Частина перша

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Автор: BR_Marina 

Коротко про персонажів:
Сьюзан Дауні – дружина Роберта, продюсер. Індіо – син від першого шлюбу. Екстон і Ейврі – діти Роберта і Сьюзан.

Сімейство Холландів – голова сім’ї Домінік Холланд – комік, телеведучий. Мама Тома – Ніккі – фотограф, молодші брати-близнюки Сем і Гаррі. І наймолодший – Падді.

Опис:

Як ж вони один одного дратують! Взаємно та неповторно. На жаль, їм доводиться працювати не лише на камеру, а й підтримувати видимість дружнього спілкування та наставництва у нескінченних інтерв’ю та прес-конференціях, а ще вони вляпалися у черговий спільний фільм. Хто б знав, як це їх вимотує!

====================================================================================

Роберт критично подивився запис щойно знятої сцени, решта – навіть режисер – затамували подих. Слово честі, з того часу, як вони якось відзняли «Людина-павук: Повернення додому», всі вже стали чекати, коли ж Залізна Людина клацне рукавицею Таноса і помре, нарешті.

Бо це вже неможливо. Але про все по порядку.

Коли брати Руссо схвалили кандидатуру Холланда на роль Пітера Паркера, нехай і з неабиякою затримкою, коли юнак уже вирішив, що від нього відмовилися, їм спала на думку просто охуїтельна – ха! – ідея скласти грандіозну пару Старк та Паркер. Старкер, щоб його. На спільних пробах Дауні і Холланд так здорово виглядали один з одним, підхоплювали репліки, Роб так легко і ненароком спрямовував Тома, що всі дружно і мовчки вирішили: тандему бути!

Ніхто так і не зрозумів, як за дві з половиною жалюгідних сцени у фільмі, присвяченому Людині-павуку, ці двоє зуміли домогтися вражаючої взаємності. Взаємна ненависть.

— Холланде, ти вже втретє вимовляєш «містер Старк» із англійським акцентом! Ти хлопець з Квінса, а не з Вестмінстера! – знущальний коментар, режисер не встигає крикнути «стоп! знято» і безнадійно махає рукою, бо за фактом дубль запоров саме Дауні, а не Том.

— Роб, відпусти моє плече, болить вже, – шипить Холланд і смикає зазначеною кінцівкою, і Фавро, що йде за ними за сценарієм, закочує очі і різко розвертається, щоб почати спочатку.

— Старк Пітера тут обіймає, я тебе прошу, ти свої трюки сам робиш, не можеш потерпіти мою руку дві секунди?! – обурюється Дауні.

Обіймає, а не душить! – гаркає Холланд, і режисер оголошує нікому не потрібну (окрім провідних акторів) п’ятихвилинну перерву.

 

Роберт не відразу почав дратувати Тома. Той здалеку навіть захоплювався неоднозначною особистістю актора, для якого роль Залізної Людини була далеко ще не визначальною. Хлопець був щиро радий працювати разом у фільмі із тим, кого поважав, комікси з ким любив найбільше. Але, схоже, життя не може підігнати діжку меду без неабиякої ложки дьогтю, так?

Почалося все з дрібних причіпок. Вони були практично непомітні, основні сцени знімалися без Дауні, і коли той «пробігав повз» і вставляв свої п’ять копійок, Том їх сприймав як особливу увагу молодому колезі та намагався взяти їх на замітку. Він спершу навіть не помітив, як щиро підлаштовувався під суперечливі вимоги і вказівки Дауні, а потім зрозумів, що цей дорослий самодур просто знущається, коли з’ясувалося, що ці вимоги виконати нереально. Він зазначив, що знімальна група танцює мало не на голові, догоджаючи зірці кіновсесвіту, і навіть режисер крізь пальці дивиться на таке явне гноблення молодого актора.

Холланд уже не був тихим, старанним хлопчиком, і постояти за себе міг, що в бійці, що в протистоянні характерів. Що ж, подумав Том, скуштуєш це на своїй шкурі.

Якщо ви думаєте, що Том – хлопчик-зайчик, Дауні представить вам повну докладну презентацію в Power Point з викладками, доказовою базою та гарним висновком, чому це не так. Спочатку, скромно усміхнений, з ямочками на пухких щічках (але от звідки пухкі, він же весь із себе спортсмен-гімнаст-балерун), ввічливо усміхнений і не привертає до себе особливої ​​уваги. Такого хотілося мимоволі взяти під своє крило, тому Роберт легко погодився на ідею-експромт Руссо з цим усім наставництвом.

А потім почалися зйомки “Повернення Додому”, і тут Том розкрився, змушуючи щелепу падати від обурення. Сам він, бачите, на канатах бовтається, трюки виробляє! Роберт сердився, дивлячись на покрите потом молоде обличчя, що почервоніло чи то від навантажень, чи то від задоволення, що всі ним захоплюються. Йому абсолютно точно не подобалося, як Том вихваляється своєю підробною наївністю, раптом що роблячи побиту мордочку Паркера, навіть поза знімальним майданчиком. Роберт тихо шаленів, спостерігаючи, як вони раз-по-раз повторювали сцену з роздяганням Пітера перед Недом, який застукав його, хоч і питав себе, на біса взагалі притягся в цей день на зйомки, коли його участі в графіці не було.

Загалом, Дауні поставив собі шляхетну мету: вибити з молодого, перспективного таланту зоряну хворобу, вберегти від повторення його помилок і, взагалі, приструнити якось.

Але не тут-то було!

Дрібне щеня виявилося зубастим. Те, що мало стати мудрими порадами від старшого, перетворилося на нескінченні шпильки на порожньому місці, шипіння один одному у вухо в людних місцях (ось де їх акторський талант розвернувся на повну котушку, коли вони примудрялися зобразити радість від зустрічі, приобніматися, але тихо-тихо бурмотати знущання та підколки, так ще й утримувати обличчя, не реагуючи на особливо вдалі з них).

Спільні тури та прес-конференції добряче вимотували, але чомусь вони вже не уявляли їх інакше. Обидва, потай, з протиприроднім задоволенням, готувалися до них, репетируючи не свої відповіді на інтерв’ю, а майбутні образи, що підвищують градус з кожною зустріччю. Особливу перчинку додавав той факт, що на подібних заходах їм, як парі «вчитель-учень» усієї КВМ, не світило відліпитися один від одного, і Роберт із знущальною усмішкою клав свою важку руку на плечі Тома, не намагаючись полегшити хватку. Холланд не відставав, притягуючи того у відповідь за талію, стискаючи так, що він чув скрип зубів.

«А ти думав, я в спортзалі тільки селфі роблю?», – зловтішався Том.

— Знаєте, я спочатку зустрів дублера Роберта, і вважав його актором, – з милою усмішкою розповідав на всіх інтерв’ю Том. – І сказав йому: «О, в житті ви виглядаєте інакше».

І нахабно дивився прямо на Дауні, відкрито натякаючи, що «інакше» означає «краще», і взагалі, у нього дублер від сили пару сцен знімав.

—О, Том просто диво, ви знаєте, ми зовсім не планували знімати обійми в машині, коли Старк підвозить Пітера до дому, – у відповідь скалився Роберт. – Але що вдієш, коли молоде покоління тягнеться пообжиматися? Потім було вирішено, що це дуже мило і залишили цю імпровізацію у фільмі.

Том жмурив на це очі, пам’ятаючи, що тоді ще крихти поваги до Дауні у нього були, і дуже хотів це прокоментувати йому у вухо, але камери спрямовані на них, і йому нічого не залишалося, крім трохи неприродньо посміятися разом із ведучим.

Зйомку обох частин «Війна Безкінечності» чекали з легкою напругою, і не дарма. Протистояння Роба і Тома розжарювалося, ледь закінчувалася зйомка дубля, вони мало не на кілометр відстрибували один від одного, а момент з розпиленням Паркера після клацання Таноса всім хотілося забути, як страшний сон. Пару разів Роб відверто не ловив падаючого на нього Тома, та й останній молодець, продовжуючи лежати під Дауні, коли той відігравав біль від втрати вже померлого Пітера, і корчити пики, тихо і винахідливо коментуючи його гру.

Коли Пітер воскрес і приєднався до всіх Месників у фінальній битві, за задумом сценаристів Тоні Старк рвучко обіймає Паркера, радіючи, що повернув хлопця до життя. Том знущався і застрибував на Роба, обхоплюючи його і ногами, а одного разу Дауні оглушливо цмокнув того у вухо, і там ще годину дзвеніло.

Загалом, не зйомки – пекло!

—Усе! Зняли! А ви, – один з Руссо безпосередньо звернувся до парочки, що бісить усіх. – Нам мало зйомки не зірвали. Роб, Том, не чекав від вас такого балування, як діти. Сподіваюся, вам більше не доведеться працювати разом, бачить Бог, це справжній жах для будь-якого режисера.

Насамкінець, зиркнувши один на одного спопеляючими поглядами, Дауні і Холланд розійшлися по гримерках – їм ще потрібно було пережити спільні тури на честь фінальних фільмів, і Холланд вже відчував задоволену посмішку, яку буде зображати щоразу, коли згадають смерть Тоні Старка.

Паркер-то живий, ха!

Закінчення спільної роботи в кіновсесвіті Марвел здавалося взаємним рятуванням. Тепер вони працюватимуть в окремих проектах, ніяк не перетинаючись, вже про це вони потурбуються заздалегідь.

Не врахували вони лише того, що один перспективний, молодий і амбітний режисер-постановник вирішить зняти життєрадісну драму, для якої йому потрібен був певний типаж акторів. Це був цікавий, актуальний сценарій про нерівне, але взаємне кохання вже дорослого викладача і зовсім молодого студента. Один точно знає, чого і кого хоче від життя, другий лише встає на дорослий шлях, не визначившись із векторами, орієнтацією та цілями. Їхнє зіткнення і спільне життя він планував обіграти в романтичному, ніжному ключі, а боротьбу з громадською думкою, яка на кількох рівнях заперечує їх відносинам, у драматичному напрямку.

І йому так сподобалася взаємодія Тома і Роберта на екрані, що він відмахнувся від непідтверджених чуток про їхню напруженість на майданчику, і вирішив відправити обом сценарій, щоб спробувати власний успіх. Або невдачу, це як піде.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

4 Коментарі на “Частина перша