непорозуміння та допомога брата

FavoriteLoadingДодати до улюблених

coffeeshop!ав, в якому дін займається сімейною справою, а кас просто з’являється поряд.

– У тебе якийсь нездоровий фетиш на ковбоїв, знаєш.

– Нічого подібного.

– Ти знаєш чи не всіх ковбоїв, які тільки існували.

– У тебе якісь проблеми з ковбоями?

– У мене ні, але у тебе є.

перша глава: порятунок

друга глава: зарплатня і співи

четверта глава: переддень різдва


Дін не розуміє. Ось серйозно, пройшов вже місяць з їхнього знайомства, Кас щодня заходить у кав’ярню і встиг скуштувати всі можливі тістечка та кави. Він постійно сміється, сміється тільки в бік Діна, і довго дивиться в зелені очі, від чого Вінчестер одного разу перелив напій собі на руку. І він же відчуває, що Кас не тільки за безкоштовною кавою заходить до нього, але кожного разу, коли можна зробити крок вперед, якась безвихідь у синіх очах зупиняє від цього. Можливо, Дін просто вигадав все це собі, і Кас щасливо зустрічається вже з кимось? І не було ніякої іскри між ними?

І як би Дін не намагався, щось всередині казало, що всі почуття були тільки в його голові, а Новак не так і зацікавлений в ньому.

Але зараз, коли він сидить навпроти і дивиться своїми неможливими синіми очима, серце падає в п’яти хлопцю поряд, так що Вінчестер не може зробити абсолютно нічого, щоб не затримувати погляд на вустах при кожному слові. Він дійсно намагається дивитися вбік, але Кас знов нахиляє голову і аж в душу зазирнути хоче. Чарлі лише похлопала б по його бісексуальному плечу і поспівчувала, якби вона знала б про все це. На щастя, далі «він мене врятував» вона не заходила. Можливо.

– Як справи на роботі? — буденно питає Дін, поки готує замовлення. У голові пролітає думка, що він хотів би питати це в їхній кімнаті в їхньому ліжку.

– О, нічого особливого, — чесно ділиться Кас і трохи приспускає краватку; щось важке осідає внизу живота Вінчестера, — Люцифер і Михаїл знов посварилися і намагалися розірвати фірму навпіл. Ще й Бальтазар взяв відпустку і звалив всю роботу на мене. Покидьок.

Вінчестер співчутливо мугикає, наливаючи каву, і думає, як міг би в принципі запропонувати зробити масаж після такої напруженої роботи. Ну це так, персональне доповнення до кави. І тільки для Каса.

– Колектив в тебе веселий, — трохи хмикає.

– Та, не засумуєш, — погоджується Новак і складає руки в кулаки на стойці, — ти як, Діне?

Дін з нерозумінням хмуриться, бо в нього все прекрасно, якщо не брати до уваги його непотрібну закоханість у власного клієнта, який тільки те і робить, що тікає від будь-якого натяку на приватну зустріч. Не те, щоб Дін мріяв про це ночами, але бувало таке нерідко.

– А що зі мною? Зі мною все прекрасно.

Кастіель занадто впевнено схиляє голову.

– Мені здалося, що ти сумний.

І чого б то Діну бути сумним?

– І чого б то мені бути сумним? — трохи ніяково сміється, — цього місяця побалую мою Крихітку.

– Крихітку? — невпевнено починає Кас, і щось незрозуміле розгорається в його синіх очах.

– Та, — все так само продовжує Дін, — поки я млію в кав’ярні, моя Крихітка стоїть у гаражі і чекає на свій зірковий момент з новими дверима. Я ж тобі не показував, як я її відновив після тієї ночі — не впізнаєш.

Вінчестер продовжує розповідати про свою машину, показує кілька світлин, які робив для Сема, і відчуває приплив емоції від того, як уважно Кас слухає кожне слово і деталь про неї, немов йому дійсно важливо це знати. І з кожною хвилиною серце Діна Вінчестера безповоротно падає в руки Кастіеля.

Чоловік хоче запросити його на побачення, справжнє побачення, а не зустрічі за чашечкою кави у власній кав’ярні. Так, щоб вони гуляли вуличками їхнього лайнового міста, трималися за руки, а потім завалилися в кімнату Діна для приємного продовження. Та дідько, Дін навіть без продовження не відмовився б від простого тримання за руки і кривих поцілунків за рогом будинку. Якби ж то з Касом.

Тейлор Свіфт продовжує виспівувати кожну нотку її пісень.

«He’s so tall and handsome as hell
He’s so bad but he does it so well
I can see the end as it begins
My one condition is»

Раптово Вінчестер згадує, як кілька днів назад намагався привчити Каса до справжньої музики і тому все вмикав на телефоні найкраще з Led Zeppelin.

 

Дін хапається за серце в припадку.

– Як так вийшло, що ти не знаєш Led Zeppelin?

– Так, не всі таке слухають.

– Не кажи таке неподобство вголос, тебе можуть почути люди!

– І що? Зрозуміють, що ти просто аматор?

– Як я не розгледів цього в тобі одразу?

– Бо тоді ти був напівживим, мабуть.

– Таке непорозуміння.

– Мені вийти?

– Та сиди вже. Я візьмусь за твоє виховання.

– Така честь.

Кас робить маленький уклін на стільці.

 

Та Дін на всю кав’ярню ввімкнув би їх, якби Чарлі не погрожувала вибити останні можливості перемикати пісні взагалі. Це було жахливим упущенням, що він не чув всі ці шедеври, так що Вінчестер чесно присягнув, що займеться правильним вихованням Кастіеля.

Саме тому зараз він, як шестикласник, ніяково дістає маленьку касету з усіма найкращими піснями Led Zeppelin, які він може співати хоч задом наперед. Дін невпевнений, що Касу є де слухати їх, тому вони, власне, можуть залізти в Крихітку і слухати всю добірку разом.

– Ем, Кас, — крутить річ в руках, — це … тобі.

З тихим видихом брюнет простягає руку до касети, обережно забирає її з рук так, що кінчиком пальця доторкається до чужої руки. Відтепер Дін не буде мити цю руку майже ніколи. Сам же чоловік навпроти трохи посміхається, проводить язиком по губах і дивиться на річ ближче.

– Дякую, Діне, — і кладе її в кишеню, трохи поплескавши по тому місцю.

Вони дивлять в очі один одному, як роблять завжди, але цього разу щось не так, щось у погляді синіх очей змінилося, і Вінчестер не може сказати точно, що це було. Немов якась крига трохи руйнується від кожного погляду.

І вони б так і далі стояли б, якби десь збоку не роздався самовдоволений голос.

 

Сем Вінчестер завжди знав, що його брат не баче далі свого носа. Так було раніше, так є зараз, і так буде далі. Коли справа доходить до людини, якій Дін віддав своє серце, то всі його мізки відходять на другий план, даючи правління ніяковінню та гальмуванню.

І зараз, коли він зайшов в кав’ярню і дивиться на свого брата, у якого ледь щелепа вниз не падає від погляду в очі іншого, Вінчестер молодший всіма силами намагається перебороти порив блювотиння. Ні, його брат потребує допомоги. І мізків нарешті.

– Який ти придурок, — тільки і каже, від чого Дін різко повертає голову.

– Семмі! — він лише опирається спиною на стійку і поправляє фартух на талії, — яким вітром занесло і де ти дів Ейлін?

Сем підкочує очі.

– Я тут також живу, придурок, а Ейлін відпочиває після дороги, — і не встигає старший сказати і слова про таке нахабне покидання батьківського крила, як молодший просто підходить і обіймає його, — я тебе теж давно не бачив.

– Сучка, — проте не відштовхує.

Сем майже одразу повертає голову до відвідувача за стійкою і протягує руку в привітному жесті. Можливо, хоча б цей буде більш кмітливим і емоційно зрілим.

– Привіт, ти маєш бути Кастіель?

Кас навіть не дивується тому, що брат Діна знає його ім’я; останній всі вуха проїв про нього.

– А ти Сем? Дін багато розповідав про тебе.

І поки Вінчестер обслуговує клієнтів, Сем встигає закидати другого цілою горою різних питань про життя і буття. Те, як брюнет зацікавлено слухає всі слова брата, дають зрозуміти, що треба покладатися хіба що на чудо. У той час, як він згадує якусь костюмовану вечірку, Дін різко влізає в розмову, відпускаючи останню жінку.

– Каса можна було б нарядити в ковбоя.

– Я не ходжу на вечірки, — просто відповідає брюнет.

– Але тобі пасувала б шляпа під це пальто.

– Дін, ковбої не так вдягаються.

– Вони вдягаються так, як їм подобається.

– Так мені це не подобається.

– А мені подобається. Тобі пасувало б.

– У тебе якийсь нездоровий фетиш на ковбоїв, знаєш.

– Нічого подібного.

– Ти знаєш чи не всіх ковбоїв, які тільки існували. І не існували також.

– У тебе якісь проблеми з ковбоями?

– У мене ні, але У тебе є.

Дін тільки кривляє останню фразу Каса, але так і не прибирає погляду від синіх очей. Немов забувши про Сема, вони продовжують обговорювати шляпи і ковбоїв, від чого яскраві вогники гуляють в очах обох. Таке, наче вони вже давно одружена пара зі своїми буденними сварками і проблемами; затишком.

Коли Чарлі нагадує про себе і плескає Діна по плечу, щось в синіх очах згасає. Дін відвертається на хвильку, аби обговорити меню на завтра, і Сем бачить, яким щенячим поглядом Кас проводжає спину його брата.

Саме тому він під руку забирає його сісти за найближчий столик, поки біля каси збирається невеличка черга з пізніх клієнтів. Кас дивиться на прилавок, поки Вінчестер відвертається до відвідувачів та сміється кожному з них. Сем тільки хитає головою від того, які вони дурні, та проводить рукою перед обличчям Каса. Тепер Дін кілька разів пробігає поглядом по чорному волоссю.

Через кілька хвилин німих сцен розбитого серця, Вінчестер молодший не витримує. Та до біса все це.

– У вас з Діном все гаразд?

Кас, на хвильку затримавши погляд на Вінчестері, м’яко посміхається та складає руки в замок. Поки Чарлі знов щось шепоче на вухо хлопцю, змушуючи того засміятися, посмішка трохи спадає.

– Так, звичайно.

Сем хоче вдаритися головою. Він бачить їх буквально годину, але вже встиг задихнутися від сексуальної напруги і тупості між цими двома. Ось чого його придуркуватий брат обрав такого самого придуркуватого хлопця, а не когось з очами і мізками.

Але Кас має дійсно засмучений вигляд, тому він трохи нахиляється до столу, привертаючи увагу на себе. Хоч вони майже незнайомі, це не заважає дати одну пораду, яка потім в майбутньому дасть їм змогу познайомитися краще. Якщо вони не настільки тупі.

– Ну гаразд, — прижмурює очі, — але ж ти знаєш, що в Чарлі є дівчина, і Дін абсолютно щасливий за свою майже сестру, правда?

Сем може буквально побачити, як сині очі наповнюються надією, і непомітна посмішка лягає на його губи. Господи, вони ж без нього померли б в очікуванні чуда.

Майже до закриття кав’ярні Кас сидить біля каси, каже абсолютно дурні жарти, від яких Сем і Ейлін з Чарлі лише ніяково припіднімають куточки губ, поки Дін ледь не валяється на підлозі від сміху. Здається, два ідіота знайшли один одного.

 

«This night is sparkling, don’t you let it go
I’m wonderstruck, blushing all the way home
I’ll spend forever wondering if you knew
I was enchanted to meet you
»


швиденько добігаємо до фіналу

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: