Родимки на його тілі

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ви чули легенду, що родимки на вашому тілі – це місця в які вас цілували у минулому? Драко вважав, що це маячня допоки не зустрів Гаррі. Цей хлопчик з неслухняним волоссям і великими-великими зеленими очима. Гарний до безтями. Навіть ці дурні круглі окуляри його не псують.
Вони вперше зустрілись в університетській їдальні. Мелфой був дуже схвильованим, настільки, що ладен був розплакатись. Перша сесія – завжди стрес. Він сів за столик, узявши собі айс латте та шоколадні кекси. Йому потрібна була глюкоза для плідної роботи. Нічого не підозрюючи, він пив свою каву. Тут до його столику підійшов хлопець з повним підносом усілякої їжі.
– Можна підсісти? Тут немає більше вільних місць. – запитав брюнет.
– Так, звісно. – Драко усунувся в бік, аби дати поставити їжу.
– Дякую! Як тебе звати? Я з першого курсу філологічного, а ти? – питання посипалися хаотично.
Драко на секунду подумав, що він на допиті. «Хіба не можна просто мовчки їсти?»: пролетіло обурено в голові.
– Нічого собі ти балакучий. Гаразд, мене звати Драко Мелфой, я теж на першому курсі, вчуся на факультеті графічного дизайну. А тебе як звати?
– Гаррі Поттер. Дуже приємно познайомитися.
Хлопці прогомоніли всю перерву. Обмінялися номерами, бо Гаррі впевнено сказав, що вони мусять ще раз зависнути разом. Драко подумав, що розмова за їжею не є означенням «зависнути», але номер усе одно дав.
Минуло декілька днів за здачею сесійних екзаменів. Мелфой був упевнений, у нього з’явилося декілька сивих волосин . Сидівши ввечері, на екрані смартфона висвітився номер і підпис «дурник з універу». Так, він саме так підписав Гаррі. Узявши трубку, звідти дуже гучно пролунав веселий голос.
– Геей, вітання! Як справи?
– Не так весело як у тебе, готуюся до останнього екзамена.
– Боже, який жах. Треба терміново піднімати тобі настрій. У мене є пропозиція від якої неможливо відмовитись.
– Не знаю, що ти задумав, але в мене немає часу. – більше за все на світі Мелфой зараз мріяв розвіятися десь. Але знав, що підготуватися до заключного іспиту треба ідеально.
– Я не займу багато часу, просто пропоную тобі вечірню прогулянку та посидіти десь у кав’ярні. Година і ти вільний.
Якщо ви запитаєте, чому Драко погодився – він вам не дасть відповіді. Чомусь такий дзвінкий голос спонукав його послати куди подалі дурнуваті файли хоча б на невеликий проміжок часу.
– Гаразд, умовив, я буду через пів години. Зустрінемось біля зеленого будинку на Оксфорд-стріт.
– От і славно. Чекаю!
Блондин вирішив одягнути свою улюблену сорочку молочного кольору та коричневі штани. Так як вони все ще в Лондоні і на вулиці прохолодно, він узяв ще шкіряну куртку зверху. Причесав своє волосся, взяв сумку та гаманець. Ну все, збори закінчилися. Вирішив вийти трохи раніше. Він скучав за прогулянками.
Прийшовши на місце, він побачив брюнета в яскраво-помаранчевому светрі та дирявих джинсах. Драко не любив такий стиль, але спіймав себе на думці, що Гаррі пасує цей хаотичний образ.
– Привіт! Я маю ідею куди піти, тут неподалік є кав’ярня, де працює моя подруга Герміона. Вона шикарна бариста, кращої кави в Лондоні не знайти. – Гаррі широко посміхався.
Мелфой не знав, чи то йому ідея справді сподобалася, чи просто усмішка Поттера була такою привабливою, але він погодився зразу.
По дорозі в кав’ярню, хлопці балакали про університет, сесію та інші буденні речі. Приємний запах кориці й яблука зустрів їх біля входу з вивіскою «Granger’s coffee & bakery». Усередині грала спокійна музика.
– Сідай, я замовлю нам каву та смаколики. Якраз оціниш мій смак. – сказав Поттер і пішов робити замовлення.
Дівчинка за прилавком помахала хлопцеві. Кучеряве, довге, каштанове волосся та багато ластовиння кидалися в очі. Вона була неймовірно гарною. За 20 хвилин Гаррі йшов із двома чашками ароматної кави та булочками з кремом. Виглядало і пахло неймовірно апетитно. За розмовою хлопці з’їли все та вирішили трохи прогулятися вечірнім центром. Ставало вже холодно, Драко який був найбільшим мерзляком в світі хотів додому. Поттер побачив, як у хлопця почервоніли щоки та ніс. Це було неймовірно мило.
– Так, уже доволі пізно, час розходитись. Тебе провести? – запитав Гаррі в надії, що Драко погодиться. Вечір був таким приємним, не хотілося йти.
– Якщо маєш бажання.
Дорога зайняла пів години. Смартфон показував 10 pm. Мелфой зрозумів, що сьогодні готуватися до іспиту він не буде, тому вирішив запросити Поттера на чашечку чаю. Брюнет одразу погодився. Вони ще довго розмовляли про все та ні про що. Обговорювали книги, фільми, гоббі – все-все. Побачивши, вже як пізно, Драко запропонував хлопцю залишитися, так як уже пізно і наврядчи він зловить таксі.
– Мені якось незручно.
– Не хвилюйся, я не змушу тебе спати зі мною у ліжку. В мене є ще одна кімната, там раніше жив мій друг Блейз допоки не поїхав в Італію. Тому є місце. – Мелфой не міг собі пояснити чому, але він дуже хотів, аби Гаррі залишився.
– Добре, я згоден. Мені дійсно вже не хочеться нікуди йти.
Драко провів Гаррі в душеву кімнату, і пішов стелити постіль. Брюнет вийшов у халаті, який йому дав блондин, з мокрим волоссям. Мелфой розвернувся й уткнувся поглядом в хлопця. «Вау, він такий гарний»: майнуло у голові. Стоп, чому він про це думає? Хіба йому є справа до того, чи гарний його сокурсник?
– Я тобі дам комплект моєї старої піжами, вона має бути по розміру.
– Дякую, ти дуже люб’язний. – посміхнувся Гаррі.
– Начебто все, тоді на добраніч.
– Добраніч.
Вийшовши з кімнати, Драко прописав собі ляпаса. Якого чорта відбувається? Невже йому сподобався Поттер? Цей незграбний хлопчисько у дурному одязі з дурними окулярами? Хіба Драко взагалі подобаються хлопці? За роздумами він ще довго не зміг заснути. Прокинувшись раніше, Мелфой вирішив приготувати яєчню з беконом. Витираючи очі з просоння, Гаррі увійшов до кухні.
– Як смачно пахне. – Поттер облизнувся. Драко подумав, що це трохи сексуально.
Поснідавши, хлопці почали збиратися в університет. В принципі, Мелфой здав усі дедлайни, а до останнього екзамена ще три дні. Але він хотів піти на консультацію з професійної німецької. Приїхавши, вони попрощалися один з одним та розійшлись по справах.
Так минуло ще декілька днів. Хлопці здали всю сесію та чекали на Різдво. Вони зустрічалися тепер майже кожного дня. Насолоджуючись компанією одне одного, вони ставали дедалі ближчими. Драко все більше й більше думав про те, який Гаррі гарний і розумний. Його це трішки бентежило. Зустрічі ставали ще частішими, не маючи ніякої конкретної цілі. Так пройшло близько двох місяців. Мелфой був упевненим: він закохався у Поттера. Така реальність. Він думав про нього постійно. Це стало настільки буденною річчю, що перестало хвилювати. Просто от першокурсник престижного університету закохався в свого сокурсника. Все-таки у 21 столітті живемо. Хіба це погано? Усі мають право кохати кого хочуть. Драко зловив себе на думці, що йому дуже кортить признатись у своїй закоханості. Але страшно. Неймовірно страшно. Якщо це не взаємно? Вони перестануть спілкуватися? А може Гаррі не прийме його, що тоді? Так багато питань і нуль відповідей.
По суботах вони зробили такий собі день-відпочинок і збиралися в Драко на квартирі. Зазвичай дивилися фільми та серіали, і звісно, безсоромно з’їдали купу фастфуду. Сьогодні була ця сама довгоочікувана субота.
– Привіт! І так сьогодні у нас пиво та піца під Месників. – Гаррі зайшов до квартири з повним пакетом.
– Йо, мені завтра зранку в спортзал, я хоч встану завтра? – Мелфой театрально закотив очі.
– Та встанеш, від пива ще ніхто не помирав.
– Добре, повірю тобі на слово.
Переглянувши фільм, хлопці зрозуміли, що дуже хочеться ще щось смачненьке. Пусті пляшки від пива стояли біля дивану, виглядаючи осудливо. Драко трохи перебрав, десь третя банка була зайвою.
– Тільки 8 вечора, можна ще сходити щось купити. – Мелфой смішно заплітався й плутав букви у словах.
– Нічого не хочу сказати, але тобі слід випити води та лягти полежати. Говориш, як мій викладач англійської літератури – дай Боже щось зрозуміти.
– Ти жахливий.
– Я знаю, – посміхнувся Гаррі, – але дійсно треба купити продуктів. Я сам сходжу до магазину.
– Ну нічого собі ти турботливий бойфренд. – Драко різко замовкнув. Чорт. Йому слід мовчати.
Поттер уважно вдивлявся в обличчя друга. Здавалося, що ця глибина смарагдових очей може пропалити дірку. Гаррі вже давно думав, що його друг не остання людина в його житті. За цей час вони дуже зблизилися. Тому Поттер міг трохи читати емоції Мелфоя. Той здогадувався про не зовсім дружні почуття хлопця. Він відчував, що це дуже хвилююча річ в їхніх стосунках. Признатися чесно, Гаррі ніколи не задумувався про симпатію та кохання. Якось було не до того. І ніколи не міркував на рахунок своєї орієнтації. Думав лише, що йому байдуже на стать партнера. Драко дійсно був прекрасним хлопцем: має гарний стиль в одязі, розумний та дуже-дуже гарний. Великі очі сірого кольору, світле волосся, елегантна статура. Настільки красивий, що здається придуманий чиєюсь хворою уявою. Безперечно, Поттеру подобався Мелфой. Можливо, він іноді задумувався його поцілувати. Можливо. Але, що якщо це все він собі придумав? Може це невзаємно? Тоді вони просто перестануть спілкуватися? Жахливо і дуже боляче.
– Вибач? – голос Драко увірвався різко й грубо у вечірню тишу.
– Що? – Гаррі здивовано подивився на хлопця, – чому ти вибачаєшся?
– Я пожартував, але мені здалося тобі це неприємно, вибач. – Мелфой хотів і надалі тримати обличчя безпристрасним, шкода, не вийшло.
– Ні-ні, тобі нема за що вибачатись. Можливо, моє лице відобразило дивну емоцію, але я не образився. – Гаррі було боляче дивитися на винуватий вираз обличчя друга.
Неприємна тиша повисла у кімнаті, давлячи майже фізично. Можливо, їм варто поговорити? Але як розпочати? Драко не знав чи це гарна ідея. В нього завжди так. Ляпнув, не подумавши і потім треба розгрібати наслідки.
– Гаррі, я мушу тобі в дечому признатися. Не знаю, чи ти приймеш мене, чи це буде наша остання розмова. Я хочу це сказати, – п’яний розум ніяк не допомагав, серце колотилось наче скажене, – я в тебе закоханий уже декілька місяців. Ти мені спочатку просто дуже подобався, але згодом я зрозумів, що мої почуття мають конкретику. Тому я так дивно себе поводжу, – Драко протараторив це так швидко, як міг.
Піднявши очі, він побачив погляд повний емоцій. Різних, абсолютно різних. Як їх трактувати Мелфой не мав гадки. Молодець, ти зіпсував дружбу. Аплодисменти клоуну. Здавалося, ніби минула вічність перед тим як Гаррі вирішив щось відповісти.
– Драко я… , – Поттер на ходу формулював думки і виходило, відверто, погано, – ти мені теж подобаєшся. Дякую тобі за сміливість сказати це. Ти неймовірна людина, можливо, найкраща з тих, що я зустрічав.
– Я сплю? – Мелфой сидів і лиш тупо кліпав очима. Це не може бути реальністю.
– Ні? Сам не певен, але думаю, що ти не спиш. А от чи я сплю, то вже інше питання.
– Схоже, що й ти ні.
Після признань гнітуча тиша зникла. Двоє щасливих студентів сиділи на дивані пісочного кольору, серед пляшок пива та пустої упаковки з-під піци і тупо всміхались одне одному. Мабуть, так і зароджуються світлі почуття. У голову Драко прийшло неконтрольоване бажання поцілувати Гаррі.
– Можна тебе поцілувати? – пошепки запитав Мелфой.
– Можна, – так само тихо відповів Поттер.
Драко посунувся ближче та накрив своїми губами губи навпроти. Неймовірно приємне відчуття пронизало тіло. Терпкий смак алкоголю та всепоглинаюча ніжність. Хлопець невпевнено почав рухатися, боячись зробити щось не так. Але все було навпаки. Поттер відповідав палко. Руки зі щок перемістилися на талію. Це було настільки добре, що у Мелфоя зносило дах. Такий довгоочікуваний поцілунок у його квартирі, чи може бути щось краще? Руки Гаррі забралися під футболку хлопця. Драко тихо застогнав. Нереально збуджуюче. В якийсь момент блондину здалося, що одяг неприродний. Його треба зняти. Відірвавшись один від одного, аби ковтнути повітря. Туманний погляд темно-зелених очей блукав по тілу хлопця. Футболка була явно зайвою.
– Можна я зніму? – показуючи на верх запитав Поттер.
– Так, – важко дихаючи відповів Мелфой.
Знявши футболку, в Гаррі перехопило дихання. Купа родимок усіяли бліді плечі та груди. Руки потягнулися огладити шкіру. «Наче форфор»: подумав брюнет. Драко знову застогнав. Боже, як же добре. Допоки хлопець губився в думках, партнер припав губами до місця біля шиї. Хотілося зацілувати все це благословенне тіло без винятку. Мелфой важко видохнув, закриваючи очі. Занадто добре для реальності. Але це і є реальність. Наповнена щирими почуттями та емоціями. «Якщо рай існує – він зараз у цій кімнаті»: промайнула думка в сп’янілій, уже від задоволення, голові.
Весь вечір хлопці вивчали одне одного, пробували те, що не дозволили б ні з ким іншим. Кохання, не стримуюче ніким розросталося та давало корені. Повністю задоволеними, в обіймах вони заснули прямо на цьому дивані у вітальні. Все буде сказано потім, зараз же – щирі почуття та щастя.

.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 
.
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: