тепер твоя черга

***
Андрій не розумів, що це значить. Але навряд чи щось хороше. Йому було соромно, ніяково, він злився.. що він тільки не відчував в той момент. Раптом прийшло розуміння того, що це було великою помилкою і він не знав, що буде далі. Найкраща думка яка виникла в голові – піти. Прямо зараз. Швидко і не обертаючись, ні про що не думаючи піти. Не дивлячись на те, що було вже пізно і йти потрібно пішки. Він різко піднявся з дивану і побіг до дверей, на льоту хапаючи куртку. Тремтячими руками почав відкривати двері, але через те, що намагався зробити це швидко виходило лише повільніше. Нервові рухи заважали зосередитись. Раптом він почув як відчинилися двері на балкон. Серце, здавалося, впало кудись у прірву.
Андрій повільно повернувся і побачив перед собою Валіка. Той досі мовчав і просто дивився на нього, а по виразу обличчя було незрозуміло які емоції він зараз відчуває.
***
Ця німа сцена вже достатньо затягнулася. Андрій панічно перебирав плани відступу в голові, аж раптом Валік повільно підійшов впритул. І.. відкрив двері. А потім так само повільно відійшов.
-Я тебе не виганяю, але якщо вирішиш залишитись.. Це буде важка розмова. Але не думай, що якщо втечеш зараз, то цієї розмови не буде. Таке важко забути.
Після цих слів Міхієнко пішов до вітальні залишивши Андрія біля відчинених дверей. Сором кричав що потрібно тікати, але він був раціональною людиною. Справді, навіщо відкладати, якщо все одно не втечеш від цього? Лузан розпачливо зітхнув і кинув куртку на комод.
***
-Ну, розповідай.
-Слухай, я… я блять не знаю, що зі мною! Я себе ненавиджу за те, що зробив і навіть не знаю навіщо я це зробив! Просто…
-Просто що?
-Просто мені не можна пити, напевно..
-Андрій, не пизди. Ми скільки раз з тобою бухали і жодного разу нічого такого не було. Може поясниш, що це за хуйня з “мені подобається той хто не має” і неочікуваними.. поцілунками? Це прикол якийсь чи що?
Мовчання Андрія відповіло за нього. Валік починав розуміти, що це не прикол, а реальність. В повітрі повисла тиша.
***
– Ми звісно можемо так мовчати усю ніч, але це не має ніякого сенсу. Більше нічого не хочеш сказати або розповісти?
– Ні.- відповів Лузан.
-Тоді давай спати. Ранок мудріше вечора… Хоча я просто не знаю, що тобі казати.
Вони розійшлись по різних кімнатах. Що Лузан, що Валік думали про те, що остаточно заплутались. Ніч була безсонною.
***
Ранок. Запах яєшні і кави. Спокій і тепло сонця, яке проникає всередину крізь вікно. Але в душі спокоєм і не пахне. Хлопці сиділи похмурі і доїдали свій сніданок, коли Валік порушив тишу.
– Я довго думав і дійшов до того, що…найкращим варіантом буде просто зробити вигляд, шо цього не було. І я пропоную цей варіант тільки через те, що ти мій друг. Не будемо псувати відносини і просто забудемо про це, окей?
-Добре.-відповів Андрій, але було зовсім не добре. Він не розумів чому йому так погано від цих слів. Але десь на підсвідомості він розумів, що його відшили. Хоча по-іншому і бути не могло. До Лузана почали закрадатись думки про похід до лікаря, адже як він міг поміняти орієнтацію за одну ніч? Було багато питань і мало відповідей.
***
Коли Андрій прийшов додому, щоб хоч якось себе відволікти, вирішив прибратись. Тим більше у будні дні на це ніколи не вистачало часу. В процесі він почав аналізувати усе, що відбулось і усе, що коїться в нього в голові. І дійшов висновку, що дівчата йому особливо і не подобались. Так, усі його дівчата були гарні і привабливі, але навіть під час сексу він ніколи не отримував очікуваного. Не те щоб це було якось неприємно, але… точно не так, як повинно було б бути. Він помічав це і раніше, але ніколи не замислювався над тим чому так відбувається. Він все ближче і ближче підбирався до правди, але це було дуже лячно. Лузан знав відношення хлопців до геїв і сам був такої ж думки, але правда у відповідь все ближче підбиралась тепер до нього. В голові була каша.
Закінчивши прибирання з паралельним копанням у собі, він замовив поїсти. Через деякий час приїхав кур’єр і, впоравшись з вечерею, Андрій пішов у душ. Повернувшись, побачив, що прийшло сповіщення з телеграму. Це був… Валік?
***
Серце з невідомих причин почало битися швидше. Стоячи в одному рушнику, обмотаному навколо торса, він розблокував телефон і зайшов у чат. Там була фотографія у дзеркалі.. там де Валік стояв з опущеними штанами і тримав в руці збуджений член. У ту секунду на обличчі Лузана промайнуло, напевно, щонайменше з десяток емоцій: від подиву до нерозуміння, плавно перетікаючи в невіру та врешті-решт в збудження… Це точно була його фотка – Андрій впізнав ванну приятеля. Пролунав звук сповіщення. “Тепер твоя черга”.
***

Ту бі контіньюд)
Повідомлення від автора: буду рада, якщо поділитесь думками щодо розділу. Цікаво почути чи вам цікаво👽