Між цими частинами проходить від декількох днів до тижня-півтора. В цей період вони спілкуються, пересуваються на роботі і тд.
Слухай ти так багато малюєш, а ти ніколи не думав про боді-арт? Тобі взагалі подобається такий напрямок?
– Боді-арт? Взагалі-то думав. Навіть трохи пробував малювати на собі, але це не дуже зручно. А чому ти запитуєш?
– Та нічого такого. Просто на думку спало, вирішила запитати. А чому тільки на собі? Ти не хотів спробувати на комусь?
– Та на кому?
– Не знаю …. Та ось навіть на Джисоні або Чанбіні, у них же спини такі що хоч цілу картину малюй.
– Ну тут згоден, але це якось не те, не знаю як сказати. А тобі подобаються малюнки на тілі?
– Ну якщо тату, то так.
– Тобі подобаються татуювання? Ти б хотіла собі чи тобі подобається просто дивитися?
– Ну взагалі хочу одну, я навіть ескіз придумала, але трохи боюсь робити, через те, що я не впевнена як воно виглядатиме до того ж вона досить не маленька. А якщо я прийду в тату салон мені нанесуть ескіз на спину я подивлюся і така “мм ні мені не подобається стирайте я пішла, не робитиму, то, по-перше займу їх час, по-друге подумають що я дивна.
– Ммм ясно.
– Угу…
Через кілька хвилин тихого перегляду фільму я помітила що він ніби хотів щось сказати, але не наважувався. Це виглядає мило.
Ще через 5 хвилин його слова таки перебили звук телевізора.
– Слухай…
– У мене є ідея, але я не впевнений, чи вона сподобається тобі. Коротше я скажу якщо що мене не бити.
– Та що ти там уже вигадав такого?
Я здогадувалася що він може запропонувати, але чекала доки скаже сам. У нього аж очі спалахнули.
– Коротше я тут подумав що якщо я намалюю тобі що ти хочеш набити ти зможеш зрозуміти подобається тобі чи ні, а я спробую помалювати на тілі. Якщо тобі звичайно буде комфортно і ти хочеш цього.
– Так давай.
– Оу ну ні так….. Стоп що?
– Кажу, так можна спробувати, чому б і ні.
– А? Я думав ти відмовишся.
– Я б відмовилася якби це був хтось інший.
– В сенсі? Типу ти погодилася тільки через те, що я запропонував? Не зовсім розумію.
– Ну та ти правильно зрозумів.
– А чому ? Ну типу якби припустимо Фелікс запропонував щось подібне, ви ж з ним теж добре спілкуєтеся.
– Ну почнемо з того що Фелікс швидше запропонує Чанбіну якщо надумає малювати на комусь. А по-друге, я говорю про тебе тому, що мені з тобою комфортніше ніж з іншими та подобається проводити час разом.
– Аа зрозумів. Мені теж дуже подобається час який ми проводимо разом незалежно від того, що ми робимо. Так що покажеш що малюватимемо і де?
– А ти говорив про те що б прямо зараз?
– Ну так, чому б і ні.
-Аа ну добре. Ось картинка, а хочу я її на області шиї та щоб троянди доходили до плечей, а місяць був приблизно на середині між ключицями.
– Ого прикольна, і реально не маленька. Тільки … Тобі доведеться зняти трохи одяг що б я міг намалювати, ти точно не проти?
– Так все нормально, якщо тебе звичайно це не бентежить.
– Ні мені нормально. Тоді я зараз візьму фарби та напевно водний маркер він легко змивається і тонкий можна буде промалювати лінії сідай зручніше я напевно теж сидітиму на ліжку.
– Добре.
Поки Хьонджін обернувся до столу я зняла кофту, залишившись у майці на тонких бретельках і бюстгальтері.
– Окей я готовий *обертається від столу * Оу.. ти схоже теж … Окей приступимо.
– Ага.
– Я почну з центру і тоді продовжу на плечі, ти не проти якщо я щось додам у процесі? Або зробити все точно?
– Та ні, можеш робити як ти це бачиш.
– Добре.
Він почав з пензля з фарбою наносячи розмашисті мазки, формуючи обриси майбутніх квітів. Від першого торкання прохолодної фарби, в мене пішли мурашки і я трохи здригнулася.
– Все нормально?
– Так так, все добре, просто трохи не очікувано. Все гаразд продовжуй.
– Окей.
Через деякий час коли основна частина, а саме середина була практично готова, Хьонджін почав продовжувати малюнок у бік плечей, йому перешкодою стали бретельки.
Я думала він просто обійде їх і почне малювати далі.
– Можна трохи спустити?
– Спустити шлейки? Далеко?
– Ні, всього трохи що б можна було
продовжити малюнок трохи далі
– Спусти якщо потрібно.
Він без сумніву поклав пензель і взявшись двома руками за шлейки по обидва боки майки спустив їх із плечей разом зі шлейками від ліфа. Після чого мокнув пензель у фарбу та продовжив малювати.
Але …. Чому він став такий спокійний і навіть не зніяковів сам спустити шлейки? Він був такий схвильований і розгублений коли я побачила його малюнки зі мною, був напружений і боявся доторкнутися. Але зараз, коли він малює на моєму тілі, він такий спокійний. Його погляд став іншим, не знаю як його описати, але він зовсім не такий як коли він малює на полотні. Вдивляючись у його очі, коли змінювався його погляд, як його губи були зімкнуті, але не напружені, і лише зрідка відкривалися. Він іноді підіймав погляд, спокійний, теплий і водночас такий впевнений і сильний, дивлячись у мої очі, мені навіть здавалося, що він заглядає в душу.
Але він вже не відводив погляд першим, як було раніше. Він зупиняв рухи кисті та дивився на мене доки я не відведу погляд. Те як близько він був, те як він змінився буквально за пару годин ставши зовсім іншою людиною, те як він дивився, це все викликало такі змішані емоції яких раніше я не відчувала.
Пасмо мого волосся впало на перед тим самим прикриваючи “полотно”.
– Може, давай я зав’яжу їх? У тебе є резинка?
Замість того щоб відповісти він лише став до столу і з шухлядки дістав резинку простягаючи мені. Клянуся я його не бачила таким ніколи. Часто веселий, кумедний хлопець, навіть у моментах сором’язливий і скромний у звичайному житті, а не на сцені, був таким зібраним, спокійним і таким…. Не знаю…. Його погляд ніби говорив за нього… І те що я чула мене дивувало … Чи не підводить мене мій “слух”?
Взявши резинку я спробувала підняти руки, щоб зав’язати волосся, але зрозуміла що це не дуже хороший варіант тому, що шлейки тут же почали підійматися в гору, ще трохи і я стерла б частину малюнка залишивши купу плям на тканині.
– Давай я?
– Угу.
Віддавши йому резинку назад я закинула голову трохи назад щоб йому було зручніше збирати хвіст.
Він провів руками по краях мого обличчя, потім по шиї, щоб зібрати все волосся в єдиний хвіст. І я щиро сподіваюся що він не помітив стадо мурашок по всьому тілу коли він проводив руками по шиї. А мені починає не подобається те як я реагую на його дотики та погляди.
– У тебе дуже м’які руки.
– Дякую. А в тебе гарна шия.
– Хьонджін там Чан зво Оооо…
Ми почули як слова долинали ще за зачиненими дверима після чого вони відчинилися і Джисон, котрий і був автором тих слів, на секунду завмер оглядаючи мене та Хьоджіна який стояв з моїм волоссям у руках.
– Ой вибачте, я не знав що … Я напевно пізніше зайду.
– Хане, ти чого? Ти ж хотів щось сказати.
На моїх словах Хван закінчив із волоссям і обійшов назад до столу.
– То що ти хотів?
– Емм … Там Чан дзвонив попросив що б ти набрав до нього, а то він додзвонитися не може там щось термінове.
– А блін, я ж телефон на кухні залишив, Т/і почекаєш трохи я схожу зателефоную?
– А ти думаєш я кудись піду ось так?
– А ну так. Гаразд, я зараз повернуся.
– Добре.
Двері зачинилися не повністю і я могла чути початок діалогу Хана та Хьонджіна.
– Чувак вибач що увірвався, я так спочатку напружився подумав що Т/і оголена сидить, добре відразу помітив що це не так.
– Чому б їй сидіти голою поруч зі мною?
– А чому тобі малювати на ній?
– Аргумент.
Чому він думав, що я гола? Аа майка, вона бежевого кольору … Ясно … Ось тепер це реально трохи не зручно.
Через деякий час Хьонджін повернувся назад, але його волосся було трохи мокре біля обличчя, він вмивався чи що? Та й виглядав він уже як зазвичай.
Напевно я ніколи не зможу зрозуміти що творитись у нього в голові.
– Ну, що продовжимо?
– Так звичайно. А ще багато лишилося?
– Ні ще пройти контур маркером і буде готове.
– О чудово, до речі, а фарба довго сохне?
– Та ні, а що?
– Та думаю скільки доведеться сидіти що б можна було одягнути кофту, я ж не поїду додому так.
– Так ти можеш потім сходити у душ в нас.
– Та не думаю що буде зручно, плюс я не брала змінного одягу так що я краще вже вдома.
-Аа ну добре. Слухай може коли домалюю, подивимося той фільм що почали до кінця якщо ти не поспішаєш додому.
– Та я не поспішаю я вихідна завтра, але хіба в тебе не ранкові фільмування для журналу?
-Аа ні, Чан же саме з цього приводу і дзвонив, вони перенесли їх на післязавтра через те, що там щось трапилося коротше я не вдавався у подробиці, але завтра у мене вихідний тому можу спокійно лягти коли захочу.
– А ну тоді добре.
Додати до улюблених