А-Сюй, я мав на увазі не руки

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Сніг моросив увесь день, але коли настала ніч, небо стало чистим. Безкрайнє чорне полотно з міріадами сяючих зірок, і жодна хмара не пропливала, не порушувала цього прохолодного спокою.

Вень Кесін розважливо підійшов до дверей у кімнату Чжоу Цзишу й постукав. Ніхто не відчинив. Тоді він перевів погляд на два глечики вина, що тримав у руках, і, посміхнувшись, голосно прокоментував:

— Я приніс твоє улюблене вино!

Двері, як і раніше, не відчинялися. Вень Кесін постукав ще раз, а потім, згоряючи від цікавості, смикнув за ручку. Паралельно цим діям, він почав свою палку промову:

— А-Сюй, сьогодні справді просто чудова ніч! Я запросив би тебе на дах, подивитися на місяць, але не думаю, що наші справи можна було б зробити там. Хоча знаєш, якщо ти сядеш мені на колі… — його голос раптом перервався.

Вень Кесін увійшов до кімнати й побачив Чжоу Цзишу, який у тиші сидів на ліжку. Безшумно, заплющивши очі, він спокійно медитував, абсолютно ігноруючи всі слова Вень Кесіна.

— А-Сюй, зверни на мене увагу, — він ображено зсунув брови й додав. – Ну, А-Сюююй.

Невідомо, чи спеціально Чжоу Цзишу не реагував, чи справді глибоко поринув у медитацію, але всі слова та прохання Вень Кесіна були сказані даремно. Тоді він підійшов і сів на ліжко поруч із Чжоу Цзишу, показово голосно поставивши глеки на стіл.

— А-Сюй, ніч така чудова, ми не можемо прогаяти такої можливості, — почав Вень Кесін, хитро посміхнувшись, і простяг руку до Чжоу Цзишу.

Ця блудлива рука торкнулася плеча й повільно, вимальовуючи кожен м’яз, спустилася до самої долоні. Кілька разів провівши пальцем по тильній стороні, Вень Кесін прошепотів:

— А-Сюй, у тебе погано виходить брехати.

У цей же момент він відтіпнув рукою й підняв її перед собою. Мить, і в долоні в нього виявилася чаша вина, кинута прямо в обличчя. Награно Вень Кесін цокнув язиком:

— Коханий, навіщо ти псуєш наше майно? Я небагата людина, відкуповувати все одно доведеться тобі.

— Ти заважаєш, – не розплющуючи очей і не рухаючись, прямо відповів Чжоу Цзишу.

— Заважає тільки-но твоя впертість. О, А-Сюй, — Вень Кесін покрутив у руках чашку й серйозно запитав, — так ти все ж таки хочеш, щоб я налив тобі вина?
Чжоу Цзишу промовчав, але Вень Кесін, дізнавшись, що той його таки чує, більше не міг заспокоїтися. Він впевнено почав наводити аргументи, чому Чжоу Цзишу просто зобов’язаний відволіктися й випити з ним:

— А-Сюй, лише поглянь, як гарно за вікном. Ця ніч була створена для нас з тобою. До того ж доля обдарувала нас можливістю без зайвих очей провести її разом, — він витримав паузу і, лукаво посміхнувшись, ущипнув того за плече. – Твій учень у своєму ліжечку спить, а два дорослі майстри можуть зайнятися своїми дорослими справами.

Чжоу Цзишу відкинув руку й спокійно парирував:

— Лао-Вень, твої навички стали гіршими, якщо ти не помітив, що Чжан Ченлін зараз тренується з мечем на вулиці.

Вень Кесін справді нічого такого не помітив. Зирнувши на Чжоу Цзишу ще раз, він все ж таки вперто підійшов до вікна.

Вдивляючись у білизну снігу, він і справді зміг побачити там Чжан Ченліна, який так старанно практикував техніки меча.

— І чого цій дурній дитині не спиться, — невдоволено висловився Вень Кесін.

Тим не менш, це ніяк не зупинило його наміри провести ніч із коханою людиною. Не дуже заморочуючись, він швидко обтягнув вікна папером, самовдоволено посміхнувся, поплескуючи в долоні. Коли він закінчив, у кімнаті стало темніше. Вень Кесін знову сів поруч із Чжоу Цзишу й наблизився до самого вуха. Заграючи пошепки, він мовив:

— Якщо тебе бентежило те, що маленький учень нас побачить, то не турбуйся, я подбав про це.

Бачачи, що Чжоу Цзишу так само не реагує, він ніжно прикусив мочку його вуха… І був миттєво повалений на спину.

Чжоу Цзишу навис над Вень Кесін, суворо дивлячись тому прямо в обличчя. Місце укусу відразу почервоніло, а на руках від такого несподіваного теплого дихання повиступали сироти.

— Ти що, собака?

Вень Кесін посміхнувся:

— Гав.

— Бовдур, — зітхнув Чжоу Цзишу й сів назад.

— Ну ні-і А-Сюй, не залишай мене.

Жалібно випрошуючи, Вень Кесін потягнувся й обійняв за плечі Чжоу Цзишу, який навіть не встиг заплющити очі для медитації.

— Пізніше, я зараз зайнятий.

— А-Сюй, — несподівано серйозно і схвильовано звернувся Вень Кесін. – Скажи чесно, ти що, захворів? Погано почуваєшся? Мені варто покликати Великого Шамана, щоб вони з Сьомим Лордом відвідали нас у разі нової твоєї недуги?

Чжоу Цзишу підняв руку, щоб відкинути Вень Кесіна, який знову до нього причепився, але, почувши ці слова, одразу завмер. Якийсь час вагаючись, він все ж таки несподівано накрив своєю долонею долоню Вень Кесіна.

— Я просто вирішив заспокоїти розум і впорядкувати тіло. Все добре.

Віттоді як вони дали знати один одному про взаємні почуття, пройшло достатньо часу. Але серце Вень Кесіна щоразу починало прискорено битися, коли Чжоу Цзишу відповідав на його знаки уваги такою ніжністю. Він міцніше з-за спини обійняв його, втикаючись у волосся.

Чжоу Цзишу був прекрасний у всьому: від кінчиків пальців на ногах до густого довгого волосся, що спадало на плечі. Вень Кесін хотів би годинами розчісувати його і цілувати кожне пасмо, але тоді б Цзишу вихопив гребінь і невдоволено пішов зачісуватися сам.

Щоправда, коли випадала можливість посидіти з ним, Вень Кесін не міг не скористатися таким шансом. Він ніжно поцілував маківку Чжоу Цзишу, переходячи до волосся біля вух, спускаючись пасмами вниз. Якби тільки він міг обцілувати кожен фень його волосся й тіла, то неодмінно зробив би це.

Чжоу Цзишу намагався заспокоїтися й зосередитись, але з одним приставучим майстром ззаду це ніяк не виходило. Він раптом відчув, як рука, що спокійно лежала на грудях, почала блукати всюди.

— Лао-Вень.

Але Вень Кесін ніяк не відреагував: іншою рукою заклавши розпущене волосся Чжоу Цзишу за вухо, він ще раз ніжно поцілував його й спустився поцілунками до шиї. Спочатку це були м’які дотики губ, що все-таки перейшли в гарячіші, залишаючи за собою рожеві плями.

— Вень Кесін, — наполегливо повторив Чжоу Цзишу.

— М?

Вень Кесін підвів на того безневинні очі, ніби справді не розумів, у чому справа. У цей час тонкими пальцями цей негідник уже розв’язував чужий пояс.

— Припини до мене чіплятися.

Вень Кесін знав, що Чжоу Цзишу зовсім не злий і не роздратований. Хоча якби подібним тоном він звернувся до Чжан Ченліна, той, мабуть, уже злякався б свого шифу. Але Вень Кесін був упевнений: ця людина абсолютно точно не вміє злитися. Особливо, якщо це стосується близьких. Зате любив глузувати й жартувати. Без жодних докорів сумління, Вень Кесін благородно пояснив:

— Любий А-Сюй, «чіпляються» непристойні хлопці до ніжних дівчат. Я ж просто спокушаю свого чоловіка.

— Безсоромна дружино, хто тобі сказав, що я твій чоловік? Поклонів та церемоній ми ніяких не робили.

— І справді, я помилився, що не запропонував цього раніше. Цзишу, давай завтра влаштуємо це? — Він ласкаво поцілував того в щоку й додав. – Я хотів би навіки зв’язати своє серце з твоїм.

Чжоу Цзишу завмер. Всі жарти Вень Кесіна іноді переходили грань, і ця фраза була досить серйозною.

— Не розкидайся словами.

— А-Сюй, — ніжно промовив той. — Я буду найщасливішою людиною у світі, якщо ти дозволиш прожити з тобою всі інші мої життя.

Чжоу Цзишу прокручував у голові його відповідь і думав, що буде доречніше на це сказати. Налаштований на серйозну розмову і рішення, він тільки відкрив рота, як Вень Кесін додав:

— Запросимо на церемонію Ченліна.

— Здурів?

— А що? А-Сюй, невже ти справді вважаєш, що твій учень настільки дурний? Він давно все зрозумів.

Чжоу Цзишу все ж таки на це згідно зітхнув:

— Особливо вчора.

— Це коли я підійшов до тебе з компліментом, що тобі дуже пасує роль суворого вчителя?

Чжоу Цзишу зміряв його поглядом:

— Це коли ти перед Ченліном після цих слів поцілував мене, — витримавши паузу, він додав. — У щоку.

Вень Кесін пограв бровами, мабуть, думаючи, що тоді треба було цілувати не тільки в щоку.

— Гаразд. То ти переспиш зі мною сьогодні?

— Я думав, що ти прийшов випити вина.

Після цих слів Чжоу Цзишу спокійно вивільнився з обіймів Вень Кесіна, відкрив глечик і налив собі в чашу трохи алкоголю. Вень Кесін ображено закотив очі і, відкривши другий глечик, зробив ковток прямо з горла.

— О великий майстер Вень, де ж ваші манери?

— Там само де й твоя любов до мене, — награно сказав він.

Чжоу Цзишу посміхнувся, але продовжив невимушено випивати. Він аргументував:

— Якщо ти хочеш провести весільну церемонію, то варто дотримуватись усіх традицій. Право першої ночі має бути після всіх процедур.

Несподівано Вень Кесін відклав вино і, взявши Чжоу Цзишу за підборіддя, розвернув до себе. Він наблизився так, що їхні обличчя майже доторкалися, і оксамитовим голосом промовив:

— А-Сюй, неможливо провести першу ніч двічі.

Після цього він замовк і лише в очікуванні дивився на чужі, трохи привідкриті губи. Вії Чжоу Цзишу затремтіли. Він прикрив очі й все ж таки подався вперед, доторкаючись своїми губами до губ Вень Кесіна, а потім і зовсім навалився на нього всім тілом, притискаючи до ліжка. Руки Вень Кесіна виявились одразу ж закинутими за шию Чжоу Цзишу: однією він розгладжував волосся, а іншу поставив на маківку й постійно притягував до себе.

Хотілося злитися в цьому поцілунку назавжди й не відпускати. Навіть розуміючи, що у них попереду все життя, після всього ці дві людини навчилися цінувати час, який вони можуть проводити разом.

Вдосталь наситившись чужими губами настільки, що у Чжоу Цзишу від легкого укусу потекла кров, Вень Кесін нарешті дозволив тому віддалитися.

— А-Сюй, чи казав я тобі колись, що люблю чоловіків?

Це було так недоречно після всього, але так у стилі цього дурня. Чжоу Цзишу не зміг стримати сміх, та потім склав серйозне обличчя і, все ще нависаючи над Вень Кесіном, відповів:

— Так, одного разу обмовився.

Вень Кесін усміхнувся краєчком губ і трохи піднявся, наближаючись до обличчя Чжоу Цзишу:

— Здається, я збрехав. Я люблю не чоловіків, а одного чоловіка.

Скориставшись задумливістю Чжоу Цзишу, Вень Кесін перекинув його й притиснув спиною до ліжка, помінявши їх місцями. Він нічого більше не сказав, одразу ж припав до шиї Чжоу Цзишу, обсипаючи її поцілунками. Разом з цим розв’язав пояс ханьфу, відсуваючи всю тканину убік і привідкриваючи груди.

— Це було дуже підло, — зауважив Чжоу Цзишу, відкидаючи голову назад.

— У будь-якому випадку, я не сказав жодного брехливого слова.

Тіло Чжоу Цзишу пережило багато битв, які залишили на ньому шрами, не кажучи вже про сім найпомітніших рубців від цвяхів. Зупинивши свої поцілунки, Вень Кесін уважно почав розглядати оголений торс. Його брови звелися до перенісся, коли погляд потьмянів. Вень Кесін дуже обережно, ледве торкаючись, пройшовся пальцями по всіх цих ранах. Він підняв погляд на Чжоу Цзишу:

— Мені так шкода, що ти все це пережив.

— Якщо воно було ціною свободи та життя, яке в мене є зараз, то я ні про що не шкодую.

Вень Кесін зітхнув і поцілував один із шрамів:

— Дурний ти, А-Сюй.

Після цих слів він уважно, щоб жодну не пропустити, так само обцілував кожну рану на грудях. Надаючи шрамам від цвяхів особливе значення, торкався їх губами дуже ніжно та обережно, щоб раптом не зробити боляче. Деякі подряпини Вень Кесін трохи облизнув, не стримавшись. Він почув важке дихання Чжоу Цзишу, який лежав, прикривши очі.

— А-Сюй.

Чжоу Цзишу сковтнув і повільно відповів:

— Чого тобі?

— Ти чудесний.

«Ніби я цього не знаю».

Після Вень Кесін м’яко поводив пальцями від ключиці до самого низу живота, приділяючи останній області достатньо уваги. Йому подобалося дражнити Чжоу Цзишу у відповідь, тому кілька разів він покликав того, при цьому продовжуючи свої дотики.

— А-Сюй, може мені…

Але не встиг той договорити, як його успішно перекинули в нижню позицію. Чжоу Цзишу знову навис над Вень Кесіном і посміхнувся краєчком губ.

— Ти втрачаєш пильність.

— Мій чоловік чомусь все ще вважає, що ми боремося, який жах.

— Ця набридлива дружина надто багато зайвого говорить та робить.

Але після цих слів, на подив Вень Кесіна, Чжоу Цзишу нахилився до нього й невпевнено поцілував у щоку, а потім плавно спустився до шиї.

— А… А-Сюй, ти…

Вень Кесін поклав руку на голову Чжоу Цзишу й почав перебирати пасма його волосся, іноді стискаючи їх. Він не хотів поступатися, але при цьому йому надто подобалося, коли Чжоу Цзишу цілував його шию.

— А-Сюй, якщо ти почнеш спускатись нижче, то я можу й видати вкрай брудний стогін.

— Гаразд, не спускатимуся, — відповів Чжоу Цзишу і ніжно прикусив шкіру.

— А! — Він здригнувся, але опустивши погляд на голову Чжоу Цзишу відразу заспокоївся. — Ти що, собака?

Чжоу Цзишу лише посміхнувся, почувши з вуст Вень Кесіна свою ж фразу, але він забув, що з цим чоловіком зовсім не можна втрачати пильність, інакше раптом тебе візьмуть і повалять униз.

— Вень Кесін!

Задоволений своєю витівкою, Вень Кесін перекинув їх обох із ліжка на підлогу. Його волосся впало Чжоу Цзишу на груди, а нависаючи над обличчям того, він сказав:

— Не хвилюйся, я все розрахував, щоб тобі не було боляче падати.

Нахмурившись, Чжоу Цзишу відповів:

— Я хвора людина, а підлога холодна, мені не можна на холодному лежати.

— О…

Схоже, Вень Кесін справді запережив. Він почав нишпоритися рукою навколо в пошуках того, що можна було б підкласти під спину. Скориставшись цим моментом, Чжоу Цзишу безчесно обхопив його ногами й перекинув під себе. Він переможно сів у нього між стегон, заявляючи:

— Не хвилюйся. Я вже все виправив.

— А-Сюй, значить, тебе не хвилює, що я теж хворий, і холодна підлога може мені нашкодити?

«Пх, думаєш, я поведуся на ці хитрощі?»

Вень Кесін подивився на Чжоу Цзишу й прикусив губу. Його погляд затримався на цьому чоловікові з широкими плечима та стрункою талією. Груди Чжоу Цзишу були оголені, але ханьфу залишалося на плечах, так все ще й не скинуте повністю. Він був розчухраний, і це надавало йому якоїсь непокірної чарівності. Причиною цього був Вень Кесін, що не могло того не задовольнити. На шиї та грудях виднілися червоні відбитки, якщо придивитися, то в деяких місцях шкіра блищала від слини. Чжоу Цзишу з дуже зосередженим виглядом щось робив із тканиною на рукаві. Це так контрастували з його зовнішнім станом, що змусило Вень Кесіна хтиво посміхнутися й запитати:

— Чим ти там так зайнятий, коханий? Це справді зручніше робити на мені?

Чжоу Цзишу нічого не відповів, але зате з кімнати долинув різкий звук полотна, яке відірвали. Довгі пальці тримали в руках тонкий шматок тканини, що чимось нагадував стрічку.

— Навіщо це тобі? – Щось підозрюючи, вже не так завзято мовив Вень Кесін.

Закинувши його руки за голову й притиснувши до підлоги, Чжоу Цзишу безтурботно посміхнувся.

— Твої руки надто всюдисущі, – після цих слів він обв’язав зап’ястя саморобною стрічкою.

— А… А-Сюй, що ти задумав?

Так само невимушено, паралельно повільно зав’язуючи вузол, почав Чжоу Цзишу:

— За часів служби у Тянь Чуані я багато разів катував людей різноманітними способами. Пам’ятаю, одного разу використовувалася мотузка з гострими шипами по всій довжині. При зв’язуванні шипи прорізали шкіру, впиваючись у неї, — він нарешті затягнув вузол на руках Вень Кесіна, так що той, уважно до цього слухавши, трохи охнув. — Ніколи не думав, що використовуватиму зв’язування для подібного.

Вень Кесіну подобалося слухати розповіді Чжоу Цзишу про Тянь Чуан, нехай він робив це і дуже рідко. Адже це була найбільша таємниця всієї Піднебесної, а він дізнався про неї від Величного лорда. Правда зараз цей високоповажний воїн, лорд Чжоу, з червоними слідами на тілі від тривалих поцілунків і скуйовдженим волоссям, поважно сидів на його стегнах і з особливою грацією розповідав про своє минуле.

— Пане Чжоу, якщо Вам незвично пов’язувати звичайну доброчесну людину, то Ви можете уявити, що зловили небезпечного господаря Долини Примар, — Вень Кесін іронічно посміхнувся.

— А може, мені й рота тобі зав’язати, щоб менше балакав?

З одного боку, перспектива мовчати весь час Вень Кесіна зовсім не радувала, але з іншого, кляп в роті під час сексу він ще не пробував … І поки Вень Кесін роздумував над відповіддю, рука Чжоу Цзишу поповзла стягувати його ханьфу.

— А-Сюй, ти справді хочеш…

Чжоу Цзишу не відповів. Він впився в губи Вень Кесіна своїми, тоді як однією рукою відсував одяг, а іншою зафіксував його зап’ястя над головою. Вень Кесін не очікував такої відповіді, мабуть, якби він був менш безсоромним, то весь почервонів би. Його губи зараз затягували в такий ненаситний, але жаданий поцілунок. За цей поцілунок від цієї людини в спокійну ніч, їхню ніч, варто було боротися. Все те коштувало цих щасливих миттєвостей.

Чжоу Цзишу поцілував його в куточок губ, спустився до шиї, а потім і ключиць.

— А-Сюй… — тремтячим сиплим голосом прошепотів Вень Кесін.

— Не перебивай мене, доки я не передумав.

У цей момент Чжоу Цзишу зрозумів, що може й добре, що тоді він зглянувся над Вень Кесіном і віддав йому право вести в першу ніч. Він відпустив пов’язані руки, прокладаючи доріжку поцілунків у низ. Проте Вень Кесін руками навіть не рушив, тримаючи їх у тому ж положенні.

Коли ж Чжоу Цзишу підняв на нього погляд, то був дуже здивований. Цей відомий казанова, найбезсоромніший обірваний рукав із усіх, виглядав надто несміливо. Вень Кесін привідкрив рота й важко вдихав повітря, його очі жмурилися, а сам він трохи вигнувся. Пальці зв’язаних рук то здригалися, то стискалися в кулаки. Весь його вигляд нагадував шматочок масла, що повільно топився на вогні.

Чжоу Цзишу завмер: він точно не знав, як реагувати на таке. Чи міг він колись уявити, що побачить Вень Кесіна в такому стані? І той також відчув, що поцілунки Чжоу Цзишу припинилися. Він розплющив очі, благаюче глянувши на Чжоу Цзишу:

— А-Сюй, продовжи…

Чжоу Цзишу начепив маску серйозності й спокійно запитав:

— Що мені варто зробити далі?

Вень Кесін заспокоївся, трохи подумав і відповів:

— Ти ж хотів домінуючу позицію зайняти. Я вірю в тебе, добре виходить.

Це був камінь у город Чжоу Цзишу, і той чудово все розумів. Від такого глузування він винувато відвів погляд. Побачивши такого А-Сюя, Вень Кесін не зміг стримати сміх:

— А-Сюй, ти довів мене до палкого бажання, а тепер сидиш як дитина, не знаєш, що робити.

Але ж він справді не знав.

Повисла тиша. Вень Кесін першим обережно порушив її:

— Для мене теж таке положення в новинку.

Ці обірвані рукави ходили всюди, звичайно, Чжоу Цзишу все ж таки розумів, як це відбувається. Особливо після побаченого в лігві Скорпіона. Але бачити й робити — не одне й те саме. Більше того, навіть після їх першої ночі він приблизно уявляв, що потрібно зробити, але… Але все ж таки більше брав на себе Вень Кесін, який зараз лукаво усміхнувся:

— Я не проти побачити зв’язаного тебе. Якщо хочеш, ми можемо помінятись.

— Ще чого, — після цих слів Чжоу Цзишу повністю розкрив ханьфу Вень Кесіна й з напускною байдужістю приступив до розв’язування пояса штанів.

— А-Сюй. Слухай-но.

Чжоу Цзишу спочатку не відреагував, але все ж таки пізніше зупинився.

— В одній із кишень мого ханьфу є невелика баночка. Знайди її.

Чжоу Цзишу зміряв його поглядом, та все ж таки почав шукати її. Він облапав Вень Кесіна як тільки міг, сидячи при цьому на його стегнах.

— Ах… А-Сюй, ти не міг би так не рухатися?

Чжоу Цзишу, який нарешті знайшов те, що шукав, запитливо глянув на Вень Кесіна, хоч його тіло вже давно все зрозуміло.

— Тримай себе в руках, — пирхнув він і показав свою знахідку. – Це?

Вень Кесін кивнув головою. Тоді Чжоу Цзишу запитав його, навмисне зручніше всідаючись:

— Навіщо вона?

Після здавленого стогону Вень Кесін повільно відповів:

— Двоє чоловіків мають кохатися правильно і з комфортом. Якщо не використати вміст посудини, то комусь сьогодні може бути неприємно.

Чжоу Цзишу покрутив баночку в руках, розглядаючи її, і вдаючи що не помічає бажання Вень Кесіна. Останній зітхнув:

— А-Сюй, прошу. Я так люблю говорити з тобою, я хочу говорити з тобою, але зараз просто хочу тебе.

“Дурень, сам же мене зупинив”.

Тим не менш, після цих думок, Чжоу Цзишу все ж таки розв’язав чужий пояс. Різким рухом він підхопив уже оголені ноги Вень Кесіна, але обережно наблизився до його обличчя.

— Гаразд, А-Сюй, обіцяй, що не зробиш мені боляче.

Із серйозним виглядом, що вселяє довіру, ніби на нього поклали найбільшу відповідальність, Чжоу Цзишу кивнув. Він ніжно торкнувся губ Вень Кесіна, повільно, ніби куштуючи найсмачніше вино. Під час такого одурманювального поцілунку, Вень Кесін закинув ноги на спину Чжоу Цзишу, перехрещуючи стопи, а зв’язаними руками обхопив шию, кінчиками пальців ледве вловлюючи пасма волосся. Хотілося притулитися ще сильніше, впитися в ці солодкі губи, що зводили Вень Кесіна з розуму, варто було йому просто глянути на них. Ця людина зводила його з розуму.

Двома пальцями Чжоу Цзишу зачерпнув трохи вмісту: в’язку суміш, схожу на якусь мазь. Він опустив руку вниз, а потім глянув на Вень Кесіна, ніби уточнюючи:

«Я ж правильно все зрозумів?»

Говіркий зазвичай Вень Кесін теж нічого не сказав, тільки кивнув і знову поєднав їхні губи разом, не бажаючи перериватися ні на мить.

Обережно, Чжоу Цзишу ввів спочатку один палець, а через якийсь час і другий. Вень Кесін же промимрив щось невиразне йому в губи й сильніше потягнув пасмо волосся, яке йому вдалося вхопити.

— Не тягни волосся, — Чжоу Цзишу нахмурився.

Плавні рухи пальців змушували Вень Кесіна вигинатися та притискатися до Чжоу Цзишу. Він був відвертий у своїх бажаннях та відчуттях. Закинувши обличчя, заплющивши очі, він нервово ковтав слину, іноді переводячи подих у тихий липкий стогін, у той час як Чжоу Цзишу в помсту покрив його шию червоними плямами поцілунків та укусів.

— На мені так і живого місця не зостанеться, — прохрипів Вень Кесін.

Рівним, і від того ще більш манливим голосом, що пробирає до кісток, Чжоу Цзишу прошепотів:

— Значить, ти себе переоцінював, благодійнику Вень.

— Вибач, мій чоловік, ця дружина швидше просто недооцінила те… А!

Чжоу Цзишу намагався витягти пальці повільно, але, мабуть, йому не зовсім це вдалося. Липкі подушечки втиснулися в сідниці та підтягли їх ближче. Вень Кесін усміхнувся й грайливо лизнув кінчик носа Чжоу Цзишу:

— Можеш увійти, А-Сюй.

Тепер це “можеш увійти, А-Сюй” снитиметься Чжоу Цзишу в страшних снах. Навіщо він зіпсував таку звичайнісіньку фразу? Цей Вень Кесін…! З ним нічого не вдієш. Іноді Чжоу Цзишу думав, чому вибрав саме його, чому розповів йому свої секрети, чому довірив своє життя. Чому він хотів зв’язати з ним своє серце, віддав своє тіло та душу? І щодня він був готовий віддавати їх знову і знову.

— Ах! — кімнату пронизав гучний безсоромний стогін.

Чжоу Цзишу насупився й заплющив очі:

— Будь тихіше.

Почуття наповненості всередині, що охоплювало Вень Кесіна з кожним поштовхом, змушувало все більше стискати ступні на чужій спині. Голі ноги ставали вологими, а пальці стискалися, потираючись один об одного. Вень Кесін постійно тягнув голову Чжоу Цзишу ближче до себе, так що вони торкалися лобами.

Чжоу Цзишу не відразу увійшов повністю, повільно й поступово давав тілу Вень Кесіна звикнути до нього. Десь серед розпливчастих думок у Вень Кесіна з’явилася одна: Цзишу дивував своєю турботою та уважністю. Здається, Чжоу Цзишу справді серйозно підійшов до його прохання не зробити боляче.

Проте руки Вень Кесіна починали німіти, а вхопити пальцями більше волосся не виходило. Він не знав, куди дітись від наростаючого задоволення і ниючого відчуття внизу. Закинувши голову, Вень Кесін відкрив сльозливі очі, в яких Чжоу Цзишу зміг розгледіти ту саму брудну насолоду разом з бажанням. Неначе прочитавши його думки, Вень Кесін уривчасто сказав:

— А-Сюй, сильніше… Ще.

— Що?

Він благаюче видихнув:

— Глибше.

Чжоу Цзишу поцілував трохи спітнілий лоб і несподівано слухняно штовхнувся. У відповідь на це Вень Кесін що залишилося сил притиснув ноги до спини Чжоу Цзишу й закусив губу. З нього вирвався нерозбірливий звук, схожий на мимриння.

Завжди він міг лише насолоджуватися цим розпусним виглядом прекрасних юнаків під ним. Вони так вигиналися, згоряючи від бажання. Насамкінець їхні голоси ставали охриплими від постійних стогонів, тому вони часто щось нерозбірливо просили. Це було гарно, Чжоу Цзишу не був таким. Тієї ночі він слухняно терпів усі рухи й дії Вень Кесіна, іноді тихо стогнучи. Навіть у такому положенні він виглядав абсолютно точно ідеально… Занадто ідеально. Такий вишуканий, гордий. І це заміняло Вень Кесіну будь-яке брудне видовище тих до нудоти солодких хлопців, що так старанно стелилися перед ним.

Але сам він зараз був повною протилежністю Лорду Чжоу. Такий обурливо безсоромний… Тільки гляньте, як йому подобається відчуття онімілих рук при цих швидких, наростаючих поштовхах усередині. Йому подобалася завіса задоволення перед очима, подобалося втискати ноги в спину Чжоу Цзишу й хапатися за його волосся. Цьому зіпсованому Вень Кесіну так подобалися ті липкі стогони, що він видавав на всю кімнату. Йому подобалося вигинатися під Чжоу Цзишу, бути підкоренним ним та у його повній владі. Нехай потім він все заперечуватиме з одним лише бажанням — зробити те ж саме і з А-Сюєм.

Неймовірно, вони обидва бажали свободи найбільше в житті, і при цьому були готові служити вірними псами один одному. Тільки один одному.

Чжоу Цзишу слабо видихнув і прибрав прилипле пасмо з чола Вень Кесіна. Особливо чутливий до всіх рухів Чжоу Цзышу, той сипло видав:

— Я скоро все.

Зсунувши брови до перенісся, трохи зачекавши, Чжоу Цзишу відповів:

— Я теж.

Вень Кесін на це лише задоволено посміхнувся й підніс голову до обличчя Чжоу Цзишу. Він потягнувся до його губ, одразу ж затягуючи у глибокий поцілунок. Такий недбалий і швидкий, вони навіть випадково вдарилися зубами. Вологі губи і ненаситні язики переплелися докупи. Здавалося, це могло тривати вічність, але тут Вень Кесін трохи відсунувся, так, що можна було помітити тонку нитку слини, що потяглася за ним. Він вигнувся й знову закинув голову, щоб тяжко пробурмотіти:

— Швидше.

Чжоу Цзишу справді стримувався. Він знав, що цьому обірваному рукавові нічого не буде, але те його прохання постійно крутилося в голові. “Обіцяй, що не зробиш мені боляче” — було досить наївно прохати про це у колишнього мучителя та допитувача. Тим не менш Чжоу Цзишу старався, адже він дав слово честі. Та те бажання більшого, задоволення, яке підходить до свого піку й прохання Вень Кесіна стали останньою краплею. Йому дали добро.

Чжоу Цзишу більше не стримував себе, швидкими ривками входячи до чужого тіла. Він нарешті теж закинув голову і, жмурячись, видав низький стогін. Людина ж під ним і не припиняла свої ремстування. Але зараз вони стали більш переривчастими і ставали голоснішими, синхронно з поштовхами. Внизу живота зібрався клубок гарячого бажання, все тіло пульсувало. Якоїсь миті Чжоу Цзишу почув найглибший надривистий стогін. По хребту Вень Кесіна ніби пройшов розряд, його ноги простяглися вперед, а мокре від пальців волосся було відпущене. Той згусток тепла тепер розлився по всьому тілу, що робило його зараз схожим на безвольну тканеву ляльку. Вень Кесін, наче крапля води, втомлено розтікся по підлозі.

Чжоу Цзишу теж не затягував, кілька разів ще штовхнувшись, він дійшов піку збудження й судорожно видихнув. Розплющивши очі, він глянув на Вень Кесіна під ним: такий жалюгідний. Волосся сплуталося й прилипло до лоба, груди важко здіймалися, і всі блищали від поту й напруги. Його шия була всипана поцілунками та укусами, а по стегнах стікала мутновата біла рідина. І це той видатний майстер Вень, господар Долини Примар?

Повільно витягнувши, Чжоу Цзишу приліг поруч, звільнившись від рук Вень Кесіна. Той одразу повернув голову в його бік і слабо, але задоволено посміхнувся.

— Тобі сподобалося?

Чжоу Цзишу лише багатозначно закотив очі та відвернувся. Тоді Вень Кесін повністю перекинувся на бік і дражливо закинув оголену ногу тому на стегна.

— А мені дуже.

У хрипкому через пересохле горло голосі чулися нотки втоми, але Чжоу Цзишу знав, що це ненадовго. Немов підтвердження його думкам, Вень Кесін глянув на свої онімілі руки й удавано захникав:

— А-Сюй, не забудь розв’язати мене тепер.

Чжоу Цзишу обернувся, щось прокручуючи в голові. Він посунувся прямо до обличчя Вень Кесіна, дотуляючись носами. Коли він говорив, гаряче дихання торкалося губ Вень Кесіна, що неминуче спонукало до п’янких поцілунків. Але цього разу Чжоу Цзишу лише спокійно сказав:

— Не хочу.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

2 Коментарі на “А-Сюй, я мав на увазі не руки