Глава 7

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Напередодні:

Цунаде, за допомогою Шизуне та Сакури, нарешті змінила чакру характерниці, паралельно розказавши про особливості ніндзя-медиків та специфіку служби куноїчі, пов’язаною із прониканням у ліжка високопосадовців й феодалів. Крім того, розповіла про спеціальну контрацепцію жінок-шинобі для їхнього захисту на подібних місіях. Тепер на Тейваз чекають лише важкі місяці тренувань.     

P.S. Не чекайте серйозної сюжетки чи великої драми (ну, можливо трішечки), автор тут просто відпочиває мізками, що навіть вперше прописала комфортні, теплі стосунки. Бо був приснився сон і я вирішила подумати, а що могло б бути до та після нього? Але, неочікувано для себе ж, я вирішила вписати в історію свій сумний хедканон щодо пейрінгів Хіната/Неджі/Кіба.

 

Глава сьома

 

Тейваз різко зупинилася посеред порожнього провулку, тупнувши ногою та практично заричавши.

  • А, Господи!!!
  • Який саме?
  • Замовкни, Самуїакі. – дівчина закрутила волосся на потилиці, просунувши кінці в середину, щоб трималося купи саме по собі, видихнула та почала заново складати печатки, повільно крокуючи. – Тигр, зміям, кінь, мавпа, вівця. Вівця, я сказала!

Тейваз знову перейшла на крик та зупинилася.

  • Те, що ти проговорюєш в слух, не допоможе тобі їх нормально скласти.

Дівчина спопелила його поглядом і вовк вирішив таки більше не чіпати подругу.

  • Тигр, змія, кінь, мавпа, вів… вів… вівця! Та, хай йому грець! – Тейваз з усієї сили вдарила ногою по стовпу, що аж волосся розпустилося і заніміла нога.
  • А комунальна власність чим це заслужила?

Шинобі в масці зістрибнув з даху та, мов нізвідки, виник перед обличчям дівчини.

«Какаші… Ми не бачилися місяця два, точно не менше.»

  • Не думаю, що стовп довго триматиме на мене образу. – Тейваз поклала руку на плече Какаші та змусила його відступити в бік. – Вибач, я поспішаю.

Дівчина пішла собі далі, складаючи печатки, в бік повороту.

  • І як ви, – запитав шинобі вовка, – призвичаїлися вже?
  • Тааак, – протягнув слова Самуїакі, – Тейваз, на диво, швидко влилася в компанію
  • Чому на диво?
  • Взагалі, вона не дуже товариська та відкрита до людей, особливо до нових, а тут немов все життя прожила в Листі.
  • А по вашим розмовам і не скажеш.
  • Як я люблю їй повторювати: ти геть не любиш людей, то добре, що я ще та тварина.

Вони засміялися, але різко замовкли, відчувши, а потім і побачивши, як на них дивиться Тейваз, стоючи біля виходу із провулка.

  • Думаю, мені вже час, та і Хана з Шикамару вже певно чекають на нас на шостому тренувальному майданчику.
  • Ага… Тоді, не затримуватиму тебе. І в мене, здається, вже дірка на спині.
  • Ну, нічого, в тебе там якраз щось схоже на мішень.
  • То герб кл… – Какаші задумався, – ну, в принципі, так, доволі схоже.

Шинобі всміхнувся, а потім розвернувся та провів вовка до подруги.

  • Бачу, – Какаші помахав долонею перед своїм обличчям, – тобі сподобався лікарняний образ і ти вирішила й надалі не лякати людей своїм грізним гримом та складною зачіскою.
  • А я тут не на місії, і почуваюся як вдома, то нащо мені відлякувати своїх же людей, – Тейваз явно не привітно на нього поглянула, – чи приховувати себе ж від них, не довіряючи?

Тепер вже дівчина помахала долонею перед своїм обличчям, Какаші змовчав.

  • Тааак, ми мабуть точно вже підемо

На цих словах Самуїакі схопив дівчину за плахту і поволік в бік тренувального майданчика, але вона доволі не одразу перестала крижаним поглядом дивитися на Какаші.

  • Чому ти на нього зуба точиш? – спитав вовк, коли вони вже майже прийшли.
  • Ні на кого я зуб не точу.
  • Воно і видно. Через те, що відмовився тебе тренувати чи назвав слабачок?
  • Він не називав мене слабачком – грубо відповіла Тейваз. – І ні, не через це.
  • А що ж тоді?
  • Нічого. – крізь зуби процідила дівчина, відвернувшись від вовка.
  • Ааааа, – Самуїакі тихенько засміявся, – он воно що!
  • Щоб ти собі не надумав, це не правда.
  • Як скажеш, жінко, як скажеш.

Вони вже бачили, як на шостому майданчику сидять Хана з Шикамару, а ще, що до них вирішили приєднатися Кіба та Акамару.

  • Оооо, – задоволено простогнав Самуїакі, – це просто чудова.
  • Щоб ти знав, я вже ревную.
  • Та заспокойся, мені Кіба, тобі Хана, все почесному.
  • А тобі не здається, що ти мав би обрати Акамару в цьому рівнянні?
  • А то приємний бонус, хоч його морда, інколи, мене підбішує. Завжди такий задоволений.
  • Ну, з моєю любов’ю до того, щоб всміхатися, ясно, чому саме ти обрав мене. – Тейваз награно посміхнулася до вовка, а тоді впізнала тих, хто був на п’ятому майданчику. – О, Хінато!

Дівчинка саме в цей момент пила воду, тому одразу помітила дівчину, яка махала рукою та наближалася до них з Неджі.

  • І відколи ти така привітна. – пробурмотів собі під носа вовк, не звертаючи з курсу.
  • Доброго дня, пані Тейваз.
  • Вітаю Вас. – абсолютно нейтрально проказав хлопець.
  • Ой, а це мій брат Неджі. Він мені допомагає з тренуваннями.
  • Тоді не заважатиму вам. Приємно було побачитися. І до речі, дякую тобі за ту твою допомогу, – Неджі поглянув на сестру, – бо тепер все добре.
  • Оу, я дуже рада це чути.
  • Чесно кажучи, – додала Тейваз на прощання, – в мене прямо виникло бажання тебе обійняти, але я не дуже вправна в цих ваших соціальних контактах, тому ще раз дякую та щасти в тренування.

Хіната почервоніла та всміхнулася, а Неджі як стояв беземоційно, так і продовжував це робити.

  • О, боги, які ж ви тільки гарні.

Вже розвернувшись, прошепотіла Тейваз, тому і не побачила, як зашарілися тепер обидва Х’юґо.

  • Ну, що, – провокативно всміхаючись, почала Хана, коли Тейваз вже привіталася з усіма, – спробуєш відігратися?

Кузина встала та кинула зв’язку кунаїв.

  • Я вже звикла до вашої зброї, тому тепер рахунок за мною. Кіба, Шикамару, ви з нами?
  • Патороч якась. Мені і тут добре.
  • Ти, як завжди. Лише на партію в сьоґі тебе і можна розвести.
  • Але сенс? Ти завжди продуваєш.
  • Ти! – губи дівчини, аж посиніли, настільки вона їх стисла. – Не треба тут, в Асуми я декілька разів вигравала! Зате тебе я обіграла в бридж!
  • Тому що, то чисто фартова гра, та і в сьоґі ти вигравала лише по причині того, що граєш навмання, а як можна прорахувати ходи суперника, якщо він сам їх не знає? От, ми з батьком і не намагалися, а Асума досі вірить, що ти таки вивчила правила нормально, вовк і той зміг.
  • Ну, і сиди собі. Кіба, ти що?

Але молодший Інузука навіть не поглянув на кузину.

  • КІБО, ПРИЙОМ!!!! – нуль реакції, навіть Акамару вже загавкав. – Та на кого ти дивишся?

Всі в одну мить повернули голови по курсу зору Кіби і перед їхніми очима постав п’ятий тренувальний майданчик, де Хіната з останніх сил протистояла Неджі.

  • Аааааааа. – в унісон видихнули Тейваз, Хана, Самуїакі та Шикамару.

Хана взяла та кинула один кунай між ніг братові.

  • Хей, Ромео, ввечері помрієш, пішли тренуватися.
  • Що?! – нарешті озвався Кіба, абсолютно зелений від злості. – Що ти таке верзеш?! Я просто задумався про завтрашню місію. – огризнувся хлопець, поки діставав кунай та підходив до сестер.
  • Ми так і зрозуміли.

Навіть з великою кількістю підходів, це змагання закінчилося в рази швидше за всі попередні і дівчата, підколюючи Кібу, повернулися на лавки до Шикамару.

  • Я ж казала, що вже звикла до вашої зброї.
  • Так, але мене перемогти не змогла.
  • Зате вийшла в нічию.
  • Бебебебе. – перекрив дівчат Кіба, що вперше, ще і з великим відривом, продув Тейваз.
  • А я думала, ти порадієш моїм результатам. Хей, – Тейваз сіла поруч, та спробувала обійняти кузена за плечі, але той викрутився і втупився в землю, – як не крути, саме ти ж найчастіше тренував мене кидати кунаї та сюрікени, ніж ті самі Хана та Асума. По-факту, в цьому ти мій вчитель і заслуга виключно твоя.

Дівчина всміхнулася та спробувала ще раз обійняти хлопця, але знову безрезультатно, та цього разу Кіба не так агресивно виривався і Тейваз помітила рум’янець на його щоках.

  • Перестань. – вже спокійним тоном пробурмотів хлопець. – Який з мене вчитель…
  • Як бачиш, класний.

Кіба не піднімав очей, але Тейваз побачила, що він посміхається.

  • Ні, – озвався Самуїакі, – я вже серйозно питаю, ЩО ви з нею зробили?

Всі гуртом поглянули на вовка із мовчазним запитанням в очах.

  • Та вона навіть котів обіймає лише тоді, коли ніхто не бачить, а людей взагалі до себе ближче, ніж на метр не підпускала. Ходила постійно з мордою злісної суки і регулярно жартувала про смерть, а тут почала до людей лізти, вся така мила, корчить ото з себе доброго пухнастика. Ви зламали мені людину.

Насправді, за обурливим тоном, Самуїакі хотів приховати свою радість та вдячність новим друзям за зміни в характері його старої компаньйонки.

  • Ну, – позіхаючи сказав Шикамару, – своїми жартами про смерть вона вже спромоглася вибісити Куренай.
  • Що ж, якщо чесно, якби вона і це перестала робити, то я б вже дійсно занепокоївся або серйозно вирішив, що ви її підмінили на якогось неякісного клона.

Тейваз встала та відійшла трішки вперед, споглядаючи сонце, яке поступово готувалося до сну.

  • Бо жарти були завжди, – з невеликим сумом проказала дівчина, – а величезний мур від навколишнього світу – ні. Ми просто запізно з тобою, Самуїакі, познайомилися.

На останніх словах дівчина розвернулася та всміхнулася до вовка із закритими очима, бо намагалася приховати сльози. Запала тиша, яку вирішила пошвидше порушити Хана.

  • Так, давай тепер пройдемося по нінджутсу. Що там в тебе вже з печатками?

Тейваз проричала щось незрозуміле.

  • Ох, Шиво, Шиво! Все без змін, більшість печаток нормально, але деякі абсолютно НІЯК не складаються правильно, а проблема в тому, що якась із тих то обов’язково потрібна для застосування техніки.

Дівчина злісно склала руки на грудях та відвернулася обличчям вбік від друзів.

  • Показуй. – з відчаєм попросив Шикамару і дівчина повторила абсолютно все, що і дорогою сюди.
  • А тобі вже і місію назначили… – розгублено прокоментувала Хана. – Не розумію я все ж логіки керівництва. Так, твоє тіло стало витривалішим, так, ти добре справляєшся із зброєю, так, ти здатна контролювати сили природи, але одна справа викликати вітер і здувати ним всіх поперед себе, а інша, утворювати із стихії повітря ті ж сюрікени та направляти їх конкретно в ціль.
  • Ну, такі проблеми лише із повітрям та водою, все ж таки, я можу влучно керувати полум’ям та точно в ціль жбурляти теж каміння.
  • Але ти не здатна зробити із полум’я більше, ніж воно є від початку, точніше, більше ніж запасів джерела вогню під рукою, а виростити просто так перед собою захисну стіну із землі, теж не можеш, лише зробити розлом. Та і той з недостатньою швидкістю, щоб більшість не встигли відскочити. Добре, що хоч місія не найвищого рангу. Але що за логіка?
  • Все буде добре, Хано. – Тейваз сіла на коліно перед кузиною, взяла її за підборіддя, щоб підняти та подивитися в очі, всміхнулася, а Хана почервоніла. – Я ледь не вперше впевнена в собі та своїх силах.
  • До речі, – Шикамару кинув в дівчину запальничкою і продовжив, коли Тейваз її зловила, – це тобі Асума передав. Тільки не забувай заправляти перед місіями. А то носишся зі своїми сірниками, то скоро весь ліс через тебе повирубують.
  • Ну, з того, що я чула і бачила, дерева у вас тут і так найбільші жертви світу шинобі. Бідолашні садівники, певно ні дня для відпочинку.

Шикамару спершу хотів було щось заперечити, але задумався та зрозумів, що якби дерева вміли говорити, вони б постійно повторювали: «Та за шо?», – після кожної зустрічі із шинобі.

  • Так, а що за місія? Тсуме мене попереджала, але ми не встигли все детально обговорити, а П’ята поки не викликала.
  • За три дні мала я, Анко та Енсуї супроводжувати одну дівчину з країни Вогню до країни Гарячих Джерел, але Анко повернулася з останньої місії з великими ушкодженнями, Енсуї доправив листа, що затримається на більший термін, тому команда була переформована, а я маю вже післязавтра теж вирушати на завдання.
  • Стоп, – здивувався Шикамару, – ти кажеш про вагітну наложницю колишнього правителя країни Рік?
  • Так.
  • Патороч якась. Тейваз, в тебе дві доби на освоєння печаток.
  • Поясни. – в унісон наказали дівчата.
  • Це моя наступна місія. Я знав її нюанси, що командиром буде Какаші, але ще мали знайти одного ніндзя, але я і не думав, що це будеш ти.
  • Твій тон мені не подобається, Нару.
  • Ще ображся, що я не хочу мати клопоту із людиною в команді, яка не здатна навіть вівцю скласти. – Шикамару вчасно перехопив її погляд – Навіть не думай цього робити.

Тейваз, не відводячи від малого очей, поклала запальничку назад до кишені.

  • Ти впевнений? – Какаші зістрибнув з дерева, ховаючи книжку до сумки, та сів між Шикамару та Ханою. – Я думаю, мені варто поговорити з П’ятою, бо це абсолютне безглуздя.
  • Вчителю Какаші?
  • Какаші?
  • Тут неподалік одне з моїх улюблених місць для читання, а ви так галасували, що довелося відволіктися.
  • Дійсно, – проказав, лежачи, вовк, – чому це на майданчиках для тренувань не зберігають тишу?
  • Про що ти збираєшся говорити з Гокаґе?! – в очах Тейваз палав вогонь.
  • Що в моїй команді не буде зайвих тягарів. Нам треба захистити матір єдиного спадкоємця від вбивць, яких найняв брат померлого правителя, а доведеться ще і тебе.
  • Та пішов ти зі своєю паршивою оцінкою.
  • Ти навіть печатки не здатна скласти нормально, чим же ця оцінка помилкова?
  • Ну, те що в тутешніх чоловіків пальці явно вправніші, вже зрозуміла, та і я живий тому доказ, але не поспішай з висновками.

Какаші спочатку не зрозумів почутого, але коли дійшло, точніше він не був впевнений чи дійсно до нього все так дійшло, як треба, то трішки втратив дар мовлення і не зміг приховати того, наскільки зараз ніяково себе відчув. Шикамару з Кібою одразу вловили суть, переглянулися та залилися фарбою.

  • Краще я б так математику розумів, як це…

Акамару гавкнув, підтримуючи друга, а от Хана лише голосно засміялася, зауваживши:

  • Я попрошу, не лише в чоловіків.

Тейваз намагалася відігнати від себе невчасні думки та повернутися у русло розмови, але усмішка та погляд Хани не хотіли так просто йти з її голови. Какаші подивився на дівчат по черзі та знову не був певний у своїх висновках.

  • Спробуй… – шинобі в масці задумався. – Стоп, а що спробуй? Ви повторно проводили тест на визначення стихії?
  • Аааа, точно, батько просив мене сходити по них до Академії, але якось не до того було.
  • Що ж, – Какаші понишпорив по кишеням, а тоді згадав, що використовував той другий папірець, як закладку, – давай. – він дістав та передав його Тейваз. – Пам’ятаєш, що робити?

Дівчина кивнула на знак згоди та почала концентруватися. Хвилина і знову нічого. Тейваз в одну мить спохмурніла і це вперше за всі ці місяці.

  • Видно, проблема була не лише в чакр…

Раптом з дерева позаду Тейваз злетіла ціла зграя воронів, перекрикуючи слова дівчини і змушуючи всіх звернути на них увагу.

  • Ого! – вигукнув Кіба під гавкіт Акамару. – Звідки їх стільки, ще і велетенські які!
  • І дуже дивні. – промовив Самуїакі.
  • Важко не погодитися. – підтримав Какаші.
  • Та ворони, як ворони. – знизав плечима Шикамару.
  • Ага… – прошепотіла Тейваз, розвертаючись назад до всіх. – Добре, до біса ці нінджутсу, видно, така моя кріпацька доля. Приділю більше уваги зброї та бойовим мистецтвам.

Дівчина намагалася не видавати те, наскільки засмутилася, але виходило це важкувато.

  • Тейваз, – кивнув головою Какаші в її бік, – поглянь на папірець.

Вона весь цей час тримала клаптик паперу між пальцями опущеної руки і навіть не помітила, що він повністю зім’явся.

  • Схоже, – широко всміхнулася Хана, – в тебе схильність до блискавки.

Тейваз просто завмерла, дивлячись на папірець і не могла повірити в результат.

  • Блискавка… – прошепотіла дівчина собі під носа. – Я завжди обожнювала грозу. Хоча, – вже поглянувши на товаришів, продовжила Тейваз, – я ставила на вогонь. Ми з ним найкраще ладнаємо серед стихій.
  • Ну, – втрутився Кіба, – не треба скромності. Ми з вчителькою Куренай випали в осад, коли тренувалися з тобою під час дощу. Скажемо так, ти була неймовірна в керуванні блискавками, просто ОЧМАНІТИ, і я тебе ніколи не буду підйобувати підчас грози. Ніколи.
  • Ну… – Тейваз ніяково всміхнута, – таак. Є таке. Але це ти ще не бачив мого вчителя. Ось то була сила, майже, як громовержець.
  • Хіба в Листі був дощ за цей час?
  • Ще і який, вчителю Какаші! Певно ви були на місії, бо ту грозу ви б точно не забули. Тейваз постаралася!

Какаші ніби і байдуже, але пильно поглянув на дівчину.

  • Отже, – скочив він на ноги, – ти можеш точно навчитися ось так. – Какаші моментально склав печатки бика, кролика та мавпи, які спеціально озвучив для дівчини. – Райкірі!

Тейваз мимоволі зробила декілька кроків назад, але не змогла відірвати погляду від техніки.

  • Какаші, – озвалася Хана, – ти з того почав?

Але шинобі не слухав дівчину і просто направлявся на Тейваз, яка чомусь не могла перестати відступати.

  • Давай, спробуй.
  • Какаші! Та що з тобою?!
  • Я зрозумів. – вимовив Шикамару.
  • Ну ж бо!

Какаші в одну секунду відкликав чакру назад, схопив дівчину за зап’ясток, викрутивши долонею до гори, та ще більш суворо повторив попередні слова.

  • Та вчителю Какаші, що ви робите? – до них хотів підбігти Кіба, але Шикамару його перехопив, всаджуючи назад біля себе.
  • Зажди, Кібо.
  • Та відчепись ти!
  • Давай! Пробуй.

Тейваз перевела увагу з руки на погляд Какаші, взагалі не розуміючи поки, що відбувається. Це наче і не його погляд був, абсолютно. Какаші сильніше стис зап’ясток і цієї миті дівчину немов вдарило струмом. Тейваз вивернула чоловікові руку за спину, іншою рукою в лікті схопила його за шию та приставила до неї кунай.

  • Не смій мене чіпати, коли тобі вздумається. 1:1, чорт забирай?

Тейваз відпустила шинобі та впала на коліна, опустивши голову, її обличчя закривало волосся із холодними синіми пасмами.

  • Вибач, Какаші… – колір повільно знову ставав фіолетовим. – Я знала, що це було, ти просто хотів допомогти, але я не знаю, що на мене найшло, а ти навіть не пручався.
  • А мені хтось щось пояснить?

Хана підійшла до них, грізно дивлячись на обох.

  • Більшість технік на основі блискавки, – до них приєднався і Шикамару з вовком, – не потребуюсь використання печаток, виключно володіння чакрою та концентрація. Навіть, якщо печатки передбачені, вони лише слугують для допомоги в останньому, а це ж схоже на те, як ти, Тейваз, керуєш силами природи?

Дівчина кивнула, не піднімаючи очей, а Шикамару продовжив.

  • Також, ти розповідала, що деякі ваші здатні викликати стихію нізвідки, але для цього треба великий запас чакри та неймовірна майстерність.
  • Так. Також, я починаю підозрювати, що справа була не в кількості чакри, а, можливо, лише можливо, в її формі.
  • А ще Режим Бога, так?
  • Це заборонена і дуже небезпечна техніка.
  • Але в режим ти входиш за допомогою сильних негативних емоцій?
  • Так. По-факту, ти втрачаєш над собою контроль. Тебе засліплюють біль чи ненависть. Чи все разом. Це друга причина, чому техніка заборонена.
  • А перша? – запитав Какаші, який саме хотів присісти біля Тейваз та подати руку, допомігши встати, але його опередила Хана.
  • Техніка не піддається контролю. Це як неймовірний циклон і ти його епіцентр. Він знищить все в радіусі декількох кілометрів і самостійно з нього вийти неможливо, лише, коли навколо все зрівняється з землею. Тобто, ця техніка, а ні для захисту, а ні для оборони не підходить. В Режимі Бога – ти просто стираєш все на своєму шляху.
  • Ти це знав, Какаші? – запитала Хана, коли вже підвела Тейваз.
  • Поверхнево.
  • І ти щойно її намагався розізлити чи налякати, аби змусити утворити блискавку без печаток?!
  • А може й не знав. – Какаші всміхнувся, потираючи потилицю.
  • Такою дрібницею він би не змусив мене активувати Режим Бога.
  • А чи можливо якось підкорити цей режим собі? – поцікавився шинобі в масці.
  • Так, якщо ти – бог-громовержець. Звідти і назва, людині то не під силу. Більше того, хоч тіло і відновиться з часом, але ще довгий час воно буде вкрите страшними опіками.
  • Ти мала такий досвід? – тепер і Кіба приєднався до розмови.
  • Вперше, таким чином проявилася моя сила, точніше, я її усвідомила, але вчасно заспокоїлася і вдруге, – з чорними спалахами і неймовірною швидкістю пронеслися кадри минулого перед очима дівчини, що на якусь мить Тейваз забула про необхідність дихати, – і вдруге, я заприсяглася, що ніколи більше не стану на лінію вогню, якщо не буду абсолютно впевнена в сенсі війни та в її лідерові.

Какаші згадався день їхнього знайомства і йому стало соромно за ті його думки. Шинобі зрозумів, що добре все ж, що він тоді вирішив змовчати, але все одно зараз відчував себе не менш паскудно.

  • Що ж, – знову озвався Шикамару, – суть все ж залишається. Вчитель Какаші хотів змусити Тейваз за максимально короткий час перетворити чакру в блискавку без використання знаків. І в цьому таки є сенс. Ти не зовсім шинобі, але і не чистокровна характерниця, тобі не обов’язково обирати один метод ходьби, спробуй поєднати в собі знання та вміння цих двох різних світів для отримання своєї істинної сили.
  • Інколи, зі мною можна і просто поговорити. Інколи, я навіть нормально йду на діалог. Прикиньте.

Самуїакі вкусив дівчину та мовив:

  • То ти будеш вже пробувати чи і далі язиком чесатимеш? Давай, поки Какаші знову не передумав тебе навчати.
  • Я не збираюся навчати, просто та місія, не хочу зайвих проблем.
  • Інакше я і не думала, не переймайся. Краще покажи ще раз все, тільки спокійно.
  • Стоп! – Хана стала між кузиною та Какаші. – А хіба не лише із Шарінґаном, такої сили техніку, безпечно використовувати?

Шикамару знову вирішив все розкласти по полицям.

  • Суть не в техніці чи її потужності, зараз ціллю є виключно пояснити Тейваз механізм, сам процес, як чакру сконцентрувати в руці, ще і у вигляді блискавки. Ніхто і не чекає від неї Райкірі.
  • Прозвучало не дуже.

Награно образилася Тейваз, але тут же її увагу, розвернувши за плечі, приволік Какаші і почав розказувати про саму Чідорі і, в принципі, як він застосовує інші свої техніки блискавки, а потім відтворив декілька із них.

  • Слухай, Асума показував, як свою чакру стихії повітря направляє в ножі і вони стають більш швидкими та гострими, це можливо і з блискавкою?
  • Взагалі так.

Шинобі в масці дістав кунай, зарядив його своєю чакрою та кинув в дерево в метрах тридцяти від них, стовбур розкололо на двоє.

  • Я ж казала, що деревам взагалі не щастить у вашому світі.

Погляд Какаші набув цілковитого здивування.

  • Ніколи про це не думав.
  • Добре, почнемо.

Тейваз схопила себе за зап’ясток та спробувала утворити в долоні блискавку, але ніякого результату не прослідувало. Тоді дівчина видихнула, закрила очі і спробувала ще раз, але яскраво уявляючи немов вже готовий результат. Вона відчувала, як тепло почало розтікатися її тілом, а потім перетекло повністю в її руку, починаючи гріти все більше, аж поки не перетворилося на суцільний жар.

  • Тейваз, зупинись!

Какаші розірвав її скріпленні руки, виводячи праву, в якій і відбувалася концентрація, в сторону, але не зміг ухилитися вчасно, тому потік, схожий на переплутаний клубок неконтрольованих блискавок, все ж трішки задів його бік. Дівчина відкрила очі з його вигуком, через біль.

  • Какаші…

Тейваз перед собою побачила шинобі в масці, який однією рукою тримався за скривавлений бік, а іншою за її зап’ясток, було видно, що йому боляче, але Какаші посміхався. Довкола стояли товариші, які вже не поділяли радощів.

  • Що сталося? Це я зробила?
  • Не переймайся. Це лише подряпина, краще подивися на свою руку.

Дівчина забрала її і зрозуміла, що вся долоня, навіть частково передпліччя в сильних опіках.

  • То в мене вийшло??!
  • Так, але, будь ласка, більше не закривай очі.
  • Вибач, Какаші.

Дівчина хотіла кинутися до нього, але натомість застигла на місці із винуватим виразом обличчя.

  • Та ні, я про тебе. Мій бік – не твоя вина, можна сказати, я сам наскочив, коли намагався змусити тебе припинити концентрувати чакру.
  • Для цього і потрібні печатки. – сказав Шикамару. – Вони допомагають також і уникнути подібних ушкоджень, а без них, ти немов ходиш… – хлопець замовк та потім засміявся, – наосліп, що, в принципі, щойно і було.
  • Не має значення. Зі справжньою блискавкою так само було і вогнем, якщо контролюєш його саме на долоні, а не у повітрі, але я швидко опанувала це. Щоправда, я ніколи нормально не розуміла пояснень, особливо теоретичних, тому завжди всьому вчилася лише на практиці, через купу помилок та провалів, тому і тут підкорю цей чортів розряд.
  • Мені подобається твій запал, – озвалася Хана, – але не думаю, що зараз це все ще актуально. Тобі треба вилікувати та поберегти руку до місії.
  • Ні. Тим паче, з новою чакрою на мені все заживає, як на собаці, та і, до речі, заживляючи собака в мене теж є.
  • Немає, якщо ще раз так мене назвеш.

Шостим тренувальним майданчиком пронісся хор із сміху.

  • Добре, переконала. – Хана трішки заспокоїлася. – Але давай перенесемо це на завтра?

Запалилися ліхтарі.

  • Присвятимо весь день виключно блискавці, але на сьогодні все, добре?
  • Та і ліхтарі ліхтарями, але темрява – це ті самі закриті очі.
  • Добре, майстре тіней, переконав. Тоді ходімо.

Кіба поглянув в бік сусіднього майданчика, де збирали свої речі Х’юґо.

  • Ви йдіть, а я трішки пізніше. Тільки Хано, забери Акамару, бо він зголоднів, та залиши і мені вечерю хоча б цього разу.
  • Що? Я залишала, просто мама сказала, якщо не прийшов вчасно, отже не голодний і доїла сама, я навіть не встигла нічого сказати.

Брат на неї прискіпливо подивився.

  • Добре, залишу в твоїй кімнаті.

Кіба всміхнувся, подякував сестрі і коли всі пішли, то хлопець повернувся на лави, обперся спиною об стовп та дістав блокнот із портфелю, до якого був прикріплений механічний олівець. Він розгорнув на чистому аркуші та прийнявся знову тренуватися в скетчах людських облич, періодично зупиняючись та задумуючись про те, з чим ці скетчі були пов’язані.

  • Гей, – окликав його знайомий голос через плече і він одразу впізнав запах, тому з переляку, аж впав з лави, – шия затонка і місце для очей занадто високо позначив.
  • Що ти тут робиш? – запитав Кіба, обтрушуючи штани.
  • Здається, – все так само спокійно продовжив говорити Неджі, нахиляючись за блокнотом, – ти прекрасно бачив.
  • Віддай! – Кіба хотів вихопити назад у нього свій блокнот з малюнками, але Неджі викрутився. – Я не потребую твоїх порад!
  • Оу…

Х’юґо розгорнув блокнот саме на сторінках, де декілька раз були намальовані пари очей з б’якуґаном.

  • Та віддай ти вже!

Кіба таки забрав блокнот у хлопця і сховав собі до куртки.

  • Це не те, що ти подумав.
  • Просто тримайся від неї подалі.
  • Від кого? – здивувався Кіба.
  • Від пані Хінати.
  • Хінати? Так ми з нею з однієї команди.
  • Ти знаєш про що я. Навіть не думай її образити.
  • Більше за тебе?

Неджі настільки злісно поглянув на хлопця, що той аж заціпенів, але помітивши це, кузен Хінати втомлено видихнув та відвів погляд у бік.

  • З собою я сам розберусь. – поправивши рюкзак на плечі, Неджі розвернувся, щоб вже піти додому.
  • Чуєш, – хлопець зупинився, але не розвернувся назад, лише злегка поглянув через плече, – а ти що малюєш?
  • Так, я теж малюю, тільки, видно, давніше за тебе.
  • Що?! – Кіба геть почервонів. – Яке теж?! Я не малюю, це просто так, маячня, олівець розписую!

Неджі посміхнувся.

  • Олівець не потрібно розписувати, як і ховати від мене блокнот. Я ж не твоя мама, щоб жартувати над тобою через, типу, дівчачі вподобання. І якщо хочеш, можу тобі дати декілька уроків?
  • Уроків? – Кіба нервово сковтнув. – З тобою? Це наодинці типу?
  • А тобі що, група підтримки ще потрібна чи алібі для мами?
  • ТА ПІШОВ ТИ! Не потрібні мені уроки малювання від генія ще і в цьому! І ніяке алібі для мами! І в мене вона хоча б є!

Вена виступила на чолі у Неджі, зуби, аж зціпило, але він нічого не відповів, а просто пішов, як і попросили.

  • Так! Вали звідси! Чортів геній!

Продовжував агресувати Кіба, аж поки геть вже не було видно силуету в темряві, лише тоді хлопець заспокоївся, дозволив смутку таки оповити себе та сів під лавкою.

  • Здається, я таки повний бовдур.

 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: