– Оппа, ти теж фанат? – видав трохи пискливим голоском Гюн, з дурною посмішкою на обличчі і очима, повними обожнювання. Йому було страшно до всирачки, але відступати було ще страшніше, тому школяр намагався посміхатися і зобразити захоплення та інтерес.
– Оппа? Серйозно? – усміхнувся чоловік.
Відверто кажучи, цей хлопець зацікавив його. Не те, щоб Чжухон цікавився хлопцями, однак це вбрання, цей вираз обличчя, ці злякані очі. Хотілося зробити з цим хлопчиком дуже непристойні речі. Адже він пішов в менеджери до чоловічої групи тільки тому, що хлопці його ніяк не приваблювали… до цього часу вже точно. Взагалі, як цей дурник додумався таке натягнути на себе?
– Аджоссі, це вже не смішно. Я прийшла на фансайн до улюбленої групи, а ви заважаєте мені нарешті зустрітися з моїми оппами, – надув вуста, продовжував грати Ім. Коли він помітив, що минулий трюк не спрацював, різко перейшов на інший.
– Аджоссі? Ти серйозно? Я одного віку з твоїми “оппами”, маленька, – усміхнувся Лі, підходячи ближче до своєї нової іграшки.
– Тоді Ви мені теж “оппа”? – Чангюн відчував, як піт стікав до вісків, а голова починала чесатись під перукою.
– Можеш стогнати це слово, коли я буду приносити тобі задоволення, дівчинко, – Лі знову акцентував увагу на гендері співрозмовника.
– Якщо ви не перестанете говорити такі речі, я подам на вас в суд за домагання, – Чангюн хотів обійти чоловіка, але той схватив його за передпліччя і притулив до себе.
– А якщо я виведу тебе в зал і всім покажу твою справжню красу , крихітко? – (прошепотів у самісінькі вуста Іму старший, мріючи відчути їх на своїх, зім ‘яти в пристрасному поцілунку.
– Що тобі потрібно від мене? – тремтячим від страху голосом, запитав Гюн.
– Якщо ти будеш слухняною дівчинкою, тоді я відпущу тебе, – недобро заусміхався Лі.
– І? – тепер парубок починав злитися.
– Я відпускаю тебе зараз, але після фансайну ти САМ повертаєшся сюди, інакше дуже сильно пошкодуєш, – пригрозив Чжухон.
– Так, Ваше Величносте, – зітхнув з полегшенням Гюн, адже його відпустять!
– Ти все запам’ятав?
– Так, після фансайну повернутися сюди. Я вже можу йти? – відчуваючи близьку свободу, Чангюн навіть не помітив, коли почав так зухвало відповідати.
– Крихітко, не забувайся. Твоє життя, в буквальному сенсі, в моїх руках, – Лі притиснув до себе хлопця, обіймаючи за талію обома руками, а потім спускаючись ними до попи парубка.
– Досить мене лапати, – ледве не пропищав Гюн, коли менеджер сжав його сідниці своїми сильними руками.
– Все ще хочеш побачити своїх “опп”? – нахиляючись до лиця парубка, спросив Лі, отримуючи у відповідь несміливий кивок. – Поцілуєш, відпущу.
Від шоку Чангюн не міг поворухнитися декілька секунд. Це що ж таке? Якийсь мудак-менеджер просто так лапає та домагається його, а сам хлопець нічого з цим зробити не може. Та коли з коридору пролунав шум, хлопець прийшов до себе і з усієї сили заїхав своєму мучителю по дзвониках.
– Ах ти ж…тваріна…, – застогнав Лі, відпускаючи жертву та хватаючись за те саме місце.
Поки чоловік не прийшов в себе, хлопець вилетів з кімнати, гучно гримаючи дверима. Коли він повернувся до зали, Monsta X уже вийшли до фанатів. Не бажаючи привертати уваги, Гюн, прихилився, пробирався до свого місця і спокійненько його зайняв. Деякі його сусіди все ж таки невдоволено бурчали, що він завадив їм насолоджуватись улюбленцями та зруйнував їхні розпутні мрії з їх біасами.
Проігнорувавши всіх, Ім переключив всю увагу на улюблену групу. Він дістав із рюкзака свій фотоапарат і почав фотографувати все, що відбувалося на сцені. Хлопець зміг би повністю насолоджуватися шоу, якби не пропалюючий погляд із-за лаштунків.
Коли хлопець утік, Чжухон навіть розсміявся з усієї комічності ситуації. Він – альфа-самець, люблячий всі жіночі принади, повівся на хлопчака. Він ніколи в житті нікого так не хотів. Тут таке тендітне м’яке юне тіло, одягнене у відверте вбрання, безсовісно спокушає, практично благаючи до себе торкнутися. Лі не розумів, як таке могло з ними статися. Він навіть пасивним Бі себе ніколи не вважав.
«Це все через одяг», – заспокоював себе менеджер.
«Як тільки хлопчик залишиться без нього, все бажання і збудження зникне», – думав Чжухон, роздивляючись хлопчину через лаштунки.
Щоб провірити свою теорію і не дати чкурнути хлопцеві, Лі наказав охороні слідкувати за ним, і не випускати із зали, поки сам Лі не дозволить. Так йому було спокійніше. Так він точно знав, що хлопець не втече.
Доки менеджер поїдав очима свою жертву, наблизився час для близького спілкування із фанатами. Перші двадцять чоловік вже стояли в черзі, бажаючи якнайшвидше отримати увагу своїх кумирів. Парубок не зрушив з місця, отже, його номер ще далеко. Так краще, тому, що так буде складніше йому втікти звідси.
Фанати почали дарувати подарунки співакам, лапати за руки, усипати щирими компліментами. Зазвичай Чжухон при всьому цьому неподобстві був поруч з підопічними, вчасно припиняючи це звірство(не зря він мужік), але зараз йому зовсім не хотілося виходити раніше. Він чекав свою “школярку”.
Ім в цей час вирішував, як йому правильно зробити: втікти зараз, коли почалася загальна метушня, або все ж здійснити мрію усього свого життя і підійти до айдолів. З однієї сторони – це було шикарний шанс зникнути із цього натовпу та більше ніколи не зустрічатися з цим збоченцем. А з другої… Божечки, він довгих п’ять років мріяв побачити їх так близько, доторкнутися до них, заговорити з ними. А тепер він повинен вибирати між мрією та втечею. Чому доля така жорстока до нього?
Плюнувши на все, Гюн все ж таки встав до черги.
«І що він мені зробить? Ну, облапає. Максимум, що він зможе зробити, змусити зайнятися сексом. Не уб’є ж він мене за те, що прийшов на фансайн в такому вбрані», – подумав про себе Ім, просуваючись ближче до сцени.
Коли Чангюн зупинився перед першим учасником, посміхнувся, відкидаючи всі свої страхи. ВІН ТУТ. Він бачить їх так близько. Саме йому зараз так привітно усміхається Кіхьон. Що може бути краще?
Однак, коли Ім підняв очі до гори, то побачив задоволену усмішку того чоловіка з кімнати. Хоч там і було не дуже яскраве світло, але вони стояли так близько, що навіть не роздивитися його лице було неможливо.
«Ух, цей покидьок так єхидно усміхається, з таким бажанням та мабуть збоченням у погляді, розглядаючи мене. Нічого. Почекай, поки я тобі помщуся», – подумав Ім, кидаючи погляд «виклик» на чоловіка.
– Привіт, гарнюня, – привітався Кіхьон, простягаючи руку до альбому хлопця.
– Ти такий красень, оппа, – ” зніяковіло ” посміхнувся Ім.
– Ти набагато гарніша за мене, Крихітко, – ввічливо відповів кумир, відкриваючи альбом.
– Як тебе звати? – Чанг…Мі, – розуміючи, що щойно не спалився, Ім поспішив виправитися. – Чанмі.
– Чанмі – дуже гарне им’я, – посміхнувся Ю і почав підписувати альбом фаната.
Після Ю простягнув руку для потиску і попрощався.
За таким самим сценарієм пройшли зустрічі і з іншими кумирами. З однієї сторони Ім ледь не верещав, як дівчисько, від щастя зустрічі… а з іншого, все було якось награно чи що? Або це тому, що, як виявилося, менеджер групи пильно стежив за кожним його рухом. Про те, що той чоловік – менеджер групи та звуть його Лі Чжухон, Іму розповів Шону. Гюн би й не питав, але цей придурок сам вклинився в розмову, тоді хлопець і запитав, чому він влазить.
Ім тільки почав насолоджуватись моментом, коли все закінчилося. Він просто підвівся з-за столу і повернувся на своє місце в залі. Це була найочікуваніша зустріч у його житті! Це мав бути найщасливіший момент у його житті! Але він не відчув і частки того щастя, яке мав би. Було лише відчуття якогось спустошення та розчарування. Ніби ти чекаєш подарунок від найдорожчої людини, намагаєшся передбачити, що ж тобі подарують, малюєш у голові той момент, коли відкриваєш коробку, приємне хвилювання накриває з головою… але отримуєш ти якусь діряву шкарпетку, грубо кажучи. І залишається тільки спустошення та розчарування. Ось таке зараз було самопочуття у хлопця.
Засмутившись, Ім сидів на своєму місці, чекаючи кінця фансайну, навіть, вирішивши більше не фотографувати кумирів, він так і не дістав камери з рюкзака після підпису альбому. Як він взагалі альбом не забув на сцені, відчувши таке розчарування, не зрозуміло.
Якщо взагалі чесно, він навіть хотів піти відразу ж, але передумав, бо тоді хлопці засмутяться. Він не хоче засмучувати своїх кумирів. Скоріше всього, він не зміг відчути цей момент через сестру та її прикол, через цього Лі Чжухона – паразита, лише й пожирає його поглядом. У голові Іма взагалі виникало питання, як у компанію найняли такого збоченця? Він же й з хлопцями може зробити що завгодно. Він автоматично ставав загрозою номер один здоров’ю та благополуччю Monsta X.
Занурившись у свої думки, Гюн ледь не проспав прощання хлопців. Це єдина річ, яка викликала в ньому правильні емоції – а саме трепетне почуття прощання з коханими та надія на швидку зустріч.
Коли фанати почали покидати приміщення, він так невчасно кинув погляд на Лі, котрий перемовляється з охоронцем. Той же, помітивши його погляд, підморгнув і кивнув у бік кімнати, в якій вони вперше зустрілись. Тяжко зітхнувши, Ім вдав, що щось шукає в рюкзаку, поки інші фанати виходили. Щоб не викликати більше підозр, він навіть підвівся зі свого місця і повільно, пропускаючи всіх, рушив на вихід.
Коли остання дівчина вийшла із приміщення, Ім розвернувся і попрямував у потрібний бік. Він і так бачив, що охоронець біля дверей його не випустить, тому краще вже з власної волі прийти до змія-спокусника, ніж бути притягнутим силою.
– Я вже подумав, ти не прийдеш, красуне, – Лі сидів на дивані, зручно відкинувшись на спинку.
– В мене, що була свобода вибору? – хмикнув Ім, потягнувшись рукою до перуки, щоб зняти її.
– Стій! – відразу наказав менеджер. – Не смій.
– Ти збоченець? У мене голова свербить.
– Я сам з тебе її зніму, – посміхнувся Лі. – А тепер, йди до татуся, крихітко.