Голосніше слів лише тиша.
Огорнуті пеленою тиші, поглядом
Скажуть більше. Слів не потрібно. Тільки
Мовчки глянь і обійми.
©Stacia.Dark
***
— Гей, Чонгук! — хтось старається перекричати шум гудучих моторів та музику, яка лунає з бару біля траси.
На трасі, яка тягнеться вздовж Тихого океану, зібралось багато фанів гонок. Сонячний диск давно скрився за сотнями висоток, поспішаючи за горизонт. Із заходом сонця життя в місті не зупиняється, вона тільки починається. Вечір п’ятниці, самий час щоб відпочити. Всі, хто зараз тут, знаходять відпочинок в підкоренні трас на двох колесах. Байк, шум мотору і вітер в лице — те, що викликає невимовне задоволення тут у кожного. Адреналін, що розтікається по тілу, заставляє відчувати себе живим. Він замість крові тече по венах.
— Чонгук! — хлопець, який старався докричатися до друга, вирішив підійти — Чон, тебе оглушило чи що? — не сильний тичок в плече Гука виводить хлопця з думок.
— Хосок? Ти щось хотів? — юнак піднімає погляд на товариша.
— Так. Тут від хлопців поступила пропозиція посидіти після гонки і як раз твій день народження відсвяткувати.
— Сьогодні і зараз не вийде. Я додому збирався. Мене там Те чекає, — каже Чонгук, перебираючи в руках ключі від байка.
— Можеш і Те покликати, хлопці не будуть проти, — Хосок дістає з кишені пачку сигарет. Підпалює одну і робить першу затяжку. — Погоджуйся, Чон, — говорить, видихаючи хмару сигаретного диму.
— Давай завтра ввечері? — пропонує Чон.
— Ну як знаєш, це твій день. Буде по-твоєму. Тоді… — робить нову затяжку і на деякий час задумується. — Тоді, завтра можна в нас з Юнгі?
— Погоджусь на це тільки тому, що у вас приватний будинок в більш-менш спокійному районі.
— Тоді домовились.
Чон на репліку друга тільки киває, перевіряє вхідні повідомлення від свого хлопця. Хмурить брови, на лиці з’являється не приховане збентеження від повідомлення. Занадто коротко. Занадто просто. Всередині зароджується паніка, або щось схоже на це почуття.
My moon, [09.10. 21:45]
Приїжджай додому. Це терміново.
Чонгук ховає телефон в кишеню шкірянки, сідає на байк і, коротко попрощавшись з другом, зривається з місця. Скривається з тьмі нічній.
Хосок залишається стояти на місці, дивлячись вслід за другом. Дістає мобільний і набирає потрібний контакт. Після декількох гудків на тій стороні відповідають.
— Ало? — доноситься з динаміків.
— Він відмовився від зустрічі після гонки і тільки що поїхав додому, — Хосок робить останню затяжку і відкидає недопалок в сторону, розвертається і йде до свого байка, біля якого його весь цей час його чекає Юнгі.
— Я зрозуміла тебе. Він ще щось говорив?
— Ні, але ми домовились на завтра. Ввечері в нас з Юнгі вдома, — Чон помічає запитальний погляд свого хлопця.
— Добре. Завтра ввечері, так завтра ввечері. Тоді я спати, а ви поверніться додому цілими, будь ласка.
— Ой, та що з нами може статися? Не перший же день на трасі.
— Я сказала цілими, значить цілими, Хосок. Щоби я вранці не бачила, що хтось з вас покалічений. Не хвилюйся, потім і Чонгуку якщо щось перепаде. Все, давай, папа.
— Давай, — Хосок відключає дзвінок. — Блондиночка, як завжди.
— А мені вона подобається, — знизує плечима Мін. — Їдемо додому?
— Їдемо, — Чон залишає легенький поцілунок на скроні хлопця і сідає на байк, заводить двигун. — Сідай.
Юнгі перекидує одну ногу, зручно влаштовується ззаду. Обвиває руками чужу талію, склавши спереду руки в замок. Притискається до міцної спини, поклавши голову на плече. Байк зривається з місця в напрямку міста, залишаючи шум блакитне плесо та музику ззаду.
***
Чорний байк блискавично рухається пустою трасою. Ззаду залишається тихоокеанське плесо і шум хвиль, спереду видніються сяючі вогнями багатоповерхівки. Силуети гір в тумані. Попереду нічним життям живе місто мрії. Про життя тут мріють багато, Чонгук не виняток. Раніше Чон вже жив в Америці. За той період юнак зрозумів, що це його країна. Хлопцю тут подобається, його зручно. Місто на березі океану стало йому другим домом. Перший залишився в Сеулі. В свій час Чонгуку прийшлось повернутись в Корею, але він не жаліє, що одного разу йому потрібно було вернутись. Тому що саме в період проживання там він познайомився з Техьоном. Він познайомився з хлопцем, який став для нього всім і навіть більше. Якщо поринути в спогади трьорічної давності, то історія їх знайомства почалась максимально неочікувано. Трішки навіть дивно. Але, як говориться, спонтанне рішення завжди стає успішним.
Так сталось і з їхнім знайомством. Воно було спонтанним і нічого конкретного в собі не несло. І гляньте, що ми маємо після трьох років. Відносини, які міцнішають з кожним днем. А все почалось з того, що Техьон випадково написав Чонгуку, так як переплутав його номер і номер Чіміна. Чімін його друг вже протягом багатьох років. Людина, якій довіряє Кім. В той доленосний день Техьон писав Чіміну, щоби пожалітись на те, який його колишній скотина. Так банально і так безглуздо. Але в той момент Чонгук не послав його за те що помилився номером, а навпаки, сказав, що Кім може розповісти про те, що саме його тривожить. Так, з випадковості і фрази «Давай розказуй» розпочалася їхня історія тривалістю в три роки. Кожен з хлопців вірить в те, що вогник їхньої любові не погасне. Що разом вони проведуть ще багато-багато років. І навіть більше.
Чонгук проїжджає знайомі вулиці. До дому залишилось декілька кварталів. Мимо проносяться яскраві вивіски. За два роки, як вони з Техьоном переїхали сюди, все стало таким знайомим і таким рідним. Це місце ще називають Містом Ангелів. Назва має свої легенди, своє значення. Але Чонгук вважає, що один ангел в цьому місті точно є. Техьон прийшов до нього з раю, тому що тільки там є такі світлі істоти, як ангели. Техьон його особистий ангел. Його маленький, але такий великий охоронець. Той який охороняє всі почуття Чонгука десь глибоко всередині, під серцем. Чон також охороняє і береже почуття Техьона.
Чонгук залишає байк на підземній парковці в спеціально відведеному приміщенні. Потім піднімається ліфтом на п’ятнадцятий поверх, де знаходиться їхня з Техьоном квартира. Вони купили її через пів року життя в Лос-Анджелесі. І ось вже майже два роки живуть тут. Вони довго її облаштовували її, тому що при купівлі квартира була повністю пустою і холодною. Неживою. Але зараз навіть коли заходиш, то відчуваєш, що тут хтось живе. Різноманітні дрібнички на полицях і комодах. Приємний аромат на кухні — Техьон кожного дня готує щось нове. Інколи бувають дні, коли вони максимально ліниві, замовляють доставку, а потім просто валяються на дивані в вітальні, обнімаючись. Є ще багато дрібниць, які роблять цю квартиру живою і затишною. Головним доповненням до цього всього Чонгук вважає саме Техьона. Тому що там, де Кім, там і дім Чона. Комфортний, затишний, і такий, куди хочеться повертатись кожного разу. Техьон для Чонгука, як яскравий промінчик в самий темний час.
Чонгук проходить в квартиру, кидає ключі від дому та байка на комод. Навкруги тиша, в квартирі ані звуку. Непроглядна темнота. Чон клацає по вмикачу — світло включається майже по всій квартирі. Підозріло тихо. Юнак проходить всередину квартири, перевіряє кухню, вітальню і наостанок заходить в спальню. Нікого. Чон вже збирається звонити чи писати Техьону, як помічає на пустому робочому столі одинокий білий листок. Він там один в ніби кричить «Поміть мене». Чонгук бере листок в руки і читає — «Чекаю тебе на даху». Знову коротко. Ніяких лишніх слів і ніяких пояснень. Що задумав цей хлопчина, Чонгук не розуміє, але все одно направляється на дах.
Ліфт зупиняється на двадцять п’ятому поверсі, на дах хлопець піднімається по драбині. Юнак виходить на дах, де зразу відкривається краєвид на нічне небо і нічний Лос-Анджелес. Не зразу помічає те, як змінився дах. Перше, що він бачить — це яскраво білі вогні. Гірлянда була розвішана по карнизу. Чесно, Чонгук не розуміє, що відбувається, і навіщо Техьон покликав його сюди.
— Чонгука-а, — доноситься звідкись збоку. Юнак дивиться туди, звідки було чутно чужий голос. Чон помічає свого хлопця, який стоїть при краю даху. Чонгук підходить до нього, притягнувши ближче і обнявши.
— Техьон, ти мене реально настрашив. Що відбувається? — питається і бігає очима по лицю хлопця, шукаючи хоч якусь відповідь.
— Дурненький, — м’яко виговорює хлопець, і, легко сміючись, продовжує. — Все добре, я просто готував тобі сюрприз.
— Сюрприз? — Чонгук все ще нічого не розуміє.
— Так. Дивись, — Кім махає рукою кудись вбік.
Чонгук переводить погляд за рукою свого хлопця і тільки зараз розуміє, що гірлянда в’ється по всьому периметру даху. Що недалеко він краю постелено покривало і на ньому лежить ще два пледи. Стоїть корзина, в якій Кім приніс якісь закуски, і поряд — пляшка червоного вина і два келиха.
— Для чого це все?
— Ти що, забув про свій день народження?
— Та він завтра.
— Гукі, рідненький, нічого ти не розумієш в сюрпризах. Ходімо присядемо, — Техьон тягне хлопця до покривала і присідає першим, тягнучи за собою Чона.
Чонгук реально здивований. Він вражений, що Кім придумав це все і підготував. Заморочився, потратив час. Сказати, що Чонгук не любить свій день народження, важко сказати. Просто він завжди говорить, що йому нічого не потрібно дарувати, що замочуватись над святом не варто. Але, не дивлячись на це, він завжди з приємним і хвилюючим трепетом в грудях приймає подарунки і привітання. День народження Чон завжди проводить в колі близьких для нього людей. Це створює комфортну атмосферу, затишну обстановку, справді щирі почуття переповнюють його, коли вони разом.
Техьон його світлий промінчик, з самого початку завжди поруч. Завжди підтримає, побалакає або навіть помовчить. Мовчання і міцні обійми часом говорять набагато більше ніж слова. Чонгук завжди хотів зробити Техьона щасливим. Все для нього робив. Але вийшло навпаки. Техьон робить Чона максимально щасливим. Від одного лиш погляду Чонгук ніби розквітає всередині і ззовні. Техьон — той, хто заставляє почуватись потрібним і коханим. Але це у них взаємно. Тому що Техьон почувається так само біля Чонгука. Вони знайшли щастя один в одному. Вони дві пазлинки, які доповнюють один одного і створюють прекрасну картину. Картину, на якій лише самий уважний зможе розгледіти справжню, щиру любов.
Якщо ніколи раніше не бачили, як горять очі у людини, то гляньте на Чонгука з Техьоном. Прямо зараз, коли ці двоє дивляться один на одного, їх очі сяють яскравіше зірок на небі. А в цю ніч небо повністю засипане зірками. Кожна по своєму особлива і яскрава. Але яскравіший за всіх на небі зараз великий, повний місяць. Один-єдиний серед всіх зірок.
— Любове моя, — шепоче Чонгук і дивиться в карі очі напроти. Очі, в яких зараз виблискують ті мільярди зірок.
— Рідненький, — Техьон лише м’яко усміхається. — Давай вип’ємо? — тягнеться за пляшкою та келихами.
Чонгук бере з рук Кіма пляшку червоного, відкривши її, розливає вино в келихи.
Бере свій келих і знову дивиться на хлопця напроти. Ніколи надивитись не може. Хватить тільки глянути на нього, в грудях тепло розливається. На душі так добре. Всі тривоги відходять зразу, якщо заглянути в ці рідні очі. Варто відчути його поруч, дихати стає легше. Але від легких та ніжних дотиків все одно спирає дихання. Чонгук задихається він почуттів, які його переповнюють. Але Кім його рятує. Рятує кожного разу
— Давай за нас? — ледь чутно говорить Чон.
— А за тебе?
— Спочатку за нас, а потім за мене.
Техьон не сперечається, лише киває головою. Хлопці п’ють вино, що розтікається всередині. Солод осідає на язику, залишаючи за собою присмак. По грудях повільно розтікається жар від градуса в виноградному напої. Напої, що раніше любили розпивати великі божества. Чон не зводить погляду з хлопця напроти. Поглядом наказує, очима говорить. Хлопає долонею по своїх бедрах, мовчки просить на них сісти. Кім не заперечує, відставивши свій келих в сторону, пересідає тому на бедра. Міцні чоловічі руки моментально лягають на чужу талію. М’які та чіткі згини відчуваються під тонкою тканиною сорочки. Техьон відчуває як в грудях щось зжимається. Бути з Чонгуком завжди так хвилююче, відчувати Чонгука до тремтіння приємно.
Чон бере свій келих, робить ковток, але не ковтає. Юнак притягує хлопця ближче, накриває його м’які та ніжні губи своїми. З’єднує в одне ціле, сплітаючи в поцілунку. М’яко та неспішно зминає кожну губу. Техьон мимоволі розмикає губи, через що відчує смак алкоголю. Чонгук проштовхує язик в чужий рот, але поглиблювати поцілунок не спішить. Продовжує цілувати ніжно та ліниво, граючись з чужим язиком. Хлопці відчувають як солод вина осідає на язику. Вони розпивають напій разом. Алкоголь починає дурманити розум, але хлопці п’яніють один від одного. Вони п’яні і ніякий алкоголь їм не потрібен. Червона капля стікає по шиї, залишаючи після себе блискучу від світла вогнів доріжку.
Чонгук ковтає весь алкоголь та відсторонюється він жаданих губ. Спускається поцілунками вниз по шиї. Швидкий доторк губ. Капля давно сховалась за сорочкою, трішки її забруднивши. Чон скользить кінчиком язика по доріжці, яка залишилась після вина. У Техьона від таких дій збивається дихання і здається, що він зовсім перестає дихати на якийсь час. Юнак знову відсторонюється від хлопця. Дивиться йому в очі. Милується. Карі очі, в яких видно весь світ і навіть більше. Чітко виражені риси обличчя, акуратна родимка на кінчику носа, яка так сподобалась Чону. Весь Кім ніби естетика. Він неймовірний. Страшно гарний. Його зовнішність — це те, чим він зміг покорити Чонгука. Але спочатку він покорив своїм характером і поведінкою. Хлопець перед ним дуже м’який та ніжний. Він щирий і справжній. Завжди поруч і завжди підтримує. Він такий прекрасний. Один на цьому світі. Інших Чонгуку і не потрібно. Ніхто ніколи не зможе замінити йому його Техьона.
Кім не витримує настільки пильного погляду коханого чоловіка.
Чонгук замилувався і відійшов в свої думки. Але він ніколи не втомиться дивитись на Техьона. Кім відводить погляд і переводить його на небо. Небо, яке в цю особливу ніч максимально всипане зірками. Так магічно. Так романтично.
— Там цікавіше, ніж тут, перед тобою? — запитує Чон.
— Так. Просто глянь на це, — заворожений цією красою шепоче Техьон.
Чонгук піднімає свій погляд на нічне небо Лос-Анджелесу.
— Там і ти є.
— Що? Де? — не розуміє хлопчина.
— Ось, — тягне Чон і вказує кудись в небо. — Місяць. Ти мій місяць.
— Гука, душа моя. Ти ж знаєш що я люблю тебе? — довгі пальці плутаються в чужому темному волоссі.
— Знаю. Я тебе також, — руки знову опиняються на талії.
Техьон кидає короткочасний погляд на наручний годинник, який показує без десяти хвилин північ. Ще трішки, і стрілка годинника розпочне новий рахунок часу. Почне новий день. День, який став важливим святом для Техьона. Тому що саме в цей день осені, десятого жовтня, народився Чонгук. Його Чонгук. Його кохання. Його душа. Його промінчик світла. Повітря, без якого не можливо прожити і дня. Він його все і навіть більше.
— А я хочу тобі про це ще раз нагадати. Рідненький, душа моя, ти найкраща людина на цьому світі. Найбільш коханий, найбільш рідний, — Техьон легко і невагомо торкається кінчиками пальців чужої щоки. Дивиться в очі напроти, в них він всесвіт бачить. Продовжує, шепоче, ніби хтось може почути. Але тут і зараз вони вдвох. — Ти такий дивовижний, Чонгукі. Таких більше немає. Мене переповнює почуття любові до тебе. Коли я поруч з тобою, завмирає час, планети зупиняють свій рух. Існує тільки ця мить. Момент, в якому ми з тобою вдвох. Я і ти тепер одне ціле.
Ти…
Одне ціле, вони неподільні.
— Те, — шепоче Чонгук, не відриваючи погляду від коханого хлопця. Всередині, десь в районі серця, зараз так тепло. Чон дивиться на Кіма, слухає. І від кожного слова почуття любові тільки росте. Від почуттів, які переповнюють, ніби квіти розквітають.
— Не перебивай мене, будь ласка. Ти дивовижний. Я тебе так сильно люблю, мене переповнюють ці почуття. Ти моє спасіння, ти мій кисень. Ти моє життя. Твої очі такі казкові, в них відзеркалюється весь Всесвіт, — продовжує говорити. Шепоче, щоби тільки одна людина змогла його почути. Дивиться прямо в очі, які темніші цієї ночі, але так сяють, так палають. Техьон в них і своє відображення бачить. Вони потонули один в одному. Поринули в вир почуттів. Кім, помічає, як у Чонгука в кутках очей блищать крапельки сліз. — Сонце, ти чого? — проводить великим пальцем по його щоці.
— Просто кохаю тебе, мій місяцю. До безумства кохаю, — шепоче Чон. І шепіт цей такий інтимний. Настільки ніжний. Лагідний, коханий.
— І я тебе, душа моя. Кохаю, безумно кохаю, — шепоче Техьон. Залишає короткий поцілунок на чужих, але водночас таких рідних губах. — Ти найкращий у мене.
Техьон справді вважає Чона своїм найкращим. Йому в своїй другій половинці подобається абсолютно все. Його очі, що сяють яскравіше за зірки. Вони завжди говорять більше, ніж здається. Усмішка. М’яка і тепла усмішка. Коли Чонгук усміхається, в грудях теплішає. Будь який смуток від цієї усмішки зникає. Сум пропадає, а на її місце приходить радість. Ця усмішка здатна врятувати Техьона в лічені секунди. Кім хоче щоб Чонгук завжди усміхався. Усмішка йому до лиця. Вона заставляє всміхатися у відповідь.
— Сьогодні такий прекрасний день. Цей день став важливим святом для мене. Знаєш чому? — не зводить з хлопця погляду.
— І чому ж?
— Тому що вже сьогодні, — стрілка годинника пройшла позначку, пройшла за північ. Вже офіційно почався новий день. День народження Чонгука, — день твого народження. Це дуже важливий день для мене. Тому що саме в цей день, двадцять п’ять років тому, народився мій найулюбленіший і найрідніший хлопець. Біля тебе так добре. Біля тебе життя стає кращим. Дихати стає легше. Разом з тобою я просто літаю. Літаю на крилах кохання. Я не уявляю своє життя без тебе. Ти найкраще, що ставалось зі мною. Я хочу, щоби разом ми поділили ще безкінечну кількість днів. І навіть через безліч днів, твоя рука в моїй, моя в твоїй, — бере хлопця за руку і переплітає пальці між собою.
Очі в очі, долоня в долоню, і це назавжди.
Техьон впирається своїм чолом в Чонгукове. Дивляться очі в очі. Двоє мовчать, нічого не говорять. Зараз для них світ ніби зупинився. Це мовчання зараз означає багато, і навіть більше. Все, що говорив Кім, звичайно правда. В його словах не було брехні чи сумнівів. Він з впевненістю може повторити все ще раз. Але зараз, коли рука в руці, погляд очі в очі і обійми такі рідні, теплі та ніжні, всі дотики і погляди говорять і означають більше.
Слів не потрібно. Лише поглянь і обійми.
Пара сидить на даху ще якийсь час. Техьон притиснутий спиною до міцних Чонових грудей. В обіймах цих він відчуває себе на своєму місці, відчуває себе в безпеці. Хлопці продовжували пити вино, обговорювати якісь дрібниці, які приходили в голову. Дивились на нічне небо, всипане яскравими зірками. Техьон навіть сказав, що Чону треба вивчити сузір’я. А то Велика Ведмедиця в нього черпак якийсь. Кім пригрозив стукнути старшого черпаком, коли вони спустяться в квартиру. На ці слова Чон лише посміявся, міцніше стиснув в обіймах та залишив поцілунок на світлій голівці.
Як би добре не було сидіти в обіймах Чонгука, Техьон згадав про ще один сюрприз, який підготував для хлопця. Тому Кім повертається лицем до свого хлопця і знову сідає на коліна. Рідні руки зразу лягають на талію. Чонгук нічого не говорить, але запитливо дивиться, очікуючи наступних дій цього непередбачуваного хлопця. Ніколи не вгадаєш, що може сотворити це на вигляд невинне створіння.
Техьон нічого не говорить, не пояснює, лише коротко цілує. Грається. Легкий дотик губ лоскоче шкіру, коли цілує в щічку. В очах запалюється грайливий вогник. Кім знову торкається чужих губ, але не встигає ухилитись, Чон притягує його до себе і втягує в глибокий поцілунок. У Техьона був час погратись. Чонгук хоче повноцінний цілунок. Від такого у Техьона спирає дихання і збільшується пульс. Кім запускає руку в довгі пасма, стискає. Кожен по черзі проникає в чужий рот язиком, зіштовхуючись з іншим. Язик пестить піднебіння. Кінчиком язика Чонгук проходиться по губі, після чого починає її посмоктувати. Його руки міцніше стискають чужу талію. Чон на якийсь час відсторонюється, дивиться прямо Кіму в очі. Цей зоровий контакт здається таким інтимним зараз. Чонгук шепоче, просить Кіма випхати язик. Той не противиться, робить те, про що просять.
Як тільки Техьон привідкриває рот і випихаж язик, Чонгук охвачує його свої губами і почитає повільно посмоктувати. Прикусує м’яко, ніжно, щоби хлопцю не було боляче, а тільки приємно. Техьон, взагалі не очікувавши такого, трішки відмахнувся. Але Чон притягує назад, пригортає до себе як можна ближче. Так що між ними не залишилось простору.
Тіло до тіла, душа до душі.
Чонгук продовжує гратись з чужим язиком. Від цього в обидвох стікає слина по підборіддю. Їх поцілунок стає мокрим, палким і жадним. У двох в легенях саднить від того, що вони не завжди встигають вдихати повітря. Але навіть нестача повітря не заставить їх відсторонитися один від одного. Тому що руки старшого так ідеально стискають талію Кіма. А губи зминають чужі. Так добре зараз…
Вони сходять з розуму один з одного. Задихаються не тільки від нестачі кисню. Їх переповнюють почуття. Вони тонуть разом без можливості виплисти на поверхню. Вони все глибше тягнуть одне одного. Вони готові сидіти так довго. Головне, що разом. Можна обійматись і цілуватись, ніхто не заважатиме. Хоча їм все одно потрібно буде спуститись в квартиру, Чонгук не хоче, щоби Техьон захворів. Коли повітря стає катастрофічно мало, а губи покусаними і опухлими, Техьон відсторонюється першим. Повільно, від чого тягнеться ниточка слини. Кім проводить язиком по губах, злизуючи смак, що залишився від поцілунку, і обриває ту ниточку, що тягнеться від його губ до чужих.
— Давай спустимось назад? — ледь чутно говорить Техьон.
Чонгук нічого не говорить, лише киває в знак згоди. Після чого Кім піднімається з колін свого хлопця, бере в одну руку пляшку вина, в іншу — келихи і майже втікає, кричучи Чону, щоб взяв все що залишилося і йшов вслід.
Чонгук не розумію, що відбувається, але слухається. Збирає коцики, кошик і, взявши все, йде з даху. Техьон пішов вперед, тому Чон один спускається назад в їх з Кімом квартиру. Коли Чонгук заходить всередину, його знову зустрічає темнота. Юнак відносить корзину і коврик на кухню, нічого, потім розберуть все. Після проходить вглиб квартири і уловлює якийсь шум, який доноситься з ванної кімнати. Скоріш за все Техьон в душі, тому направляється до спальні. Їх спальня доволі велика і простора. Нічого лишнього в ній немає.
Зліва від входу біля стіни стоїть велике ліжко, деколи здається, що воно завелике для них двох. Все тому, що хлопці часто сплять обіймаючись і не займають навіть половини. Навпроти ліжка в кутку стоїть велика шафа, біля неї — дзеркало на підставці в повний зріст. І те, що подобається хлопцям в їх спальні, це велике панорамне вікно. Від підлоги до стелі. З п’ятнадцятого поверху відкривається непоганий вид на місто. Проходячи вглиб кімнати, Чон помічає вина і два келиха на тумбочці. Юнак підходить до вікна і спостерігає за нічним життям міста.
Чонгук задумався про різне, що не зразу помітив як шум в ванній зник. Пропустив той момент, як Кім зайшов в кімнату. Легкий дотик руки до його плеча повернув його в реальність. Юнак повернувся і завмер. Але здається, хлопчина цього навіть не помітив. Він водить очима по хлопцю напроти. Милується. Не може звести погляду. Техьон перед ним такий незвичайний. Такий магічний. Ангел. Кім стояв перед ним в одній сорочці. Точніше, Чонгук не знав і не бачив, чи є під нею що небудь. Техьон знайшов найбільшу за розміром сорочку. Білого кольору, і доходила Кіму до середини бедра. Декілька ґудзиків зверху були не застібнуті, від чого тканина спадала з одного плеча і оголила ключиці.
— Вау, — виривається з вуст Чонгука. Чон зачарований. Чон осліплений красою хлопця.
Юнак повільно підходить до хлопця і м’яко, майже невагомо веде кінчиками пальців по оголених частинах цього прекрасного тіла. Він ніби боїться доторкнутись, боїться, що від дотиків Кім розпадеться на маленькі шматочки. Він такий ніжний, такий крихкий. Чонгук розглядає його, і від кожного погляду все горить. Техьону здається, що він плавиться під таким пильним поглядом. А Чонгук намилуватись не може.
Кім відступає назад і підходить до тумби, же стоїть вино. Знову розливає в келихи і віддає один старшому. Стоїть напроти і дивиться на нього невинно. Можна зійти з розуму. Хлопці нічого не говорять. Техьон робить перший ковток, Чонгук робить те ж саме. Алкоголь приємно гріє, дурманить голову. Але хлопцю ніякого алкоголю не потрібно, коли Кім напроти. Лиш від одного його погляду погано. А той, схоже, час тягне, незрозуміло навіщо. Чонгук допиває своє вино за пару ковтків, відставляє келих в сторону. Юнак не витримує, підходить до свого хлопця, дивиться в очі і повільно по одній, розстібає ґудзики на сорочці, від чого легка тканина все більше сповзає з плечей хлопця. Чон дивиться і ніби наскрізь Техьона бачить, ніби в душу дивиться. Але насправді вглибині карих очей себе бачить. Давно в них втопився. Готовий топитись в них знову і знову. Нахиляється і залишає легкий поцілунок на плечі хлопця. Носом плавно водить по ніжній шкірі, вдихає чужий аромат, що дурманить голову краще будь якого вина. Рукою плавно веде по згинах чоловічого тіла. Навіть такі дотики заставляють відчувати легке і приємне поколювання на кінчиках пальців. Спускаючись все нижче, юнак натикається на білизну. Тканина на дотик м’яка і легка. До Чонгука не зразу доходить, яка саме білизна на хлопці. Йому приходиться відступити від чужої шиї і опустити погляд нижче. Чонгук знову завмирає. На Кімі біла мереживна білизна. Техьон сьогодні його дуже дивує.
Чонгук забирає з рук хлопця келих вина, який він весь цей час тримав, робить ковток. Від таких неочікуваних сюрпризів аж в горлі пересохло. Ставить бокал і притягує хлопця ближче, міцно стискає в своїх обіймах. Долоні лягають на чужі бедра, деколи зачіпає білизну. Чон втягує хлопця в поцілунок. Не спішить, повільно зминає то верхню, то нижню губу. Хлопцю здається, що його переповнюють почуття, йому треба їх якось показати. Чонгук, не розриваючи поцілунок, підштовхує Кіма назад, до ліжка. Неспішно кладе хлопця на ліжко і нависає зверху. Юнак відсторонюється від таких солодких вуст і дивитися на хлопця під ним. Техьон точно його особистий ангел. Він прекрасно виглядає на фоні темних простинів. Світле волосся в хаотичному безпорядку розсипом лежить на темній подушці. В цій білій сорочці, що наполовину сповзала з нього, він виглядає непорочно. Техьон тягне руки, маючи намір стягнути з Чонгука футболку. Вона безперечно зайва. Чон не опирається і дозволяє стягнути з себе непотрібний кусок тканини. Опісля хлопець сам знімає і джинси. Залишається тільки білизна, знімати його він не спішить. Вертається на ліжко і знову нависає на хлопцем.
Техьон, отримавши жадане, торкається долонями до чужої груді. Відчуває, як під пальцями напружуються м’язи. У Чонгука міцний накачаний торс. Він часто зависає в залі. Але найбільше Техьону подобаються його тату. З кожним разом їх стає все більше, на чоловічому тілі з’являється новий малюнок. Весь його рукав забитий чорнилом, нещодавно хлопець перейшов й на груди, та набив там декілька малюнків. На перший погляд може здатися, що ті взагалі немають ніякого сенсу. На ключицях у нього набита фраза «You are my Universe». Ця тату у них парна, в Техьона є така ж. Кожного разу, коли погляд зупиняється на ній, всередині стає так тепло. Так приємно розуміти, що тебе кохають, що ти потрібний і для когось ти все.
— Зніми її, — просить Чон і чіпає краї сорочки. Кім, припіднявшись, затягує з себе сорочку, і, відкинувши її кудись вбік, лягає назад. Чонгук знову дивиться на хлопця під собою. Він ніби витвір мистецтва.
Техьон відчуває, що шкіра починає горіти від цього погляду. Чон ніби залишає на тілі опіки одним лише поглядом. Юнак схиляється нижче, накриває чужі губи своїми. Так багато поцілунків за сьогоднішній вечір. Але з Техьоном багато поцілунків не буває. Його хочеться цілувати весь час, кожну хвилину. Чон, відсторонившись від цих вуст, спускається короткими поцілунками вниз по шиї, залишаючи на ній сліди. Чонгуку так подобається залишати мітки на чужому тілі. Вони темніють і так красиво виглядають на ніжній шкірі, поцілованій сонцем. Кінчиком язика юнак спускається нижче, залишаючи після вологу доріжку.
У Техьона від таких легких і ніжних дотиків все зжимається всередині. Відчуває, як Чон веде долонею вниз. Від кожного доторку мурашки бігають по тілі. Місце, до якого доторкався Чонгук, горить вогнем. Коли чужий язик торкається його сосків, по тілу ніби розряд проходиться. Вологий язик м’яко торкається твердих сосків, іноді кусаючи їх, від чого у Кіма виривається перший, ледь чутний стогін. Техьон запускає руку в темне волосся і стискає в руці. Хлопець вертиться в ліжку. Він відчуває, як збудження хвилею проходить по всьому тілу.
Чонгук спускається нижче, обводить язиком пупок і залишає короткий поцілунок під ним. Опускається все нижче і впирається носом в білу, м’яку мереживну тканину. Боже, від того усвідомлення, що вони на Техьоні і від одного лише виду, дуріє. Чонгук закидає ногу молодшого собі на плече і повільно, майже невагомо, веде кінчиками пальців по гладкій шкірі хлопця. У Кіма дихання спирає, шкіра покривається мурашками. Чон веде носом по внутрішній стороні бедра вище до колінної чашечки. Вдихає природний аромат, від якого несе не по-дитячому. Залишає легкі поцілунки, швидкі дотики губ до ніжної шкіри. Його накрило. З розуму сходить. Мало. Йому завжди мало Техьона. У нього ніби ломка. Він повинен отримати свою дозу. Кім його особистий сорт героїну.
Хлопець бачить, як чужий член твердіє, а тканина білизни почала обтягувати його ще більше. У нього самого збудження і бажання давить. Голова крутитись починає від того, як довго він себе стримує. Юнак повільно опускає чужу ногу зі свого плеча, перед тим вкусивши десь під коліном. Схиляється над хлопцем і шепоче тому на вухо
— Сядеш мені на лице? – стискає в руках сідниці хлопця. Чон проводить язиком по вушній раковині і відчуває, як починають горіти чужі вуха. В кімнаті темно, так би він побачив, як вони почервоніли.
Техьон кусає свої губи, йому стає незручно, коли Чон так відкрито це просить. Але він не відмовляє. Тільки дурненький відмовився б. Хлопець лише киває, показуючи що не проти. Побачивши відповідь, Чон не зволікаючи міняє їх місцями. Тепер Кім нависає над ним.
Техьон опирається одною рукою в ліжко, іншою знаходить руку Чонгука і, ніжно провівши по ній, сплітає їх пальці разом. Міцно стискає. Зараз цей момент здається більш інтимним, ніж все, що було до цього. Хлопець бачить, як блистять чужі очі, як розширені зіниці від збудження. Зараз вони знову завмерли в моменті.
Очі в очі, долоня в долоню. Це назавжди.
Техьон нахиляється нижче і цілує свого хлопця. Він не поглиблює поцілунок. Простий дотик губ, але він показує стільки почуттів, стільки емоцій. В кімнаті зараз така тиша, що здається, кожен з них чує як стукає серце іншого.
Кім відсторонюється першим, дивиться на хлопця зверху вниз. Відчуває, як по бедрі легенько ляскають. Від неочікуваності хлопець здригається.
Чон ще одним ляпанцем прикликає до дій. Техьон, взагалі-то, повинен сісти йому на лице. Кім, прикусивши губу, піднімається вище, щоб опинитись на рівні чужого лиця.
— Розвернись, — просить Чон. Техьон спочатку не розуміє, що і навіщо. Але старший пояснює, щоб той повернувся до нього спиною. Кім, не сповільнюючи, розвертається, перекидуючи одну ногу через Чона.
Техьон розводить ноги ширше, тримається на вазі. Щоб зовсім не втратити рівновагу, впирається долонями в груди хлопця. Кім хоче зняти з себе мереживо, воно ж буде заважати. Але його швидко зупиняє чужа долонь.
— Залиш, — доноситься трішки нижчий, ніж завжди, голос Чонгука. У Техьона від такого голосу тремтить все тіло. Чон вміє керувати його розумом одним лише голосом.
— Але… — починає говорити Техьон.
— Залиш, — легко кусає хлопця за сідниці. Від чого з його вуст виривається крик.
Чонгук зразу проходиться язиком по місці укусу. Ніби вибачається. Міцні чоловічі долоні лягають на чужі сідниці. Стискає в руках дві половинки, залишає відбитки пальців на ніжній шкірі. Притягує хлопця ближче, тримаючи за бедра. У Техьона коліна трохи роз’їжджаються в різні сторони. Але Чон міцно його тримає. Юнак веде носом по ніжній шкірі, деколи кусаючи її. Підтягує двома пальцями резинку білизни натягує вверх, від чого білосніжна тканина пропадає між сідницями хлопця. Від таких дій у Техьона виривається шумне зітхання. Відчуває, як м’яка тканина ніби ріже, трохи доставляє дискомфорт, але в той же час навпаки.
Чонгук не знімає білизни з хлопця, лише відводить тканину вбік і притримує рукою. Хлопцю відкривається прекрасний вид. Від розводить дві половинки в сторони і бачить, як зжимається і розжимається колечко м’язів, що так і манить. Потребує уваги. Хто такий Чонгук, щоб протистояти такому. І, ніби на пробу, проводить язиком між сідниць. Від чого хлопець в його руках тремтить.
Чон кінчиком язика обводить колечко м’язів, яке стискається, лоскоче ніжну шкіру. Хлопець утыкается носом між сідниць і старається проникнути язиком настільки глибоко, наскільки зможе. До слуху старшого доносяться якісь звуки. Техьон зверху, здається, чуть не скиглить. Хлопець хниче і старається піти від такого мокрого і активного язика. Але Чон не дозволяє, міцно тримає і навпаки притягує ближче. Кім боїться, що не втримає рівновагу і впаде на лице хлопця.
Техьон відчуває, як всередині все тремтить. Внизу живота все скручує від збудження і задоволення, яке розтікається по всьому тілу. Якщо Техьон відчуває, як тремтить, то Чонгук бачить те, як хлопець в його руках тремтить від кайфу. Кім відчуває, що в нього крутиться голова. В кімнаті стає душно і літає аромат страсті і бажання. Хлопець знову старається піти від юркого язика, але спроба невдала. Думки про чужий язик дурманять розум, заставляють сходити з глузду.
Кім впирається долонями в бедра хлопця. Коли його голова опускається вниз, то погляд чіпляється за збудження старшого, що сховане під тканиною білизни. Техьон тягне руки, чіпляє резинку і стягує вниз. Чон лише припіднімає бедра, дозволяє Кіму стягнути з себе білизну. Через те що Кіму було незручно, білизну вдалось стягнути лише до колін. Тремтячими руками Кім доторкається до члена, який давно стоїть колом. Той напружений і потребує до себе уваги. Одною долонею Техьон впирається в ліжко, іншою — повільно водить по члену. Хлопець відчуває, як Чон на мить завмирає і навіть перестає вилизувати його. Але ця зупинка триває менше хвилини. Чон рухає бедрами, штовхається в долонь Кіма. Вимагає більшого. Коли відчуває, як руки міцніше стискає його член, повертається до дуже приємного заняття. Язик продовжує вилизувати Техьона.
Техьон зараз такий відкритий перед Чоном. Такий вразливий. Чонгук однією рукою веде вверх по спині і плавно вниз. Боже, Чон сходить з розуму. Техьон кайф ловить. Його з головою накриває ейфорія. Здається, він готовий вилизувати Техьона безкінечну кількість часу. Це такий кайф. У Техьона просто охуєнна попа. Чон додає пальці, розтягує почервонівшу дірочку і проштовхує язик ще глибше. Буквально трахає Кіма язиком. Техьон відкидає голову назад і стогне. Це не він, це його тіло стогне у відповідь. По підборідді і бедрах стікає слина, але Чон не звертає на це уваги. Лише продовжує активно вилизувати зад Техьона.
Кім подавлено стогне через член в роті. Стискає його в основі і повільно рухає головою, бере на половину. Деколи відхиляється і кінчиком язика грається з головкою. Злизує капельки предеякуляту. Знову бере в рот і зубами чіпає вуздечку, чує, як в Чона виривається новий стон. Язиком ласкає уретру. Відчуває, як через це чужі долоні міцніше стискають сідниці. Хлопець відчуває, як напружений і пульсує його член. Кім готовий скоро кінчити. Ні разу так і не доторкнувшись до себе. Добиває його те, що він відчуває, як Чон забирає язик і продовжує рухати пальцями. Штовхає пальці як можна глибше, надавлює на стінки ануса. Відчуває, як чужі пальці торкаються простати. По тілу проходить електричний розряд. Тіло трясе, в голові вибухають феєрверки. Хлопця настигає оргазм, його трясе. Він кінчає, забруднює білизну, яка все ще на ньому, і трохи свій живіт і живіт Чона. Він чуть не паде, але міцні руки його тримають. Чонгук продовжує стискати чужі сідниці в руках, погладжує після.
Техьон кінчив, а Чонгук ще ні. Тому хлопець не міняє їх позу і дозволяє Кіму продовжити. Хлопець кінчиком язика проводить від основи до головки, після знову бере його, і часті рухи рукою викликають в Чона шумні видихи. Дихання хлопця давно збилось. Чон кусає губи в спробах подавити стогін, коли відчуває, як хлопець надавлює пальцем на головку. Чон ляскає Кіма по сідниці, просить зупинити дражнити його. Він його заводить. Збудження давить на скроні, а Кім його мучить. Ляпанець діє на Техьона, і той бере наполовину. В роті хлопця так мокро і так жарко. Чон очі жмурить до білих метеликів. Так добре зараз.
— Візьми глибше, — на видиху говорить Чон.
Хлопець трохи відхиляється, максимально розслабляє горло, різко опускає голову і бере в рот повністю, по саму основу. Вище чути, як з вуст Чонгука виривається новий стон. Кім відчуває, як головка члена впирається йому в стінки горла кожен раз, коли він рухає головою. Продовжує пестити чужий статевий орган язиком. В якийсь момент Кім зупиняється, вдихає повітря через ніс, плавно скользить опухлими і вологими губами по члену, втягує щоки, створюючи ефект вакууму. Зверху доноситься хриплий видих. Чон відчуває, як по всьому тілу розтікається тепло від задоволення, яке він отримує. Відчуває, як внизу живота все німіє і поколює. Його член пульсує. Потрібна розрядка. Йому треба кінчити. Але Техьон, схоже, дуже сподобалось гратися. Але Чонгуку мало, йому треба більше. Юнак ляскає Кіма трохи сильніше, ніж завжди, від чого той відхиляється від члена і скрикує. Чон користується моментом, міняє їх позу. Знімає Техьона з себе і садить на коліна. Коліна хлопця роз’їжджаються по простині, його ще трохи трясе. Чон знімає з себе білизну, з якою було так незручно. Так же встає на коліна і повільно наближається до хлопця, що сидить посередині ліжка. Він виглядає зараз так сексуально, так пошло і брудно. Те що бачить зараз Чон, надто ахуєнно. За межею фантазії. Хлопець перед ним виглядає одночасно невинно і грішно. Ангела спокусив Диявол. Світле волосся в повному безладі, губи опухлі та обкусані. Волога від сперми білизна. Погляд затуманений пеленою збудження, а по підборідді і шиї стікає ниточка слини. Боже, Чонгуку зараз знесе дах над головою. Його накриває від одного лише виду.
— Хочу трахнути твій ротик, — чіпляє пальцями хлопця за підборіддя і припіднімає його, заставляє дивитись на нього знизу вверх. Здається Чонгук дуріє. Що з ним робить цей Кім Техьон? Питання, яке залишається без відповіді. Кім дивитись на нього своїм мутним поглядом, але навіть так Чон помічає як в них блистить вогник. Грайливий, безумний вогник. Коли ці двоє разом, особливо в ліжку, то вони двоє трохи перетворюються на безумців. Чонгук переміщає свою руку на голову хлопця, стискає в долоні світле волосся, відтягує трохи назад і іншою рукою тримає свій член. Водить ним по чужих губах і щоках. Кім закочує очі від безумства, яке накриває його з головою. Розмикає губи і приймає чужий член повністю. Чон починає спочатку повільно, а потім задає розмірений ритм, який йому підходить. У Техьона зводить і німіє щелепа. Губи починають горіти пекельним полум’ям. Кім починає ловити кайф і отримувати задоволення від швидкого темпу. У Техьона легкий кінк на грубість. По підборідді продовжує текти слина, Чон сильніше стискає чуже волосся. Хлопець відчуває швидку розрядку. Робить пару фінальних і грубих поштовхів. Кінчає хлопцю в рот і поглядом просить проковтнути.
Чон відсторонюється і спостерігає, як Кім злизує з губ залишки чужої сперми. Техьон навіть це робить ахуєнно. Чон не витримує, притягує хлопця за шию ближче і втягує в глибокий, страсний поцілунок. Кусає чужі губи і зразу злизує виступивші каплі крові. Техьон заривається рукою в темне волосся і стискає їх. Не відстає від свого хлопця, відповідає йому тим самим. Так же кусає його губи і трохи язикя що проскочив в його рот. Вони п’яні один одним. Вони два безумця, що сходять з розуму один від одного. Це їх момент. І більше ніхто їм не потрібен.
Юнак відходить від цих любимих губ. Штовхає світловолосого на ліжко, нависає над ним. Чон насолоджується видом перед ним знову і знову. Хлопець перед ним такий відкритий, такий вишуканий, розслаблений і бажаючий отримати увагу. Такий він тільки для нього одного. Чон нахиляється нижче, цілує ніжну загорілу шкіру, залишає на ній ще пару нових поміток. Повільно поцілунками спускається вниз, легко скользить руками від бедер до тазових кісток. Чіпляє резинку білизни і нарешті стягує з хлопця, кидає його в сторону. Нахиляється, плавно веде носом по внутрішній стороні бедра, вдихає чужий аромат. Легко кусає, залишає рівні сліди від зубів. На мить відсторонюється, тягнеться за змазкою в ящику тумби біля ліжка. Видавлює трохи на пальці, гріє її і проникає в хлопця спочатку двома пальцями. Повільно, але до упору штовхає ними, розводячи на манер ножиць. Коли Чон розуміє, що Техьон починає єлозить по ліжку і насаджуватись на пальці самостійно, то додає третій, продовжує розтягувати хлопця. У Техьона виривається стогін, коли пальці в ньому чіпають простату. Коли пальці вільно рухаються в хлопці, то Чон міняє їх на член. Чон приставляє головку до почервонівшої дірочки і входить одним різким штовхом. Зупиняється, дає звикнути.
Чонгук бере одну ногу хлопця і кладе собі на плече, роблячи перший поштовх, і зразу попадає по простаті, про що говорить новий стон. Як же він любить слухати ці стони. Такі низькі, що пробираються кудись всередину і венами розтікаються по тілу теплою і тягучою негою. Від кожного нового стону хлопця у Чона мурашки бігають. Але йому так це подобається я що він починає активно рухатись, викликаючи кожним новим різким поштовхом новий стон. Стони Кіма — це насолода для вух. Юнак відчуває, як стінки ануса стискаються навколо його члена, що викликають нову хвилю мурашок і внутрішнє тремтіння. Чонгук робить швидкі і різкі поштовхи, втрахуючи хлопця в ліжко.
Техьон вигинається в спині, стискає в руках простині. Відкидає голову назад і низько стогне. Просить більшого. Чон стискає бедро хлопця чуть не до посиніння. Обох б’є током від кожного дотику тіл. Фізичне сполучення тіл і скрите злиття душ. Кім плавиться в руках старшого. Хлопця трясе від кожного нового попадання по простаті. Внизу живота все скручує в тугий вузол від дикого збудження і бажання кінчити. Чонгук сильніше стискає в руках чужі бедра і шьопає хлопця під ним по сідницях, від чого Кім здригається і стогне. Кім насаджується на член, старається підлаштуватися під темп. Але той лише шльопає його по сідницях, залишає після яскраві червоні відбитки долоні і міцніше стискає бедра, активно, не збавляючи темп, входить в хлопця.
Техьон, знову відкинувши голову назад, стогне і кінчає, не доторкнувшись до себе. Тіло хлопця ослабло і ніби оніміло, стало ватним. Чон все ще міцно тримає хлопця, робить останні рухи і, опустивши ногу Кіма зі свого плеча, кінчає тому на бедра. Тіло Техьона розслаблено і нерухомо лежить на ліжку, Чонгук лягає біля хлопця і обіймає його так, що голова хлопця тепер лежить на його грудях. Двоє важко дихають, стараються привести дихання в норму.
Чонгук м’яко перебирає пасма волосся на голові Кіма. Такі дії викликають легке і приємне відчуття. Розслабляє і затягує в сон. Кім повільно втрачає зв’язок з реальністю. Але перед тим як повністю провалитись в сон, чує слова Чонгука.
— Люблю тебе, місяце мій, — шепоче Чон хлопцю на вухо і також повільно провалюється в сон.
Через якийсь час Чонгук відчуває, що хлопця немає біля нього. Повільно відкриває очі, юнак помічає, що за вікном світає. І після погляд чіпляється за хлопця, що сидить на краю та дивиться в вікно. Там сонце повільно піднімається, щоб потім зайняти своє місце на чистому голубому жовтневому небі.
— Те, — голос хрипить після сну. — Ти чого не спиш?
Хлопець реагує на голос і повертається, дивиться на хлопця. Присувається ближче, кладе руку на щоку Чонгука. Дивиться прямо в очі, в яких все ще сон, але кохання в них більше. Кім наближається і цілує, затримується на ніжних губах. Чон користується моментом, обіймає його і затягує назад в ліжко.
— Ще зовсім рано, давай далі спати, — говорить Чон.
Техьон лише ніжно дивиться на хлопця. І м’яко шепоче.
— Кохаю тебе.
В відповідь на слова отримує легку усмішку і поцілунок в чоло. Чон міцно обіймає. Так добре в рідних руках. Тепер можна і назад спати. Вони будуть любити вічно.
***
Після приємної ночі і половини дня, проведеного в компанії Техьона, двоє хлопців все ж приїхали додому до Юнгі та Хосока. Чонгук продовжує справляти день народження, але вже в компанії близьких друзів.
Компанія розташувалась на задньому дворі приватного будинку. Юнгі з Чонгуком розпалили мангал, щоб пожарити м’ясо. На столі вже стоять тарілки з різними закусками. Хосок виносить з дому пару пляшок пива. Чонгук здивовано дивиться на друга. Він збирався провести тут весь вечір і відпочити на максимум. Але його зараз дуже бентежить кількість алкоголю на столі.
— Хосок, скажи, що в домі є ще і ти просто все не виніс, — дивиться на друга.
— Сорі, друже, мені сказали тобі багато не наливати, — стискає плечима Чон.
— Хто? — юнак переводить погляд на свого хлопця, який сидить за столом. На німе питання отримує лише негативну відповідь.
— Потім дізнаєшся, — Хосок лише загадково посміхається. На таку відповідь у Чонгука з’являється ще більше запитань.
Після того, як м’ясо можна було зняти з вогню, друзі вчетверьох сіли за стіл. Так як раніше не вийшло зібратись в північ всією компанією, то вони зараз в більш вузькому кругу.
В якийсь момент Хосок, який сидів лицем до входу в дім, помічає силует, який наближається. Лише коли людина виходить на вулицю і попадає під освітлення, можна помітити дівчину. Блондинка помічає погляд Хосока і повільно наближається до компанії хлопців. Чонгук сидить до неї спиною, тому нічого не бачить і навіть не підозрює, захоплений розмовою з Міном. Дівчина зупиняється за спиною у хлопця і неочікувано для всіх, Юнгі і Хосок навіть не підозрювали про подібне, зав’язує широку стрічку на очі Чона і, обійшовши його, сідає хлопцю на коліна, поклавши руки на плечі. Юнак напружився.
— Якого чорта?! — виривається з вуст хлопця.
— Це твій сюрприз від нас з Юнгі, — говорить Хосок і подавлює сміх. Йому починає подобатись ця блондиночка.
— Ідіоти, ви кого мені підсунули? По виклику когось покликали заради приколу? — звертається до друзів.
— Послуги по виклику не надаються. Перша спроба вгадати невдала і провальна. Ще дві залишилось, — Чонгук чує перед собою тепер вже точно жіночий голос.
— Ти хто?
— Ну же, диво, не змушуй мене потім ображатись на тебе, — підказка вилетіла з вуст блондинки швидше, ніж вона це зрозуміла.
— Я не диво, — Чонгук, схоже, нічого не зрозумів. Це добре.
— Я б так і не сказала. Давай, думай, диво.
Чонгук був спантеличений, він не розраховував на те що треба буде так думати. Але чому вона зненацька назвала його чудом? Після якогось часу до хлопця, здається, доходить.
— Почекайте, повтори но, як ти мене назвала, — просить Чон.
— Ти про диво?
— Диво, — невпевнено шепоче. До нього доходить, повільно, але доходить. Хлопець швидко стягує з очей пов’язку. Дивно, чому від до цього це не зробив. Чонгук дивиться на дівчину перед ним. — Стейша.
— Ну привіт, любий мій, — на лиці з’являється легка усмішка. Дівчина швидко обіймає хлопця, через які старається передати все про що не говорить. Відчуває, як міцні чоловічі руки так само міцно обіймають у відповідь. Обійми ці гучніше слів звучать зараз, і означають також більше, ніж слова.
— Ви двоє де її знайшли? — не розриваючи обійми, звертається до друзів.
— Секрет фірми, — хлопці раді, що все так вийшло.
— Не зрозумів, — звідкись з-заду чути низький голос Техьона, який вернувся з вбиральні.
Дівчина не відхиляється від друга, дивиться на хлопця, що прийшов і махає йому рукою.
— Ти хто така?
— Подруга Чонгука, рада бачити тебе, — дівчина випрямляє спину, але продовжує сидіти на колінах хлопця.
— Хлопець Чонгука, — Техьон сказав це, виділивши слово хлопець. В його голосі чутно нотки ревності.
— Не переживай, дружочок, хлопця я в тебе не збираюся забирати, — не зводить погляд з Кіма. — Якщо і забирати, то двох зразу, — підморгує і хитро посміхається.
Кім з шоком в очах дивиться на дівчину. Зі сторони Чонгука чується смішок. Ця жіночка не зраджує собі.
— А вона мені подобається, — Хосок коментує картину, що розвернулась перед ним.
— А я казав тобі що вона крута, — підтримує свого хлопця Мін.
Як би сильно дівчині не хотілось познущатись з Кіма, вона все ж встала з колін Чонгука, але, притягнула вільне крісло ближче до Чона. Обвивши одну його руку, поклала голову на плече і закинула свої ноги на чужі міцні бедра.
— Дорогенький, ротик прикрий. Він до тебе вночі поїхав, так що сьогодні він мій, — дівчина обірвала хлопця ще до того, як він встиг би щось сказати.
Кіму прийшлось змиритись, а Чонгука трохи забавляла ця ситуація. Він надіється, що ці двоє знайдуть спільну мову. Не хоче, щоб дорогі йому люди сварились кожного разу, як зустрінуться.
Вечір продовжується в легкій і приємній обстановці. Його оточують найближчі йому люди. Двоє сидять напроти, захоплені якимось суперечкою між собою. Одна сидить поруч, відкинувшись на спинку крісла, і п’є пиво з нагло закинутими на нього ногами. Якщо руки Чона не зайняті їдою, то одна деколи мимоволі лягає на чужі ноги нижче коліна. Друга рука міцно стискає чужу, але таку рідну. Рука Техьона завжди в його руці.
Все як треба. Все на своїх місцях.
Чонгук може сказати, що його двадцять п’ятий день народження — найкращий день.
Додати до улюблених