Фанфіки українською мовою

    Байдикувати без діла в таку погоду – справжній злочин, але Любисток і його звичка влаштовувати сієсту після їхнього чергового набігу на монстрів виявляється вкрай заразною. Та приємною.

    Так що зараз, Ґеральт, ігноруючи весняне сонце, розвалився в ліжку, слухаючи захоплений переказ нещодавніх подій зі своєю безпосередньою участю в інтерпретації Любистка.

    – Ох, це було просто чудово! – захоплюється він, активно жестикулюючи. – Грація, з якою ти рухаєшся у просторі, ніколи не припине мене вражати. А твої мечі, Ґеральте! О, це неймовірно, ніби дві смертоносні… ні, сріблясті! Змійки. Непогана метафора, до речі, як вважаєш?

    – Нічого так, – Ґеральт присувається ближче – тільки не сріблясті – вони викувані з різних матеріалів.

    – Ой, та кого це хвилює, – відмахується Любисток, – ніхто не перевірятиме, крім, хіба що, твоїх приятелів з Каер Морхена. До такого страшного і похмурого відьмака спробуй підійди – відразу голову відкусить.

    – Ну тобі ж не відкусив.

    – Це поки що. Мені просто пощастило – я зміг зачарувати тебе своєю позаземною красою та харизмою. А згодом, варто мені втратити пильність, підкрадешся і хапнеш.

    Ґеральт тягнеться вперед, нависає над Любистком і кладе долоню йому на талію.

    – Голова мені твоя нащо, – повільно тягне він, спостерігаючи, як веселість на його обличчі змінює легка тінь бажання – порожня черепушка, та й годі. А ось язика я тобі відкусити цілком здатен.

    Любисток стискає губи і дивиться на нього зухвало.

    – Ну так чого ти чекаєш?

    Швидко він втратив пильність, думає Ґеральт, нахиляється та цілує.

    Спочатку легко, просто торкається вуст, насолоджуючись короткими зітханнями, а потім проникає язиком у рот, обводить піднебення. Любисток охає і намагається відповісти, але Ґеральт людина – відьмак – слова, так що тисне рукою на його плече і кусає, встромляючи ікла в м’яку тканину. Він контролює ступінь натискання, так що виходить навіть не до крові і навряд чи боляче, але Любисток все одно стогне, так що Ґеральт відчуває, як тісно стає в штанях.

    Він вважає, що одного разу достатньо і відривається від губ Любистка, відразу переходячи на шию – ніжна шкіра наливається кольором навіть швидше. Ґеральт зализує укуси, проводить там, де пульсує вена, і, не втримавшись, прикушує вухо. Він відсувається, підносить долоню до рота і облизує, перед тим, як стягнути з Любистка штани і накрити його член.

    Той прикриває обличчя рукою і тихо сміється.

    – Хто б міг уявити, що мосьпан відьмак благоговіє до мене настільки, що пошкодує мій язик і дарує недоторканність, – Ґеральт  обводить голівку великим пальцем і він різко скидається – або… може бути… Ви просто вирішили скористатися становищем, а кінцівок позбавите пізніше, після того, як дізнаєтесь увесь спектр їх можливостей?

    – Я подумаю – лаконічно кидає Ґеральт, віднімає руку від його обличчя і кусає прямо під щелепою – якщо вже язик Любистку він залишить, то на інших частинах тіла досхочу відіграється.

    – Чорт, Ґеральте, я зараз- можна?

    Питання звучить не в перший – далеко не в перший – раз, і все одно розганяє кров по тілу з приголомшливою швидкістю, від якої темніє в очах і наливаються блаженним тягарем м’язи. Ґеральт опускає повіки на мить, дихає глибоко і розмірено, поки гул у вухах не відступає на задній план. Він востаннє стискає член Любистка, слухаючи коротке ах, і неквапливо усувається.

    – Ні.

    Любисток розчаровано стогне.

    – Що ж, гадаю, не все хороше дістається так просто, – він посміюється, але совається і нервово облизує губи. Ґеральт хмикає, цілує його і, не в змозі відмовити собі в задоволенні, знову ледь помітно торкається його члена, дражниться, усувається перш, ніж Любисток встигає відволікти себе і втягнути в глибший поцілунок.

    – Тобі просто потрібно навчитися терпінню.

    – Так, терпіння – чеснота, – зітхає Любисток з таким страждальницьким виглядом, що Ґеральт насилу придушує бажання закотити очі.

    Він піднімається і тягнеться до пляшечки з маслом – Любисток відразу користується моментом і опускає руки на його боки, безцеремонно торкаючись всього, до чого зможе дотягнутися – Ґеральт завмирає і опускається на лікті, втикаючись у вигин його плеча, варто йому нахабно накрити долонею його пах.

    – Ну і хто тепер вчиться терпінню – імітує його повчальний тон Любисток, цілуючи кудись у вухо.

    Ґеральт випрямляється, дивиться на його обличчя і втомлено зітхає, перед тим як перехопити вільною рукою за зап’ястя і притиснути до ліжка – Любисток відразу видає якийсь приглушений звук і починає дихати рвано і голосно. Ґеральт нахиляється до нього так, що їх губи торкаються.

    – Не викаблучуйся.

    – Навіть не мріяв.

    Ґеральт акуратно проводить по внутрішній стороні стегна, так що Любисток злегка розсуває ноги, і занурює пальці в масло. Він повільно – обережно – проникає всередину, уважно вдивляючись у його обличчя, щоб помітити найменшу ознаку дискомфорту. Той міцно заплющує очі і вигинається, стогне на видиху ледве чутно. Від його тіла хвилями виходить жар, огортає, застилає очі та розум.

    – Нормально? – видає Ґеральт хрипко, намагаючись не думати про те, як гаряче зараз всередині та зовні.

    – Так, Ґеральте, чудово, не гальмуй – Любисток огортає його шию руками і притуляється чолом, буквально на ньому повисаючи – ще.

    Терпіння – чеснота, посміхається про себе Ґеральт, але підкоряється і дає ще, плавно рухаючись і додаючи другий палець – він вже давно вирахував амплітуду, при якій зачіпає чутливу точку всередині і змушує Любистка скрикувати, так що змінює кут проникнення і із задоволенням слухає. Масло стікає на пальцях, його аромат – солодкуватий і тягучий, змішується із запахом Любистка, так що рот Ґеральту наповнюється слиною. Можливо, одного разу він і справді не стримається і з’їсть Любистка, проковтнувши цілком за один укус.

    Він рухається в ньому повільно, смакуючи і – ха – розтягуючи задоволення.  Любисток тихо стогне, щось шепоче і підмахує йому стегнами: його волосся, змокле, обрамляє обличчя, а сорочка на підтягнутому тілі вільно висить – Ґеральту хочеться забратися під неї і вилизати кожен сантиметр шкіри.

    Він глухо гарчить, рухаючи зап’ястя трохи різкіше, ніж слід, і Любисток  під ним здригається.

    – Ґеральте, якщо ти не плануєш довести справу до кінця і трахнути мене, то дозволь мені- блять, будь ласка!

    Справу може, Ґеральт доводити до кінця і справді не планує, а от когось іншого – цілком.  Ось тільки-

    – Не зараз.

    Любисток стискає його волосся так, що шкіру голови починає приємно поколювати.

    – Який же ти нелюдь, – бурмоче він, все лютіше подаючись вперед – жорстоке створіння без краплі співчуття та жалю. Довбаний садист. Як я взагалі міг у такого- так, так, так, Ґеральте– ах!

    Ґеральт, опустивши вимазану в маслі руку йому на член і проводячи по всій довжині, схиляється вперед.

    – Садист, значить?

    – Я не- я не в змозі зараз- говорити, Ґеральте!

    –Дивовижно, – фиркає Ґеральт, прискорюючись, ніколи б не подумав, що доживу до цього моменту.

    – І немає жодної причини бути таким- самовдоволеним! – Любисток зводить брови і задирає підборіддя, виставляючи шию – Ґеральту хочеться знову впитися в неї зубами і, дійсно, відкусити, – подивився б я на тебе… на… моєму… місці- блять!

    – Подивився б очима нелюда і садиста? – це справді не повинно приносити йому стільки задоволення.

    Любисток  відчайдушно чіпляється за нього, намагаючись не штовхатися в руку, що його пестить.

    – О, боги, я був неправий, будь ласка, можна-

    – А ти вважаєш, що заслужив? – востаннє знущається Ґеральт, піднімаючи брови.

    – Ні! Але я сподіваюся що ти… проявиш милосердя і- будьласкабудьласкабудьласка-

    –Добре.

    Любисток вигинається і притискається до нього, ледве помітно тремтить – Ґеральт заривається носом у його волосся, вдихаючи звичний запах, що тепер віддає сексом і маслом – в ніздрях приємно лоскоче, а власний член болісно тягне, але Ґеральт наказує собі зосередитись на глухих ударах чужого серця і розмірено видихає.

    Він продовжує ліниво пестити Любистка, поки той, розслабляючись, не обм’якає і не починає несвідомо кружляти пальцями по його плечах.  Ґеральт піднімається і заглядає в його обличчя – очі, як і завжди, горять з пронизливою яскравістю, волосся безладно розтріпалося, але на обличчі застиг повністю задоволений вираз.

    – Ну і ну, Ґеральте, я і думати не міг, що ти настільки зміцнився у своєму бажанні навчити мене добрим манерам! – Любисток хіхікає, торкаючись його вилиці, – але, зізнатися, з такою методикою ефект буде, швидше, напрочуд протилежний.

    – Я і не сумнівався, – зітхає Ґеральт і цілує його в куточок губ, болісно морщиться від відчуття давлючої тканини штанів.

    Любисток раптом завмирає, облизуючись, і на його вустах раптом малюється хуліганська посмішка.

    – А я дивлюся, друже мій, ти і сам придбав менше, ніж встиг пожертвувати, – він хитро мружиться і штовхає Ґеральта долонями, змушуючи перекотитися на спину і сідає зверху.

    Ґеральт машинально простягає до нього руки, підтримуючи, і милується тим, як лежать на плечах тонкі пасма.

    – Чого не зробиш, щоб довести свою точку зору, – він намагається знизати плечима, але Любисток размашисто проводить стегнами прямо по опуклості на штанях, і виходить тільки несхвально цикнути.

    Любисток досі єхидно посміхається, дивлячись на нього зверху вниз – і це він буде щось говорити про самовдоволення – упирається долонями в груди і легко похитується. Сорочка на ньому колихається в такт рухам, відкриваючи вид на доріжку волосся, що веде до живота, і це найпікантніше видовище, яке Ґеральту доводилося спостерігати. Любисток помічає, звісно.

    – Щось твоя точка зору, Ґеральте, безнадійно змістилася, – в його очах горять бісівські вогники, і Ґеральт на секунду сумнівається, що бачить перед собою людину, а не суккуба, – давай її відновимо.

    Так, думає Ґеральт, впиваючись пальцями в його стегна, справді.

     

    Напрочуд протилежний.

     

    6 Коментарів

    1. Господи, це так мило та гаряче водночас! Обожнюю, просто обожнюю таке. Велика вам дяка, авторко, за такий гарненький фанфік!

       
    2. May 15, '22 at 17:02

      Неймовірно гаряче) у вас просто талант до опису таки
      сцен)))

       
    3. Apr 30, '22 at 19:48

      Величезне дякую авторці, це прекрасний фанфік,
      оча я і не фанат Анджея Сапковського. Дуже сподобалось, як Ви розкрили героїв, зобразили такі піканткі сцени, величезне дякую, буду з задоволенням читати інші Ваші роботи!

       
      1. @FantaggaroMay 1, '22 at 19:22

        дуже дякую за відгук, рада, що вам сподобалось і я змогла все вправно описати!

         
    4. Apr 19, '22 at 21:39

      не дивлячись на те, що відьмака я ще не дивилася та мені сподобалось!

       
      1. @христяMay 1, '22 at 19:21

        ура я нарешті розібралась як відповідати на коментарі тому дуже дякую за відгук!! не знаю правда яке у вас тепер буде враження від безпосередньо книг/серіалу але сподіваюсь на краще