3 години.
Рівно стільки я чекала аби хтось мені написав.
Телефон перевіряла кожні 4 хвилини.
Боюся тиші
В своїй голові.
Занадто гучно в моїй комунальній квартирі,
Занадто голосно верещать заколишені мною думки.
Сховані в найдальшому кутку архіву під позначкою “таємно”,
Накопичений бруд,
Сірі, старезні книжки.
Багато відділень,
Багато цифер.
Старенька пані сидить за незручним кріслом і читає Бальзака.
Гнитюща атмосфера,
Повсюди літають мої примари,
Привиди старого гарту.
Невід’ємні частини моєї історії,
Ходять по архіву жаліються на свою долю,
Яка ж вона погана, зіпсована дама,
Що зараз грає на сцені невміло головну роль.
Стара пані, що читала Бальзака,
Зиркала на фантомів час від часу замучена їхнім вічним ниттям,
Хотіла пані спокою на останніх роках життя.
17 привидів балакали щоночі,
Про дисбаланс життя,
Про те, що втратили,
Про тупу любов.
Загоїні їх рани при згадувані тих часів,
Розходилися знов.
Занадто багато думок для однієї людини,
Забагато почуттів.
В моїй голові осилилися паразити,
Що пожирають лиш одні із моїх життєвих днів.
Папки із матеріалами в архіві,
Зберігалися на старих поличках,
Повних пилюки і молі.
На нижніх поличках поїдені сторінки мишами.
Здається за цим архівом з “вкрай важливими матеріалами” ніхто не доглядає,
Сторінки вже пожовкли,
А деякий засмальцьований папір просто валяється на дерев’яній підлозі.
Все так занедбано,
Неохайно поскладені папки,
Неприбрано на столі старої пані,
Що курить цигарки і так уважно читає Бальзака.
Цікаво чи їй взагалі хтось платить за те, що вона тут просто сидить?
Без діла, нічого не роблячи.
Ці примари так вже її дістали,
Що вона робить вигляд,
Що забула про їх існування.
Стала робити вигляд ніби глуха,
Й не говорила майже нічого.
Їй дорікали чому вона така,
А вона не відповідала на це нікому.
Надто багато думок в моїй голові,
Що я не можу заснути.
Краще не чути нічого взагалі,
Тоді можливо я зможу справжню себе нарешті почути.
Додати до улюблених