Щось.

В озері щось є. Щось, вкрите тінню очерету, який так радісно квітне довкола. Щось глибоко на дні, куди не сягає сонячне проміння. Що саме – невідомо нікому, ніхто і знати не бажає.

Що схопить за біляву шкіру, затягне десь на глибину.

Що у воді твоїм волоссям грає. Останній  зойк зірветься з твоїх вуст.

Що виконає те твоє бажання, заради чого ти прийшов сюди.

Не розірве, не з’їсть, не бійся. Лиш зробить з тебе мешканця води.

І ти вже щось. Щось невідоме, дивне.

Укрите тінню, страшний бо сонця світ.

І ти чекаєш. З покоління в покоління.

Допоки не побачиш очерета цвіт.