Крекерний пил

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ніл бездумно витріщався в стелю вже хвилин двадцять. Цигарка в його долоні спритно маневрувала з пальця на палець і хоч якось відволікала від безперервних думок. Скоро бал, а він так і не підібрав відповідного одягу, та й насправді, не дуже хотілося. Всі ці бали і світські заходи – дивне скупчення пихатих старперів в дивних костюмах і строкатих сукнях, роздягнені в пух і прах молоді аристократи і нудні старі-професори з годинними лекціями про краще приготування протиотрути від звичайних отрут, скільки безоарів покласти в ступку і як правильно їх подрібнити до дрібної крихти. Ніл досі згадує, як одного разу зустрів і пожалкував, що взагалі заговорив із дивним літнім магом, який виділявся своєю довгою, практично до самого долу, сивою борідкою та мантією із зірочками. Старий завів з ним розмову на одному з балів і не відставав ще, щонайменше, півтори години від бідного Джостена.

“А як ви, юначе, відноситеся до зілля для лікування фурункулів? У мене недавно вишмигнув один, а в найближчих аптеках не було такого зілля. Уявляєте, мені довелося самому варити його! І це не все. Я вдосконалив його! А я ж зовсім не зіллявар. Я лише вивчаю стародавні руни. Мабуть, талановита людина – талановита у всьому…”

Або:

“Мій щурчик – Марглз, нещодавно сильно захворів, думав згибне, але я створив ідеальні ліки!  Зараз розповім вам у чому секрет … ” 

” Пару тижнів тому навчив свого Марглза стрибати на скакалці і він тепер цілими днями плигає, уявляєте!” 

 

Вже на п’ятій хвилині Нілу хотілося взяти в когось пляшку і розбити о свою голову. Хоч отрути і є сильним боком Абрама, слухати нудні лекції від дивних старичків йому не хотілося.

Були також чистокровні дамочки-аристократки у химерних сукнях до підлоги та високих підборах.  Великі тіари також були незамінним атрибутом цих створінь. Довгі рукавиці були обов’язковою річчю для всіх чистокровних, така традиція існує вже багато століть.

Дівчата любили заграваюче підморгувати Нілу, спокушати усмішками і легітно торкатися його руки, залучаючи в розмову, просякнуту невимушеним фліртом і дешевими компліментами. Найчастіше Джостен ігнорував це, відповідаючи сухо та однозначно, показуючи повне небажання та незацікавленість.

Зустрічалися і доросліші персони. Жінки після сорока дуже любили пропонувати Нілу дорогу випивку та розмовляти про мистецтво, не соромлячись у відкриту фліртувати. Абрам усіма силами намагався ігнорувати жалюгідні спроби дівчат затягнути його в ліжко, але коли так роблять жінки у віці – це напружує.  Бували, звісно, ​​цікаві співрозмовники.  Таких було мало, але і на цьому дякую.  Не часто Ніл міг спокійно стояти осторонь і невимушено розмовляти з якимось молодим студентом, чіпляючи багато цікавих тем. Наприклад, обговорення кращих хімічних елементів, які б ідеально підійшли, щоб вивести вдосконалену химеру або цитуючи знаменитих і не дуже алхіміків та зілляварів.

Але не лише суспільство виділялося.  Сам бал був воістину чудовий і чарівний: прекрасний просторий зал з кількома балконами на яких відкривався вид на миловидний сад, усипаний червоними та чорними трояндами;  столи, накриті чорними скатертинами з червоними візерунками, повністю набиті закусками та алкоголем; готичні срібні свічники з довгими свічками, що горять у них. Все виглядало фантастично.  Почуття прекрасного було властиво кожній відьмі в ковені.

До балу Сатани залишався тиждень, а Ніл навіть не відпросився у Ваймака, як завжди залишивши все на останній момент. Сьогодні п’ятниця, нещодавно він повернувся з тренування і буквально впав на м’яке ліжко, мріявши скоріше відпочити, але мабуть не судилося. В кімнату влетів Нікі, тримаючи в руці чорний подарунковий пакет.

– Як пройшов твій тиждень, Ніл? Як тобі обвадені тренування Кевіна? – пробуркотів він, плюхаючись на ліжко, де лежав Джостен.

– Чого тобі, Хэммік? — проігнорував питання втомлено вимовив Ніл, переводячи погляд зі стелі на Нікі.

– Ось, візьми, – він сунув Джостену пакет. – Це тобі.

Ніл недовірливо оглянув пакет у руках.

– Що це?

– Ендрю сказав у тебе немає нормальної одежі на сьогодняшній вечір. Він назвав твій рзмір, і я дещо підібрав. Ось побачиш, шмот суперський.

Трясця. Точно, мені ж сьогодні в Колумбію з цими ідіотами. Ех, не бачити мені відпочинку.

– Не баламуться, – розсміявся Нікі, помітив хвилинний ступор Ніла. – Ніяких хитрощів. Пам’ятаю, ти казав, що купляєш нові речі, коли надовго залишаєшся і Ендрю сказав, що ти ще не купив її… Ой! – Нікі прикрив рота рукою. Начебто зрозумів, що видав Ендрю. Ніл посміхнувся. – Слухай…Вибач будь ласка, давай забудемо, що я сказав. Ендрю мене вб’є!

– Та годі, я знаю, що Ендрю копався в моїх речах, – коротко розсміявся Джостен. – А тепер вали. Мені треба перевдягнутися.

Нікі попрямував в сторону виходу, але вже біля дверей різко зупинився і повернув голову на Ніла:

– Згадав! – вигукнув Нікі. – Не надягай сьогодні лінзи.

Ніл напружився. Як він здогадався? Нікі ж не відрізняється великим розумом і уважністю. Тоді як?

– Звідки знаєш? – Ніл доклав чималих зусиль, аби побороти клубок у горлі.

Нікі з обережністю озирнувся на всі боки, немов перевіряв, не підслуховує хто.

– Можна подумати, це великий секрет. Якщо придивитися, одразу видно, що ти носиш лінзи. Я, наприклад, в самий перший день помітив. Ба я не знав, що вони кольорові, поки Ендрю не сказав. Тільки чому коричневі?

У грудях продовжувала кипіти лють. Чортів Міньярд! Вічно від нього проблеми. «А ще й мене проблемним називає. Сам не краще». Ніл глибоко вдихнув і повільно видихнув, намагаючись скоріше заспокоїтися.

– Що не так? Мені подобається, – він відчув, як спокій неквапно розтікається по всьому тілу. Слава Стрибогу* за поміч.

– Це нудно! Та й Ендрю не подобається, тому зніми їх.

– Я подумаю.

Нікі нарешті вийшов і Ніл почав досліджувати вміст пакета. Почнемо з того, що весь прикид виявився чорним від першого до останнього предмета.  Легкі штани-карго та масивні черевики.  Обтягуючий лонгслів, оброблений декоративними дірками.  Переодягнувшись, Ніл заглянув у дзеркало, оцінюючи вбрання. Дуже непогано. Залишилося зняти лінзи і можна прямувати, якраз уже без п’яти хвилин дев’ять. Ніл вийняв їх із очей і змив в унітаз.

Покліпавши очима, почав звикати до відчуттів без лінз. Від хвилювання трохи скрутило живіт, але Ніл намагався заглушити зайві почуття та емоції цього вечора. Абрам давно не бачив свого натурального кольору очей.  Вони були холодного блакитного кольору з чорними вкрапленнями навколо райдужної оболонки. Ознака відьми.

Вважається, що якщо у людини таке виділення на одному оці – значить вона володіє чарами. У Нілу ж окроплення мають обидва ока, що в житті є величезною рідкістю. Такі маги мають більшу силу, ніж ті, у кого одне таке око. Схильність до контролю розуму також переважає.

Чорний одяг робив льодяну блакить ще яскравішою. Ніл не міг довго дивитись у ці очі – очі його батька.

Схопивши одяг, він вийшов з ванної, звернув у спальню і бічним зором помітив кузенів і Кевіна, що розташувалися у вітальні. Мабуть, Ендрю знову відчинив замок дверей. Ніл вкотре мріяв побити цього гаспида так, щоб його гарне личко було не впізнати. Відкинувши ці думки, він знайшов Ендрю в дверях. З першого погляду було зрозуміло, що той не прийняв пігулки. Цікаво. Ніл наблизився до нього впритул, бажаючи пройти.  Ендрю ворухнувся, але не рушив з місця, а лише простягнув до Ніла руку.  Коли долоня Ендрю лягла йому на потилицю, Ніл напружився, але виявилося, що Ендрю просто хотів притягнути його голову. Щоб не окосіти, Ніл зосередив погляд на вилиці Ендрю і дозволив тому вивчити його очі.

– Ще один несподіваний прояв чесності, – прокоментував Міньярд. – З чого це раптом?

– Нікі попросив. Ти теж можеш спробувати, раптом вийде.

– Я нікого ні про що не прошу, – Ендрю все ще дивився йому в вічі. Незграбний момент. Принаймні для Нілу. – Що в сумці?

Ендрю помітив невелику сумку-портмоне.

– Два пакетики трави, сімдесят п’ять ампул мескаліну, 5 пакетиків діетиламіду лізергінової кислоти, пістоль і вібратор, – серйозно промовив Ніл.

– Я двічі не повторюю, – Ендрю зміряв його довгим поглядом.

Був варіант роздратувати блондина, сказавши щось нібито: «Але ж ти щойно запитав вдруге». Або сказати правду.  Вирішивши вибрати менше зі зла, Ніл сказав:

– Ви купили ідіотські штани з дивними кишенями. У них нічого не влазить, довелося взяти сумку. Там телефон, цигарки та гаманець. Ще питання?

Ендрю проігнорував його і нарешті пройшов до вітальні. Нікі нібито пожвавішав, але побачивши Ніла, його радість раптом змінилася подивом.

– Ти ба… Ніле, та ти красень!  Так можна казати чи це проти правил?  Просто… чорт.  Аарон, не дай мені сьогодні надудлитися.

Ендрю зупинився біля Нікі, витяг з кишені пачку цигарок, прикурив – анітрохи не бентежачись, що кімнати в гуртожитках обладнані датчиками диму, – і засунув запальничку йому під ніс.

– Не змушуй мене відривати тобі голову, – попередив він.  Хеммік підняв руки у захисному жесті.

– Все-все, я зрозумів.

– Точно?

– Клянуся, – тихо сказав Нікі.  Ендрю сховав запальничку і пішов разом із братами та Кевіном.

***

Неприємне відчуття тривоги супроводжувало його всю дорогу до ресторану «У красуні».  Усередині все так і волало про небезпеку. Рівень підвищеної інтуїції вже давно перевалив шкалу, зупиняючись десь на двохсот відсотках. Всю поїздку він складав список того, що може статися цього вечора. Поїздка пройшла жахливо, і це ще м’яко кажучи. Мало того, що Ніл виявився затиснутим між близнюками, то ще й отримав під дих ліктем Ендрю.  Одним словом – кайф.

Ресторан «У красуні» виявився звичайною пересічною забігайлівкою з незадоволеними офіціантами.  Зайнявши столик праворуч від дверей і покликавши офіціантку, вони замовили якесь «особливе» морозиво.  Подивившись короткий комедійно-драматичний серіал про те, як Ендрю Міньярд ні в яку не хоче приймати пігулки, Ніл повільно обводив приміщення очима. Старий дешевий інтер’єр. Повний несмак.  Ніл зморщив носа і повернув свій погляд назад до компанії. Офіціантка принесла вази з морозивом і поклала посередині стопку серветок.  Як тільки вона пішла, Ендрю розкидав акуратно складені серветки.  Жовтий порошок одразу впав у вічі.  Він всипав у себе відразу два пакетики.  Нікі штовхнув Ніла ліктем.

– Спробуй морозиво.  Впевнений, тобі сподобається.

– Я не любитель солодкого.

Хеммік знизав плечима і почав доїдати своє морозиво. Ендрю згріб решту пакетиків у кишеню. Тієї ж миті його обличчя раптом позеленіло. Він скривився і затис рота рукою, голосно ковтаючи. Через хвилину його попустило і він також взявся до своєї їжі.

Вони швидко дісталися до «Райських сутінків».  Двоповерховий нічний клуб за кілька кварталів від шосе. Пройшовши повз двох викидайлів (з якими брати встигли привітатись і обмінятися рукостисканнями) і одразу були затягнуті в галасливий натовп дивно одягнених людей. Усі четверо опинилися на піднесенні, що оточував зал, щільно заставлений столиками.  Одна зі сходів вела вниз, на переповнений танцпол;  а інша, розташована трохи віддалік, – на другий поверх, більше схожий на гальорку.  Платформа діджея розташовувалася осторонь танцполу, ніби між поверхами.  Уздовж стін стояли динаміки заввишки більше людського зросту, і гуркіт басів відгукувався в кістках Нілу вібрацією.  Щоб не відстати, він припинив озиратися на всі боки і поспішив за Кевіном. Вільний столик не одразу, але знайшовся. Брудні келихи з нього ще не прибрали, проте стільці вже порожні, тому Лиси вирішили залишитися.  Ендрю позбувся посуду, Аарон притяг ще два стільці. Як тільки вони розташувалися, Ендрю схопив Ніла за комір і потяг за собою до барної стійки.

– Гей, легше, – Ніл вивернувся з хватки.  – Поводься адекватно.

– Не вказуй мені, – Міньярд зупинився біля барної стійки. Ніл здивувався, як Ендрю жодного разу ніхто не зачепив, адже його самого п’ять разів мало не затоптали три п’яні мужики і дві молоденькі дівчини.

– Не вказуй мені, – пробуркотів Ніл, пародіюючи Міньярда.

– О, Ендрю, здоровенькі були! Нова жертва?  – бармен на ім’я Роланд, як помітив Ніл у нього на бейджику, звернувся до блондина.

– Ні, – відповів Ендрю. – Нам як завжди.

Бармен кивнув головою і подивився на Ніла.

– А тобі?

– Хм, – Ніл зробив вигляд ніби про щось задумався і повернувся до Ендрю.  – Слухай, ми ж п’ємо за твій рахунок?  – Блондин пересмикнув плечима, як би кажучи, так. Ніл повернувся назад до Роланда і посміхнувся однією зі своїх наймиліших усмішок.  – Тоді мені стаканчик Macallan 1939.

І бармен, і Ендрю здивовано дивилися на Ніла. Ніл повернувся до враженого Міньярду і безвинно знизав плечима, говорячи «а що я, я нічого». Роланд схвально хмикнув і пішов робити замовлення. Ніл не бачив сенсу ні в алкоголі, ні в наркотиках. За рахунок регенерації, його організм швидко виводив все зайве, тому не дає Нілу сп’яніти. Пив Джостен виключно заради смаку та естетичного задоволення, хоча робив це рідко.

Нарешті, забравши замовлення, хлопці рушили назад до столу, попутно розштовхуючи натовп. Нікі, що чекав їх, радісно підстрибнув, скоріше налітаючи на випивку. Дружно цокнувшись, компанія почала пити. Усі досить швидко позбулися напоїв. Ніл та Ендрю знову пройшли до барної стійки.

– Що цього разу?  – сердито посміхаючись прошипів Міньярд.  – Може пляшечку Dalmore 64 Trinitas?  Чи ви віддаєте перевагу Isabellsa’s Isla?

– О, ну це ти вже загнув, –  Ніл позіхнув і квапливо додав.  – Мені Тенессі.

– Кролик понизив планку?

– Ну треба ж було з тебе познущатися.  Ніл рушив назад до столика. На цей раз їх не було досить довго.

– Ну нарешті!  – невдоволено вигукнув Аарон.  – Чому так довго.

– Ти бачиш цей натовп?  – спитав Ніл.  Аарон обвів очима величезну кількість людей.  – От і понти не бий.

Разом з новою порцією спиртного на столі з’явилися пакетики з жовтуватим порошком. Ендрю дражливо помахав одним перед Нілом, а коли той відповів незацікавленим поглядом, посміхнувся і роздав пакетики іншим.

– Наркотою балуєтеся?  – Джостен насмішкувато підняв брову.

– “Крекерний пил”, – пояснив Нікі. – Легкий наркотик. На сма…

– Я знаю, що це, Нікі, — перебив його Ніл.  – Дешеве гівно, що вбиває печінку в один рахунок. Ніколи не замислювалися чому від неї не така залежність, як від звичайної, якісної наркоти? А тепер уявіть, що там утримується.

– Кипиш праведною злобою?  – пирхнув Ендрю.  – Такий весь правильний.  Намагаєшся зачепити мене, бо на тебе тисне тяжкий тягар твоєї святості?

– Серйозно, блонді? – розсміявся Ніл. – Я схожий на праведника?  Я лише сказав, що нізащо не вживатиму дешеву та неякісну наркоту.

– Ах, значить, якісну вжити ти не проти?

– Не чіпляйся до моїх слів, Міньярде, – схоже пахло серйозним конфліктом.

– Легше, хлопці, – втрутився Нікі.  – Давайте забудемо та вип’ємо.

Взявши до рук склянку, Ніл відчув щось недобре. Принюхався і вловив солодкий, навіть надто, запах. Невже… Треба було переконатись. Ніл заплющив очі і абстрагувався від шуму. Різка тиша змусила трохи здригнутися. Головне вловити потрібний напрямок вітру.  Легкий свист промайнув повз вуха Нілу.  Є, вийшло.

Не пий. Брудно. Небезпека.

Ніл різко розплющив очі й одразу врізався у погляди компанії.

– Е, Ніле, ти в нормі?  – Запитав Нікі.  – Ти просто завис на кілька секунд.

– Так-так, все в нормі, – відмахнувся Джостен.

– Ну тоді, будьмо!  – голосно промовив Хеммік.  Ніл посміхаючись підніс віскі до рота і одним ковтком спустошив склянку, невідривно дивлячись у вічі Міньярда.  Ніякої реакції не було і компанія здивовано переглянулася.

– Змішати віскі та наркотики, – хмикнув Ніл.  – Як примітивно. Я чекав більшого. Як ефект? Справив враження?

– Що … але як?!  – вигукнув Нікі, повертаючись то до Ендрю, то до Ніла.

– На мене не діє ця дурниця, придурки, – Ніл підвівся з-за столу.  – Одним словом, я не п’янію. І не думайте, що я просто забуду про цю ситуацію.

– Стояти!  – крикнув Ендрю.  – Ми не догворили.

– Захочеш побалакати – знайдеш.

Ніл пішов у туалет для того, щоб вмитися.  Дійшовши до раковини і бризнувши в обличчя холодною водою, він сів на підвіконня і закурив цигарку. Начхати, що курити тут не можна.

Виродки.  Думали накачати мене наркотою?  Але з якою метою?  Вивідати хто я такий та мої секрети?  Так, це в стилі Ендрю.  Хер вам нічого не вийде.  Ви навіть не уявляєте, з ким зв’язуєтесь.  

Погасивши цигарку, Ніл виповз із туалету і вже збирався йти до виходу, як хтось різко смикнув його за руку, ведучи прямо в середину танцполу.  Опинившись там, Джостен побачив свого викрадача. Хеммік.

Що йому треба?  – промайнуло в голові Ніла.

Його думки перервала міцна хватка за підборіддя, що змусила його подивитися на Нікі. Хеммік вп’явся в нього губами, палко цілуючи. Поцілунок Нікі виявився настільки несподіваним, що Джостен завмер від шоку на кілька секунд. У рот Ніла увірвалися його язик, обпалюючи смаком горілки і нудотну насолоду крекерного пилу.  Вона обпекла йому рота, і він неохоче проковтнув.  Нарешті, Джостен схаменувся і різко вдарив Нікі ногою в живіт.

– Ще раз так зробиш – зламаю ноги вщент, – прошипів Ніл, нахиляючись до хлопця, що задихався.

Кинувши наостанок зневажливий погляд, Ніл рушив до столу. Що це було?  Невже не повірили та вирішили перевірити?  Мабуть, так і є.  За столом опинився лише Ендрю. Ніл плюхнувся на стілець і дивився на нього.  Незабаром Міньярду набрид дратівливий погляд.

– Витріщяєшся, – кинув він.

– Уявляю, як ідеально підходять ці масивні черевики, щоб побити тебе по твоєму гарному рилу, – мрійливо пробурмотів Ніл. Ендрю задоволено хмикнув, переводячи погляд на натовп і шукаючи своїх братів та Кевіна.

– Спробуй. Подивимося, хто переможе.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.