Гештег нетребаменітутцейво

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Дайте інстаграм цього Тадаші. Чи він сидить в твіттері? Може в тик тоці? Чи строчить на редіті?

Мені ж не одній цікаво як виглядає той Тадаші?

Ем… знайди собі дівчину. 

Мені дуже цікаво як виглядає цей Тадаші, я хочу писати фанфіки, але не знаю навіть банального про нього. 

По руці цього Тадаші можу сказати, що він не дуже. 

В тебе стільки фанаток, а ти зустрічаєшся з якимось Тадаші. 

І ще декілька тисяч коментарі зі схожим вмістом. Раніше зайшовши в коментарі Цукішіма бачив те, що хотіли його підписники, а зараз всім цікаво хто такий Тадаші. Кею – це не дуже подобається. І треба ж було йому на початку свого блогерства написати в твіттері про Ямаґучі. Простий твіт: ” З Тадаші на Новий рік не холодно (~ ̄³ ̄)~ ” і нижче фото на якому видно руку Ямаґучі на плечі Кея. Змусив назавжди забути про коментарі з проханнями зняти летсплей по якійсь грі. Тому одного дня він вирішив зняти відео в якому Тадаші буде з ним. Можливо це допоможе втихомирити авдиторію. Ямаґучі далекий від теми ігор, але є одна, в яку вони грали ще будучи підлітками. Та й це чудова ідея як провести найближчі годину-дві. Якщо Тадаші не проти.

– Тадаші! Ти де?

Хвилина чи дві і він чує скрип дверей.

– Цуккі? Щось трапилося?

– Не проти зняти зі мною відео? – Цукішіма намагався зробити вигляд, що він не хвилюється. Але в нього не дуже виходило. Просто це перший раз як він покаже своїм підписникам Ямаґучі. Якби в нього була маленька авдиторія, але півмільйона – це не двадцять тисяч. Тут вже побільше різних думок.

Для Ямаґучі це не просто неочікувано – це занадто неочікувано.

– Що… зі мною?

– Так.

– А про що? Ти ж знаєш, що я не дуже граю в ігри.

– А як щодо Майнкрафту?

– Хочеш згадати ті часи, коли ми були лише друзями? Але в останнє я грав років п’ять тому.

– Оу… ну… – це малесенька проблема.

– А хоча давай, я не проти. Але яке зараз останнє оновлення?

– Точно не пам’ятаю, але вісімнадцяте з хвостиком.

– Ого. Я застав лише дванадцяте.

– Це ж було “кольорове” оновлення, так?

– А я звідки знаю? То було п’ять років тому.

– Ти замолодий для склерозу.

– А ти замолодий для того щоб говорити як мій дід.

– Ой, не треба мені тут цей во.

– Так, годі теревенити, в мене години дві-три, а потім я маю писати статтю.

– Добре, тоді приступаємо.

Через двадцять хвилин все було готове. Окрім Тадаші.

– Ну що, починаємо?

– Цуккі, цей во… може не треба? Мені трохи лячно…

– Не хвилюйся, навіть якщо від мене відпишиться половина авдиторії – є ще інша половина.

– А якщо більше?

– То нехай і відписуються – гомофобів та гомофобок не тримаю. Та й взагалі нікого не тримаю.

– Я знімлюся у відео за умови, що ти мені купиш манґу, – трохи невдала спроба відволіктися.

– А ти не все прочитав все? Всі манґи та комікси українською вже прочитані тобою по декілька разів. Чи там щось нове переклали.

– Тепер буду читати англійською. Треба вчити мови, до того ж знання англійської журналісту не завадить.

– Чує моє серце, що ми разом будемо читати манґу. Я буду тобі перекладати.

– Ой, не нарікай.

– Я й не нарікаю.

– На паршиву долю?

– Але я не віддавав півжиття алкоголю.

– Ти віддав півжиття динозаврам.

– Ой, ну є трохи.

– Цуккі, останнє питання: як ти говориш в камеру? Я не зможу нормально себе вести, тому готуйся все вирізати.

– Знаєш, це майже як вести ефіри в твіттері. Просто говори, як до мене, але в множині і дивися в камеру.

– Окей, я спробую, але ключове слово – спробую.

Відчувши ту напругу, яка оточила Ямаґучі, Цукішіма підійшов до Тадаші та обійняв його ззаду.

– Люблю тебе, – тихо сказав він, після чого поцілував Ямаґучі в скроню

– І я тебе, – відповів Тадаші обійнявши руки Кея.

– Навіть якщо весь світ буде тебе ненавидіти – в мене всерівно буде стояти на тебе.

– Це так романтично, – Ямс витер невидиму сльозу. Здається він заспокоївся.

– Давай вже приступати, – наостанок Кей поцілував його в губи. Легко і невимушено, щоб до кінця його заспокоїти.

– Ага, – вже розслабившись сказав Тадаші.

Цукішіма встав і включив камеру. Трохи перемістив штатив і перевіривши ракурс він повернувся на своє місце.

– Привіт всім. І сьогодні я не сам. Вам всім було дуже цікаво хто такий Тадаші і як він виглядає. Тому ось і він.

Ямаґучі повернув голову до Кея і запитав: “о божечки, Цукі, що мені казати?!”.

– Я це виріжу, – Кей сподівається, що це заспокоїть Тадаші.

– Так, ми тут не збираємося сидіти двадцять хвилин. А будемо грати в Майнкрафт.

– Я не грав років п’ять, тому нічогісінько не пам’ятаю, – під кінець Ямаґучі засміявся.

– Чому ти смієшся?

– Цуккі, ми ж в Україні, а не на Росії. В нас немає податку на сміх, – закотивши очі мовив Тадаші.

– Не забувай – це не твітер, де ти можеш кожну секунду говорити про свою рософобію.

– Ой, не треба мені тут цей во.

– Так, давай вже приступати.

– Давай.

– Тадаші, тобі нормально?

– А що не так?

– Ти сидиш так, наче зібрався народжувати.

– Я завжди так сиджу і ти це знаєш.

– Ой, не треба мені тут цей во

– Навчися нормально переводити тему.

– Звісно, пане, як побажаєте.

– Пекельний крик маленького жабенятка. Ти ж знаєш, мене бісить це звертання.

– Знаю, – розтягуючи голосні мовив Кей.

– Певне я створю світ?

– Ти знову переводиш тему?

– Ні, я просто нагадую тобі, що ми знімаємо летсплей по Майнкрафту.

– Не треба мені тут цей во, – зі сарказм казав Тадаші.

– В мене скоро алергія буде на цю фразу, – у тон Ямаґучі відповів Кей.

– Ти ж сам її використвуєш, – підмітив Тадаші.

– Ой, не треба мені тут цей во, – розтягнувши останню букву сказав він.

– я вісім років дружу, чотири роки зустрічаюся і два роки живу в одній квартирі з аб’зером, – Тадаші говорив достатньо театрально, щоб було зрозуміло, що це лишень жарт і під кінець витер невидиму сльозу.

– Ой йой йой, – Цукішіма взявся за голову.

– Який же я поганий, – продовжив Кей.

– Тепер твоя авдиторія сто відсотків мене за кенслить.

– Я це виріжу, тому – ні.

– Не треба, нехай буде.

– Там подивлюсь.

– Такс, щось ми знову затеревенилися, давай грати.

– Є якісь побажання?

– Хочу дерунів.

– А щодо гри? – голос вийшов таким, наче Цукішіму зняли з хреста.

– Ааааа, допетрало. Тоді село хочу. А ти?

– А я тебе.

– Ну, що я можу сказати – хочи собі далі.

– Король відмінків – Ямаґучі Тадаші.

– Своєї персоною. А ти король дурних жартів – закотив очі хлопець.

– Не такі вони вже й дурні? Коли ти жартуєш про те, що їсиш росню – я ж не лялякаю – Цукішіма теж закотив очі.

– То не жарти, – Кей реально забув про цей неперевершений смак?

– А мальви не додали? Щоб квітли на маминому ґанку? – Ямаґучі грає бровами, як мінімум намагається, але потім невтримує і починає сміятися.

– Врятуйте мене від цього фана Жадана і собак.

– Гештег нетребаменітутцейво. Таке враження, що сам по ранкам не слухаєш Жадан, коли готуєш нам сніданок, – Ямаґучі відкинувся на спинку крісла і подивившись на Цукішіму закотив очі, але через декілька секунд знову посміхнувся.

– Так яке село ти хочеш? – все ж таки вони тут не просто теревенять.

– Немає різниці, – Ямаґучі починає співати. І Цукішіма підхоплює: “При цій ріці?” Всі ми трохи слухаємо і читаємо Жадана.

– АоаОАОаОаОАоАОАО

– Що ти побачив? Печери? Якогось

моба? Що саме?

– Просто текстури сильно помінялися, – Ямаґучі – це синонім слову “емоційний”. Він дивується всьому без виключень. Цукішімі цікаво, як він підчас сексу не говорить щось типу: “вау, подивися на цю люстру” чи “о боже, дивися, які класні штори у сусідів”.

– Для початку треба добути дерево. Потім скрафтити сокиру і кай…

– АааАААаААаа! Цуккі, рятуй! Мене хоче вбити зомбі… а тепер і скелет!!!

“Гравця бердичівський єврей вбив зомбі” – побачив Цукішіма в чаті.

– Тадаші, ти серйозно? Бердичівський єврей? – на секунду він захотів поміняти свій нікнейм на “герой епопей”, але лише на секунду.

– Я ще думав над варіантом “апостол Петро”.

– Бердичівський єврей – так бердичівський єврей.

– А чим тебе це не влаштовує?

– Ти, як і я – атеїст.

– … Гештег нетребаменітутцейво.

– Гештег требатобітутцейво

– Цуккі, давай вже грати бо щось ми затеревенилися. Я хочу надолужити ці п’ять років за сьогодні – після останньої фрази Ямаґучі розім’яв пальці, мов, показуючи серйозність намірів.

– Добре, тоді я в печеру, а ти добудь трохи дерева, поторгуй з селянами і приготуй їжу.

– Від роботи коні дохнуть.

– О боже, Тадаші, якщо хочеш можемо помінятися.

– Щоб мене в першу ж хвилину вбив зомбі? Ніт.

– Тому, гештег нетребаменітутцейво.

– В мене теж скоро алергія буде на цю фразу.

Через пів години вони вже мали дім. Ну як мали, Цукішіма віджав його в селянина, але факт залишається фактом.

– Цуккі, йди картоплі знайди.

– Як? Селяни вже все зібрали.

– Подивіться на нього! Не може до дому шматка хліба принести! – Тадаші закинув голову і почав видавати дивні звуки. Потім він влігся головою на клавіатуру і Кей побачив, що той сміявся. Настільки сильно, що аж почервонів.

– А от хліб в нас є, тому не треба мені тут цей во.

– Ми будемо сидіти на одному хлібі?

– Але ж в Майнкрафт різниця між їжею лише в тому, скільки одиниць голоду вона відновлює.

– Гештег нетребаменітутцейво, – Ямаґучі закотив очі.

– Певне, ти будеш ще не в одному моєму відео, – між іншим сказав Кей.

– Що?! Для чого? Ти сам не зможеш?

– Ми не пройдемо Майнкрафт за тридцять хвилин. Тут буде мінімум п’ять випусків по двадцять хвилин.

– Тому, чи будеш ти ще зніматися зі мною? – це прозвучало занадто урочисто.

– О боже, я згідний, – Ямаґучі сказав це так, наче Кей зробив йому пропозицію руки і серця і після цього він подивився на руку, ніби на ній є каблучка.

– Так, ми трохи загралися, – сказав Цукішіма подивившись на годинник, який висів на стіні. Хоча, доречніше сказати, що ми заговорилися.

– Ой, і справі трохи засиділися, а мені ще статтю писати.

– Дякую Вам за перегляд, підписуйтесь на мене і коментуйте це відео.

– До побачення! Підписуйтесь на Цуккі, бо він пообіцяв купити мені манґу. Також читайте та слухайте Жадана і кенсліть росню.

– Прорекламуй ще тут свій твітор, – зі сарказмом сказав Цукішіма.

– Йой, я ж не настільки безсовісний, – також зі сарказмом відповів Тадаші.

– Якщо це відео наберете сто тисяч лайків, то ми знімемо другу частину.

– А якщо двісті тисяч, то на ефірі в неділю ми будемо проходити дурноваті тести на те, чи ідеальні в нас стосунки, – погляд Цукішіми казав за нього: “Які тести?!”.

– Подивіться на нього, він командує і мною, і моїми ефірами, – достатньо сильно обурювався Цукішіма, щоб підписники зрозуміли, що насправді йому смішно.

– Що? Я завжди хотів зробити щось таке, – говорив він з ніяковою посмішкою.

– Я це віріжу, – типу попередив він Тадаші.

– Чому?

– Бо ютюб забере монетизацію і я не куплю тобі манґу.

– За що?

– За росню.

– Ну раз виріжеш, тоді, – Ямаґучі не закінчивши речення встав на декілька секунд, щоб пересісти на коліна Цукішіми і після того як він вмостився Кей поцілував його.

– Ей, це я мав тебе поцілувати – обурювався вже Тадаші.

– А це я не виріжу.

– Виріжеш.

– І чому ти настільки в цьому впевнений?

– Ти не любиш виставляти стосунки на показ.

– Знаєш мене як облупленого. Так, вставай бо в мене камера скоро вимкнеться.

– Вже в друге прощаємося?

– Хіба я винен, що ти настільки горні.

– А це тут до чого?

– До того, що ти сидиш в мене на колінах.

– … Ой, не перебільшуй.

Тадаші піднявся і повернувся до себе на стілець, бо стаття сама себе не напише, а Цукішіма почав монтувати. Через три-чотири години відео було готове та виставлене, він встав на ноги і почав розминати спину. Після міні-зарядки він підійшов до Ямаґучі і поцілував його в щоку.

– Тадаші, ти ще довго?

Не відводячи погляд від монітору Ямаґучі мовив: “ще хвилин сорок, може година”.

– Тоді я піду приготую нам вечерю. Що ти хочеш?

– Тебе, – на цей раз Ямаґучі поглянув на Цукішіму.

– А поїсти?

– Замов пасту або щось інше з італійської кухні.

– Думаєш, що я не впораюся з пастою?

– Цуккі, не знущайся над собою, я ж бачу, що тебе ноги вже не тримають, – після цих слів він поцілував його в ніс, а потім обійняв.

– Тоді я пішов? – так, Цукішіма дуже втомився, але бажання посидіти тут з Ямаґучі сильніше.

– Йди давай, – посміхнувся він хлопцеві.

Цукішіма вийшов з кімнати обережно закриваючи двері, вони занадто погано тримають. Звісно, треба б було викликати майстра, але і він, і Ямаґучі про це забувають. Коли працюєш – якось начхати на ці двері, а коли виходиш з цієї кімнати, то в очі кидаються інші справи.

Пройшовши у вітальню Кей побачив на дивані свій телефон, завалившись на нього він почав думати, що ж замовити. Певне, пасту з морепродуктами. Не певне – а точно. Зателефонувавши у їх улюблений ресторан він замовив їжу. Стомлений, але привітний голос дівчини сказав, що замовлення буде готове через півгодини, а доставлять ще через двадцять-тридцять. Замовивши вечерю він на секунду заплющив очі, потім ще на хвилину, наступного разу Кей розплющив їх вже через годину, від того, що Ямаґучі тряс його за плечі.

– Цуккі, вечерю вже привезли.

– А? Так-так, вже встаю, – потерши очі говорив він.

Сівши за стіл залишки сну покинули Цукішіму, тому він перший розпочав діалог.

– Ти так довго писав ту статтю, невже, щось цікаве.

– Та не дуже, просто в голову нічого не лізло.

– Це не схоже не тебе.

– Вся голова була забита.

– Чим?

– Тим, як на мене відреагувала твоя авдиторія. Ще не дивився коментарі?

– Ні, зараз – не дуже то й цікаво.

– Чому? Мене розпирає від цікавості.

– Давай вже завтра подивимося?

– Так, цікавість – цікавістю, але зараз я хочу спати.

– Тоді ти йди лягай, а я поки помию посуд.

– Ага – позіхаючи мовив Тадаші.

Через десять хвилин Цукішіма все помив і пішов до їхньої спальні. Він впевнений, що Тадаші спить і пройшовши в кімнату – перше, що він почув – це сопіння Ямаґучі. Вмостившись в ліжку Цукішіма обережно перетягнув Ямса поближче і поклавши його голову собі на коліна він почав роздивлятися того. Кей бачив це лице вже мільйони разів, але від того Тадаші не ставав менш привабливим. Навпаки, що разу помічаючи щось нове в його зовнішності – Цукішіма закохувався все більше. Через декілька хвилин Ямаґучі почав крутитися. Він не хотів того будити, тому вирішив лягти спати.

З самого ранку Тадаші побіг до комп’ютера щоб подивитися коментарі. Навіть не помітив Цукішіму на кухні, але той не надовго загубився. Відкривши двері їхнього міні-кабінету він побачив Ямаґучі, який шукав його ютюб канал.

– Доброго ранку.

– І тобі Цуккі.

– Що настільки цікаво подивитися коментарі?

– Дуже, – Ямс обернувся лицем до нього і посміхнувся.

Пройшовши в кімнату Цукішіма сів за свій комп’ютер і ввімкнувши його покликав Ямаґучі до нього. Той сів йому на коліна і почав читати. Розім’явши шию він почав читати коментарі.

 

Йой, Тадаші такий милий. 

Нарешті я зможу написати фанфік. 

Ну такоє…

Оаоаоаоаоаоаоао Тадаші теж слухає Жадана. 

Русофоби – відписка. 

Дайте хто небудь посилання на твітер Тадаші

Той момент на початку такий милий. 

І що Цукішіма знайшов в цьому Ямаґучі. Звичайний хлопець. 

Чекайте фанфіків. 

Я хочу запросити Тадаші до себе в гості, поїмо російських немовлят. 

 

– Цуккі, я пішов в гості до твого фаната їсти немовлят.

– Ти проміняв мене на їжу? – саркастично говорив Кей.

– Не просто їжу! А мою залежність.

– А моя залежність – це Ямаґучі Тадаші.

– Ти переплутав “Ямаґучі Тадаші” зі словом “динозавр”?

– Гештег нетребаменітутцейво.

– Стоп… який момент на початку? Ти не вирізав?

– Ну не міг я. Ти там такий милий, що мені на душі стало добре.

– Що ще ти не вирізав? – зараз Ямаґучі виглядає дуже мило. Хоча зазвичай, коли він злиться Цукішіма починає вірити в бога, а потім, коли розуміє, що бог тут безсилий – міняє релігію на буддизм.

– І судячи з коментарів ти не вирізав момент де я казав, що треба кенслити росню.

– Кенслити росню – то святе, – і обіймати Тадаші теж святе.

– Вже час снідати, – інтерес до коментаторів зник, після того, як Тадаші своїми очима побачив, що там нічого особливого.

– Російськими немовлятами? 

– Не можна, бо вони занадто калорійні.

– Ти худнеш? – Цукішіма сильно здивувався.

– Щоб я худнув? Ніколи. Просто мені буде погано.

– Тобі завжди погано.

– Та є трохи, – посміхаючись казав Тадаші.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: