Поряд

Намджун виходить з таксі і прямує до входу в гуртожиток Бангтан. На дворі 1:00 але в будинку ще досі світиться.

В його сьогоднішні плани не входило повернення додому. Він збирався закінчити трек, щоб спокійно провести наступний день, читаючи якусь книгу. Проте близько години назад йому подзвонимо Чонгук. Голос макне був засмучений і дуже схвильований. Лише через кілька хвилин коли молодший альфа заспокоївся, лідер почув про проблему.
Джин-хьон.

З слів Чонгука було зрозуміло що віжуал повернувся пізно вночі, маючи просто жахливий вигляд, принаймі так описував молодший альфа, і відразу пішов у кімнату. Чонгук, а потім і Чимін спробували дізнатися що трапилось, проте віжуал не впустив їх всередину, було чути тільки тихі схлипи з іншої сторони дверей. Тож лідеру не залишилося нічого, крім того як кинути свою роботу і поїхати в гуртожиток.

Намджун відчинив кодовий замок та зайшов в коридор і почав знімати з себе верхній одяг.
Коли Джун зайшов у вітальню то побачив макне чиї очі були червоні від сліз і Чиміна , який намагався заспокоїти друга.
Ніч буде довгою.

Чонгук, помітивши хьона, відразу кинувся його обіймати, ще тихенько схлипуючи. Намджун ж у відповідь ніжно погладив спину вокаліста і допоміг йому сісти на диван поруч з собою.

-То що у вас трапилось?
Лідер почав розмову першим.

– Не знаю, але Джин-хьон повернувся дуже пізно весь в сльозах, ні з ким не говорить, тільки плаче в себе в кімнати, думає що ми не в курсі.
Гук попробува з них поговорити, а Сокджин кинув у нього книжкою,- досить спокійно пояснив Чимін.

Намджун лише втомлено потер скроні пальцями.

– Гукі, йди вмися і спати , тобі завтра рано вставати, я поговорю з Джином

Чонгук готів вже запротестувати, проте Чимін легенько підштовхнув його в напрямку сходів. Намджун лише вдячно кивнув Чіму.

Лідер підійшов до кімнат старшого омеги і легенько постава в двері. З тієї сторони не було ні звуку. Альфа постукав ще раз проте не отримав відповідь.

– Сокджин, це Намджун, я заходжу.

І тихенько привідкрив двері, проходячи всередину. В кімнаті було темно, на столі самотньо світився нічнок, сам ж Джин лежав на ліжку, з накрити на голову покривалом і тихенько схлипував.

-Джин…

Намджун присів на край ліжка і поставив руку туди, де мало бути плече вокаліста. Сокджин здригнувся і випутав свою маківку з-під ковдри.

-Чонгук, звали в туман
-Ну, я не зовсім Гук, і в туман теж не піду
-Намджун?

Нарешті на світ показалась уся голова Джина. Його щоки були червоні, а в очах ще досі блистіли сльози.
Лідер уважно розглядав обличчя вокаліста, але не казав ні слова. Після декількох хвилин тиші Джин не витримав: він піднявся на ліжку і обняв Джуна двома руками. Репер взагалі не був проти, він поставив свої великі руки на спину старшого і легенько гладив її. Сокджин ж заховав свою голову десь на плечі лідера і продовжував лити сльози.

Намджун не питав нічого, він просто був поряд. І це все що потрібно Джину. Просто щоб старший був поряд завжди. Коли йому весело, коли йому срашно. Сокджину добре з лідером, він почувається в безпеці, наче за кам’яною стіною.

Намджун ж далі продувжува сидіти обіймаючи Джина. Він легенько гладив його спину, а потім і маківку.

Коли ж Сокджин трохи заспокоївся,то альфа допоміг йому знову лягти на ліжко і накрив ковдрою. Намджун залишився сидіти на краю і акуратно погладжував чоло вокаліста.

-Мені піти?

Намджун запитально подивився на Сокджина, і коли не отримав відповіді, то почав підйматися, проте віжуал зловив його за край худі.

-Залишся, будь ласка…

Джун не відповів нічого, але повернувся на своє місце. Сокджин ж взяв долонь лідера в свою і міцно стиснув. Намджун підсві ближче, так щоб омега зміг покласти свою голову йому на коліна.

– Не знаю, що в тебе трапилось, але я завжди буду тут, поряд, щоб тобі домоготи і підтримати.
Ти ніколи не залишися один.

Ніби на підтвердження своїх слів, Намджун ніжно цілує Джина в чоло. Цей поцілунок ніжний, теплий, він дарує відчуття захищеності.

А Джину більше і не треба. Просто щоб Намджун завжди був поряд.