Зоряна ніч оглядала тимчасові володіння свої, дивилась на весь Тейват, і побачила як дві стрункі дівчини біжать через нічне місто, на яке впала дрімота.
- Так ти к-к-кажеш що одна карета наскочила на іншу
- Саму так, зараз там Роман і Макс, витягують людей з карет і заспокоюють коней, не знати чи є постраждалі
- Молодці що мене закликали
За розмово самі не помітили як добігли до місця трагедії.
- Юля, як добре що ти вже тут – підбіг до неї чорно волосий хлопець – Макс
- Ага, не має часу говорити веди до людей
- Пішли
Юлю привели до людей і вона побачила що ДТП було криваве. Багато перехожих постраждало а ті що були у каретах лежали на забраних з карет речах. Зрозумівши що сама не справиться, Юко прикликала свою сестру.
- Помагай, у моїй валізі є спирт бинти і решта медикаментів, принеси їх сюди
- Ок
Зараз дівчина не могла думати про когось іншого окрім цих людей. Вона бачила що вони страждають. Повітря немов наповнилось свинцем і тиснуло на легені, змушувало задихатись. Зібравшись Юко підходить до першого постраждалого. Це виявився маленькій хлопчик років 6-8. Він плакав, скрутившись у позі ембріона
- Привіт, подивись на мене і скажи що тебе болить, де болить. Я хочу допомогти – говорила брюнетка до хлопчика – як тебе звати?
Вона розвернула його і побачила порваний одяг і багато ран, могла припустити що у нього зламані ребра, але це лише припущення.
- Мене з-з-звати *кашель* Марк – ледь вимовив це хлопчина потягнув руки до шиї Юлі і сильно притиснувшись до неї почав сильно кашляти. Юко відчула що у неї щось тече по грудях, щось в’язке і мокре.
- Слухай мене уважно, зараз я тобі допоможу, але щоб це зробити ти поможи. Ти маєш зараз заспокоїтись і слухатись мене – відірвавши хлопчика Юко посадила його собі на коліна і почала оглядати лице і голову. Ніби все добре – золотце мені потрібно оглянути тіло, давай зайдем у палатку яку розклала моя сестричка і я тебе огляну, а після огляду я тобі заварю якогось напою, що любиш з напоїв, какао, гарячий шоколад, що? – лагідно без крику і тривоги промовила сіроока
- Я люблю капучіно – акуратно посміхнувшись хлопчик знову захрипів – якщо можна…
- Добре, я зроблю тобі теплий капучіно – взявши хлопчина на руки вона понесла його у палатку і там оглянула його повністю, після цього зробила напій і положила його коло себе, дуже хвилювалась бо він з погляду мав найбільші травми, він їй помагав чим тільки міг, але через 1-2 години заснув
Так і пройшла та ніч. У бігах не сівши ні на секунду, люди все йшли і йшли. Багато постраждалих у аварії мали різні травми від шоку, до сильних переломів.
На кінець другого дня, Юко нарешті змогла хоч трохи сісти, і тут прокинувся Марк. Він прийняв сидяче положення і подивився на лікаря своїми зеленими очима, повні радості і прагнення получити професію. Він вирішив. Марк має мрію. Він стане найкращим лікарем Чорноземною. Він був сиротою який втік з притулку, і випадково попав у ДТП коли тікав від погоні.
- Доброго ранку, виспався? – побачивши що хлопчина проснувся вона підійшла до нього, сіла коло нього на ліжко – нічого не болить, якщо болить ти кажи – посміхнувшись промовила брюнетка
- Зі мною все добре, ви як себе почуваєте, ви ледь йшли до мого ліжка – схвильовано запитав зеленоокий – ви вся бліда
Ці слова сильно здивували Юлю, пацієнти дякували їй, навіть приносили гостинці, але ніхто так за неї не хвилювався крім рідних.
- Все в нормі, я просто змучилась – на одному диханні вимовила Юля – знаєш якщо б ти хотів би стати лікарем, ти хотів би щоб я тебе навчала?
- Справді?
- Ага, ти хлопець співчутливий і при тому що в тебе зламані два ребра коло легень ти все одно переживаєш про мене, саме такі лікарі мають бути у нашій країні, але я не знаю чи ти хочеш, але треба дуже старанно вчити все що я скажу, якщо вирішиш, розбудиш мене, я тут на ліжку посплю – показавши на сусіде ліжко в якому через секунду вже сопіла від втоми
- Справді? Чи хочу я стати лікарем? – промовив це пошепки, запитав себе хлопчина. Чи готовий він сидіти ночами і зубрити все що скаже ця дівчина? Не знає… але йому вона здавалась героєм без плаща. Вона стояла на ногах два дні, і всі два дні вона посміхалась людям. Вона дивовижна для нього.
Тускла лампа освітлювала палатку, в якій знаходилися дві особи. Одна спала, друга сиділа на ліжку і занурилась у свої думки. Тиша ріже вуха. І тут чується легкий свист. Дівчина зразу збудилась і в швидкому темпі взувшись у свої чоботи побігла із палатки, кинувши зі слів лише одне – “ не виходь із палатки, щось сталось не добре” і зникла із поля зору Марка.
***
- Що сталось?
- Ти не бачиш? Подивись у низ
- Ну добре – і тут Юлю охопила паніка, вона побачила…
Додати до улюблених