Вони ніколи б не познайомилися, якби не той факт, що Женя називає другом кожного ліпшого знайомого, і відмовити черговому другові у святому – випити пивка є свинством чистого роду. Тому у вечір п‘ятниці, на м’якенькому диванчику Женя розглядає танцюючих під неоновим сяйвом людей, час від часу кидаючи байдужий погляд на барну стійку. В цьому барі Янович ще не бував, і судячи з інтер‘єру, відкрили його нещодавно. Клуб доволі дорогий, на вході діє фейсконтроль, та йому вже давно не вісімнадцять, аби хвилюватися через стан його потертих джинсів. Він розслаблений і можливо трішки вигорів.
Контингент в усіх клубах столиці особливо не відрізняється, і Женя бачив багато красивих дівчат. Самотній, попри те, що будь-яка дівчина йому віддасться. Ні, це зовсім не те, чого хочеться.
І зараз, друг покинув його аби загравати з граціозною панянкою з підкресленою ремінцем талією та довгою білою шиєю у розстібнутому комірі. Його навіть вразила легкість їхніх рухів на танцмайданчику. А він й сам піде взяти ще пива..
Женя одразу помітив хлопця у чорній футболці, такій обтислій, що здавалось, рельєф його підтягнутого тіла можна відчути одним блуканням на відстані.
Женя не змушує себе відвести очі, але розфокусовує погляд і жар накриває його до кінчиків рожевих вух. Він похапцем облизує пивні вусики та видихаючи запускає долоню у ледь вологі кучері. Душно тут.
Янович випив недостатньо аби підійти до незнайомця, принаймні нехарактерне хвилювання сковує його рухи, і мозок не бажає генерувати якісь жарти. З вічної класики слушного теж не знаходиться, і холодний, уважний погляд незнайомця викликає незрозумілі мурахи по шкірі. Цей чувак буквально ламає всі внутрішні схеми Жені, ще навіть не знаючи про існування такого. Друг разом з панянкою взагалі зник з кругозору, і схоже, повертатись вже не збирався.
Женя ніколи не відрізнявся відмінними навичками спостереження, але хлопець так і бажав з‘їбатися з місця, наполовину розвернувшись до виходу. Однією уїдливою мімікою й посмішкою закопував бармена, і Женя відчув власну дратівливу примхливість – нехай хлопець продірявлює поглядом його.
В очікуванні коли бармен перемикне увагу на відвідувача, нервово барабанячи подушечками пальців по гладенькій поверхні, Женя зачаровано вивчав візерунки татуювання на міцних руках.
І хлопець нарешті повертається до нього, ніби відчувши зацікавлений погляд, і Женя уже готовий, попри здоровий глузд, простягнути руку, назвати своє ім‘я.
— Що будете пити?, — перебиває його бармен.
—Темне пиво,–облизує потріскані губи Женя, не зводячи погляду з хлопця поруч.
Раптом він нахиляється і гаряче повітря лоскоче вушну раковину:
—Прикрий мене,–благаюче вказує на групу, яка ввійшла до бару і похапцем тягне Женю за руку.
Сп’янілий чи то від хмелю, чи то від диких, не властивих йому фантазій Женя ледве тримався на ногах. Не надто надійне прикриття, але він високий та й з щирою відданістю дихає в шию, притуляючи до стінки. Хлопці зливаються з шаленим натовпом.
—Я розумію, що виглядаю дурнувато,–надірваним голосом шепоче,—Але я винен цим людям декілька тисяч, і на мене чекають неприємності. Спартак Суббота. Краще Спартак.
—Я давно спостерігав за тобою,–розсіяно промовив Женя і розплився в усмішці до вух,—Ну це зрозуміло. А ім‘я якесь є?
Женя стримувався, аби не зареготати.
—П‘ять хвилин – не так вже й довго, — саркастично підняв одну брову Спартак, напружено виглядаючи щось або когось через плече Жені.
Сам же попросив Яновича про послугу, а поводить себе так, ніби все навпаки..
*далі буде…*
Додати до улюблених