Найкраще вірш читати під цю композицію
https://open.spotify.com/track/6bk5cN36w1yP6OGkzVwdRz?si=mtIoylaYRNyKUAnPoIWcdg&utm_source=copy-link
Життя – цікава штука звісно,
Нема про що тут говорить.
Той хто яд метає грізно
Вміє сильніш за всіх любить.
Той хто ненависть плекає
І душу злобі продає,
В кінці же щастя геть не має,
А тільки доброту кляне.
І той хто геть любить не вміє
І у самотності живе,
Від подиву раптово мліє,
Коли любов в душі росте.
І я свій спокій загубила,
В якусь життя прекрасну мить,
Коли побачити зуміла
Твоїх очей німу блакить.
І світ пішов до гори дригом,
А у душі усе горить
Ось би побачити хоч мигом
Твоїх ясних очей блакить.
Я океани подолаю,
Я гори кину їй до ніг!
Усе на світі обшукаю,
Та не знайду очей таких.
І в небо дивлячись, згадаю
Тих уст тонкий легкий усміх,
Все зло у світі я здолаю
Щоб знов зустріти образ твій.
І так по кругу. Цілу вічність.
Ти ж уяви, любов моя,
Яка одвічна світу цінність
Очей ясна блакить твоя
Додати до улюблених
Я люблю тебе і твої вірші. Це неперевершено
Красно дякую за тепле слово)
Так, цей вірш написаний від неї їй, як спроба передати всю красу її очей
Прочитала і зраділа, що вірш римований (доводилось якось читати інакші, і зрозуміла, що то зовсім не моє!)
Ще уточню: вірш від неї їй?
мені сподобався цей вірш, особливо його ритм і те, як він мені щось нагадує, немов написаний в дусі якоїсь епохи)☺️
Ох, велике дякую за тепле слово. Вірш набагато краще звучить, якщо читати його під композицію happiness does not wait. Забула лінк залишити