YOU ARE A MURDERER , NO MATTER HOW BELOVED

— Ти просто будеш винен мені одну послугу, — Сан спокійно дає гроші хлопцю, який з його подачі викопує собі ще глибшу яму, ніж та, в якій він зараз є. І Сан це знає, знає які будуть наслідки. Ці, здавалося б, звичайні папірці з самого початку стали джерелом влади як над людьми, які їх потребують, так і над тими, хто керується жадібністю. У цього юнака перший варіант, але завершить він так само як ті, хто марить багатством. Можливо, це не справедливо, але Сану давно вже все одно.

У нього є робота. Робота, яку він виконував з холодним розумом, повністю відкинувши всі залишки моралі, які не встигло в ньому витоптати суспільство до того, як він познайомився з Уйоном.

Уйон.. це голова кримінальної організації, в якої немає чітко визначеного заняття. Вони беруться за те, чим інші гидують. Погрози, побиття, вбивство. Користуються популярністю, не звертаючи увагу на те, що в основному всю брудну роботу все одно виконують не вони. В Уйона є можливість виходити сухим з води… Хоча, скоріше навіть з болота, хоронячи в ньому тих, кого використовує.

Як зараз, хлопець радо прийняв кошти, щоб оплатити лікування матері, яка все одно загине, а тепер ще й потягне за собою сина.

Сан добре грає роль добродія, йому вірять. Можливо, саме тому Уйон вже багато років тримає його близько до себе. Інколи навіть надто близько, виходячи далеко за рамки прийнятих стосунків боса і підлеглого. Сан зробить усе, щоб залишитися для нього тим, ким є зараз, хоча сам навіть не має слова, яким би він міг описати те, що між ними відбувається. Головне, щоб це не закінчилося.

Але, схоже, зробив недостатньо. Повертаючись додому, він бачить поліцейських. Чує постріл. Один з патрульних щось кричить. Він все одно зривається на біг, але бачить Уйона, який курить за кутом будинка і з холодом спостерігає як йому в ногу потрапляє куля, як на нього навалюється поліція, як сковують йому руки.

Коли Сана відводять до машини, він не відриває погляду від того, заради кого був готовий знищити весь світ. Уйон викидає недопалок і йде не озирнувшись, залишаючи Сана наодинці з питанням: “чому?”.