Прокинувшись у теплій весні

Сьома година ранку. Дівчину розбудило проміння сонця, яке вже давно зійшло на небосхил. Вона проснулася з усвідомленням того, що зовсім не пам’ятає вчорашній вечір. Припіднявшись на ліктях та повернувши голову вона помітила біля себе в ліжку Тіну. Тій на сонце, здається, було всеодно. Вона лежала до вікна спиною, та шепотіла щось собі під ніс крізь сон. Брюнетка намагалася зрозуміти щось з її слів.

– Залишся … зі мною … Юлю, – щось схоже на це почула дівчина від сонної Тіни.

У Юлії почали вспливати в голові моменти вчорашнього вечора. Цими моментами були саме дотики Тіни. Юля ніби знов відчула тепло її тіла. Її гарячі вуста, що лишали доріжки з поцілунків на шиї. Її ніжні руки, які торкалися юліної талії та стегон, ніби з особливою обережністю. Запах її волосся, який вона могла вдихати вічність.

Блондинка змусила Юлію повернулися до реальності, поклавши свою руку їй на живіт з просоння. Лише зараз Юля помітила що вона зовсім без одягу. Її та Тінин одяг валявся недалеко від ліжка. Тож вона встала з ліжка, взяла з шафи першу-ліпшу сорочку, та нарешті вдягнулася.

Вдома було досить холодно, а Тіна лежала ледве під ковдрою. Тож Саніна вкрила її, та тихенько пішла до кухні. Юля вирішила зварити кави.

На кухні запахло свіжо меленою кавою та корицею, яку дівчина завжди додавала до кави. Через 10 хвилин чашки з ароматним напоєм стояли на столі. Складаючи баночку з кавою назад на полицю Юля відчула ніби на неї хтось дивиться. Вона повернулася і її припущення виявилися правдою – в дверному отворі стояла Тіна в юліному халаті, та дивилась на неї.

*Напевно, першим, що вона побачила з одягу був мій халат, який майже завжди лежить на кріслі в спальні* – думала Юля оглядаючи Тіну. Вона була як завжди прекрасна, навіть в звичайному халаті з трохи розпатланим волоссям.

– Тобі дуже личить ця сорочка, – сказала Тіна, усміхнувшись та підійшовши ближче до Юлії, – але без неї ти мені подобаєшся значно більше.

– Пам’ятаєш вчорашній вечір, чи не так?

– Вірно розумієш.

– Подаруєш мені свої дотики знову? – сказала Юля, пройшовши повз Тіну в напрямку спальні. Та Кароль швидко наздогнала її, та опинилася в кімнаті навіть швидше за Юлю.

– Ох, досить вабити мене, Саніна, – прошептала на вухо Тіна, легенько штовхнувши дівчину на ліжко.