- * – лайливе слово, означає щось погане
Середина жовтня, 2005 рік.
У всіх було погане передчуття. Кожен був зайнятий своєю підготовкою до майбутніх подій. Хіна багато тренувалася. Вона не знала, чого їй очікувати. Баджі й далі нічого не розповідав конкретного, але з його слів дівчина могла припустити, що Вальхалла хоче перемогти Майкі, і напевне використовує Казутору і його травми, щоб послабити противників, тому що проти колишніх товаришів однаково буде складно боротися.
Томан знову зібрала всіх. Їм прийшов виклик на битву з Вальхаллою. Дата битви 31 жовтня. Банда була налаштована боротися, та повернути Баджі. На зібранні старша Фуджівара звернула увагу на заступника Баджі — Чіфую, який останнім часом багато теж темнить. Вона нарешті замислилася, чи може він знати щось про наміри Кейске. Тим більше беручи до уваги те, що хлопець у неї нічого не запитував, щей з Такемічі постійно нишком обговорюють щось. Хіна могла припустити, що саме Ханаґакі знає більше за всіх і щось не договорює. Вона прийняла рішення витягти з них ці відомості. До бійки залишалося обмаль часу, тому їй потрібно швидко це вирішити…
Під їхньою святинею, як зазвичай, чекала Тацукі, не дивлячись на те, що вона останнього разу не дуже приємно провела розмову з друзями. Вона не бачилася зі всіма, — дівчина прийшла з інших причин.
— Кенчін, — покликала вона друга, коли той вже заводив свій мотоцикл та готувався повертатися до себе.
Він одразу приглушив мотор.
— Я чула битва з Вальхаллою зовсім скоро, — промовила вона.
— Так, — стримано відповів той.
— Ти ж знаєш про наміри Ханемії з Баджі? — продовжувала дівчина.
Хлопець застиг. Він не хотів, щоб подруга знала про таке, і не був впевнений, що саме вона має на увазі, тому намагався не проговорити зайвого.
— А тобі що відомо? — запитав він.
— Я знаю, що вони планують вбити Манджиро, — несміливо промовила Тацу.
— Чому ти про це говориш? Навіть, якщо так, ти не маєш в це вплутуватися.
— Мені не подобається яких масштабів це набирає… Я подумала, що може варто якось запобігти зіткненню. Чому не спробувати відмовити Ханемію від цього задуму? Я хочу піти поговорити з ним і мені б було спокійніше, якщо б зі мною був ти.
Кен протяжно видихнув.
— Насправді, я сам збирався з ним зустрітися. Тому розслабся. Я поговорю з Казуторою. Тобі не потрібно в це лізти.
Дракен знову завів свій мотор та вже хотів їхати.
— Я все одно піду, з тобою, чи сама! Проте, самій буде трохи страшніше. Тому, будь ласка, дозволь піти з тобою.
«Я мушу з перших вуст почути, що сталося того дня», — думала тим часом Тацукі. Дракен подивився на неї, та бачив цей непохитний погляд. Він розумів, що вона піде і не хотів, щоб подруга зустрічалася наодинці з Казуторою. Наслідки були надто непередбачувані.
— Добре, — важко видав хлопець.
— До битви ще три дні, якщо ми не зустрінемося за наступні два, я піду сама з ним говорити, — монотонно прозвучало від дівчини.
Кен трохи був розгублений від такого настрою подруги. «Невже вона гадає, що я її обманю?» — замислився байкер. Він насправді зовсім не хотів, щоб вона говорила з Казуторою, але досі навіть не подумав про те, щоб брехати, та не повідомити подругу про зустріч, хоча можливо так би й зробив, щоб застерегти її.
— Я скажу тобі завтра, коли і де зустрічаємося.
Тацукі в цю мить пригадала, що розмовляє з Дракеном: тим самим, якому вона завжди може довіряти та може покладатися на нього. Дівчина сама не розуміла, чому вона так обережно з ним говорить. Вона ж говорить з другом, їй можна розслабити настороженість…
— Дякую, Кенчін, — з полегшенням вимовила Фуджівара.
Дракен відчув цю змін в стані подруги й сам остив. Вона вже думала не затримувати друга, але дещо її тривожило.
— Кенчін, можна тебе ще попросити? — поглянула на траву дівчина, — Не дай Хіні брати участь у цій битві.
— Про це могла і не просити, — усміхнувся він. — Ми в будь-якому випадку не наражатимемо Хіну на небезпеку.
Дівчина попрощалася з другом. Кен подивився кругом і схоже інші давно роз’їхалися. Він запропонував підвести подругу. Тацукі погодилася, оскільки варіантів поїхати додому в неї не було, але вона попросила висадити її трохи дальше від будинку, щоб раптом Емма не помітила їх та не накручувала себе. «Хоча Емма вічність мене знає, чому їй раптом ревнувати, — роздумувала Тацу, — але краще не нариватися».
…Один день до битви проти Вальхалли…
Хіна не викидала думки, що вона мусить допомогти Баджі, або навпаки зашкодити. Їй потрібна була інформація, щоб вирішити як діяти, оскільки вона поняття не мала, в чому його план. На останніх зборах банди вона помітила, як Чіфую спілкувався з Такемічі. Сьогодні вона вирішила зустрітися з цими двома. Дівчина після школи написала Мацуно. Вони домовилися зібратися на ближньому пішохідному мості Токіо.
Хіна прийшла трохи заздалегідь. Вона роздумувала, що саме вона хоче запитати. Дівчина стояла на горі, дивлячись в пряму дороги. Під мостом гуділи машини. Вона не могла позбутися від тривоги — останніми днями її інтуїція ніби застерігає. До мосту підходили Такемічі з Чіфую. Вони помітили Хіну на верху. Ця картина викликало відчуття дежавю. Такемічі раптом зірвався з місця та помчав до дівчини.
— Хіна-сан! Не роби цього! — викрикнув він та кинувся на дівчину, не даючи їй ні кроку зробити.
— Що за бляха? — дівчина взлилася.
Вона одразу почала відклеювати Ханаґакі від себе, але той так міцно вчепився, ніби потужний магніт і залився конячими слізьми.
— Що таке Такемітчі?
До них піднявся Чіфую.
— Ми врятуємо Баджі-куна, — тихо з вібрацією в голосі сказав Такемічі крізь сльози. — Ми обов’язково врятуємо його.
— Врятуєте? — дивувалася дівчина, але роздратування пересилювало подив. — Відчепися вже від мене, Жовток!
Він тримав її, боячись того, що може трапитися, коли він дасть їй вирватися, та не міг зупинити сліз.
— Гей, Такемітчі, перестань.
Взявся визволяти Хіну Чіфую. Він схопив товариша за куртку та відтягував його.
— Що на тебе найшло?
Нарешті дівчина була вільна, та могла стати рівно. Хлопці були навпроти неї. Такемічі протирав очі від вологи. Дівчина звернула увагу на перебинтовані чоло й око Мацуно, але не надавала цьому значення, вона часто бачила його побитим. Фуджівара хотіла швидше перейти до справи.
— Вам щось відомо про наміри Баджі, — говорила Хіна, — і я бачу, що ви щось плануєте. Розкажіть мені, я теж хочу допомогти Баджі, звісно не вбити Майкі, а захистити його.
— Хіна-сан, а хіба тобі Баджі-сан не розповідав про Кісакі? — запитав Чіфую.
— Ні, а що він має проти Кісакі?
— Так як ми зрозуміли, Кісакі планує захопити владу в Томан завдяки конфлікту з Вальхаллою. Баджі-сан це теж зрозумів, тому він покинув банду, щоб бути в змозі битися проти нього та не дозволити затриматися на місці капітана. Це наші припущення.
— … його здогадки, — шепотом промовив Такемічі, показуючи на Мацуно.
Дівчина вже була вражена. Вона підозрювала, що цим двом щось відомо, але Хіна й подумати не могла, що вони до такого дійшли.
— Жовток щось бубнів про порятунок Баджі, від чого? Чому це так тебе хвилює? Цей Кісакі знає, що Баджі хоче від нього позбутися? — продовжила допитуватися Фуджівара.
— Швидше за все.
Чіфую й сам не зрозумів, такої поведінки Такемічі, тому він перевів задумливий погляд на партнера. Ханаґакі розгубився. Він не знав, що відповідати перед Хіною.
— Хе-хе, — нервово посміявся хлопець, — просто дві сильні банди будуть битися, я боюся, що хтось постраждає. А ми ж хочемо допомогти Баджі-куну, тому маємо також потурбуватися про його безпеку.
Двоє дивилися, трохи не второпавши суті його слів.
— Думаю він хотів сказати, — спробував зрозуміти і пояснити Чіфую, — що так як Кісакі здогадується, що він є ціллю Баджі-сана, він напевне планує щось проти нього. А отже Баджі-сан у небезпеці. Хоча навряд чи Кісакі може серйозно нашкодити Баджі-сану.
«Чого ти так боїшся Такемітчі? Хіба Кісакі є такою загрозою для Баджі-сана?» — розмірковував Мацуно.
— І що ви будете робити? — продовжила ставити запитання Хінаморі.
— Мішати задуму Кісакі, — відповів Чіфую, — і ми мусимо не дозволити Баджі-сану стати ворогом Томан. Якщо він завтра нападе на нового капітана — всі в банді не приймуть його повернення.
— Як ви будете діяти?
— Просто не дамо Баджі-сану битися з Кісакі.
— Такий собі план.
— Це наш єдиний план.
Дівчина сумнівалася, що вони можуть щось зробити, у них самих не так багато інформації. «І що тоді з Казуторою. Хіба напад на Майкі це не частина плану Баджі? Він постійно говорив оберігати Майкі. Значить це точно може статися. Чіфуя з Жовтком ж не можуть бути впевнені в поведінці Баджі на полі бою? Тим більше це все тільки здогадки», — думала Хіна, але вона могла припустити, що Кейске так може вчинити. «До того ж, Жовток був на посвяті Вальхалли, напевне він від Баджі отримав зачіпки. Але цей Жовток, щось підозріло нічого не говорить».
— А що ви будете робити з Казуторою? Майкі все одно залишається його ціллю. Навряд чи його цікавить якийсь Кісакі, — далі Хіна закидувала питаннями.
— Він буде битися з Майкі-куном, немає про що перейматися, — впевнено відповів Мацуно, а в цей час погляд Такемічі значно схмурився.
— Вияснила аж нічого корисного, — надувши губи, засмутилася Хіна, — ну, але хоч щось. Тоді піду я.
Дівчина націлилася йти. Такемічі дивився їй услід і його охоплювала тривога за неї. Він стиснув кулак й вирішив її попередити:
— Хіна-сан, бережи себе. Захист Баджі-куна ти можеш довірити нам.
— Дивний ти, Жовток.
— Такемічі… — трохи не сміливо вимовив хлопець, — Я Ханаґакі Такемічі.
— А? Ну добре, — дивувалася дівчина та собі промямлила, — Таке-мі-тчі… Бай!
Вона махнула та пішла сходами донизу. Такемічі замислився про наступні пару днів, він намагався пригадати деталі плану порятунку Баджі. Насправді хлопець не пам’ятав всього, що Тацукі з майбутнього намагалася йому пояснити, але він пам’ятав про ризик для Кейске. Рішення для цього у нього було, але він не знав наскільки це вплине на хід історії. Зараз вони мали зустрітися з Баджі та попередити його, але цього недостатньо, він вже це проходив.
— Чіфую, — привернув він увагу товариша, — Майкі-кун надзвичайно злий через смерть брата. В битві проти нього Казутора-кун немає шансів…
— Очевидно, — безтурботно підтримав твердження Мацуно.
— Баджі-кун не кине друга в такій ситуації, тому він може сильно постраждати в захищаючи його. І навіть пожертвувати собою, щоб врятувати Казутору-куна.
— …?
Мацуно не второпав, чому друг раптом про це подумав, хоча його слова здавалися досить правдоподібними. «Що він намагається сказати? Жертва — це смерть? Як він може допускати, щось подібне!?» — подумав він собі.
— Ти мусиш не дати Баджі-куну нашкодити собі. Я не в силах зупинити його, я можу покластися тільки на тебе, — надсерйозно говорив Ханаґакі, але цим настроєм він заставив друга прислуховуватися до його марення.
— Я зроблю все, що потрібно, щоб захистити Баджі-сана, — злегка усміхнувся Чіфую. — Не переймайся так.
— Пообіцяй, що не даш Баджі-куну зробити щось з собою, навіть, якщо доведеться серйозно битися проти нього! — вимовив Такемічі, та на його очах навіть замерехтіла волога.
— Та що це з тобою? — дивувався Чіфую.
«Битися з Баджі-саном?» — замислився хлопець. Навіть думка про це йому була не припустима. Чіфую не думав, що все може зайти так далеко, але поведінка Такемічі його насторожувала. «Чому він настільки переймається через це? Чи є щось, що Такемітчі мені не договорює?…Чи можу я обіцяти подібне?».
— Пообіцяй мені! — повторив Ханаґакі, — Я можу покладатися лише на тебе, партнере.
Чіфую був ошелешений від почутого звернення. Він не міг підвести свого «партнера». Хлопець не дуже сміливо кивнув. Такемічі від накопичених емоцій знову розплакався, й опустив голову та одразу взявся стирати краплі з очей. Але все ж він зрадів.
— Боже, жах який, — жартливо вимовив Чіфую. — Весь такий напружений і серйозний. Ти сьогодні ліки якісь забув випити, чи що?
Ханаґакі підвів погляд.
— Завтра просто надзвичайно важливий день! — видав Такеімічі.
— То це в тебе від страху дах їде? — посміявся друг.
Якось атмосфера стала менш пригніченою. Такемічі справді трохи попустило від хвилювання. Через те, що він побачив Хіну тут зверху, його охопила тривога, до того ж день від якого все залежить вже завтра, але тепер йому чуть-чуть спокійніше. От би тільки він міг розповісти Чіфую більше, та попередити ще когось. Не хотячи йому це вдалося. Цю їхню розмову підслухала Хіна. Вона була не подалік на сходах. Хоча дівчина не знала наскільки слова Такемічі правдиві, але здавалося ніби він справді дуже боїться за Баджі. Фуджівара собі зрозуміла, що мусить завтра теж бути поряд і не дати Кейске наробити дурниць. Все ще вона стояла гадаючи, що зможе почути щось важливе.
Згодом на міст явився Баджі власною персоною. Його покликав Чіфую, намагаючись переконати друга відмовитися від «свого» задуму боротися з Кісакі. Хіна це теж чула й те, що Кейске заперечував здогадки друга. Він впевнено говорив, що хоче розвалити Томан і Майкі, але не зрозуміло натякнув: «Довіряй тільки друзям». Раптом Такемічі попросив залишити їх з Баджі поговорити один на один і Хіні вже довелося піти, щоб її не впіймали за шпигуванням. Більше їй дізнатися не вдалося…
Після цього Хіна йшла додому. Вона хотіла повернутися і як можна швидше приступити до підготовки до битви, але її покликали до якогось складу засновники банди. Вона прийшла і там вже були Майкі, Дракен і Міцуя. Їй здалося, що повітря навколо було досить важким.
— Що за терміновий збір? — запитала дівчина.
— Хіна, я не допускаю тебе до завтрашньої битви, — сказав Манджиро.
— А? Чому? Я мушу там бути.
— Це надто небезпечно, — додав Дракен.
— Але ж там буде Баджі і Казутора, я б могла з ними поговорити…
— Це не обговорюється, — категорично промовив Майкі. — Явишся на полі бою, — тебе одразу приберуть звідти підлеглі й я виключу тебе з банди.
— Добре, не прийду, — відповіла вона.
— Надто швидко, — не довірливо подивився на подругу Міцуя. — Без всяких трюків.
— Яких трюків? — зітхнула вона. — В мене що варіанти є? Хіба є сенс з вами трьома сперечатися. До того ж, що я там зроблю. Краще не створювати зайвих клопотів на полі бою. Але, залишаю Баджі на вас. І потурбуйтеся про Казутору, — Хіна одразу кинула погляд на лідера. — Не виходь з себе, Манджиро.
Дівчина хотіла не погодитися, але в такому разі вони могли заставити когось наглядати за нею, а це вже точно їй не на руку. Друзі повірили їй, хоча Міцую мучила ця безперечна згода. Він відчував якусь хитрість. Проте дівчину відпустили. Між собою капітани ще деякі деталі обговорили та теж розійшлися.
Поїхавши з покинутого будинку, Дракен зв’язався з Тацукі. Він попередив її про сьогоднішню зустріч ще вчора, а зараз повідомив, що вже під’їжджає забрати подругу. Підходив вечір. Ханемія, Дракен та Тацукі зустрілися під пішохідним мостом. Доки Кен пішов на переговори Тацукі збиралася з думками. Вона боялася почути правду, яку не так давно вивідала. Дівчина не бажала вірити, що Ханемія, якого вона знала справді причетний до смерті Шінічіро, а тим паче сам в ній винен.
*флешбек*
Літо, червень 2003.
Тацукі з Хіною сиділи біля шибуйського парку і їли морозиво.
— Скільки можна заставляти мене чекати? — дратувалася Хіна.
— Дійсно, вже все позачиняється, доки вони вулиці завойовують, — підтримала Тацу, теж втомившись від очікування.
Банда юних байкерів, — п’ятеро, — під’їхали до дівчат. Частина з них були побиті.
— В чому сенс кататися і бійки влаштовувати? У вас будуть проблеми і купа ворогів, — нарікала Тацукі. — Хіба це весело бити писки людям? Який ідіот це придумав? — іронічно запитувала вона. — А точно — Баджі.
— Кого ти ідіотом назвала, шмаркачка?! — злостився Баджі. — Ми не просто так б’ємося, — ми свою репутацію закріплюємо.
— А це не ідіотизм? — вигнула бровами дівчинка. — Через кого вам доводиться тепер їздити і показувати всім яка ви страшна банда? Все заради пафосу.
— Це треба, для того, щоб нікого з нас більше ніколи не били!
Дівчинка стримано посміялася
— Геніально — ви самі влаштовуєте бійки, щоб уникнути бійок. Саме тому вас і б’ють!
— Це не так, — втрутився Кен. — Це весело. Ми байкери і можемо вільно мчати по Токіо! А завдяки нашій репутації найкрутішої банди всі бояться на нас бичити, — зі захватом говорив хлопець.
— І ти туди ж, Кенчін, — надулася мала.
— Ми на вас півгодини чекали, — піднялася з лавочки Хіна. — Тепер вже точно нікуди не попадемо.
— Ще не пізно, — заперечив Па.
— Ні, пізно, дурню. В ігровий зал, дітей молодших 16-ти пускають тільки до п’ятої! — обурювалася старша Фуджівара.
— Подумаєш, забув!
— Давайте завтра точно зберемося разом, — долучився Міцуя.
— Давайте! — погодилася Хіна. — Відмінюйте свої байкерські справи.
До них нарешті приїхав Майнжиро на своєму мопеді.
— Довго ти, Майкі, — сказав Кейске.
— Я кому сказав мене не обганяти! — жалівся Сано. — Самі винні, що швидше приїхали.
Зібравшись, всі вони вирішили, що вже завтра зустрінуться. Компанія стала роз’їжджатися, Хіна звісно ж поїхала з Баджі, чи то додому, чи просто покататися. Молодшій Фуджіварі залишалося добиратися самій. Хоча досі Казутора не поїхав.
— Підвести? — запитав він.
— Ні. Я краще піду пішки ніж на цьому смертоносному коні поїду, — холодно відповіла Тацукі.
Хлопець невловимо засмутився, проте швидко придумав як вчинити. Дівчинці стало незручно, через те, що вона так знехтувала його турботою.
— Тут не далеко, не переймайся, — вона заспокійливо помахала рукою. — Не те, щоб я не хотіла з тобою їхати, просто ти не дуже досвідчений водій, а байки — це досить небезпечний вид транспорту, тому…
Ханемія в цей час заглушив свій мотоцикл та поставив його на паркувальне місце, чим збив потік слів дівчинки. Він забрав ключі та підійшов до подруги.
— Тоді пройдемося разом, — промовив хлопець злегка усміхнувшись.
Тацукі здивувалася та навіть засоромилася, але звісно погодилася.
Вони пішли через центр та проходили повз магазин зі всякими дрібничками для отаку. Тацукі вирішила подивитися, що там нового. Вони розглядали вітрини і дівчинку зацікавив один предмет. Вона деякий час розглядала невеличкий брелок, виконаний у вигляді змієподібного, чорного дракона. Він був ніби затверділе чорнило, та виконаний з такою деталізацією, що можна було побачити луску. Казутора підійшов подивитися, що так привернуло увагу Тацукі.
— Такий крутий~, — протягнула вона, — але дорогий. 5000 єн — це мародерство! Він мусить бути з кістки справжнього дракона за такі гроші, — продовжувала дівчинка нити.
Казутора придивився до вітрини, а потім перевів погляд на подругу, в якої в очах можна було побачити блиск, що відбивався від чорного металу. Не часто можна побачити такий сяючий погляд в Тацукі. Він на мить задивився, й замислився, як би зробити цей погляд перманентним.
— Якщо не збираєшся купувати, то пішли вже, — сказав Казутора, намагаючись зберігати нейтральний тон.
— Якщо б він стільки не коштував… — переконувала себе Тацу, але відриватися від вітрини не поспішала. — Гроші потрібно витрачати раціонально.
Вона важко видихла і вже збиралася йти, але знову подивилася назад.
— Може колись повернуся по нього. За такі гроші його навряд чи куплять.
Двоє нарешті виходили з магазину. До тієї вітрини підійшов підліток, та забрав брелок. Тацукі була знічена, що хтось готовий віддати таку суму за просту дрібничку, але тепер вона не буде думати, що могла б її купити.
— Отже не доля, — посміхнулася вона, — Не дуже й хотілося.
Друзі вийшли з магазину та далі пішли в сторону району де живуть Фуджівари. Всю дорогу Тацукі було якось ніяково перед другом. Він давно міг бути дома, а був змушений проводити її. «Хоча я його не просила, він сам хотів піти зі мною, — замислилася дівчинка, — отже я не маю себе звинувачувати». Вони зупинилися біля дверей і двоє якось довго наважувалися щось сказати, але так і не сказали того, що хотів. Вони просто попрощалися.
Вже була середина червня. Наближається день народження Тацукі. Хоча дівчинка не надає значення цьому дню, друзі все одно хотіли привітати її. Казутора довго думав, що їй подарувати. Він точно знав, що вона не прийме, щось дороге, та й в принципі не хотіла куплений подарунок від нього. Тацукі пам’ятала, як він раніше діставав гроші (крав у мами).
Він гуляв біля школи з Баджі та запитував у нього поради. Кейске сам поняття не мав. Доки вони сиділи, Ханемія помітив хлопця, з тим самим драконом, якого ходіла Тацукі. Він раптом піднявся, та попрощався з другом. Казутора простежив за тим хлопцем, та дочекався, коли той зайде в малолюдне місце. Там він напав на нього та силою вкрав аксесуар, пригрозивши, що якщо той щось комусь розповість, то по нього вся Томан прийде.
День народження Тацукі.
Всі вже привітали дівчинку. Аж під вечір Ханемія покликав подругу віддати їй подарунок. Він уявляв, як вона радітиме, тому швидше хотів подарувати його. Проте реакція дівчинки не виправдала його сподівань. Вона була здивована, але відчувала щось нечисте.
— Як ти дістав його? — запитала дівчинка.
Ханемія трохи запнувся.
— Купив у магазині, звичайно. Як ще?
— Він ж такий дорогий, — захоплено подивилася на подарок Тацу, але, саме так, вона пригадала скільки коштував цей брелок. Дівчинка стримано запитала: — Ханемія, де ти взяв гроші?
Він знову каверзно посміхнувся.
— Накопичив. Що ти так не довіряєш мені.
— Ти погано брешеш. Скажи чесно: ти знову в мами взяв, чи ще в когось вкрав?
Вона простягнула подарок йому назад. Якими б не були його наміри, вона не могла прийняти подарок, який був здобутий крадіжкою. Навіть якщо вона усвідомлювала, що таким вчинком може засмутити друга. Хлопця цей жест звісно розгнівав.
— Ти хіба не щаслива? Я дістав тобі те, що ти так хотіла, — стиснув кулаки Казутора. — Яка різниця як? Ти маєш бути рада!
— Якщо через нього тобі довелося вдатися до крадіжки, я не можу його прийняти. Хочеш зробити мені подарунок — поверни його і віддай гроші тому, в кого забрав!
Тацукі випустила брелок і він впав на землю. Двоє прослідкували за тим як падає та вдаряється об асфальт аксесуар. Фуджівара перевела погляд на ошарашеного, але в той же час роздратованого хлопця. Дівчинка повернулася в будинок, не сказавши більше ні слова. Ханемія поволі наблизився до дракона. Він присів навпочіпки та застиг над ним, розмірковуючи, чому він викликав таку реакцію? Казутора щиро вважав, що робить хороше діло. Хлопець міцно затиснув річ в кулаці, й від розпачу в нього напружилися м’язи обличчя. Він теж мовчки пішов з того місця, заховавши дракона в кишеню…
Наступного разу, коли Казутора з Тацукі зустрілися, він розповів правду, як він здобув подарунок. Двоє сиділи на лавочці в невеликому парку. Вже майже сідало сонце. Фуджівара запитала:
— Де брелок зараз?
— Я повернув його, — не надто впевнено сказав Ханемія.
Дівчинка не могла зрозуміти наскільки це правда, але їй хотілося вірити в те, що він справді віддав крадену річ і зараз він шкодує за цей вчинок.
— Мені не важливо, який подарунок, — вимовила дівчинка, дивлячись на листя дерев, — важливо від кого і їх зміст. Наступного разу подаруй краще мені просто камень, — усміхнулася вона.
— Добре, — теж з посмішкою сказав Казутора.
Нарешті дівчинка по-справжньому була щаслива, та щиро подякувала йому за те, що хлопець наважився повернути крадене. Тепер Казутора зрозумів, що завоювати прихильність Фуджівари можна простими, хорошими вчинками. Хоча б зробити, щоб вона не дізнавалася про зворотне.
*кінець флешбека*
Дракен закінчив свою розмову з Казуторою. На жаль йому не вдалося домовитися зі старим другом, чи відмовити його від намірів. Кен з холодним невдоволенням відійшов та дав знак Тацукі, щоб та підходила. Дівчина не сміливо рушила. Вона стала навпроти Казутори та стримано привіталася.
— Кенчін, дай мені декілька хвилин, — промовила Тацу.
Дракен не хотячи залишив їх, кинувши на Казутору недовірливий погляд.
— Що ти тут робиш? — різко запитав Ханемія. — Теж заради вашого дорогоцінного Майкі прийшла.
— Не зовсім… я хочу зрозуміти тебе. Для чого весь цей конфлікт?
Хлопець повернувся та не зміг стримати глузливий сміх. Він були досить гучний та, щоб трохи заспокоїтися Ханемія прикрив обличчя рукою.
— А ти не знаєш?
Тацукі промовчала, очікуючи на відповідь.
— Майкі винен у всьому… Через нього я потрапив у колонію, — вже без насмішки говорив Ханемія, а навіть зі злістю в погляді.
— Що ти маєш на увазі? Що він зробив?
— Він народився! — видав хлопець. — Якщо б не його день народження, нічого б не сталося, ніхто б не помер і…
— Що сталося того дня?
Він не відповів. Фуджівара хотіла почути правду, — Казутору ж такі запитання дратували. Він не хотів пригадувати ті події і він не поспішав на них відповідати прямо. Дівчина бачила це, тому вирішила сама дістати підтвердження того, що знала.
— Ти хотів подарувати Манджиро байк, про який він мріяв і для цього вломився в магазин його брата і коли вас спіймали за злочином, ти перелякався і вбив Шінічіро, так все було? — до кінця її голос чуть притих від сумніву.
Хлопець косо подивився на неї. Його розізлило те, що ця інформація якось розкрилася їй. Виходить хтось проговорився. Тацукі намагалася залишатися спокійно, але їй якось було непособі поруч з Ханемією. Здавалося ніби вона в клітці з диким звіром. Раніше такого відчуття не було. «Коли він став таким. Це колонія його таким зробила?», — замислилася вона.
— Це ж не так? — перепитала Фуджівара.
— Майкі хотів той байк, і у нього був день народження. Мені довелося красти через нього. Це він винен! Не я! — надірваним голосом, не стримуючи гніву вимовив Казутора.
— То це правда… Ти вбив Шінічіро.
Тацукі несвідомо відступила трохи назад, а повний розчарування погляд спрямувала на друга. Її тіло раптом заніміло він усвідомлення, що перед нею вбивця.
— … І тепер хочеш вбити Манджиро?
Вона зловила шалений погляд Ханемії. Він лютував від того, що подруга вважає його вбивцею. І хоча вона відступила, хлопець знову підійшов ближче.
— Хтось мусить покарати Майкі, за його гріхи! Він мусить померти!
— Як ти можеш так говорити? — вже й сама злилася дівчина, тому що не розуміла Казутору, — Ти вбив його брата, а замість того, щоб розкаятися і вибачитися, вигадуєш собі таке безглузде виправдання! Ще й Баджі в це вплутав.
Хлопець відчув себе зрадженим. Він не думав, що Тацукі може звинувачувати його після всього. Через Майкі він терпів пекло ці роки. Як вона може співчувати Сано, а не йому. Йому було нестерпно бачити її наляканий та розчарований погляд. Від гніву він вдарив дівчину в обличчя та схопив за верхній одяг, щоб та не втекла. Тацу не одразу зрозуміла, що сталося й шоковано вдивлялася в пустоту.
— Я не вбивця! Все через Майкі, — заспокоював сам себе Казутора.
Він міцно зажав цупку тканину та дьоргнув на себе.
— Боягуз… — тихо промовила Тацукі. — Ти готовий вбити Манджиро тільки тому, що тобі не вистачає сміливості подивитися йому в очі й прийняти відповідальність за смерть Шінічіро!!
Ханемія зціпив зуби від гніву. Він вже не контролював свою лють та вдарив її вдруге, що дівчина впала.
— Замовкни! — скрикнув він, але її це тільки більше злило. — Не смій про мене говорити. Ти навіть уявити невзмозі, що я відчуваю!! Тебе не було тоді! Як і всі, ти зрадила мене!
— Гадаєш смерть Манджиро полегшить твоє відчуття провини!? Як ти будеш жити з розуміння того, що забрав життя друга Баджі, Кенчіна, Міцуї-куна, Хіни…? Перед ними як споку́туватимеш провину!? Доведется вбити їх теж!
Хлопець намірився вже копнути її, доки вона не піднялася з землі, проте вчасно з’явився Дракен та врізав Казуторі по обличчі, збивши його з ніг.
— Ти що твориш, покидьку!? — вилаявся Кен.
Нависла напружена тиша. Дракен хотів добряче провчити Ханемію, але Тацукі не бажала давати розгорітися бійці.
— Не треба, Кенчін! — сказала вона. — Ми закінчили.
Хлопець сказав Ханемії йти вже, а сам підійшов допомогти подрузі встати.
— Ханемія, — додала дівчина, — ще не пізно визнати провину й попросити вибачення в Манджиро…
— Пішли ви всі.
Знову запалало шаленство в погляді хлопця.
— Я вб’ю Майкі і вас всіх, якщо доведеться!
Казутора нарешті пішов до свого мотоциклу та поїхав.
— Як ти? — запитував Дракен, присівши біля Тацукі, яка не поспішала підніматися.
— Нормально, — відповіла вона.
Дівчина була не сильно поранена, тільки незначні побої на вилиці і розбита губа. Проте Тацу не знаходила сили рушити з місця, чи підвести погляд. Раптом в неї пролилися не контрольовані сльози. Важко було зрозуміти з яких причин вона зірвалася, чи то від остаточного розуміння, що Казутора вбивця; чи від того, що хлопець, якого вона знала, став таким скаженим; чи просто, що нарешті вона дізналася те, що від неї приховували. Декілька хвилин тягнулася її істерика, вона просто вивільнила емоції, які накопичилися за останній період і Кен не знав, як її заспокоїти…
Дракен доставив подругу додому пізньої ночі. В будинку Хіна вже проводила свої спеціальні тренування до битви. Сестра не могла не помітити побиту молодшу і поцікавилися, що сталося, але Тацу збрехала про нещасний випадок у школі. Хінаморі здогадувалася, що це брехня, але не уявляла, що сталося. Вона тільки могла припускати.
Додати до улюблених