.

-Іди до бісової матері, вилупок- якщо б вони знаходились не на уроці, а десь подалі від адекватних людей, Накахара не посоромився дати по печінці, чи по лиці, або краще все разом, але строгі обставини категорично не давали цього зробити. Йому не потрібно проблем через навіженого мерзотника, якому здавалось смішним, блять, зняти на камеру свого сусіда по парті, поки той розказує домашнє вчителю. Після школи, коли Дадзай знову без запрошення прийде до нього у гості, він влаштує страшну помсту. Після цього шатен, звісно не зупиниться, але кинути в нього пару легких, як наприклад невинний пенал чи пусту банку від дешевої газировки з магазину, що знаходиться неподалік лишнім не буде, викрикуючи обзивання.

Чуя показує всю свою неприязнь кожного разу як бачить його, навіть якщо це не так. Це вже хвора звичка. І вони навіть не сваряться через це. Напевно, тому що їхнє спілкування схоже на одну величезну сварку двох зовсім різних людей, але насправді вони цінують один одного…мабуть?

  ,,Я скучив за твоїм жахливо-дорогим запахом духів, поки тебе опитував Кунікіда-сама :)”

Так і написав шатен на маленькому клаптику паперу синьою ручкою, яку він насправді вкрав у рудого, але той про це поки що не знає. Якщо буде знати, особисто виколить око нею.

Накахара уважно прочитав від першої букви до останньої, хмурячи брови. Сірим олівцем, щойно взятим з-під вуха, розвернув бумагу на іншу сторону, написав:

,,Завтра підготую додатковий проект, щоб сидіти біля тебе на пару хвилин менше”

Класний був жарт, якщо б він був жартом. Чуя справді підготував щось, і перед тим як вийти вперед, на парті з’явилась записка від Накахари, яку він так непомітно поклав. Нічого дивного не було, просто погрози щодо вбивства, якщо його хлопець вирішить взяти телефон з відкритою камерою.

——————————————————

-Зроби чай-Дадзай лежав на підлозі, безжально скинутий його хлопцем з чужого ліжка, почувши прохання, вимкнув телефон з якоюсь безкоштовною грою і подивився на Чую:

-Чай мають робити гостям, а не навпаки.

-Гості приходять по запрошенню-на нього подивились сумними очами, ніби його назавжди проганяють і посилають куди подалі, але після кинутої подушки з красивою білою наволочкою прямо йому в голову, він все таки встає й прямує на кухню.

Вона невелика, але досить красива, як мінімум достатньо щоб поїсти та поговорити з кимось у комфорті. Біля газової плити стоїть електрочайник, в який заливають достатню кількість для двох повних кружок чаю воду з крану.

Після декількох хвилин Чуя сидів напроти Осаму на зручному кріслі, перед ним стояла красива червона кружка, а всередині танув лід в гарячому напої. Після одного ковтка теплого чаю, Чуїне

обличчя неприємно скривилось.

-Як ти можеш пити це, падлюка?!-напроти нього спокійно сидів Дадзай і насолоджувався цією отрутою. Можна йому вилити на обличчя, поки гаряче, щоб той попав в лікарню з опіком, бо воно таке солодке, що аж знудило. Накахара сподівався на адекватність іншої людини, яка постарається не шукати цукор і зробить звичайний чорний чай, але на смак туди добавили 4 чайних ложки точно.

-Як можна пити чай без нічого…?

-В мене просто є смак, їбучий біс.

-Ти просто п’єш траву з кип’ятком…

-Зате чай, а не чотири ложки цукру!

-П’ять.

-Боже, тебе точно кинули головою вниз об землю, коли ти народився…

-Чу-уя, це занадто низько навіть для тебе!-Дадзай голосно сміється від свого геніального жарту про ріст, навіть знаючи що йому зараз смачно вріжуть по лиці. Чужий напій, над яким так старався Осаму, виливається у раковину, з агресивними погрозами, що якщо той спробує ще щось приготувати в чужому домі, то приготують його і продадуть під назвою ,,Свинособака” в якомусь магазині.

———————————————

-Я думаю, що ти задовго сидиш тут-вони грали в карти на підлозі, і кожного разу Осаму ставав переможцем, від чого невдоволення Чуї спливало вверх, бо

шатену сто відсотків просто везе, не може хтось виграти 7 раз підряд, тим більше, він же ж не тупий.

-Я думаю, що ні.

-Закрий рот і піздуй.

-Навіть не поцілуєш свого коханого…-на лиці Накахари з’явився невеликий рум’янець, не якийсь дуже червонуватий, але його не важко помітити, якщо ти не сліпий.

Можливо, після ,,домашнього насилля” як одного разу сказав Дадзай, після чого йому наступили на ногу, бо достатньо влаштовувати драматичні сцени в школі, він заслуговує на невеличку прояву любові. Він підійшов на метр ближче, став навпочіпки, бо той, вище блять, легко доторкнувся губами до чужої щоки, чмокнув, одразу відійшовши від нього.

-Тепер піздуй, нехай щастить попасти під машину.

———————————————