Ніл лежав на ліжку втупивши погляд в телефон. Кевина в кімнаті не було. Він мав бути на з командою по ексі.
З голови Ніла не виходив вчорашній момент. Було дивно отак просто стояти біля Ендрю.
В кімнату увірвався Кевин.
-Н-і-і-і-іл- він жалібно подивився на друга. Ніл зрозумів що так просто не викрутиться, але поняття не мав від чого саме. – Посиди з Ендрю, будь ласка!
-Що?!-Ніл чуть не підстрибнув.
-Ну… Якщо коротко наша команда їде так скажемо на екскурсію, а Ендрю сьогодні ногу чуть не зламав і йому заборонили їхати. Хоча він і не хотів особливо, але зараз не про це. Знаючи цього ідіота він не дивлячись на всі заборони і далі буде тренеруватися. Всі члени нашої команди їдуть і не має кому за ним подивитися щоб він хоча би трохи менше напрягав ногу… Вот..-Кевин опустив погляд на підлогу і чекав відповіді. Хвилини дві Ніл мовчав.
-Та він мені руки переламає, якщо я його хоч пальцем доторкнуся!
-Ну Н-і-і-і-іл
Він розумів що не викрутиться, тому змирився з своєю судьбою. Ніл голосно зітхнув.
-На скільки ви їдете хоча би?
-Тиждень..-Ніл чуть не поперхнувся.
-В мене ж іншого варіанту не має?
Кевин усміхнувся.
-Ні.
Команда їде завтра, тому Нілу був вечір, щоб придумати як зробити так, що б Ендрю не втікав. Той тиждень наступають весняні канікули, тому занять не буде.
На ранок Кевина вже не було. Точніше як тільки Ніл відкрив очі, Кевин вже вибігав з кімнати тримаючи в руках рюкзак переповнений речами. Він встиг попрощатися з Нілом і нагадати про Ендрю.
Минулого вечора хлопець так нічого і не придумав, тому єдине що йому оставалося піти до Ендрю.
За пів години Ніл вже стояв біля дверей. Було страшно туди стукати, але іншого варіанту не було.
Відповіді не було.
Другого раз вже почулося шуршання і двері відчинилися. За ними стояв Ендрю. Не вмитий і в помятій футболці. Такого песца Ніл ще ніколи не бачив.
-Запам’ятай: я не збираюся слухати тебе тільки через те, що мені так сказав брат- перший почав говорити Ендрю.
-Побачимо- Ніл усміхнувся.
Вони провели пів дня в кімнаті Мінярдів майже не розмовлявши. Ендрю було дуже ніяково знаходитися з рижим в одній кімнаті, але в той самий час було дуже спокійно.
В другій половині дня Нілу треба було йти до групи на репетицію. На вустах Ендрю царювала переможна усмішка. Ніл знав що, якщо оставити песца одного, той піде на тренування, тому єдине що прийшло в голову взяти його з собою.
-Чесно, мені аж цікаво як ти граєш- вони йшли по вулиці і Ендрю нарешті осмілився заговорити. Ніл усміхнувся. Він знав що насправді йому всеодно, але його невпевненість яка відчувалася в його голосі Ніла радувала.
Група Ендрю на диво сподобалася. Всі були милі і з радістю прийняли слухача. Їх соліст весело щось розказував хлопцю поки інші налаштовували інструменти.
-Ну все хватить- усміхнувся хлопець, який грав на барабанах. Він виглядав як спортсмен- Скай йди вже.
Соліст підірвався і попрямував на своє місце. Ще деякий час вони обговорювали деталі, а потім Нілу всунули ноти. Пару раз вони намагалися зіграти пісню. В цей момент Ендрю не міг відірвати погляд від лиса. Ніл був дуже милим, коли намагається щось зіграти. І він знову усміхався… Усміхався тією милою усмішкою, яку так хотів побачити Ендрю.. Він замітив що така з‘являється тільки біля Кевина і тоді, коли Ніл справді захоплений чимось.
-Що мені зробити, щоб ти не втікав вночі на тренування?-вже був вечір. Хлопці сиділи в кімнаті Міньярдів.
-Щоб ти не робив я буду туди ходити.
-Може тобі просто повноцінно ноги зламати, щоб ти взагалі ходити не міг?-Ендрю вбивчо подивився на Ніла, який поглядом щось шукав на стелі.-Чи просто забрати можливість ходити?- Ніл хихикнув, а Ендрю став червоним як помідор. На секунду він це прикинув і його серце забилося швидше.
-Заткнися.
-А якщо серйозно?
-Ти з першого разу не розумієш? Ні-чо-го- Ендрю вже трохи заспокоївся і намагався вимовити це з максимально серйозним виглядом, що в нього не виходило.
-Давай так: якщо я дізнаюся що ти ходив на тренування без мого відома, я зроблю те, що ти ненавидиш більше за все- Ніл усміхнувся і глянув на Ендрю.
-Здивуй- якщо чесно йому було цікаво, але він цього ніколи не признає.
-Ти не любиш коли до тебе торкаються. Я тебе обніму і не відпущу. Буду торкатися волосся і гладити його. Можу навіть цілувати якщо на тебе інше не подіє- десь в глибині душі Ендрю навіть захотів цього, але різко відкинув ці думки.
Настала тиша. Ніл усміхався, а Ендрю не знав що відповсти, тому промовив коротке: “Добре” і на цьому розмова закінчилася.
Додати до улюблених