Це був важкий робочий день і додому вони приходять пізно і дуже втомленими. Роззуваються і прямують на кухню. Володимир падає на стілець і відкидає голову назад прикриваючи очі. Голова неприємно гуділа, а спина боліла від перевантаження. А ще хотілося розімʼяти шию. На його плечі опускаються чужі долоні, але він навіть не здригається. Лише відкриває очі і дивиться на чоловіка знизу вверх. У Сергія мішки під очима і втомлений погляд. Петров заглядає в його очі, а потім сковзить поглядом по обличчю. По так званих лапках біля очей, які роблять погляд Іванова таким теплим коли він посміхається. Морщинки на лобі — слід який залишили на його обличчі біль та переживання за час роботи в прокуратурі. Відбитки минулого. І коли чоловік хмуриться Володимиру щоразу хочеться поцілувати його в лоб, щоб розгладити вертикальну зморшку, що свідчила лише про чужі хвилювання.
Сергій мовчить, дозволяє себе розглядати і дивиться у відповідь. Спочатку у чужі небесні очі. Вони майже прозові в ранкових променях сонця і такі яскраві зараз у світлі ламп.
Деколи йому здається, що так Володимир може навіть душу його побачити. Потріпану, де-не-де забруднену і багато разів заштопану. Але сховатися від цього погляду не хочеться, бо мало не вперше у його житті він впевнений, що не наткнеться на засудження чи огиду. Бо у погляді у Володимира лише ніжність та розуміння. Бо Петров і сам не ідеальний — у нього теж є гріхи та рани.
І від розуміння, що його кохають з усіма недоліками, не видимими оку шрамами та минулими помилками у Сергія щемить в грудях. Хочеться обійняти і прошепотіти “Дякую”.
Він відриває погляд від чужих очей і сковзить далі. На чуже золоте волосся яке так приємно було перебирати пальцями. Особливо зранку, коли настрій був надто лінивим, щоб вставати, а година надто ранньою і можна було просто лежати і насолоджуватися теплом один одного. Тоді він запускав долоню у чуже волосся перебираючи пасма та легенько чухаючи шкіру голову. А Володимир мало не муркотів від таких ласк.
Борода у Володимира була такою ж золотою, як і волосся. І не колючою, принаймні цілуючи чоловіка Сергій не відчував наче треться обличчям об наждачку і роздратування шкіри не викликала. Але це було б кумедно: Петров сидить відновлюючи дихання, а поруч з ним Сергій з почервонілою шкірою навколо губ та виразом обличчя “А ми що? А ми нічого”.
Після цієї думки Сергій посміхається. Володимир бачить це і також посмухається і питає:
— Що? — і в очах у нього теж смішинки.
— Нічого — хитає головою Сергій і нахиляється нижче цілуючи коротко чоловіка в губи — Будемо щось їсти чи відразу спати?
— Єдине чого я хочу — це гарячий душ і тепле ліжко — говорить Володимир і випрямляється на стільці. Кривиться трохи від болі в мʼязах.
— Добре. Хочеш я тобі спину “Меновазином” перед сном намажу? Буде легше — каже Сергій і тисне обережно на чужі плечі масажуючи. Ще будучи молодим він неодноразово засинав за столом з паперами і чи треба говорити про те в якому стані була його спина після відпочинку в такому положенні.
Володимир киває ствердно і тулиться обличчям до чужої руки вдячно. Розслабляється.
— Пішли — каже Сергій і відпускає чужі плечі погладивши великими пальцями наостанок. Володимир встає нехотя і йде з чоловіком в сторону ванної. Гаряча вода розслабляє мʼязи, а Сергій гладить його спину мильними долонями. Володимир прикриває очі і насолоджується цією миттю. З душем вони закінчують доволі швидко і наскоро витершись йдуть до стальні залишаючи на паркеті мокрі сліди ступней.
Володимир одягає лише домашні спортивні штани і лягає на спину підклавши під голову складені руки. А Сергій одягнувшись прямує на кухні і знайшовши в аптечці невеличку скляну баночку повертається назад у спальню.
Попереджувально торкається долонею чужого плеча повідомляючи про власну присутність і залазить на ліжко сідаючи Володимиру нижче сідниць. Обережно впирається колінами по обидва боки від тіла чоловіка розподіляючи вагу. Відтягує резинку штанів трохи вниз, щоб можна було розтерти також і поясницю. Чужих сідниць навіть не торкається. Відкриває баночку та склавши долоню чашею виливає на неї трохи рідини і відклавши засіб на тумбочку розтирає засіб у долонях дозволяючи краплям впасти на чужі шкіру.
Сергій обережно торкається чужих плечей, легенько масажує розтираючи рідину і переходить на спину. Гладить та тисне розслабляючи мʼязи, а на шкірі відразу відчувається тепло від “Меновазину”. Навіть ледь поколює. Іванов знову тягнеться за рідиною, виливає в долоні ще трохи і береться за чужу поясницю. Проводить по мʼязах з натиском вверх по хребту і назад. Розтирає турботливо. Володимир тихенько стогне від цього. Бо відчувається так правильно, приємноі напруга мʼязів слабшає.
Іванов забирає долоні з чужого тіла та встає. Накриває турботливо ковдрою і забравши баночку із засобом прямує на кухню. Закручує кришечку, ховає назад в аптечку і миє руки, які починають пекти від ментолу.
Повернувшись у спальню бачить, як Володимир глибоко і спокійно дихає та розуміє:
” Заснув”
Посміхається з цього, вимикає світло та залазить під ковдру. Тягнеться, що поцілувати Володимира у скроню та прошепотіти ледь чутне “Добраніч” і сам вмощується поруч закинувши на чоловіка одну руку. Ніздрі лоскоче запах ментолу, але сьогодні він надто втомлений, щоб зважати на це. Тому скоро і сам засинає.
Додати до улюблених