ПЕРЕДЧУТТЯ ЗУСТРІЧІ ІЗ СЕНЬЙОРИТОЮ НА ІМ’Я ФОРТУНА

FavoriteLoadingДодати до улюблених

По приїзді Даміно з виглядом переможця цього життя, у лахмітті, брудний, як сам чорт та з кульгаючою ногою вивалився із автомобіля. Слідом, наче його вірний доберман, стримано вийшов Ітан обдумуючи, наскільки кепське їхнє становище.

— Ну нарешті дочекалися другого пришестя! — зустрів їх з оплесками та максимально награною посмішкою худорлявий юнак.

Театрально поклонившись Даміано зайшов у будівлю кидаючи важкі двері, які, якби не хутка реакція Ітана, прилетіли б йому по обличчю.

Мовчки прикусивши щоки з середини він попрямував за русявим молодиком , який вже спускався гвинтовими сходами.

— Нє , пацани , Вік просто цей, як його там, — почав клацати пальцями Томас, — О!  Цербер!  — Раджі хлопнув себе по стегну та задоволено вишкірився, — Наче з ланцюга зірвалася, — почулося від нього десь унизу. 

Чим нижче вони спускались, тим більше запах плісняви проникав у лигені, а волога підвального приміщення липла все щільніше.

Спека теж давала своє: солоні краплі поту спускалися чолом Ітана залишаючи по собі вологі доріжки від лінії росту волосся до шиї, переходячи на відкриті ключиці та зникаючи під одягом.

Кров вже встигла запектися тому всі подряпини взялася коркою бурого кольору, яку з малечку юнак звик здирати нігтями. 

Шум вулиці змінювався механічним гудінням за металічними дверима, яких у приміщенні було досить, а додавало антуражу глухе гупанням купи ніг зверху. 

 — Ну типу вона завжди поводиться, як справжня су…

— Емоційно! — поспіхом додав Ітан, поки його товариш підбирав міцне слово, — Вона завжди була запальною дівчиною.

— Точняк! — Томас бадьоро хлопнув друга по спині, —  Але сьодня, — він піджав губи та помотав головою, –це вже, бляха, за край.

— Короче кажучи, вдома все, як завжди. — посміхнувся Даміано витираючи брудною ганчіркою обличчя, — Хоч десь стабільність.

Кабінет Вікторії розташовувався у кінці самого нижнього поверху, а це означало, що треба було поблукати цим лабіринтом Фавну з купи інших кімнаток та різких поворотів.

Спустившись на два прольоти нижче компанія опинилась у вузькому коридорі, тому довелось йти гуськом один за одним.

Стіни вицвівшого жовтого кольору шалено давили на Ітана, а ще більшої незручності додавали підозрілі, як він думав,  погляди людей за відчиненими дверима. Йому почало здаватися, що вже всі знають про їхню з Даміано невдачу на завданні.

Одна компанія з шести чоловік відклала напружену гру в карти та встромила свої недовірливі погляди. Щоб хоч якось відволіктись хлопець почав рахувати кількість блимаючих лампочок. На четвертій він врізався у Томаса, що різко затормозив.

— Ну чо, Даші мандрівниці, ось ми і на місці, — молодик радісно хлопнув у лодоші, — ваша мапа була рада притягти вас сюди, а тепер давайте якось самі, — різко развернувшись на підборах Раджі вже збирався йти, як його перервав Ітан.

— А ти? — склавши руки на груди він подивився тим самим поглядом, який Томас ненавидів всією душею.

— А що я? — розгублено пролунало кудись у простір, — Це ж не я проїбався на завданні.

— Так не ти часом теревениш про команду? — доєднався до розмови Даміано кидаючи ганчіркою в обличчя друга, — Чи може щось плутаю, Ітане, ти не нагадаєш мені хто у нас постійно патякає про це?

Зрозумівши, що Даміано вже понесло, Ітан вирішив дати йому виплеснути емоції, тому відійшов трішки в сторону.

Втома косила з ніг. Заплющивши очі хлопець приклав чоло до холодних дверей злощасного кабінету. Спроби абстрагуватись від дитячої розбірки на фоні були не дуже вдалими.

— Чуваче, я тобі ще раз повторюю, що до тієї резиденції зла ні ногою ! — во всю волав Томас штовхаючи від себе Даміано.

— Ти, йобане піздло! — проричав Даміано, різко схвативши Томаса за воріт рубашки та прижимаючи того до стінки, — План ми разом робили? Готувались теж разом? — від злості на його обличчі виступили вени,– Чи не ти мав нами керувати, але зїбав нюхати, тому Ітану довелося вигадувати якусь повну лажу на місці, чуваче? — у спробі вирватись від хватки скаженого Даміано Томас різко наступив каблуком йому на ногу.

Даміано лише зашипів від болю, але хватку не послабив. Зібравши останні сили до купи, Томас зі всієї дурі зарядив по коліну приятеля, але промахнувся та потрапив прямо в пах.

Зігнувшись від болю Даміано сперся на стінку , коли в обличчя прилетів кулак Томаса. Пошатнувшись хлопець намагався ухватитись за Ітана, який вже був поряд, але не втримався та потягув його за собою, з шумом влетівши до кабінету Вікторії.

Finita la comedia… 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: