В тихому омуті черті водяться

[Всі персонажі досягли віку згоди  та повноліття]

Стен як завжди вирішив наживитися на жителях Ґравіті Фолз, влаштувавши вечірку і звісно пів міста прийшло на цю вечірку, і як на будь якій вечірці не обійшлося без алкоголю.

Білл якийсь час собі танцював із усіма, поки не зрозумів що Ялиночка кудись пропав, усвідомивши це демон пішов шукати своє деревце.

— Демони пекла, Ялиночко. — зітхнув Білл підлетівши до сидячого на підлозі під стіною Діппера. — Скільки ти випив?

— ТрішкИ! Гик! — Діппер прикрив рота дивлячись розфокусованим поглядом на коханого, Білл зітхнув.

— Хто б міг подумати, що тебе зносить від двох стаканів. — покачав головою Сайфер. — Пішли, для тебе вечірка закінчена. — він обережно взяв Діппера на руки й поніс на горище, поки той на диво сидів тихо й не буянив.

— Ось так. — Білл посадив його на ліжко й оглянув, на вигляд Діппер був в хлам, але сидіти міг. — Тобі щось треба, чи ляжеш спати? — спитав Білл, Діппер подивився на нього схоже намагаючись зібрати думки до купи.

— Тебе~ — усміхнувся він й поваливши Білла на ліжко навис над ним, що збило демона з пантелику.

— Ялиночко, я звісно не проти, але ти п’яний, не впевнений що це хороша думка~А! — Білл прикрив рот рукою, поки Діппер взявши його іншу руку почав вправно блукати язичком між пальців Білла, дідько, за саме чутливе взявся. — Ялиночко, це, не чесно… — зауважив Білл, Діппер усміхнувся не зупиняючись, а лише продовжуючи повільно й вульгарно все робити.

Він точно п’ян, був ви Діппер тверезий, він би так ніколи б не робив, ще це його розпатлане волосся й перекошені окуляри, Білл відчув як розум замкнуло, він важко зітхнув, але просто не міг собі дозволити відвести погляд, бо це було неймовірно прекрасно, до того ж Діппер ще й так солодко причмокував, що тільки більше паморочило голову й викликало збочені думки які тільки підкидали дров до вогнища.

Хто б міг подумати, що колись хтось зможе так швидко завести Білла? Навіть сам Білл не підозрював що колись таке станеться, але це сталося, і він не проти…

— Ти просто так, граєшся? Чи так хочеш, щоб я тебе трахнув? — важко дихаючи спитав Білл з туманом в голові, що по силі не слабше за сп’яніння Діппера, той смокчучи його пальці, і схоже дуже захопившись цим не одразу відповів.

— Обидва варіанти… — його губи як і пальці Білла були в його слині, її було так багато шо вона б могла з легкістю замінити змаску.

— Ніколи б, не подумав що ти такий коли п’яний… — прошепотів Білл.

— Який?..

— Розбещений~

— Ти ще нічого не бачив~ — зауважив Діппер, Білл підняв брови у здивуванні, Діппер ж продовжуючи свої ігри з чужими пальцями поліз до чужих штанів й тільки коли розібрався то приспустивши чужі боксери, Діппер залишив руку Білла в спокої й нахилився до його збудження, й дивлячись на Білла провів язиком по його члену до самої голівки, а після різко взяв у всю довжину без прелюдій одразу почавши по черзі відсмоктувати й ковтати, рухаючись по всій довжині.

Від таких різких дій в Білла знов виникло замикання й не стримавшись він зірвався на голосний стогін й піддався бедрами на зустріч ласкам чужого ротика, тіло ніби прошило струмом й одна з рук миттю вчепилася в волосся Діппера як за останню надію на життя, поки сам Діппер почав прискорюватися.

Білл закрив собі рота рукою тонучи в почуттях поки розум видаючи збій поглинав туман, о демони пекла, це настільки прекрасно що здається надовго Білла не вистачить, аж соромно за це, але цей сором швидко тане від відчуття в чужому роті, такому мокрому й жаркому, з гарячим й таким вправним язиком, виходить що він вміє не тільки легко вимовляти всякі довгі й нудні наукові терміни… від цієї думки Білл усміхнувся, але той час зірвався на новий стогін й прогнувся у спині.

Діппер трішки усміхнувся на таку реакцію коханого й повторив дію, взявши глибше його збудження, від чого голівка майже увійшла в горло, змусивши Діппера солодко застогнати й відчути як Білл здригнувся в середині нього.

Слина зі змазкою вже змішалися в одну рідину, що стікала по губам та підборіддю Діппера, який все прискорювався, відчуваючи як вже не вистачає повітря й як паморочиться голова від реакції чужого тіла й стогонів, від яких вже було неможливо тісно в штанах, але Діппер себе не чіпав, засередившись на коханому, на тому як він стогне, як прогинаєтся в спині, як піддається бедрами вперед в бажанні більшого, як тримає його за волосся, тремтить, й намагається бути тихіше.

Не дивлячись на те шо все через сп’яніння було як в тумані, Діппера це не хвилювало, й по його діях не можливо було сказати що він п’яний, проте він був значно впевненіший ніж в своєму тверезому стані й це зводило з розуму ще більше.

— Оо… Я-ялиночко~… Аахх~!.. Я вже близько~… Ахх~! Дуже~.. Мгх~!.. — прошепотів скрізь стогони Білл ледве забравши руку з волосся коханого, щоб той зміг вісторонитися, але Діппер навпаки наблизився й прискорився від чого Білл застогнав голосніше й частіше. — Я-ялиночко… н-не так швидко… не та~к… Аах~!.. Мгх~!… Ялиночко~!.. — простогнав Білл й той час втративши зв’язок з реальністю від жаркої ейфорії почуттів з голосним стогіном кінчив.

Жарка кімната наповнилася тишею й важким диханням обох, а за ним й важкими ковтками, а після причмокуванням з глухими стогінами Білла.

— Ялиночко… ти… не перестаєш дивувати… — прошепотів Білл, Діппер усміхнувся закінчивши вилизувати його член й одягнувши боксери назад, дбайливо застібнув ширинку штанів.

— А ти, дуже смачний… — зауважив Діппер, Білл сів, хоч й насилу, й наблизившись до коханого злизав з його губ суміш слини й змазки з кінчею, а після затягнув у поцілунок, одразу додавши язичка, поки рукою поліз до чужих штанів й розстібнувши їх поліз під боксери до чужого збудження, зібравши пальцем з стікаючої голівки змазку й почав її дбайливо розмазувати по всьому збудженню, від чого Діппер протяжно застогнав в вуста коханого й вчепившись в його волосся та шию піддався бедрами вперед, штовхнувшись в горячу руку, що не заперечуючи штовхнулася на зустріч, а після міцно охопила чутливий орган й почала надрачувати.

Діппер знов застогнав й майже повис на Біллі, прогнувшись в спині й поширше розставивши ноги, це було настільки приємно й швидко, що розум й все тіло на мить дало збій, а після попливло від збудження, втративши будь-який контроль й віддавшись в чужі руки тілом і душею.

Алкоголь й сильне збудження дали своє і Діппер миттєво розтаяв в руках Білла, забувши про все й тільки стогнучи від дій чужого язика й руки, що тільки прискорювалися, ніби бажаючи як найшвидше довести Діппера від чого той йорзаючи й тремтячи стогнав все голосніше, сходячи з розуму й не стримуючи сльози.

— Б-білл~ … Аааах~! Мммгх~! Я .. аааАх~! Ах~! Аа~! Б-будь ла~аска~… Повільше~! Я так… Не протимаюся~! Ааах~! АхАх~!.. Мгх~!… Мммгх~!.. ммммхАаа~! Бі~лл… — розірвавши поцілунок благав Діппер, але його не чули, нахилившись до плеча й почавши його цілувати й кусати, від чого Діппер затремтів сильніше.

Як же це прекрасно, занадно прекрасно для Діппера та його збудженого тіла, яке довго не протримується й з солодким стогіном він кінчає в руку коханого, розм’якаючи в його руках й ледве не втрачаючи свідомість.

Білл же довівши коханого до кінця, з хитрою усмішкою забрав руку з чужих боксерів й злизавши кінцу зі змазкою глянув на свого Ялиночкою.

— невже вже спиш?.. — тихо спитав Білл, Діппер щось втомлено пробурмотів під носа, демон видав смішок клацнувшм пальцями та привівши все до ладу і дбайливо застібнувши чужу ширинку вклав Діппера в ліжко, сам також вмостившись поряд, проте ще довгий час валяючись та думаючи про щось своє, поки його Ялиночка вже солодко спав, цікаво, чи згадає він взагалі завтра, що робив сьогодні?..

Додати до улюблених