Про парфуми, очі й сни

Двері в його спальню тихенько рипнули. Шерлок розплющив очі і підвівся на подушках. Увійшла Мадлен у своєму довгому чорному кімоно. У напівтемряві шовк відображав відблиски місяця, що світив за вікном. Довге чорне волосся лежало на плечах розкішними локонами. Чоловік сів на ліжку і відкинув кучері з обличчя, спостерігаючи, як непрохана гостя мовчки зачиняє за собою двері на клямку.

-Ти забула, що ночувала тут тимчасово? – Усміхається чоловік і піднімається з ліжка.

-Мабуть, що забула.- Відповідає таким же тоном і відходить до дзеркала, поправляє волосся, удосконалює темно-червону помаду на губах легким рухом руки.

Повертається і зустрічається з ним віч-на-віч. Секундна пауза та чоловік хапає її однією рукою за талію, притягує впритул до себе. Чує зітхання викликане таким різким жестом, що ніби спонукає його до подальших дій. Вільною рукою прибирає її локон з обличчя, переміщуючи його за вухо, не закінчуючи доторку веде рукою до потилиці і зупинившись там, змушує її підняти голову. Миттю зустрічається з її промовистим поглядом. Вони посміхаються один одному, мовчки даючи згоду на все, що буде далі. Поцілунок. Змазаний і рвучкий, жадібний. Повітря почало закінчуватися і лише тоді обидва ніби одурманені, п’яні чи божевільні відсторонилися. Лише за секунду. На один ковток повітря, удар серця та зустріч очей.

Крок убік, як у парному танці, крок наосліп. Десь у тому боці має бути ліжко, яке жінці не роздивитись позаду і вона лише покладається на свого партнера, сміливо крокуючи спиною вперед. Шерлок не дозволив би їй упасти чи спіткнутися.Не випускаючи зі своїх рук, зупинив у парі сантиметрів від матраца. На мить відсторонився щоб окинути її поглядом до того як заволодіти остаточно. Тонка рука Мадлен потяглася до пояса кімоно, але Холмс відразу прибрав її, не дозволяючи цьому статися.

-Ти передумав? – Усміхається жінка.

— Хочу зробити це сам.- вимовляє десь коло самого її вуха,і торкається шовкової тканини запам’ятовуючи, яка та на дотик, навіть не уявляючи, навіщо йому це може згодитися.

Він і так чудово знав який шовк на дотик, але цей зараз відчувався інакше.

Чоловік потягнув за поясок і той не опираючись розв’язався. Під халатом нічого не було. Секунду він оглядав її з неприховуваною цікавістю, за що був нагороджений колючим зауваженням.

-Дивитимешся так само як на ту жінку?

Шерлок ніби присоромившись, зустрічається з нею поглядом, посміхається.

-Ні, звичайно ж ні.

-Дивись або в очі, або взагалі не дивись.- Провела по його обличчю долонею, змушуючи опустити повіки.

-Як завгодно.- Не розплющуючи очей торкається її ключиці спочатку кінчиками пальців, потім проводить долонею, скидаючи з плеча рукав кімоно. Торкається губами оголеної шкіри. Відчуває запах її тіла. У тому запаху ароматне мило, солодкі парфуми з нотками цитрусу, і вона. Сама вона. Другий рукав також падає ниць. Чоловік відчуває її пальці у своєму волоссі, відчуває як і з нього потроху злітає одяг. Він не розплющує очей, ще не час. Відтягує до останнього цей момент, а поки що лише вона, темрява і дотик. Знаходить її губи своїми.

Злегка натискає на плечі, змушуючи сісти на ліжко. Дозволяє захопити за собою на прохолодні простирадла.І лише схилившись над нею нарешті дозволяє собі побачити освітлене місяцем жіноче обличчя, розсип чорного волосся, таких контрастних до світлого ліжка. Пару миттєвостей як і обіцяв дивиться лише у вічі.

-Так і будеш нічого не робити? – Посміхається йому азартно.

І він готовий був присягнути, що бачив перед собою доказ існування надприродного – її.

-Мад.- вимовляє напівголосно.- Мадлен …

Все що далі не вкладалося в його голові, не поділялося на епізоди. Він то поринав у темряву та відчуття, то бачив перед собою її гіпнотичний погляд і більше нічого. Ніколи у житті він не відчував такого трепету та власної м’якості. Чоловік дозволив би їй зараз зробити з ним що завгодно, аби це тривало довше. Аби жінка не відводила погляду та не відпускала його руки. Чув її зітхання, збитий подих, що зливалися в якусь дивовижну музику, пронизуючи тут усе і його в тому числі.

 

З солодким почуттям і приємним присмаком Шерлок прокинувся з усмішкою на губах. Ще в напівсні не усвідомлюючи що це було лише марення, і що взагалі він знову посварився з Мадлен в пух і порох кілька днів тому і більше її не бачив. Холмс насолоджувався гранню сну та реальності, з дитячим бажанням знову заснути та насолодитися міражем до кінця. Але більше не зміг. Та й не дивно, бо за вікном уже давно був ранок. Лише сівши на ліжку він зрозумів повністю що і хто йому снився. Струснув головою проганяючи це бачення з пам’яті і нарікаючи на власний мозок за такі сюрпризи. Поспіхом одягнувся і пішов зустрічати першого клієнта. Хотілося зайняти себе чимось і остаточно стерти це з пам’яті. Прокляті парфуми, мабуть, все ліжко ними просмерділа аж до подушок, коли ночувала там. Тому й наснилася така нісенітниця.

Клієнт великодушно закурив, дозволяючи детективу відчути запах тютюнового диму, за яким той зголоднів. Шерлок не курив весь той час, що сусідки не було вдома. Йому тепер і в цьому була потрібна компанія. Коли не собачились, вони з Мад часто виходили покурити разом і перекинутися парою слів. І він навіть став купувати цигарки, які вона полюбляла.

Сутичка відбулася дуже безглуздо. За нею заїхав якийсь співробітник Майкрофта, який явно мав на неї плани, та й сама Мадлен не поспішала його відшити. Видно, хотів покликати її на вечерю. Чоловік виглядав дуже презентабельно, навіть приніс квіти, але йому не пощастило зустрітися в коридорі з Шерлоком, який окинувши його зневажливим поглядом, дохідливо пояснив йому, що не так з його життям і з ним взагалі. Потім додав, що Мадлен коханка Майкрофта, і якщо бідолашний не хоче відчути на собі гнів начальника, то повинен вмотувати звідси якнайшвидше і більше не мати надій.

Ох і розлютилася потім Мад, Шерлок дізнався про себе багато нового та захоплюючого. Не стільки її вивів той факт, що інтрижка зірвалася, скільки плітка, що поширилася між її колегами, про неї і старшого Холмса.

А потім Майкрофт сам за нею з’явився. Вони про щось поговорили та поїхали. Про що молодший не чув. Це й був останній раз, коли Шерлок і Мадлен бачилися.

 

Майкрофт сидів у кріслі і слухав цокіт підборів. У двері постукали і одразу відчинили. Увійшла Мад.

-Майкрофт.- кивнула вітально.- Якщо чутки доповзли до тебе, то знай: це заслуга Шерлока.

-Та не про це, – відмахнувся байдуже. – Я покликав тебе за іншим.

-Знайшлася робота крім бюрократичного порно?

Чоловік усміхнувся.

-Ні, правда, ти завжди змушуєш мене возитися з усяким лайном коли злишся. Я ненавиджу копатись у паперах. У тебе для цього є секретарка.

-Так, є, і вона постійно переробляє після тебе. Ти навмисне псуєш кожен папірець? – говорить чоловік швидше з інтересом, ніж з претензією.

-Можливо.- знизує плечима.- Найчастіше просто підписую не читаючи.

– Саме тому ти вже оформила кредит на … багато тисяч фунтів. – дістав зі столу лист і поклав на стіл.- переписала на мене квартиру у центрі Лондона.

-Немає у мене жодної квартири в центрі Лондона. І не було. – пирхає схрещуючи руки на грудях.

-Не було, поки ти не дивлячись не підписала договір про купівлю вчора.- кладе на стіл третій лист.

-Дідько.- Закриває обличчя рукою.- Якого хріну взагалі ці папери роблять у твоєму офісі?

-Я попросив покласти тобі до решти документів. Хотів зайвий раз переконатися, що ти недбало ставишся до роботи.

-Я працюю в польових умовах, а не тут. – Підійшла і тицьнула пальцем у листи на столі.

-Не заводься. Це жарт, нічого цього немає, папери липові. – посміхається самовдоволено.

-Якщо на цьому все, я пішла додому, і навіть не думай сказати, що робочий день не закінчено. Я в те пекло бюрократів ні ногою більше.

Вона вже розвернулась до дверей, але начальник її гукнув:

-Робота справді є. Так що вернися і дослухай. – Його голос повернув собі строгість.

Вона не могла не послухатися. Знову стала перед ним.

-Ось твої документи і перепустка, – дістав з шафки в столі і вручив їй обумовлене.

Мадлен відкрила свідчення і вчиталася у написане.

-Морріган Бірн … полковник? – перевела погляд на Холмса.

-Все вірно. Оформили тобі посаду. Нині принесуть форму. Переодягнешся, приведеш себе у відповідний вигляд і поїдеш у Баскервіль. Доступ тобі надано абсолютний, користуйся з розумом.

-І Що від мене вимагається?

-Простежити, щоб ці двоє не рознесли там все до фундаменту, користуючись моїм пропуском і від мого імені.

-Нянькою приставляєш? – Усміхається дівчина. – Щоб няньчитися з Шерлоком є ​​Ватсон.

-Ні в якому разі. Будеш їх начальником. – усміхається гидко.

-Намагаєшся зіграти на моєму самолюбстві.

-Буду чесним: намагаюся.

-Добре, у тебе виходить. Чи можна ганяти твого братика за цигарками?

-Та хоч за кавою.

 

Увечері вивчаючи туристичне містечко, Шерлок та Ватсон зайшли до кафе при готелі, в якому й оселилися. Кожен узяв собі щось випити та перекусити. Вечір не обіцяв нічого непередбачуваного. Сонце сідало, стояла м’яка напівтемрява. Іноді повз нього проходили місцеві та туристи, яких детектив часом оглядав за звичкою. Але його погляд ні на кому не затримувався. До певного моменту. Спиною до них метрів за п’ятдесят стояла жінка в чорній хустці, що закривала волосся і в такому ж чорному брючному костюмі і довгому пальті. Вона здавалося б просто милувалася заходом сонця і нікуди не поспішала. Типова поведінка для туриста романтика. Її фігуру до цього було не розглянути за машиною, що стоїть біля узбіччя, а як тільки та від’їхала, Шерлок встромив у жінку свій пильний погляд.

-Щось не так? – Запитує Джон роблячи ковток кави.

-Та жінка.- Киває у бік незнайомки.

-Жінка як жінка. Волосся закрите. Може мусульманка. Що в цьому такого?

-Вона мені не подобається. – хмурить брови Шерлок.

-Тобі ніхто не подобається, це норма. Їж мовчки. – посміхається лікар.

Тільки рука детектива торкнулася кухля, незнайомка стала неквапливо йти. Тоді Холмс залишив їжу і підірвавшись із місця широким кроком пішов за нею.

-Шерлок, матір твою! – Ватсон схопився слідом, найменше йому хотілося щоб товариш мимоволі налякав або образив когось, особливо жінку.

 

 Холмс затримався за метр від неї. Жінка ж, не зважаючи на нього, йшла далі. Чоловік уже на секунду засумнівався, чи та то людина і цієї ж секунди вітер доніс до нього запах парфумів. Той самий запах, що він відчував уві сні. Не роздумуючи він гукнув її:

-Ти думаєш я тебе не впізнаю?

Жінка злякано обернулася. Обличчя її було закрите щільною чорною тканиною. У вузькому прорізі виднілися лише виразно нафарбовані сурмою очі, як це робили на сході. Саме ці очі йому снилися. Саме їх він запам’ятав краще за будь – що інше. Побач він це будь-якого іншого дня, то напевно погляд йому б ні про що не розповів. Але зараз, відчуваючи ці парфуми і дивлячись на цю частину обличчя, він був абсолютно впевнений, хто перед ним.

-Шерлок! Заткнися! – його наздогнав товариш. – А ви, леді, вибачте мого товариша. Він не в собі.- звернувся до незнайомки і чемно посміхнувся.

Жінка сказала їм щось невідомою мовою. Голос її був незнайомий ні Шерлоку ні Ватсону. Лікар уже підбирав тисячу вибачень на всіх відомих йому мовах, як Холмс нахабно потягнувся до її головного убору і зняв його в один рух. Чорне волосся жінки розсипалося по її плечах.

-Що ти … – Джон не встиг домовити. Він впізнав Мадлен.

-Сюрприз, хлопчики.- посміхнулася широко.

-Знову дурня валяєш? – кривиться Шерлок і паралельно мне в руках хустку.

-Просто тренуюсь.- знизує плечима дівчина.- але погодься, я не втратила хватку в маскуванні.

-Я все одно тебе впізнав .- усміхнувся тріумфуючи.

-Ну тут тобі треба віддати належне. Я змінила навіть голос і ходу, не кажучи про мову. Що мене видало?

Детектив вже відкрив рота але різко передумав.

-Неважливо. Просто я дуже вправний у викритті.

-Добре, містере Холмсе, зберігайте свої секретики скільки заманеться. – хмикнула дівчина.- і сходіть мені за кавою.

– З чого б мені це робити?

-З того, що ваш братик дозволив. І, до речі, ось.- посміхається самодовольно і діставши з кишені документ простягає йому.

-Полковник? За які заслуги? – Детектив дивується ще більше, вдивляючись у текст.

– Не за що, а навіщо. – Дівчина ховає свідчення в кишеню. – Я – ваш квиток в Баскервіль. Ви, звичайно, можете примудритися пролізти туди і самі, але зі мною буде швидше і простіше.

– Ти ложка дьогтю, яку мій братик додає в кожну бочку меду. – Холмс роздратовано перевів погляд на обрій.

– Полковник … – сказав Джон, він смакував слово по буквах. – Честь тобі віддавати треба? – Усміхається без претензії.

-Ні, за межами Баскервіля це зайве. Та й посади позбавлять як тільки ми тут із вами награємось. Так що не турбуйся, Джоне.

– Як поблажливо, полковник Бірн, – передражнив її Шерлок.

-А ти чому ще тут? – Обертається до нього дівчина.

-Я схожу, Мад. – поплескує її по плечу Ватсон, бачачи, що ситуація загострюється.

-Не ти дорогенький. Ми з тобою підемо в готель, і ти розкажеш усе по порядку. Хочу знати, що ви вже встигли наробити і що взагалі тут шукаєте.

-Я думаю Шерлок зробить це краще за мене .- розгублено переводить погляд то на детектива то на жінку.

-Він не може, йому треба сходити за кавою. – Дівчина притягує Джона за плече і веде до готелю.

Виявилося, що їхні номери були зовсім поруч. Сусідні двері коридором. Джон запропонував розміститися у його номері та дочекатися Шерлока. Поки чекали Ватсон постарався якнайдокладніше викласти суть справи не втрачаючи деталей. Мад уважно слухала. Оскільки справа тільки почалася, довго не довелося говорити, інформація закінчилася і тоді настав час для неформальної дружньої бесіди.

-Ти зникла надовго. Ми хвилювалися. Думали вже не повернешся. – посміхнувся добродушно.

– Ви з місіс Хадсон даремно переживаєте. Що ж зі мною станеться?

-Не тільки я та Хадсон, Шерлок теж місця собі не знаходив.

Мадлен не стримала смішка.

-Не намагайся очистити ім’я цього мерзотника в моїх очах. Я знаю Шерлока і знаю, що його це точно не хвилювало. Ти його друг і це добре, що ти за нього заступаєшся, але Холмс накоїв херні через яку я мала проблеми і я маю повне право на нього злиться.

-Так, мабуть що маєш .- До кімнати зі склянкою в руці увійшов детектив.

-Він ще й підслуховує.- спокійно зітхнула Мадлен і простягла руку, в яку Шерлок відразу помістив каву.

Зробила безтурботний ковток і відразу скривилася відставивши напій на невеликий столик.

-Ти знущаєшся? Ми щоранку разом пили каву, а ти так і не запам’ятав, що я п’ю без цукру?

-З голови вилетіло.- Розтягує губи в самовдоволеній посмішці.

Мадлен важко зітхнувши бере склянку і простягає назад детективу:

-Допивай, придурок. Ти ж один серед нас любиш псувати напій сраним цукром. Не пропадати добру.

Шерлок забравши каву з найщасливішою усмішкою, почав її попивати і мовчки захоплюватися тим, як уробив цю суку.

Товариш і сусідка мовчки й напружено дивилися на нього, доки він тішився і потягував напій.

-Я так розумію ти ув’яжешся за нами? – Холмс відставив порожню склянку і поправивши пальто глянув на дівчину.

-Так, якщо у вас не романтичний пікнік під зоряним небом, який закінчиться бурхливим сексом. – посміхається Мад і обертається до Ватсона.

 

З настанням густої темряви троє чоловіків і жінка, озброївшись ліхтариками, а дехто й чимось серйознішим, вирушили в місце з промовистою назвою “Яр Дьюера”. Шерлок крокував першим, слідом Мадлен, що пів шляху намагалася розговорити їхнього клієнта, а замикав “ряд” Ватсон.

-Вам не страшно? – ледь не тремтячи запитав Генрі у Мадлен.

-Чого вже тут боятися? Кущі та дерева і більше нікого.

-А як же … монстр? – Ледве вимовив він.

-Є тут один монстр, он попереду ліхтариком світить. – вказала на Шерлока.

-Мені тебе чутно! – обізвався детектив.

-От і славно, значить попереджувального пострілу вже не потрібно, ти і так в курсі. – Розтягла губи в неприємній усмішці.

Шерлок не встиг відкрити рота щоб кинути в неї черговою іронією. Пролунало виття. Десь із яру. І детектив зірвався на біг. Мадлен побігла слідом. Їй теж хотілося побачити джерело звуку. Дівчина обігнала клієнта і спритно спустилася вниз за Шерлоком, мало не зіткнувшись із ним.

Чоловік і жінка застигли на місці, навівши світло ліхтарів на той самий об’єкт. Хаунд зник через секунду як двоє його розгледіли. Повисло довге, мов катування мовчання. Шерлок зустрівся з поглядом Мадлен і дивився на неї довго, наче ведучи німий діалог. З боку ж це виглядало ніби двох молодих людей охопив невідомий жах, що не дозволяє вимовити й слова, і вони надто довго розмірковували, що їм з цим робити. Власне так і було. У почуття їх привів голос Генрі, що волає щось про монстра і “Ви це бачили?” Шерлок розвернувся і широким кроком пішов у бік містечка.

-Він же бачив! Скажіть! Ну ви ж теж бачили, міс! – перечитав клієнт.

-Я не знаю що я бачила, це могло бути будь що. І взагалі може  я під наркотиками, нічого мені вірити.

 

Щойно вона увійшла в готель, як тут же розштовхавши інших гостей, забігла до своєї кімнати, зачинивши двері. Сіла на ліжко, але це слабко допомогло. У голові все ще крутився образ тієї незрозумілої істоти. Списала б на глюк, якби його не побачив і Шерлок. А зараз від цього було лише гірше. Іноді трохи з’їхати з глузду куди приємніше, ніж усвідомлювати, що у світі занадто багато лайна. Їй треба було подивитися собі ж у вічі. Мадлен схопилася з місця і за кілька кроків опинилася у ванній. Встала перед дзеркалом, упершись руками у умивальник і з якоюсь дивною злісною емоцією подивилася у відображення.

У дзеркалі виднілася злякана дівчина, розпатлана і збентежена, з колінами, що підкошувалися, і сльозами застиглими в очах. Вона посміхнуласясвоїй слабкості в обличчя. 

– Навіть не думай боятися, сука! – прошипіла крізь зуби і тицьнула пальцем у скло. – Що б це не було – воно із плоті та крові, а значить смертне.

Дівчина замовкла все ще дивлячись на себе і ненавидячи власну слабкість. Ляпас розрізав тишу. Потім другий та третій. Вона била себе по обличчю, не відводячи очей від дзеркала. Била і била поки щока не розчервонілася, а з губи, що лопнула, не пішла кров. Дрібниця. Тональник та помада все приховають завтра вранці.

Потім настало полегшення. Нехай і невелике, але страх послабив свою холодну хватку, дозволяючи їй прийти до тями. Мад умилася холодною водою і знову глянула в дзеркало, але вже як і раніше спокійно.

 

Шерлок у цей час встиг непогано занапастити віскі і посваритися з найкращим другом. Побачене вибивало його з колії. Дах їхав від самої ймовірності його теорій. Мозок дав збій. Чоловік перебував на межі істерики. Руки зрадливо тремтіли, алкоголь не приносив бажаного полегшення. Сидіти тут, оточеним ідіотами, теж було не найприємнішим. Тоді детектив узяв недопиту пляшку і пішов до свого номера, байдуже оминаючи перехожих. Йому забракло пари метрів, щоб дійти до своїх дверей, як із сусідніх вийшла Мадлен. Вигляд у неї був не найкращим, вочевидь переживає ті ж емоції, що і він. Шерлок зупинився. Сусідка теж завмерла, стомлено і мовчки дивлячись на нього. Вона чекала від нього якоїсь репліки. Інакше навіщо затримувати її на шляху до бару?

Холмс усе ще мовчки дивився на неї. У пам’яті спливло те саме умиротворене і тепле почуття, яке він відчував уві сні. І все зроблене ним далі було бажанням знову це відчути, перебити тривогу і заспокоїтися.

В один крок він підійшов впритул до неї і поцілував. Спочатку вимогливо і наполегливо, але потім з кожною секундою його запал згасав, нехай йому начебто відповідали взаємністю. Детектив зробив крок назад і схилив голову.

-Вибач, я не в собі і до того ж п’яний.- пробурмотів сором’язливо.

Нехай це і призвело до сорому, але на якийсь відсоток йому полегшало.

Мадлен усміхнулася секунду помовчавши:

-З усіма буває. Це дрібниця. – знизує плечима.

-Не хочеш випити зі мною? Джон пішов, я ніде не…

-Не виправдовуйся. – Дівчина відчинила двері в свій номер. – Ходімо, вип’ємо.

Усьому цьому був мимовільний свідок. Вдалині в коридорі завмер господар готелю, що визначив для себе Шерлока і Джона як пару першого ж дня.

 

Склянки брязнули без тосту. Чоловік і жінка розташувалися в кріслах навпроти один одного і розділили простір між собою столиком, що увінчала пляшка міцного алкоголю. У грудях розлилося приємне тепло, і розливалося сильніше, пропорційно тому, як пустіли склянки.

-Мені шкода, що я мимоволі пустив чутку про тебе і мого брата. – сказав наливаючи собі ще.

-Що ж, ти п’яний, значить швидше за все щирий. Так що я тебе прощаю. – усміхнулася дівчина.

-І все? Так відразу? Не помучиш мене навіть? Не змусиш слізно каятися?

-Ем…ні. Мабуть ні.

-На тебе не схоже, – фиркнув чоловік.

-Я і так бачу, що ти по вуха в лайні, не думай, що мене дуже ощасливить, якщо я докину ще лопату. Зрештою, я можу тебе зрозуміти.

Мадлен потяглася за пляшкою, мимоволі виставляючи на світ постраждалу частину обличчя. Шерлок кинув на неї погляд і затримався на побоях. Підвівся і дозволив собі трохи торкнутися її підборіддя, щоб повернути обличчя до світла і розглянути уважніше. Жінка відразу ж відкинула його руку і відвернулася.

-Хто це зробив? – У голосі детектива з’явилася суворість.

-Це? – посміхнулася дама. – Та ніхто, Шерлок, все гаразд. Спіткнулася в ярі невдало.

-Ти не падала.

-Та ти просто не помітив. Все гаразд.

Відмахнулась від нього, як від набридливої ​​мошки. На руці трохи виділилися почервоніння на кісточках пальців, що не вислизнуло від очей детектива.

Він усе зрозумів.

– Це поганий спосіб прийти до тями, – сказав глухо.

-Поки працює значить хороший.

-Спробуй бити інших, а не себе.

-Та яка різниця, Шерлок. Синяки не заважають моїй роботі.

-Не хочу, щоб зі мною працювала побита жінка, чиї побої можуть списати на мене. Усі газети Лондона потім гудітимуть.

-Обговори це з моїм роботодавцем. А ще краще заткнися і випий ще. Ти коли п’яний, з тобою і поговорити приємно.

 

Вранці Ватсона у холі готелю зустрів стривожений господар закладу.

-Вибачте, сер, це не моя справа, але я повинен був сказати…

– Говори швидше, у мене справи, – буркнув лікар.

-Ваш молодий чоловік … вчора він і жінка з сусіднього номера … я бачив, як вони цілувалися в коридорі, а потім пішли до неї в кімнату. Поки що не виходили. Сплять. Думаю, якщо поспішите, зможете зловити їх на гарячому.

Джон ледве стримав смішок. Це підняло йому настрій.

-Обов’язково поспішу.- Поплескав чоловіка по плечу і попрямував до дверей в її номер. Ось же привід жартувати з Шерлока буде!

Двері були не зачинені і лікар постукав для пристойності, увійшов без проблем. Картина йому відкрилася не та, що він очікував побачити, але кумедна. По різні боки ліжка відвернувшись один від одного, в одязі спали його сусіди. Мадлен заповзятливо забрала собі всю ковдру, залишивши детективу якийсь дрібний плед і мирно спала. Втім, спав і Шерлок. Плед його, мабуть, влаштував. Усю кімнату заполонив запах перегару та тютюнового диму.

Джон усміхнувся і голосно поплескав по столу:

-Підйом, полюбовники!