Фанфік перекладений з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
CataclysmicEvent – АВТОР на Archive of Our Own
«Дадзай, — стогне Ода, потираючи потилицю, — я знаю, що ти все ще засмучений через Сасакі, але завтра у нас уроки».
«Легко тобі говорити!» Брюнет драматично хлопає рукою по лобі: «Ти вже маєш кохання, Одасаку — я помру на самоті ».
«Сподіваюся, це буде скоро», — іронізує Анго, не відводячи очей від телефону. «Я досі не знаю, як ти втягнув мене в це».
«Я шантажував тебе!» Дадзай нагадує йому, насмішкувато-весело, як завжди.
«…Так», — зітхає Анго, закочуючи очі. Це був довгий місяць.
Ода ніколи б не зізнався в цьому вголос, але він радий , що Сасакі кинула Дадзая. Вона була чудовою, звичайно, і безперечно розумною, але… Дадзай є
з тих людей, про яких потрібно піклуватися , і вона, здавалося, набагато більше цікавилася тим, що вона може зробити для себе.
«А чому ми їдемо аж до Мотоматі заради цього?» Зараз Анго виглядає так, ніби він волів би бути замкненим у кімнаті з крокодилом.
« Тому що Одасаку збирається з друзями з Академії Канагава».
Анго хмуриться: «Школа Озакі-сан?»
«Та сама!»
Дівчина Одасаку старша їх на рік і вже поїхала до університету в Токіо, але, на велику радість Дадзая, Одасаку не обривав зв’язків з друзями, яких він завів через неї в Канагаві.
І Канагава, бережи її Господи, була змішано статева
« Тебе вб’є прожити без дівчини більше місяця?» Анго стогне, але він знає , що його друг більше не слухає.
«Має бути три дівчини і один хлопець…»
«Іде хлопець?» Дадзай хмуриться, кидаючи роздратований погляд на Оду: «Навіщо?»
Ода знизує плечима. «Я познайомився з більшістю перших і других курсів через молодшого брата Койо — вони насправді його друзі».
Якщо це чувак познайомить його з майбутнім коханням усьго його життя , тоді Дадзай припускає, що зможе перетерпіти його присутність
«А вони знають, що ти ведеш їх на зустріч до одного відбитого?
?»
«Це могло образити мене Анго, справді могло б, але ну…»
«Що ну, Дадзай?»
«Я міг вас шантажувати, чи не так?» Іноді Ода щиро дивується, чому він не вибрав трохи більш мирне коло спілкування.
Вони завертають за ріг, і Дадзай бачить групу старшокласників, які стоять перед кафе, одягнені в ту саму форму, яку носила Койо-сан. Дівчина крайня ліворуч досить мила, з довгим чорним, як смоль волоссям і сірими очима, але вона здавалася трохи замкнутою .
Поруч з нею стояла блондинка в темних окулярах. Вона не здавалася такою сором’язливою, але в ній було щось… трохи напружене . А потім праворуч від неї…
Дадзай відчуває, як у нього відвисає щелепа. Вогненно-руде волосся, пронизливі блакитні очі, високі вилиці, гостра щелепа…
— Зачекайте —
Тепер Дадзай був би першим, хто сказав би комусь, що він загалом досить добре володіти емоціями — і він це справді може , зараз його вираз обличчя досить нейтральне. Але дивлячись на цього дуже красивого студента чоловічої статі , який стоїть перед ним, Дадзай приходить до жахливого усвідомлення.
Він був однозначно, абсолютно бісексуалом. Досить велика річ увірвалася у ваше життя в четвер вдень, але Дадзай міг би з цим впоратися .
«Це…» Дадзай прочищає горло, смикаючи себе за комір. «Це…»
«Чуя? Так.
Чуя .
Нарешті вони зустрілися з групою на вулиці, і потилиця Дазая спітніла. Це мало бути? Це вересень, правда?
«Ода-кун!» Рудий посміхається, підходячи до нього, щоб хлопаючи друга Дадзая по руці. «Минув деякий час, Ане-сан сказала, що твої іспити пройшли добре».
Його голос не дуже високий чи глибокий, але виразний , і Дадзай миттєво відчуває заздрість до знайомства між ними двома. Як би він звучав, кажучи «Осаму-кун»? Спочатку Дадзай відкидає цю думку, тому що це смішно — це не якась гра в Отоме . Але потім він по- справжньому думає про це, і раптом йому здається, що стає зовсім спекотно .
«Це було так круто, Осаму-кун!»
«Ти сьогодні виглядаєш добре, Осаму-кун…»
«О-Осаму-кун, будь ласка, прийми мій…»
«Так, я добре склав свої екзамени. Я сподіваюся, що зможу приєднатися до неї наступного року».
«Це зробило б її щасливою — я думаю, що їй трохи самотньою в місті». Чуя знизує плечима, хитаючись на підборах. «Але ти не чув цього від мене».
«У будь-якому випадку…» Чуя ковзає очима до друзів Оди, а Дадзай досі не оволодів мистецтвом правильного дихання. «Ми не зустрічалися».
«Анго Сакагучі — ми з Одою були однокласниками досить довго. Приємно зустрітися з вами.” Анго офіційно схиляє голову, простягається вперед, щоб потиснути руку Чуї. Чуя нахиляє голову набік, чарівно збентежений формальністю Анго, зрозуміло, те, як він морщить ніс, це так …
“-а ти?” Дадзай перемикається, бачить, що Чуя дивиться просто на нього, і раптом його рот нагадує наждачний папір.
Боже . У кого такі очі ?!
«Озай—»
“Га?”
«Дазу—»
— Пробач, — нахиляє голову набік Чуя , — що?
«Дадзай Осаму». Він хрипить.
Всі дивляться на нього, а серце в нього щемить. На щастя, новачки просто збентежені, але Ода та Анго? Вони витріщаються на нього, наче він з’їхав з глузду .
«…Я перепрошую, — посміхається Дадзай, намагаючись якомога сильніше посилити чарівність, — здається, у мене щойно стався невеликий інсульт».
«Це…» Обличчя Чууї раптом розпливається в цій розгубленій, веселій посмішці, і Дадзай хоче вибухнути вибухом вишневих пелюсток, наче це манга сьодзьо . “Нічого страшного. Але тебе звуть Дадзай , так?»
«Так», — вони тиснуть один одному руки, і пальці Чуї теплі .
«Ну що ж, — Чуя ще раз стискає його руку, перш ніж відпустити його, і рука Дадзая секунду зависає в повітрі, перш ніж мляво опуститися на його бік, — Приємно познайомитися — я Чуя Накахара».
Накахара? Ода нахиляється, щоб прошепотіти на вухо Дадзай: «Різні батьки».
Накахара . Це гарне фамілія. Вона приємно відчувається на язиці Дадзая, коли він бурмоче її собі під ніс. І він майже впевнений, що багато інших речей у рудоволосому сподобаються йому… «Ну, це Хігучі-сан і Акутагава-сан».
«Де Юань?»
Хто?
«Вона вже йде».
«Дуже приємно», — Анго простягає руку, щоб привітати двох дівчат. «Ох, це нам дуже приємно…» «Будь ласка, називайте мене Гін!» Дадзай стежить за знайомствами , але він надто зосереджений на тому, як осінній вітерець грає у волоссі Чуї, щоб звертати увагу на інших
Дадзай розглядає тисячі різних сценаріїв, за якими він міг би отримати номер телефону хлопця, приводи для зустрічі, майбутні пропозиції руки та серця…
«Чуя!» До них біжить третя дівчина з рожевим волоссям, яка навіть менша за Чую. Вона мила, її уніформа трохи перекошена, і вона виглядає так, ніби щойно промчала містом. “Вибачте!” Вона хрипить, коли наздоганяє їх, нахиляючись, щоб перевести подих, сперши руки на коліна. «Клубна зустріч закінчилися, і я спізнилася на автобус…»
« Розслабся, Ю-чан».
…Ю-чан?
Чуя кладе руки їй на плечі, ніжно потираючи їх, перш ніж притягнути її до себе в обійми однією рукою. «Не треба було поспішати, ми просто збиралися перекусити».
«Я не хотів, щоб усі чекали на мене!» Чуя закочує очі, але посмішка його ласкава.
Чуя дивиться на них, його руки все ще обіймають дівчину за плечі. «Ода, ти вже знайомий…»
«Приємно знову бачити тебе, Ода-кун!» Дадзай примружує очі.
«Це Юань — моя дівчина».
Облом .
Життя Дадзая закінчилося . Все скінчилося, і він звинувачує цю жахливу, милу, очевидно уважну дівчину, яка розтоптала його надії та мрії. Юань низько вклоняється, рукави її светра ковзають по її зап’ястях. «Вибачте, що вам довелося чекати на мене!»
Дадзай ненавидить її.
«Це не проблема», — ввічливо посміхається Анго, багатозначно штовхаючи Дадзая ліктем у бік, коли його друг залишається застиглим у приголомшеній тиші.
“Так!” Дадзай задихається, намагаючись не виглядати так, ніби він уявляє вогняну загибель дівчини, тому що він … «Нічого страшного!»
Ці посиденьки нестерпні .
Насправді Дадзай воліє вважати себе оптимістом, але зараз єдиним виходом здається втопитися, коли він повернеться додому.
Розумієте, він сподівався, що Чуї просто пощастило успадкувати гарну зовнішність своєї сестри, але мати поганий характер.
Але всесвіт ненавидить його, тому що Чуя…
ідеально Настільки ідеально, що це майже дратує . У нього почуття гумору та сміх, від якого у Дадзая крутиться живіт. Він прямолінійний, але він також не дурний . Не кажучи вже про те, що він пристойний , і це бляха вражає
Але весь час, поки Дадзай помічає всі ці чудові, милі речі про рудоволосого, у нього на руці чіпляється ця піявка. Вона встає з чемною посмішкою, і пропонує йому долити газованої води в його стакан.
Ісусе Христе, який монстр .
— Отже, ти вже третьокласник?
Ода киває, дивлячись куточком ока на те, як Дадзай агресивно збирає насіння кунжуту зі свого бургера. «Так, ми закінчуємо школу цією весною».
“Це захоплююче!” Юань сяє: «Таке відчуття, що мені ще так багато часу, я тільки почала…»
Дадзай стримує насмішку .
Перший рік? Кохання всього його життя, вкрадене першокласницею, яка, ймовірно, не знає, як догодити чоловікові? Дадзай теж не знає як, але це не суть.
Його очі дивляться на Чуя: «Який ти рік, Накахара-кун?»
Чуя моргає, трохи здивований — Дадзай не звертався до нього безпосередньо з моменту серцевого нападу біля кафе. «О, я вже другий рік навчаюсь ».
Дадзай посміхається, його очі блищать від відчуття новознайденої можливості: «Аа-а ясно. Ти вже склали вступні іспити?»
Чууя хитає головою, трохи хмурячись, коли в його очах починає заповзати стрес. «Я буду здавати їх наступного місяця…»
«І він дуже старанно вчився ! » Юань підбадьорливо посміхається, стискаючи його руку.
«Так, якщо тобі потрібна порада від семпая, ти завжди можеш звертатися». Анго дивиться на Дадзая .
«Ми взагалі рахуємося семпей? Ми не ходимо в одну школу!“ Анго задихається, коли Дадзай запихає йому в рот жменю картоплі фрі, фактично заткнувшись.
Чуя кусає губу — боже, він робить це навмисне ? — «Я ходив на курси але мені не сподобалося »
«Групові заняття не для всіх», — мудро киває Дадзай, а Анго витирає рота тильною стороною долоні, люто зиркаючи на нього . «Іноді індивідуальне навчання працює краще».
«Так, — зітхає Чуя, його погляд суперечить, — я не думаю, що мій тато заплатить за це».
«Він начебто очікує, що я зможу розібратися сам…» Чуя зітхає й знизує плечима. «Я розберусь».
«Ну, я завжди можу допомогти тобі». Тепер Ода й Анго витріщилися. Dazai, як відомо , не допомагає. Лише минулого місяця він змусив Ацуші взяти його до Діснейленду , щоб допомогти йому підготуватися до математичної тесту .
«Ти б справді допоміг мені?» Чуя кліпає очима, широко розплющивши очі. «Я не можу просити тебе про це…»
«Справді, це допоможе мені освіжити пам’ять, — радіє Дадзай, — у мене взимку ще одні іспитів».
Чуя схиляє голову набік. «Ще одні?»
«Дадзай має найкращі результати в префектурі, — повільно пояснює Ода, дивлячись на Дадзая, явно збентеженого, — його запросили подавати документи до Кіотського університету та Токійського університету». Два найкращі університети Японії , насправді нічого такого .
Дадзай пишається собою .
«І ти допоміг би мені?»
Дадзай киває: «Кожен друг Одасаку є моїм другом, це я завжди кажу. І, як я вже сказав, це приносить користь і мені». Ода та Анго дивляться, тому що Дадзай ніколи і ні за що цього не говорив.
«Що ж…» Чуя посміхається з полегшенням , «це було б чудово, дякую».
«Нічого страшного…» — відмахується Дадзай, посмішкою Чеширського кота посміхається. «Ти можете винагородити мене закусками або чимось іншим, якщо дуже хочеш віддячити».
«Гаразд!»
«Щиро дякую, що допомагаєш йому, Дадзай-сан!» Його посмішка трохи зникає, коли чує голос свого ворога .
«Як я вже сказав, — категорично повторює Дадзай, — в цьому немає нічого такого».
Пізніше, коли вони прощаються, Дадзай зупиняє Чую, поклавши руку на його плече.
«Хмм?» Чуя повертає голову, підіймаючи підборіддя, щоб зустрітися з поглядом Дазая.
«Тобі хіба не потрібен мій номер?»
«О!» Чуя нишпорить у кишені: «Точно!»
Він дістає свій телефон, пропонуючи його Дадзай. Дадзай змушений зупинитися й пильно поглянути на заставку — Юань обіймає Чую ззаду під час того, що виглядає як рок-концерт — перш ніж ввести свій номер і надіслати собі повідомлення. «Ось», він повертає його, «Ми можемо обговорити деталі пізніше».
«Гаразд, дякую». Чуя забирає телефон, ховає його назад у куртку, а потім дивиться на Дадзая з такою посмішкою, від якої він відчуває себе знесиленим . «Це дуже круто з твого боку, що так мені допомагаєте. До зустрічі!” Він біжить, щоб приєднатися до своїх друзів, і Дадзай пливе.
Це дуже круто з твого боку—
Дійсно круто
.
Найкрасивіша людина в світі вважає Дадзая крутим .
Романтична музика, що грає в голові Дадзая, зупиняється дурним, дратівливим голосом Анго. «Що ж, якого біса, Дадзай ?!»
“Що?” Дадзай кліпає очима, обертаючись і бачить, як обидва його друзі витріщаються на нього — ну, Анго пильно дивиться , а Ода виглядає лише занепокоєним — «Я був добрим із молодшим братом Койо-сан!»
«Ти поводився дивно після того, як ВТЯГНУВ нас сюди!»
«Я потрапив у атмосферу!»
«ЯКУ АТМОСФЕРУ?!» Анго мовчить, коли Ода обережно торкає його руки.
«У нас вранці школа, пам’ятаєш? Ми повинні повернутися».
«…Правильно», — пом’якшується Анго, його плечі опускаються. Він знову повертає погляд на Дадзая. «Я ніколи більше не зроблю цього, навіть якщо ти будеш шантажувати».
Шлях назад через місто наповнений бурчанням Анго та зітханням Дадзая, дивлячись на місяць, а Ода мовчить, доки вони з Дадзаєм прямують до свого району.
«Осаму?»
«М-м?»
«Я не знаю, як це сказати, тому просто скажу: ти впевнений, що покінчив із Сасакі?»
Дадзай завмирає, дивлячись на друга, здивовано пирхаючи. “Що?”
«Ти так дивно поводився сьогодні — тобі не потрібно заставляти себе, для тебе завжди знайдуться дівчата».
«Я—?» Дадзай бризкає.
Він озирається навколо, ніби там, мабуть, є якісь приховані камери, тому що це виглядає як великий жарт . І так, Дадзай був у захваті від своєї колишньої, але… після сьогоднішнього дня він міг досить рішуче сказати, що пішов далі. Але…чи буде боляче дозволити його другу думати, що він цього не зробив?
«Знаєш що, ти маєш рацію», — рішуче киває Дадзай, перехоплюючи руку Оди. «Я думав, що готовий, але насправді мені варто зосередитися на дружбі прямо зараз».
«Мені було цікаво, чи це те, про що ти думав, коли запропонував допомогти Чуї — це було зовсім на тебе не схоже».
Дадзай задихається, хапаючись за груди в імпровізованому шоці: «Що ти маєш на увазі?! Я люблю допомагати людям!»
«Ти ніколи не пропонуєте допомогу незнайомцям». Ода хитає головою: «Але ей, якщо поява нового друга допоможе тобі рухатися далі, ти вибрав хорошу людину — Чуя — чудовий хлопець».
Дадзай тихо посміхається. «Це точно» Дадзай зітхає, його серце б’ється, коли він згадує, як рудий усміхався йому раніше. «Але та його дівчина…» Дадзай корчить обличчя.
“Що? Юань? Вона мені подобається.”
«Мені не подобається «миленька маленька першокласниця»».
«…але вона і є першокласниця …»
— І взагалі, скільки часу вони зустрічаються? ЦЕ не могло бути так довго, ми в школі лише місяць…”
«Близько півтора року, я думаю?»
Дадзай практично задихається власною слиною. “Що?!”
«Вони ходили до однієї середньої школи, я майже впевнений».
Що ж. Очі Дадзая звузилися від рішучості, коли вони зупинилися перед його будинком. «Побачимося завтра, Одасаку!»
“Побачимося-?” Ода кліпає очима, спостерігаючи, як Дадзай йде до своїх вхідних дверей, як солдат, що йде на війну. Що, в біса , на нього нашло?
Додати до улюблених
Дякую за переклад цього фф на українську. Але є деякі помилки в тексті. Успіхів вам )