– Що ви ще від мене хочете?! – Кричить Володимир і скидає усе, що є на столі, на підлогу. Він так втомився, що навіть не спитав хто за дверима. Ті тихо відчинилися і Зеленський все-таки поглянув на того хто це був. Дуда…
– Пан президент, я прошу пробачення – йому зараз перед усіма потрібно триматися мужньо й гордо. Анджей похитав головою.
– Все добре, пан президент – той посміхнувся, закриваючи за собою двері. Дуда, нічого не соромлячись, підійшов до розкиданих речей і почав підіймати їх з підлоги.
– Анджей… – Зеленський хотів його зупини, та сил вистачало лиш на слова.
– Все добре, Володимир, все добре… – поляк все підняв і поставив на стіл – все добре. – Він подивився на українці та посміхнувся. Той стояв опустив голову, знизив плечами. Зараз він… вони не президенти, вони просто люди, просто друзі.
Дуда з доброю посмішкою поглянув на Зеленського. Йому потрібен відпочинок, а не розмова з іншим президентом. Вони обоє це знають.
– Поїхали до мене в номер, відпочинете. – Володимир хотів заперечити, але Анджей його перервав: вам потрібно виспатися, та й хіба ви не повинні забезпечити мені повний комфорт? А мені комфортно з вами.
Володимир все-таки змусив себе посміхнутися. Єрмак не задавав зайвих питань, коли проводжав їх до машини. Він знає, що деякі справи президента – то не його діло. Боже, як же Зеленський був за це вдячний.
Поки вони їхали в машині Володимир набирав текстове повідомлення жінці. Потрібно було хоч раз в день їй писати, хоча вона не настоювала цьому. Знає ж, що він зайнятий.
– Володимир, вам дійсно потрібно відволіктися від телефону – серйозно сказав Дуда, але Зеленський лиш пожав плечами.
– Я жінці пишу, хвилинку – як добре, що українець не помітив подавленого стану поляка в цей момент. Ні, Анджей не ревнував, просто живіт скрутив тугий, неприємний узол.
Коли вони вже було в номері, то на улиці стало зовсім темно. Зеленський зняв відразу свою водолазку, він уже втомився ее носити. Дуда приніс йому полотенце і змінний одяг. На рахунок одягу… Зеленський вирішив, що краще не питати.
Заснули вони на одному ліжку, по його різні сторони. Володимир уявляв як би сміявся Арестович, якби дізнався про цю ситуацію. А Подоляк би сидів біля нього, під час його прямих ефірів з Марком, і слідкував, щоб тот нічого лишнього не ляпнув про це.
Додати до улюблених