Ніч. Звичайний вечірній вітер гойдає гілки дерев. Вулиця освічена кількома ліхтарями. Відомий темний чаклун у світі магії, Том Реддл, який зветься Лорд Волдеморт, блукає темною вулицею.
Раптом, пустився сильний дощ. Реддл став під дахом якогось будинку. Він дивився, як крапає краплі дощу. На хвилину він подивився в інший бік.
Повернувши голову назад, Реддл помітив постать дівчини, яка стояла навпроти під дахом іншого будинку, ховаючись від дощу. Вона була одягнена в чорну, елегантну сукню та чорні підбори. Зверху був одягнений чорний, дорогий піджак. На голові була чорний капелюшок з вуаллю. На руках були чорні, елегантні рукавички.
Реддл стояв і дивився на неї незліченний час.
“Вдова чи що?” -думав Том, судячи з її одягу.
“Та, ні. Вона надто молода, щоб бути вдовою.” – закінчив Реддл свою (як він вважав беглузду) думку.
Він вирішив заговорити з нею, бо вона могла знати, якусь важливу інформацію для нього.
“Перепрошую, міс.” – почав він, але відповіді не було. Вона так і стояла і дивилася прямо перед собою.
Том вирішив підійти до неї. Коли він опинився перед нею, вона так і нерухомо стояла.
“Як невиховано з вашою сторони не відповідати, міс.” – знову намагається Реддл говорити з нею.
Через деякий час, він почав злитися.
“Міс, або ви зараз же відповідаєте, або вам загрожує небезпека.” – сказав він, але не було жодної реакції.
Він направив на неї паличку і сказав:“Круціо” . Вона швидко відбила закляття і зникла з місця у чорному, темному диму. Том озирнувся по сторонах, не розуміючи куди вона зникла. Дощ закінчився. Він не бачив вигоди її шукати, тому пішов далі, прямо вулицею.
Додати до улюблених