Через деякий час Ада прокинулась. На її диво на неї не було ніяких ран, оглянув себе вона почала оцінювати становище навколо. На їхні позиції опустився густий туман, дальше 15 метрів нічого не видно. Вздохнувши вона пішла шукати своїх солдатів. Походивши деякий час вона зрозуміла, що не може оприділитись з якої сторони свої а з якої англічани. Звершнувшись з запитанням до якогось солдата, той її проігнорував. Запитавши ще в кількох і не отримавши жодної відповіді вона почала підозрювати щось не то.
Ада -” дідько, що за хрінь робиться…” – недовольно думала дівчина. Вона рішила просто почекати. Всівшись вона почала вдивлятись в туман.
Ада -” такої мгли я давно не бачила”. – і в якусь мить їй здалось, що вона побачила людину в тумані. Повідомивши про це солдату сидівшому рядом, він нагадав їй, що її або не чують, або по ще якійсь причині, але не відповідають. Вагаючись між двума варіантами піти і подивитись, або залишитись в якісь то і безпеці. Але вона була б не вона якщо б інтерес її не переміг, тому вона вилізла з окопу і пішла за людиною. Підходячи ближче вона побачила, що це дівчина, блондинка, в білому, чистому платті.
Ада – да уж, в мене певно вже мізки плавляться… чудяться всякі дівки.. – не дивлячись на сумнів вона йшла далі. Як тільки Ада підходила до тої незнайомки вона одразу ж віддалялась від неї. Таке трохи таки дратувало і перейшовши на біг молода військова спробувала догнати ту дівку. Коли позиція була втрачена з поля зору тоді незнайомка зупинилась і дозволила догнати себе.
Ада – ти якого біса втікаєш? Що ноги не дорогі? – почала вже агресувати на неї, віддихавшись і заспокоївшись вона почала питати.
Ада – ти хто така? Що тут робиш?
Дівчина – я провідниця і я прийшла за тобою.
Ада- замною?! Хахаха. – я не можу покинути позицію на довго так що давай пройдемо в окоп і там я проведу стандартний допит. – вона вже розвернулась, щоб піти, але зрозуміла , що загубилась.
Дівчина – я маю тебе привести до часового.
Ада – часового ? Це що за поц такий ? Хехе.
Дівчина – дух часу з яким ти і твоя сестра заключила контракт.
Ада – це був просто дурний … – задумавшись вона зрозуміла, що справді вона не постаріла ні на день від того моменту і досі жива не дивлячись на безліч моментів де вона на крок від смерті.
Ада – а.. ну.. – в голові все змішалось, було важко сказати щось внятне.
Дівчина – ну що, пішли?
Ада – ну давай покажи мені того… поца хехехе.
Дівчина – тільки спробуй йому так сказати. – строго буркнула вона до неї
Ада – та не бійся, до офіцерів нагліла то до нього зможу. – тихо посміявшись вона зрозуміла, що дівчина не жартує. – а тебе звати то як?
Дівчина – не важливо, просто йди за мною.- дівчина почала йти в туман. Не втрачаючи а ні секунди Ада пішла за нею.
Через хвилин 15 вони дойшли до якогось столика по серед поля з двкма кріслами. Ада підійшла до стола і за ним з’явився дух.
Дух – вітаю.
Ада – ага
Дух – щож, для вас з’явилось завдання добре, вам з твоєю сестрою потрібно буде привести до мене 2 міліони душ.
Ада – хах, ти серйозно? Як ми це маємо зробити ?
Дух – в тебе голова на плечах є то придумаєш, я в вас вірю. А також це має бути виконано до 1950 року і я від вас відстану, а те, що в вас зараз є залишиться як нагорода.
Ада – зачекай, якщо я навіть в день по 100 людей буду вбивати то я ж не встигну до того року.Дух – навіть твоє рішення може вбивати людей, навіть не твоїми руками.
Ада – тобто, якщо я стану гениралом якимось і відправлю міліону армію на смерть то я приведу до тебе своїх мертвих бійців і тих кого вони вбили.
Дух – ти права.
Ада – а якщо я відмовлюсь ?
Дух – страждатимеш десятеліття і загинеш. – хитро усміхнувся дівчині.
Ада – лихо.. ну прийдеться погодитись.
Дух – доречі чого не сідаєш?
Ада – звичка UnU .
Дух – питання ще якісь є?
Ада – ні.
Дух щолкнув пальцями і Ада вимкнулась.
Додати до улюблених