Артур відважний лицар виріс у невеликому містечку на півночі Англії. Він був сиротою, яку виховувала добра сім’я, що проживала поруч. Його подруга Амелія також була з цього містечка. Вони пізнали один одного ще у дитинстві та стали найкращими друзями. Амелія завжди підтримувала Артура у всіх його пригодах та випробуваннях, і вони разом пройшли багато випробувань на шляху до слави та величі.
Амелія – дівчина середнього зросту з веселим сміхом, який завжди розганяє хмари. Вона має яскраві зелені очі, які світяться відвагою та рішучістю. Її характер відзначається великою впевненістю та відкритістю.
Артур завжди згадує, як Амелія допомогла йому важкому моменті, коли він був на межі втрати надії. Її присутність завжди надавала йому силу й впевненість у завтрашньому дні. Його спогади про неї наповнені теплом та вдячністю за те, що вона була поруч у найважчий час.
Цікаво але в тому темному лісі йому її бракувало.
Він згадував ті тяжкі моменти які вона допомагала пережити та слова які вона йому казала.
У моїх спогадах про Амелію завжди виблискує її непохитна відданість та підтримка. Пам’ятаю, як у той важкий день, коли я втратив віру в себе, вона була поруч, щоб підтримати мене. Її слова мудрості та її безмежна віра в мої здібності допомогли мені подолати всі перешкоди.
Щодо улюбленої тварини Амелії, лиса, вона завжди була навколо нас, як символ відваги та хитрості. Амелія завжди казала, що лисиця – це її душевний тотем, який надихає її на нові вчинки та допомагає знаходити вихід із будь-якої ситуації. Її зв’язок з цією твариною був особливим, і він відображався в її характері та вчинках.
Цікаво, чи живуть в цьому лісі лиси?
Чи повернусь я живим і чи побачу я її знову?
Чи почує її сміх, чи побачу біляві кучері волосся?
В цих думках він знаходив спокій, і все глибше поринав у теплі часи. У своїй пам’яті він був як у безпечному коконі, ті безтурботні часи як хотілось би залишитись там подовше.
У цьому мальовничому місці, де вони сиділи на дереві, прямо перед прірвою, що відкривалася в озеро, почалася неймовірна історія кохання. Поле, що розкинулося перед ними, було вкрите не квітами, а високою травою, яка хвилювалася на вітрі, створюючи мальовничий танець. Погода була ідеальною – ясне небо без єдиного хмаринки, тепле сонце, що ніжно гріло їх обличчя. У цій атмосфері спокою та гармонії в її зелених очах відбивалося небо, яке здавалося безмежним та неймовірно красивим. Їхні серця билися в такт природі, а їхні душі знаходили одна в одній справжню спільність і кохання. Цей момент став початком нового етапу у їхній дружбі, який перетворився на щось більше – на незабутнє кохання, яке заповнювало їхні серця теплом та щастям.
По мірі того, як час минає, він не втомлювався дивитися на її обличчя, яке відбивало відблиски заходящого сонця. Її шкіра була ніжною, а губи – манящими, запрошуючи до ніжних поцілунків. Лежачи на полі з квітів, вони були лише вдвох, і в цей момент здавалося, що цілий світ зупинився, адже для них не існувало нічого крім один одного. Вони насолоджувались кожним миттям разом, поглиблюючи своє кохання та злиття душ. Цей магічний момент був наповнений теплом, ніжністю та безмежною любов’ю, яка обіймала їх серця та душі, змушуючи їх відчувати себе неперевершеними та щасливими.
У цьому моменті, коли їхні серця билися в такт, кожен їхній поцілунок був наповнений ніжністю та любов’ю. Поле, що розкинулося перед ними, стало свідком цього неповторного моменту, де лише вони двоє існували. Їхні тіла злилися, немов утворюючи єдине ціле, а їхні душі злилися, немов річки, що зливаються в одне велике море кохання.
У цей день вони стали єдиним цілим, проникшим один в одного, і вирішили стати подружжям. Їхнє кохання було таким сильним, що вони відчували, як вони стають нероздільними, як їхні серця б’ються в унісон, а їхні душі знаходять спокій одна в одній. Цей день став початком нового етапу у їхньому житті, наповненому коханням, взаєморозумінням та щастям, яке вони обіцяли тримати разом назавжди.
Чомусь саме у цьому пустинному лісі ці спогади зігрівали його.
Артур згадував солодкий смак її тіла, який він відчував кожною клітинкою свого буття. Його спогади про прекрасні ночі та дні, проведені на їхньому місці, на їхньому полі, були наповнені магією кохання. Вони плавали голяка вночі у озера, де вода обіймала їх ніжно та спокійно, а зірки світили яскравіше, ніж будь-коли. Їхні досконалі тіла перепліталися у неймовірній бурхливій любові, де кожен дотик, кожен поцілунок, кожне слово були наповнені вогнем страсті та ніжності. Вони відчували, як їхні серця б’ються в унісон, а душі зливаються в одне ціле, створюючи незабутні миті спільного щастя та кохання. Ці спогади залишалися в їхніх серцях назавжди, нагадуючи про те, як вони були одне для одного найближчими та найкоханішими людьми на цілій планеті.
Артур згадував кожну деталь її чарівного вигляду, як ніжна шкіра, біляве волосся, зелені очі та червоні губи, які він так любив цілувати. Його спогади про те, як він торкався її грудей, викликали в ньому відчуття ніжності та бажання захопити кожен міліметр її тіла. Він пам’ятав, як її спина прогиналась від насолоди, коли він доторкався до неї, викликаючи у нього вогонь страсті та любові. Насолода затьмарювала його очі, роблячи кожен момент разом ще більш інтенсивним та незабутнім. Ці спогади про їхні інтимні миті залишалися в його серці, нагадуючи про те, як вони були злиті в одне ціле, де кохання та пристрасть були єдиними провідниками до щастя.
Ці спогади він не віддасть нікому і він обов’язково повернеться до неї.
Амелія, ніжна, смілива, вірна та надихаюча, буде чекати його в білій, ніжній сорочці, що довга та облягає її тіло. Ця сорочка майже просвітлюється на сонці, а коли намокає, то стає майже прозорою, що створює чарівний образ. Таким чином, вони зможуть плавати в озері, споглядати зорі та бути разом у ці незабутні миті. Впевнений, що він обов’язково об’явить її своєю дружиною, а вона стане при дворі, де їхня кохана історія буде продовжуватися вічно.
Після усіх тяжких випробувань після усього що він робить вони воз’єднаються, от тільки він не уявляв що сила кристалу може змінити його.
Тепер він інший ,тепер усе інакше.
Додати до улюблених