Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Якби я щойно не був у своїй душі – позаздрив би тобі.

Чомусь саме це ненав’язливе привітання Храму задівало в душі Ештона дивні струни. Він не розумів що це. Але… Це було щось… Фундаментальне? Щось глибше, аніж підсвідомість? Щось таке далеке, не інстинкти, ні. Ештон привітався у відповідь. Саме зараз він не мав тут нікого рідного, нікого окрім самого Храму. Він прийшов не в гості до когось, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

44. Вадарій

Вадарій вже кілька років як живе, оглядаючись назад. Він не з тих, хто пробачає. Але і не з тих хто сліпо мстить. Так вже сталося, що будучи лише третім принцом, він сів на правляче місце. Зараз він займає місце першого радника. Правиця Світу. Це не його вина. Його брат помер внаслідок власних ігор. І Вадарій […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 44. Ери починаються з… осені?

Руїни, які колись були стінами школи-інтернату в під Загребом, освітювало яскраве, геть не осіннє сонце. Подекуди на залишках цегляного муру лишився попіл – наче в будівлю потрапила боєголовка або ж у ній сталася дуже й дуже масштабна пожежа. Навколо лежав густий туман – це було нормальне явище для світанку в тих широтах за винятком того, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 35

Мій новий день розпочався з несподіваної події. Тато сидів на кухні, а поряд з ним Реджинальд Вейн. Мене здивувало, що майбутній вітчим приїхав у такий ранній час та сидів за столом, але я тільки чемно привітався, не розуміючи, де сніданок. Що вже сталося?.. — Нам треба серйозно поговорити, — сказав Міріам. — Будь ласка, присядь. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених