Фанфіки українською мовою

    Ти зʼявляєшся лиш у дзеркалі,
    Лише там я бачу тебе..
    Бачу, як губи розтягуються в оскалі,
    Відволікаєш від того, як миша скребе.

    Психолог сказав, що ти не існуєш,
    Що ти лиш вигадка моя.
    А ти мене до нього ревнуєш,
    Й говориш “Не схожі ти і я”.

    Збираю ромашки, чекаю на тебе
    А ти не приходиш ніколи..
    Та ні. Говориш ти до мене,
    Говориш “не віддам нікому”.

    А я й не втечу.
    Не віддамся я їм.

    Доки ти заповнюєш мою порожнечу.
    Доки зігріваєш голосом своїм.

    Та ти лише привид,
    Примара що живе в голові.
    “Це не друг, це є психічний розлад”
    Може, мама казала слова правдиві?

    “Він не живий. Його не існує”–
    говорить родина моя.
    “Ви не розумієте! Він над моїм серддцем панує!” —
    Відповідаю розсердженно я.

    Але у чомусь вони праві.
    Через тебе, мені яв цей набрид.
    Вмиваю руки, від моєй ж крові.
    Й бажання створити суїцид.

    Ти зупиняєш? Навіщо?
    Чому ти відклав скло розбите?
    Не хочеш залишатись без тіла? Хіба-що.
    Не можеш ти бути у тілі, що вбите.

    Та ти неживий. Ти то є я.
    Якщо помру я — не буде тебе?
    Життя то не драма чи то комедія.
    Життя не жаліє тіло слабе.

    Якось, ти не встигнеш спасти.
    Буде моє тіло в сусідньому кварталі.
    Про тоє тіло, люди зможуть поліції донести,
    І побачать записку: Ти зʼявляєшся лиш у дзеркалі

     

    1 Коментар

    1. May 5, '22 at 20:36

      Перший раз пишу вірш… Не судіть суворо😅

       
    Note