Вірш

— Мила, не обривай мені ти крила,

Чуєш? Мила?

В мене є власна мрія,

Але вона ніяк не зрозуміє.

Хочу бути вільна,

Мати ціль та до майбутнього відкрита.

Але маю з нею почуття спільне,

Там де моя Батьківщина рідна.

– Хочу подорожувати, творити, кохатися, любити…

Але ти ж не відпустиш,

Не дозволиш мені, мила?

Відірвала мені душу,

Зламала всю надію,

І навіть серця не полишила.

Знає, що прекрасне тихе небо я кохаю, але все одно не відпускає.

– Залишайся та захищай дім, мене та Батьківщину!

Мовляє моя рідна.

Тому й відірвала мені мої, сповнені дитячих мрій та надій, крила.