Аваллак’х лише недавно поступив на службу до великого короля народу Ольх, але його здібності уже високо цінували і, навіть, деякі почали заздрити новому улюбленцю короля. Заздрили всі, окрім одного лікаря, який лише з посмішкою спостерігав за новою іграшкою старого короля. Він уже давно працював тут і добре знав, що тут коїться. Молодий Аваллак’х добре служив королю і він був дуже радий, що своїми вміннями може допомогти своєму народові.
– Як мені набрид цей вискочка! – зло крізь зуби процідив один з наближених до короля, який колись до Аваллак’ха займав його посаду — ельфійського знаючого. Його слова донеслись і до вух все знаючого придворного лікаря, який розумів, що таке ненависть, але не відчував її до Аваллак’ха, а навпаки відчував потребу захистити його.
Аваллак’х спокійно спав у своїх покоях, йому снився хороший сон і при цьому він усміхався. Коли уже всі спали хтось пробрався в його кімнату і дивлячись на його спокійний сон ще більше розізлився. Цей хтось витягнув свого ножа і замахнувся над Аваллак’хом, щоб поцілити йому в серце, але не встиг він і подумати як впав за мертво біля ліжка Аваллак’ха. Аваллак’х прокинувся від шуму, що викликало падаюче тіло і побачив у дверях придворного лікаря — Ередіна, який підходив до нього м’якою ходою, мов кіт.
– Що ти тут робиш так пізно? – запитав Аваллак’х
– Я?! Нічого особливого просто прибираюсь тут, – Ередін почав піднімати тіло, яке лежало біля ліжка.
– Ти його вбив? Але чому?
Якщо б я його не вбив, то він убив би тебе. – Ередін посміхнувся Аваллак’ху і вийняв з рук вбивці ніж.
Аваллак’х глянув на ніж, потім на Ередіна, який з насмішкою розглядав ніж.
– Дякую. – нарешті видавив з себе Аваллак’х.
– Звертайся. – Ередін взяв труп на плече, ніби то мішок бульби і покинув кімнату Аваллак’ха.
Наступного дня Аваллак’х все шукав привід зустрітися з Ередіном, але у нього знаходилися лише дурнуваті приводи: то він заблукав шукаючи бібліотеку, то він, ніби, зашпортався і підвернув ногу, тому йому терміново знадобилася допомога лікаря.
– Тобі чого? – прямо запитав Ередін.
– Та нічого. Просто ще раз хотів подякувати. Ти врятував мені життя!
– Я казав нічого особливого, але ти ще щось від мене хочеш? – Ередін максимально наблизився до Аваллак’ха, що той на секунду відвів очі, а потім поцілував його.
– ?!
Ередін трохи при обняв Аваллак’ха і поцілував його у відповідь. Їхній роман тривав деякий час, але усе змінилося, коли Аваллак’х побачив, як Ередін дав отруту королю і той помер. З того часу Аваллак’х уникав Ередіна, а тим більше коли той захопив трон він покинув замок не попрощавшись.
Додати до улюблених