку, коли Джасті м’яко відсторонився.
-Ханна, пробач, я не можу, у мене є дівчина, це, це якось занадто швидко, – промовляючи це він відчував себе справжнім бовдуром, він вже уявляв як розчаровано б відреагували хлопці з їх компанії, якби почули від чого він відмовлявся.
-Джастіне, ти говориш про Кет? Серйозно? Після того, що дізнався про неї? Я не здивуюсь, якщо вона зараз кохається з кимось. Багато ви спілкуєтесь зараз?
Всі ці питання були прямі і болючі і саме сумне, що Кет дійсно практично не відписувала йому, і якщо спершу він списав це на зайнятість, то тепер розумів усю правду. Несподіваний гнів і образа спалахнули у ньому. Як вона могла так з ним вчинити? А він ніколи навіть і не думав про інших дівчат, коли був з нею. Сильне бажання помсти перемішалося з пристрастю до Ханни, яка була тут, поряд, така красива, впевнена і така жадана. Він не хотів більше думати про Кет, не хотів відчувати себе нікчемним і використаним, він хотів бути тут з Ханною і хай зрадлива Кет іде до біса.
-Вибач, ти маєш рацію, до біса Кет, – відказав він, коли всі ці думки пронеслися в його голові, і він знову потягнувся поцілувати Ханну.
-Стій, – легенько відсторонилася дівчина, – скажи що хочеш мене, мене і тільки мене, – поки вона говорила це її руки спустилися по його тілу до джинсів і розстібнули їх
-Я хочу лише тебе, Ханно, – дихання Джастіна пришвидшилось і він навпомацки почав стягувати з неї одяг
-А тепер голосніше, – сказала вона і розстібнула свій бюстгалтер, шлейки впали з плечей і Джастін побачив її груди, він не міг повіритив в те, яка вона була прекрасна, просто досконала.
-Я хочу тебе, Ханно Бейкер! – вигукнув він на весь голос, поклав руки їй на груди і злегка стиснув їх.
Він почав опускатись поцілунками по її шиї, ключиці, по грудям, животу і до самого низу. Дівчина відповіла голосним стогоном коли він був внизу. Тоді він повернувся до неї, знову її поцілував, подивився в очі і перепитав,
-Ти точно впевнена, що хочеш цього?
-Так, – видихнула вона, – я хочу цього.
Тоді хлопець відсторонився і почав у темноті намацувати свою куртку,
-Що ти робиш?, – здивовано спитала дівчина.
-Звісно шукаю оце, – він з усмішкою показав їй презерватив, який нарешті знайшов у кишені.
-Але навіщо? Я хочу щоб ми зробили це без захисту, – вона вихопила презерватив з його руки і кинула його кудись в темряву.
-Ти чого? – магія цієї ночі неначе розвіялась, – це ж божевілля, – відказав Джастін.
І тоді лише усвідомив, що все, що між ними відбувалося цієї ночі крім як божевіллям не назвеш. Що вони робили вночі у цьому парку? Вони ж заледве знали одне одного. Яким би мачо не хотілося здаватися Джастіну, але все, що в нього було до цього це петинг з Кет і то після пів року стосунків. Він сам з себе посміювався, коли носив з собою усюди презерватив, хоча був впевнений, що той йому ще не скоро знадобиться. Але того дня все було так стрімко і так легко і пристрасно. Джастів відчував себе героєм якогось фільма, який легко спокушає красуню і впевнено тягне її в ліжко вже на першому побачені. Але тепер це відчуття зникло і момент якого він так чекав був зіпсований. Він зрозумів, що більше не хоче Ханну і не розуміє її поведінки.
-Я краще мабуть піду, вже пізно, – обережно відказав він намацуючи свою футболку у траві.
-Який же ти придурок, Джастін! Знаєш у школі про тебе ходили зовсім інші чутки, а ведеш себе як незайманий боягуз! – злісно вигукнула дівчина, – оце звісно розчарування!
Не дивлячись на неї хлопець похапцем схопив куртку і не оглядаючись пішов чи ледве не побіг з парку. Незайманий боягуз! А вона права, так і є. Найбільше його лякало, що новенька почне всім розповідати, яким нікчемним боягузом він був. Через це наступного дня, коли хлопці накинулись його розпитувати як все пройшло він мовчки показав їм розмите фото, де Ханна летіла з гірки з задраною сукнею. Він сподівався, що цього доказу буде досить, щоб зберегти свою репутацію. Але все пішло не за планом, коли Брайс вихопив його телефон і розіслав усім це фото. Мабуть йому здалось, що це буде смішно.
Джастін знову пішов міряти кроками кабінет. Коли він згадав той вчинок Брайса зрозумів, як же насправді це було жорстоко і підло розсилати всім фото Ханни. Джастін завжди вважав Брайса кращи другом, навіть братом, а те що сталося на вечірці Джесіки просто страшним сном, який він намагався забути. Але ще задовго до тієї вечірки Брайс його підставив з цими фотками. Хоча якщо подумати, то знаючи Ханну як він знав її зараз, Джастін був упевнений, що вона б у будь-якому разі знайшла привід записати про нього касету. А ще його бісило, що з цих касет виходило, що після цієї ситуації вони більше і не спілкувалися. Але ж вже з наступного дня, він вибачився за цю ситуацію з Брайсом і вони ще досить багато часу листувалися і навіть декілька разів зустрічалися. Джастіну було незручно за ту ситуацію і тим паче за її наслідки, тому він прагнув залишитися у дружніх відносинах з дівчиною. Хоча вона явно завжди прагла більшого від нього… Ханна була божевільною і понад усе любила бути у центрі уваги, навіть після смерті.
Джастін сів на стілець і замислився, що ж йому робити далі з цим усім, касети потрібно передавати далі, щоб їх не розповсюдили публічно. А ще, йому дуже потрібно було з кимось про це все поговорити, але точно не з Брайсом і не з Джесікою. На думку ще прийшов Зак, але щось йому підказувало, що Зак хоч і був хорошим другом, але по перше він був і другом Брайса, а по друге, навряд чи він би міг порекомендувати щось дуже розумне. Ну що ж тоді лишається одне, передати касети наступному і з ним же все й обговорити, а наступна касета присвячена нікому іншому як Алексу Стенделу.
далі буде…
Додати до улюблених
Чудова робота! Мені подобається, що авторка розписує іншу точку зору на ситуацію. Загалом дуже цікаво і легко читається. Авторці побільше натхнення, і хочеться скоріше прочитати про інших персонажів і їхню реакцію на касети)))
дякую за коментар, сподіваюсь, що невдовзі буде друга частина!