Глава 1

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ще ніколи Чотиридерево не бачило такої битви. Небо почорніло, а хмари закрили зорі. Зореклан не підтримував цієї війни.

Піскошторма з болем дивилася, як вояки Кривавого Клану вбивають її друзів, її кровних братів і сестер. Білошторм запекло бився з біло-чорним котом, але сили невтішно покидали його і старий кіт, зболено заверещавши, впав на землю. Його противник байдуже нахилився над ним і одним сильним ударом лапи вбив. Піскошторма тужливо занявчала, віддаючи останню шану полеглому вояку. А це була навіть не перша жертва з боку лісових котів.Зусібіч вирувала битва не на життя.Коти навколо неї гинули, усе навколо пропало кров’ю.Коти Лісу поволі втрачали сили…
-Зореклане,поможи!- помолилася Піскошторма до неба, але її ніхто не почув. Та чи мав би? Ця битва – проблема лише Кланів, але не зоряних предків.
Кішка кинулася у гущавину битви. Перш за все вона – воячка Громового Клану, яка має битися до останньої краплі крові.
З диким вереском на неї налетів великий біло-чорний котра. Той самий, що тільки що вбив Білошторма! Піскошторма витягнула кігті і люто полоснула ними вояка Кривавого Клану. Він же навіть не думав захищатися.
Блідо-руда Воячка накинулася на нього з величезною, нездоланною люттю. Люттю і… силою!
-За Білошторма! За Вогнезора! За перемогу!
Весь гнів, що назбирався в ній, вона виміщувала на ньому – всі смерті її побратимів, воєводи, понівечене Чотиридерево зробили її невразливою.
-Кістяк!, – жорстоко просичала кішка, – Воєвода Бича. Вбивця! Ти вбив Білошторма!
Кістяк дивися на неї широко розкритими очима. Мимоволі Піскошторма замилувалася ними – два бурштинових ока були дещо сумним і наївними.
“Ну ж бо, вбий його! Змусь його волати від болю, як волав Білошторм! Помстись йому за всі смерті, які спіткали твій Клан!”
Воячка кинулася на нього, але вже не так впевнено, як раніше. Його рани вже були достатньо глибокі, з них цебеніла кров. Навіщо його вбивати? Він і так через декілька днів помре через втрату крові. Кістяк уже не є для неї загрозою… якщо, звісно, не рахувати його нашийник із собачими кігтями, якими Кістяк міг би легко її розпанахати.
Кістяк понуро стояв, навіть не намагаючись захиститися. Піскошторма втягнула пазурі і пригладила своє розкошлане хутро. Її пісочна шубка вкрилася ранами і кров’ю, а подекуди були залисини.
-Пісколапко , добивай його!-Круколап промчав повз неї, женучись за котом із Кривавого Клану.
-Я Піскошторма!-гаркнула кішка, а Кістяк раптом заспокійливо муркнув:
-Ти Піскошторма?
-Т-так
“Мовчи!Мовчи і добивай його!”
Вояцький правильник гласить, що не можна мати відносини з вояком іншого Клану! Вона зрадить честь своїх друзів,навіть якщо заговорити з ним!
-Бич мертвий! Бич мертвий! – загорлав Хмарохвіст;білий вояк був весь вимащений у багнюці і крові, а його лівий бік був у залисинах і проріхах. Та навіть попри це його сині очі горіли радістю.
Коти Кривавого Клану, почувши про смерть свого вожака, вже не здавалися такими грізними і сильними. Розлючено завивши, вояки втекли геть до міста. Назавжди.
А Кістяк залишився…
Примітка:Я сподіваюся, що хоч хтось знає про цей фандом😅. Дякую, що прочитали! Наступні глави вийдуть приблизно через тиждень, бо цього тижня у мене багато контрольних. Бувайте!🦙

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

2 thoughts on “Глава 1

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: