Частина сьома

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Том лежав на боці, наполовину вкритий ковдрою, його тіло гарно золотилося в ранковому сонячному промені. Він спав, але вже неглибоко, і ось вії здригнулися, і він розплющив очі. У першу мить, на долю секунди, по обличчю пробіг перелякано-напружений вираз, прихований страх, який відразу змінився розслабленою щасливою усмішкою. Він зрозумів, що його розбудило, і це розуміння краще за будь-які слова доводить, що минула ніч не була помилкою, що він – не дурість, і що ранок вони свідомо зустрічають разом.

Він трохи повернув голову, не бажаючи перевертатися на спину, тому що її та шию покривали легкі лоскочучі поцілунки, і м’яку шкіру злегка дряпало щетиною, але це так неймовірно прекрасно. Том, крізь задоволений примруж, дивився на темну маківку Роберта, що захопився цим заняттям, і хихикнув, коли йому стало лоскотно за вухом. Рука Роба надійно, твердо обійняла його живіт, притискаючи себе щільно, і пальці ніжно пестили, викликаючи легке збудження. Том майже неусвідомлено вигнувся в цих обіймах, підставляючись під улюблені губи, і Роб підкорився цій німій вимозі, продовжив свою ласку, посилив натиск. Том задоволено муркотів щось нерозбірливе, і Роб шепнув йому у вухо.

—   Що таке, малюк?

—   Хочу, щоб це тривало вічно, Роб, – зізнався він із заплющеними очима.

—   Я твій, Том, – негайно відповів він.

І лише через три секунди вони широко розплющили очі, в однаковій паніці дивлячись один на одного.

—   Стоп! – окрик Алекса, як струмінь крижаної води в обличчя під сильним натиском.

Вони ляпнули реальні імена один одного. Блять. Ні, це цілком поширений момент, часто в додаткових кадрах зі зйомок ці дублі видаються дуже веселими, тільки Тому було взагалі не смішно.

Він розімлів, розслабився і загубився в бажаннях своїх і свого героя, і вже не міг сказати, чи хотів він насправді прокинутися поряд із Дауні, чи це його накрило подвійною реальністю. Жах ще в тому, що і Роб відповів у тому ж дусі, назвавши його Томом, але, швидше за все, його відповідь була мимовільною реакцією, він зачепився за своє ім’я і назвав його.

Це все заходить чорт знає куди, у розпачі зрозумів Холланд, вибираючись із простирадл і плутаючись у них, тому що вони не бажали так само легко зісковзувати з штанів, як виходило з оголеною шкірою. Боже, як він примудрився повірити в реальність спільного пробудження, будучи одягненим, вибачте, в штани?!

—   Хлопці, все круто, тільки з іменами помилочка вийшла, – як ні в чому не бувало відзначив Алекс. – Давайте ще дублік. З моменту, коли Том обертається.

Намагаючись не дивитись один на одного, вони обидва кивнули. Наступні дублі, яких набралося більше десяти, далися їм однаково важко.

***

Похмурий Роберт сидів у вітальні, попиваючи віскі з колою, тому що юристи вже схвалили їхні документи по розірванню шлюбу, вони були за крок від розлучення, і Сьюзан вже не мала права скаржитися на те, що він п’є серед дня. Не те щоб це приносило йому хоч якесь задоволення.

—   Робе, що сталося? – як завжди, чуйна і уважна, Сью встала за спинкою крісла і поклала маленькі акуратні долоні на його масивні плечі і трохи натиснула. Роберт трохи посміхнувся. – Ти як повернувся з майданчика, ні слова не сказав. Якісь проблеми з…

—    Ні, діти в порядку, Сью, – відповів він, розуміючи, про що вона перш за все могла подумати. Він вдячно погладив тильний бік її правої руки і знову замовк, уп’явшись у стіну.

—   Але ж тебе щось турбує?

—   Знаєш, Том, він…

—    О боже, ви знову зчепилися? – якимось приреченим тоном спитала вона.

—   Ні, в тому й справа, – Дауні важко зітхнув, одним ковтком допив коктейль і на секунду задумався про те, чи повторити. Але так добре під ласкавими пальцями майже колишньої дружини, так що можна поки що залишитися в кріслі. – Ми з ним… ладнали останнім часом. Принаймні мені так здавалося.

—    О, ну, якщо тобі так здавалося, значить, щось точно йшло не так, – фиркнула Сью.

Роб хотів би підтримати жарт, але його занадто зачепив останній епізод їх зйомок, і в нього не залишалося сил на абстрактні теми.

—   Ми закінчили з усякими поцілунками, і все йшло непогано, – почав скаржитися він. – І залишилися зовсім безневинні сцени. Я взагалі не розумію, що тут такого складного, їй-богу, але він тепер навіть не розмовляє зі мною без камер.

Сьюзан мовчки чекала продовження, і Роб, перевівши подих, продовжив:

—   Знаєш, мені здається, я йому гидкий, чи що. У нас залишилися романтичні сцени, де всякі обіймашки-цьомчики, я їх терпіти не можу. Схоже, Том теж. Але не розумію, навіщо переносити це неприйняття на мене як на актора! Я тут до чого, якщо сценариста потягло на рожеві соплі?!

—    Роб, ти, справді, ідіот, – ласкаво сказала вона. На це неможливо було злитися, але Дауні спробував. – Я дивлюся, всі зрозуміли, крім тебе, так?

—   Та що таке? – пробурчав він, мляво вириваючись із її зовсім не сильної хватки, але Сью повернула його на місце.

—   Я все розумію, коли твій коханий молодший за тебе, з цим важко, я сама через це пройшла…

—   Що?! – скрикнув він і схопився з крісла, повертаючись на абсолютно невражену Сьюзан. – Коханий? Ти не вдарялася головою ніде, випадково?

Вона широко посміхнулася, не приховуючи своєї переваги.

—   О так. Я дивлюся, сиве волосся саме від тебе втекло, а ти зовсім не почав користуватися відтінковим шампунем. О, і віковий пил з домашніх тренажерів теж кудись подівся, а твої раптово щоденні тренування тут ні до чого…

—   Це для ролі! – обурився Роб, розуміючи, що одним коктейлем тут не обійтись.

—   Ну, так, дорослий викладач університету в любовній драмі кожні п’ять хвилин має хизуватися накаченим торсом, ніби знімається в бойовику, – відверто насміхалася Сью. – Послухай, я тебе, як жінка, розумію…

—   Мене не треба розуміти, як жінка!

Якщо до цього вона трималася, то подібною відповіддю не витримала і розреготалася.

—   Боже, Роб, я розумію, чому ви так тупите. Том ще недосвідчений хлопець, а ти, схоже, так і не подорослішав. Але комусь доведеться зробити перший крок, – Сьюзан стала серйознішою, продовжуючи: – Ти признався йому? Ви обговорили ваші почуття?

—   Які почуття, Сью, якщо я зараз про них від тебе вперше чую? – терпляче запитав Дауні, з силою втративши обличчя.

Вона співчутливо зітхнула і взяла його за руку.

—   Скажи йому. Чесно, без твоїх безглуздих жартів. Він повинен зрозуміти, що важливий для тебе… може, ти з ним знайдеш щось, що знайшла я?

Він важко подивився на неї, сам не знаючи, що чекає на нього в найближчому майбутньому.

***

На нього чекав пиздець. Це якщо ви любите спойлери.

Прогаявши ще пару днів і не прийшовши до жодного більш-менш адекватного рішення (принаймні, більш адекватного, ніж те, що запропонувала Сью), він вирішив заявитися до Тома в гості і відверто поговорити. Або спробувати, а там як складеться. Він дізнався адресу у Грега, прикинув, що збирається сказати, зрозумів, що нічого розумного, і вдарив по газах автомобіля, доки не розтратив останні крихітки рішучості.

Відкрила йому миловидна жінка, в якій він одразу розпізнав матір Холланда.

—   Доброго дня, містере Дауні, – вона його вмить впізнала.

Її посмішка була ввічливою, але й тільки, і Роб подумки викреслив її зі списку своїх фанів.

—   Добрий, міс…

—    О, прошу, Ніккі, – вона якось дуже хитро посміхалася. Чи це в нього вже параноя?

—   Ніккі, – ніяково повторив він. – Я можу… я… е-е, хотів з Томом поговорити про роботу, якщо він удома…

—   Зараз покличу, – вона точно знала, навіщо Роберт з’явився до них, але змусила його озвучити прохання, не приховуючи, що їй було весело від цього.

Ні, вона точно в чомусь хитрує, вирішив він, тупцюючи на порозі, тому що в будинок його ніхто не запросив.

—   Томмі! До тебе містер Дауні, – почув він її дзвінкий голос у глибині будинку.

Через хвилину на порозі намалювався скуйовджений Том у домашніх штанах і майці, і Роб недоречно зворушився його розніженому зовнішньому вигляду.

—   О, привіт, – без ентузіазму привітав Холланд.

—   Я хотів поговорити, – сказав Роб, і Том кивнув, ніби того й чекав. Вони обидва вийшли надвір, прикривши за собою вхідні двері.

—   Про що?

—   Я… кхм… мені здалося, у нас якось не клеїться…

—   У нас із самого початку нічого не клеїлося, – спокійно уточнив Том.

—   Але ж ми налагодили спілкування, хіба ж ні?

—   Рівно настільки, наскільки це потрібно для роботи.

—   Так, але тепер усе погіршало, – наполягав Роберт, дратуючись від того, що Том йому зовсім не допомагав.

Він ще й плечами знизав. Відсторонений дрібний хрін, зло охрестив його Роб. Подумки, звичайно.

—   Коротше. Мені здається, у нас з тобою виникла певна напруга. Чому б… нам її не скинути? – Боже, Дауні в цей момент хотів клацнути рукавичкою Таноса і здохнути нахрен, тому що гіршого підкату він у житті ще не видавав.

—   Напруга, – неповторним тоном повторив Том. Він уважно дивився на Роберта, і той якось здувався під його поглядом, підсвідомо розуміючи, що він таки боїться назвати речі своїми іменами.

Але в той момент, коли Дауні вирішив ляпнути те, на що натякала Сьюзан, і гори воно синім полум’ям, Холланд раптом видав:

—   Якщо ти так витончено зібрався запропонувати мені заспокійливий перепихон, то дякую, не треба. Мене злегка спантеличує, як у нас з тобою вибудовуються стосунки, і, якщо чесно, мені просто хочеться, щоб це швидше закінчилося. Давай не будемо надавати цьому більше сенсу, ніж є насправді? Дознімемо – і на всі чотири сторони одним від одного.

Роберт приголомшено слухав ці міркування. Це взагалі нічорта не схоже на те, що він хотів сказати чи почути.

—   Том, я…

—   Іди до дружини, Роб, замість того, щоб бігати до гарненьких хлопчиків, – жорстко обрубав Том, в одну мить втрачаючи всю свою холоднокровність. – І не зривай зйомки через те, що тобі не дали.

Дауні намагався прокліпатися, а перед ним уже зачинилися двері.

Пиздець.

***

—   Роберт Дауні, нещасний ти ідіот, молодший! – волала Сьюзан на всю міць легень. – Це ким треба бути, щоб запропонувати молодому, безневинному хлопцю бути твоїм коханцем?

—   Ось не треба, цього слова навіть не прозвучало жодного разу! – відчайдушно захищався Роберт.

—   Ти до слів не чіпляйся! Том не заслужив «скинути напругу», ти, черствий старпер!

—   Щойно що, так одразу вік! – психанув він, мимоволі провівши рукою по волоссю.

—    О, Боже мій, – констатувала Сьюзан.

—   Взагалі, він, може, й має рацію, – кинув Роберт. – Ми знімаємось у любовній драмі, цілком імовірно, що ми сприймаємо почуття героїв за свої. У цьому випадку Том мудріший за нас з тобою обох разом узятих, і будувати реальні відносини на цьому безглуздо. Так що або разовий секс, або нічого.

—   Та ви з «Месників» один від одного не можете відліпитися, – роздратовано кинула Сью.

—   Це інше!

Вона відмахнулася, розуміючи, що продовжувати сперечатися безглуздо.

—   Ти йому хоч повідом, що ми розлучаємося, – порадила вона. – А інакше так і залишишся в його очах хтивим збоченцем, який при нагоді зраджує дружині..

Роберт завмер на цих словах.

—   Якось я про це…

—   … не подумав? Це твоя фішка, – посміхнулася Сью, повертаючись від потиличника.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

2 Коментарі на “Частина сьома